Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

1. Поняття, принципи госпрозрахунку та його роль у підвищенні ефективності економічного механізму господарювання

В умовах становлення ринкових відносин в Україні важли­ве значення мають економічні методи господарювання, тому підвищуються вимоги до організації, планування і управління сільськогосподарським виробництвом а метою підвищення рів­ня використання засобів виробництва й трудових ресурсів, ма­теріального стимулювання тощо. Одним з основним засобів вті­лення цих умов є господарський розрахунок.

Господарський розрахунок - це економічний метод організації виробничої діяльності підприємств, який повинен забезпечувати рентабельність та самофінансування підприємства. А це означає, що за рахунок виручки від реалізації продукції і послуг підпри­ємство покриває всі витрати на виробництво продукції і отримує прибуток, який дає змогу вести розширене виробництво.

В основі господарського розрахунку лежить матеріальна за­інтересованість у наслідках виробництва, що в свою чергу веде до збільшення виробництва продукції та підвищення її рентабельності, розподілу за працею, а також керування у своїй діяль­ності відповідними економічними категоріями: собівартість, ціна, чистий доход, прибуток, фінансування тощо.

Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві:

Окупність витрат і рентабельність виробництва означає, що сільськогосподарські підприємства повинні так організувати виробництво, щоб виручка від реалізації продукції перевищува­ла витрати на її виробництво, що в свою чергу приведе до одер­жання прибутку на рівні забезпечення розширеного відтворення виробничої діяльності. Намічених результатів можна досягти при впровадженні найпродуктивніших сортів сільськогоспо­дарських культур, порід худоби, підвищення продуктивності праці завдяки впровадженню комплексної механізації виробни­чих процесів, прогресивних ресурсоощадних технологій вироб­ництва продукції та організації праці, при зменшенні витрат па одиницю продукції.

Поєднання державного регулювання з господарською са­мостійністю підприємств. Дотримання даного принципу дає змогу керівникам підприємств самим вирішувати питання ор­ганізації виробництва, розвинути ініціативу працівників, краще використовувати засоби виробництва, трудові ресурси, створити умови для ефективного ведення господарства. З цього приводу в Законі України “Про підприємства” записано, що підприємс­тво при здійсненні господарської та іншої діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Господарсько-оперативна самостійність підприємств вияв­ляється в тому, що вони повністю розпоряджаються власними і наданими їм засобами виробництва, мають право юридичної осо­би, ведуть фінансове господарство. Тобто, сільськогосподарські підприємства виступають, як окремі господарські одиниці.

Матеріальна зацікавленість працівників у підвищенні ефективності виробництва ґрунтується на використанні оп­тимальної системи економічного стимулювання виробництва з метою підвищення матеріальної і моральної відповідальності за виконання поставлених завдань. Правильно розроблена сис­тема оплати праці за кількістю і якістю виробленої продукції, використання та збереження засобів виробництва тощо, ство­рює умови для виконання і перевиконання завдань виробничо-фінансових планів. В свою чергу, підвищення ціни за про­дукцію (її якість і реалізацію в оптимальні строки) забезпечує зростання прибутку і рентабельності виробництва. Чим більше прибутку і менше затрат, тим швидше розвивається виробниц­тво. Особиста матеріальна заінтересованість виявляється у ви­щій оплаті праці за кращі її результати.

Матеріальна відповідальність підприємств і працівників перед державними установами та іншими підприємствами за виконання договірних зобов’язань, використання і своєчасне  повернення кредитів банкам та іншим інвесторам. У свою чер­гу сільськогосподарське підприємство може стягувати кошти з інших господарств, які порушують умови договорів.

Підрозділи й окремі працівники несуть таку саму від­повідальність перед підприємством за виконання планів, ви­користання та збереження засобів виробництва тощо. Так, за порушення договірних зобов’язань підприємство сплачує штрафи, неустойки тощо. Матеріальна відповідальність фі­зичних осіб перед підприємством полягає у зниженні додат­кової оплати праці, позбавленні премій за допущені в процесі виробництва недоліки, а в окремих випадках у відшкодуванні завданих збитків.

Контроль гривнею за виробничо-фінансовою діяльністю підприємства здійснюють державні установи та інші органи, щоб запобігти марнотратству й безгосподарності через систему бухгалтерської й оперативної звітності. Вони систематично кон­тролюють раціональне використання всіх засобів виробництва, виконання завдань з виробництва і реалізації сільськогоспо­дарської продукції, економічну ефективність фінансової діяль­ності. Так, державна податкова інспекція контролює правиль­ність і-своєчасність відрахування підприємствами податків у державний бюджет, банки стежать за своєчасним поверненням кредитів тощо. Адміністрація підприємства контролює роботу підрозділів і окремих працівників.

