Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

1. Економічний зміст та значення спеціалізації сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин

Спеціалізація є формою суспільного поділу праці, який ви­никає Й удосконалюється разом з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, що зумовлює виділення виробництва пев­них видів продукції в самостійні галузі та підгалузі відповідно до потреб суспільства.

Розрізняють такі форми поділу суспільної праці; загальний пов’язаний з поділом суспільного виробництва на його великі роди (землеробство, промисловість, транспорт і т.д.); частковий поділ праці, тобто поділ цих родів виробництва на види і підви­ди. Це поділ галузей народного господарства на самостійні галузі виробництва (металургія та машинобудування в промисловості тощо); одиночний поділ праці, який ґрунтується на поділі праці всередині підприємства, цеху, майстерні.

Суспільне виробництво функціонує як сукупність різних сидів спеціалізованої праці, поділеної між різними галузями промислового і сільськогосподарського виробництва, а всере­дині них – між окремими самостійними галузями, виробничими процесами і операціями, між спеціалізованими підприємствами, які виготовляють певні види продукції. Спеціалізація відбиває якісний бік суспільного поділу праці і вказує, виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території. Це ефективна форма організації сільського господарства, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів продукції па окремих територіях і підприємствах і одержати, завдяки цьому, кращих результатів господарської діяльності.

Серед визначень спеціалізації та її форм найбільш вдалим з нашого погляду є таке. Спеціалізація - це переважаючий розви­ток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах, районах, областях, регіонах. Спеціалі­зація – процес закономірний, багатоплановий, який залежно від природних, економічних та організаційних факторів розвивався в різних напрямках, внаслідок чого склались різні її форми, що відображають ту або іншу особливість її використання.

На спеціалізацію сільськогосподарського виробництва впли­ває ряд факторів – природнокліматичні, економічні, біологіч­ні, соціальні. Одними з найважливіших є природнокліматичні фактори, які включають: типи ґрунтів, температурний режим, кількість опадів (найістотніше впливають па розміщення сіль­ськогосподарських культур і спеціалізацію виробництва). Ре­зультатом такого впливу є формування па території держав природних зон, які мають чітку спеціалізацію виробництва певних видів продукції. Особливістю впливу цього фактору, є те, що лише певна кількість спеціальних видів продукції може вироб­лятися на обмежених територіях (наприклад, рис, цитрусові, чай, тощо). Більшість видів сільськогосподарської продукції ма­ють досить великий ареал виробництва, тому при виборі певного виробничого напрямку і поєднання галузей необхідно врахува­ти вплив ряду інших факторів.

Підприємства, регіони і навіть країни зосереджують зусил­ля на виробництві тих видів продукції, які забезпечують мак­симальну економічну вигоду або мінімальні економічні втрати порівняно з іншими видами діяльності.

Важливим фактором спеціалізації є наявність ринків збуту сільськогосподарської продукції. Підприємствам вигідно збільшувати виробництво тих її видів, на які є сталий попит. І навпа­ки, часті проблеми зі збутом певних видів продукції призводять до відмови підприємств від їх виробництва, незважаючи навіть на те, що для такого виробництва можуть бути сприятливі природнокліматичні умови. На спеціалізацію впливає відстань та якість доріг до ринку збуту сільськогосподарської продукції. Чим менша відстань до ринків збуту і кращі дороги, тим менші транспортні витрати, тим вища за інших однакових умов еконо­мічна ефективність виробництва продукції.

Забезпеченість трудовими ресурсами, їх кваліфікація нерід­ко впливає як обмежувальний фактор для розвитку певних галу­зей сільськогосподарського виробництва, і насамперед тих, які є трудомісткими за нинішнього рівня механізації виробничих процесів. В умовах України до таких галузей належать овочів­ництво, баштанництво, льонарство, садівництво, виробництво цукрових буряків.

На спеціалізацію значний вплив справляють біологічні фактори (шкідники, хвороби сільськогосподарських культур). Наприклад, у сприятливих для цукрових буряків грунтово-кліматичних умовах Лісостепу підприємства не можуть роз­ширити їх площі посіву більш, ніж на двох полях у сівозміні, оскільки це може призвести до неконтрольованого поширення довгоносика, бурякової гнилі і зниження врожайності коренів. У південних областях України підприємства обмежують виро­щування соняшнику одним полем в десятипільній сівозміні, оскільки збільшення частки його посіву в структурі посівних площ призводить до виснаження ґрунту і поширення хворіб і шкідників цієї культури.

У сільськогосподарському виробництві на основі вивчення ступеня поділу суспільної праці, з урахуванням розміщення виробництва окремих продуктів сільського господарства, рівня розвитку продуктивних сил країни, можна виділити такі най­більш характерні форми спеціалізації: зональну, загальногоспо­дарську, внутрішньогалузеву та предметно-стадійну.

Зональна спеціалізація ґрунтується на територіальному поділі праці за природноекономічними зонами, під якими ро­зуміють територію області або її частину, що характеризується спільністю грунтово-кліматичних та економічних умов і від­повідною спеціалізацією підприємств.

Загальногосподарська спеціалізація є основною формою поділу праці в сільському господарстві. Вона передбачає вироб­ництво певних видів сільськогосподарської продукції всередині адміністративного району і полягає в тому, що підприємства будь-яких форм власності спеціалізуються на виробництві тих видів продукції, па які є сталі замовники та споживачі, ефектив­ність даного виробництва має переваги перед іншими видами, що можуть розвиватися в даній зоні.

Внутрішньогосподарська від загальногосподарської відріз­няється тим, що перша ґрунтується на поділі праці між під­приємствами, а друга всередині нього між його підрозділами. Переваги великого виробництва загальновідомі і для того, щоб ці переваги не втратити, всередині підприємства певних госпо­дарських формувань концентруються окремі види діяльності, що дає змогу довести розміри окремих галузей до оптимальних і з меншими витратами виробляти ту чи іншу продукцію.

Внутрішньогалузева спеціалізація передбачає поділ праці всередині галузі за принципом розчленування загального тех­нологічного процесу з виробництва певного виду продукції на окремі його стадії, які на взаємо узгодженій основі виконують внутрішньогосподарські Підрозділи або сільськогосподарські підприємства. Всередині галузей відбувається поділ праці з виробництва різних культур і утримання різних груп тварин. Наприклад, овочівництво поділяється на виробництво овочів відкритого і закритого ґрунту, ранніх, середніх і пізніх овочів; у тваринництві виділяється окремо виробництво молока і м’яса, відтворення стада і дорощування худоби і т.д.

Предметно-стадійна спеціалізація - це форма суспільно­го поділу праці за галузевою диференціацією і поділом сільсь­кого господарства па відносно самостійні види виробництва з виконання деяких функцій технологічних операцій, стадій ви­робництва, якими займаються окремі сільськогосподарські під­приємства. Ця форма поділу з одного боку, представлена новою сферою обслуговування основних галузей сільського господарс­тва (агрохімічними лабораторіями, станціями захисту рослин, Організація виробництва в аграрних формуваннях насінницькими, репродуктор ними господарствами, державни­ми сортовипробувальними дільницями, селекційними станція­ми тощо). Предметно-стадійна спеціалізація у сільському госпо­дарстві ґрунтується на виділенні стадій технологічного процесу у самостійні види виробництва.

загрузка...