Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

1. Поняття та предмет науки

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність. Виробнича діяльність спрямована на задоволення потреб юридичних і фізичних осіб. Засоби для задоволення потреб, тобто споживчі блага, створюються у процесі виробництва.

Необхідною умовою побудови суверенної незалежної держави України є становлення та розвиток її економіки. Необхідно зазначити, що незважаючи на те що Україна має величезний виробничо технологічний потенціал виробництва з багатьох  видів сільськогосподарської продукції вона може займати одне з провідних місць в Європі. На сучасному етапі розвитку її економіка перебуває в стані глибокої кризи. Тому, перехід економіки до ринку та її інтенсифікація вимагають пошуку ефективного використання нових джерел і організаційних методів економічного розвитку.

Важлива роль в цьому належить організації виробництва, і насамперед тому, що вона не потребує істотних капітальних вкладень, трудових витрат, а також тому, що вона є засобом інтеграції і використання всіх чинників економічного розвитку. На сучасному етапі розвитку економіки організація виробниц­тва відіграє велику роль. Розвиток техніки та підвищення рівня технічного оснащення підприємств створює умови та одночасно вимагає удосконалення організації виробництва та управління. Для досягнення високої ефективності процесу виробництва не­достатньо мати сучасні знаряддя та предмети праці, необхідна також певна система організаційних зв’язків, які поєднують осо­бисті та матеріальні чинники виробництва і приводять їх у дію. Така система представляє організацію виробництва.

Без науково – обґрунтованої організації виробництва наяв­ний технічний потенціал підприємств не дає належної віддачі та ефекту. У цих умовах удосконалення організації виробництва є основною умовою мобілізації внутрішньовиробничих резервів, підвищення інтенсифікації виробництва і його ефективності.

У широкому розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту (товари, предмети, речі, послуги, інформація, знання тощо).

Забезпечення життєдіяльності людей потребує вироблення величезної кількості видів кінцевої продукції. Така продукція має проміжні компоненти. Для виробництва будь-якої сільськогосподарської продукції необхідні відповідні основні засоби, обладнання, сировина та інші матеріали. Таким чином, сучасні кінцеві продукти створюються на різних, але взаємопов’язаних виробництвах, що і зумовлює широке розуміння поняття «ви­робництво».

Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійс­нюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елемен­тів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію. Іншими словами, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформація вкладених ресурсів у кінцевий результат — продукцію (послуги).

Виробництво є важливим компонентом функціонування будь-якої держави, тому що воно визначає її економічну безпеку, сталість фінансової системи і рівень життя людей.

Економічний результат діяльності підприємства, його фі­нансовий стан і майбутній розвиток залежать від того, наскільки раціонально організовано виробництво, чи відповідає воно сучасним вимогам оптимальності, гнучкості, мобільності, високій культурі, екологічності, конкурентоспроможності тощо.

Виробниче підприємство для забезпечення своєї жит­тєдіяльності перш за все орієнтується на ринковий попит з його вимогами до якості, споживчих властивостей та ціни товару (послуги). Тому завдання менеджерів вищого, середнього рів­ня та спеціалістів підприємства полягає у визначенні стратегії і тактики організації виробництва, котрі спрямовані на забезпе­чення його конкурентоспроможності, скорочення витрат на виго­товлення продукції.

Метою формування та реалізації виробничої політики є при­стосування підприємства до вимог ринку з мінімальними витра­тами, але це потребує від керівників та спеціалістів обізнаності з широкого кола питань за межами сфери виробництва.

Виробництво — це тільки частина процесу, що постійно оновлюється, і тому всі техніко-технологічні та організаційно-економічні рішення можна приймати тільки на підставі аналізу достатньо повної і точної інформації про вимоги ринку, що очі­куються, можливості і загрози зовнішнього середовища, слабкі та сильні сторони власної діяльності.

Організація виробництва - це сукупність заходів раціональ­ної побудови і ведення виробництва в аграрних формуваннях. В кінцевому підсумку все це веде до створення єдиного цілого в межах окремого підприємства. Звідси, організація виробництва в аграрних формуваннях - це комплекс організаційно-економічних, технологічних і технічних заходів, спрямованих на ра­ціональне використання трудових ресурсів, засобів і предметів праці та землі з метою одержання прибутку підприємством.

В ринкових умовах основним фактором ефективності виступає прибуток. Тому виробнича діяльність аграрних формувань всіх  форм власності повинна бути націлена на виробництво таких видів продукції, яка повинна бути конкурентоспроможною(високоякісною, екологічно чистою, низькозатратною і т.д.), задовольняти попит споживачів, а в результаті приносити прибуток підприємству.

“Організація виробництва в аграрних формуваннях” - це на­ука, яка вивчає закономірності раціональної побудови і ведення виробництва в них, вивчає способи поєднання праці із засобами виробництва і дає їм оцінку, що в кінцевому результаті сприяє підвищенню ефективності виробництва. Чітко налагоджена ор­ганізація виробництва в аграрних формуваннях різних форм власності – це основа ефективності їх маркетингової діяльності.

Предметом науки є вивчення конкретних форм прояву еко­номічних законів і механізмів їх дії в специфічних умовах вироб­ництва з метою одержання найбільшої кількості продукції з оди­ниці земельної площі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції. Досягнення цих цілей здійснюється шляхом розробки і використання найбільш раціональних, прогресивних форм і методів планування, організації і управління підприємс­твом в цілому, окремими галузями і виробничими процесами.

Основою предмету “Організація виробництва в аграрних формуваннях” - є праця, що вивчається у взаємодії із засобами виробництва.

Процес праці - це цілеспрямована діяльність людини, направлена на виробництво матеріальних благ. Процес праці незалежно від форм суспільного виробництва, здійснюється завжди при певних відношеннях людини не тільки до при­роди, але і людини до людини, тобто при даних виробничих відносинах. При всіх формах суспільного виробництва люди і засоби виробництва є його факторами, а характером з’єднання робочої сили із засобами виробництва визначається тип сус­пільного способу виробництва. Таким чином, тільки праця дає змогу створювати матеріальні та духовні блага, однак рівень розвитку виробництва, продуктивності праці, залежить під багатьох факторів, серед яких важливим є раціональна організація праці, обґрунтовані пропорції між трудовими і ма­теріально-технічними ресурсами, галузями і підрозділами, ритмічне ведення виробництва.

Основна мета (місія) виробництва в ринкових умовах – по­лягає в забезпеченні споживача необхідною йому продукцією (послугами) у певні строки, заданої якості з мінімальними вит­ратами, а саме: гнучкість і своєчасність перебудови підприємс­тва для виробництва інших видів продукції в разі зміни попиту; оптимальне виробництво при найменших витратах; високоорганізоване з культурними традиціями виробництво, що здібне випускати конкурентоспроможну продукцію і в сукупності за­безпечувати стійкий фінансовий стан підприємства.

Таким чином, основне завдання організації виробництва в аг­рарних формуваннях полягає в тому, щоб якнайкраще поєднати предмети праці і знаряддя праці, а також саму працю, щоб перетво­рити предмет праці н продукт необхідних властивостей з наймен­шими витратами робочої сили і засобів виробництва. Організація виробництва тісно пов’язана з технологіями виробництва. Багато завдань організації виробництва вирішується на підпри­ємстві враховуючи використовувані технології виробництва.

загрузка...