Всередині господарства контроль з боку керівництва підприємства ведеться за використанням грошових лімітів госпрозрахунковими одиницями, вживаються заходи щодо за­побігання перевитрат та виконання плану виробництва і про­дажу продукції.

Створення однакових умов для виробничої діяльності під­приємств та їх підрозділів. Найбільш повно це виявляється у визначенні завдань відповідно до кількості і якості виробленої продукції, наявності і якості виробничого потенціалу.

Зазначені принципи господарського розрахунку взаємопов’язані та взаємозумовлені. Раціональне їх поєднання дає змогу повніше використовувати землю, трудові ресурси, ос­новні і оборотні засоби, досягти оптимального співвідношення нагромадження і споживання, підвищити матеріальну заінтере­сованість працівників та спрямовувати їх ініціативу на удоско­налення технології, організації та управління виробництвом. Порушення хоча б одного з перерахованих принципів призво­дить до зниження результативних показників господарювання.

У процесі впровадження і функціонування господарського розрахунку виникають дві основні форми економічних взає­мовідносин – зовнішні і внутрішні. Зовнішні, зазвичай, вклю­чають взаємовідносини підприємства з державою та іншими підприємствами, організаціями. Внутрішні включають взає­мовідносини підприємства і виробничих підрозділів.

Загальногосподарський розрахунок передбачає розв’язання питань діяльності підприємства як юридичної особи у цілому і питань його виробництва, сфери обігу та соціального розвитку а саме:

  • виконання договорів (контрактів) на реалізацію продукції;
  • матеріально-технічне забезпечення підприємства;
  • організацію фінансово-кредитних відносин підприємства;
  • податкову систему;
  • встановлені для підприємства замовлення на товарну про­дукцію, рівень цін на неї.

Згідно проведеного аналізу господарської діяльності за ряд років вибирають найдоцільніший варіант виконання господарських завдань, планують виробництво, визначають систему обліку та контролю, відпрацьовують систему матеріального стимулювання за результатами господарської діяльності, по­рядок розподілу прибутків, визначають перспективи розвитку господарства.

Ефективність системи загальногосподарського розрахунку забезпечується при впровадженні внутрішньогосподарського розрахунку, тобто створення умов режиму економії праці і кош­тів на основі матеріальної заінтересованості та відповідальності в кожній виробничій одиниці.

Загальногосподарський і внутрішньогосподарський розра­хунок тісно пов’язані між собою, але відрізняються організацій­ними формами, складом показників, які використовуються в процесі планування, обліку і контролю.

Внутрішньогосподарський розрахунок - це метод планової організації господарської діяльності підрозділів підприємства з виконання планових, завдань, збільшення виходу продукції високої якості при зниженні витрат на її одиницю па основі ма­теріальної заінтересованості в кінцевих результатах роботи.

При внутрішньогосподарському розрахунку підроз­діли не мають права юридичної особи, вони є частиною сільськогосподарського підприємства і тому самостійність їх обмежена лише виробничою сферою. Вони не можуть: уклада­ти договорів, мати рахунок в банку, здійснювати взаємовідноси­ни з державою та Іншими підприємствами, вони не реалізують продукцію, не мають прибутків, а свою діяльність в основному обмежують питаннями економіки п організації сільськогоспо­дарського виробництва всередині підприємства.

Для впровадження внутрішньогосподарського розрахунку потрібно:

  • визначити  склад  внутрішньогосподарських   підрозділів, які будуть переведені на господарський розрахунок;
  • закріпити на постійно за госпрозрахунковими підрозділа­ми землю, засоби виробництва, робочу силу;
  • визначити  відповідальність  підрозділів  за  неефективне використання цих факторів виробництва;
  • провести    економічний    аналіз    всієї    виробничо-господарської діяльності підрозділів; розробити і затвердити Поло­ження про внутрішньогосподарський розрахунок;
  • визначити характер взаємовідносин підрозділів і керів­ництва підприємства;
  • розробити і довести до кожної госпрозрахункової одиниці планові завдання з виробництва продукції та ліміти матеріаль­них витрат і коштів;
  • організувати облік та контроль за виконанням госпрозра­хункових завдань;
  • розробити та довести до госпрозрахункових підрозділів систему матеріального заохочення за результатами виробництва;
  • визначити   порядок   підведення   підсумків   (економічної ефективності)   при   впровадженні   внутрішньогосподарського розрахунку.

загрузка...