Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

1. Суть і основні форми організації підряду

Як відомо, ставлення до власності формується тими реальни­ми умовами в які поставлена людина, можливостями її впливу на організацію виробництва, поділі використання результатів праці. Тому, на сьогодні становлення і розвиток економічного ме­ханізму господарювання спонукає сільськогосподарські підпри­ємства відшукувати найраціональніші моделі діяльності в кон­кретних обставинах для досягнення ефективного використання всіх наявних засобів. В умовах ринкової економіки вибрана мо­дель господарювання повинна забезпечувати самоокупність ви­робничої діяльності, відповідати умовам господарського розра­хунку, тобто, відповідати умовам ринку. Ключем до розв’язання цих складних завдань є колективний підряд.

Економічна суть колективного підряду поля гає в тому, що ко­лектив працівників (підрядник) на основі договору, укладеного з замовником зобов’язується виконати певну роботу відповідно до завдання замовника (виробити певну кількість продукції на закріпленій за ним земельній площі), а замовник зобов’язується прийняти і оплатити виконану роботу. Даний метод ведення робіт орієнтований на кіпцеві результати праці.

Набуваючи права оперативно-виробничої самостійності, під­рядний колектив залишається внутрішньогосподарським підроз­ділом підприємства, зберігаючи статус структурної одиниці.

Багаторічна практика впровадження підрядних відносин у сільськогосподарських підприємствах виробила такі принципи формування і діяльності виробничих підрозділів, що працюють на колективному підряді:

  • оплата праці за кінцевими результатами з розподілом ко­лективного заробітку між працівниками залежно від особистого вкладу в загальний результат;
  • виробничо-організаційна самостійність у розв’язанні оперативно-виробничих питань;
  • постійність трудового колективу підрядного підрозділу та забезпечення максимальної зайнятості протягом року на вироб­ництві продукції;
  • встановлення оптимальних розмірів підрядного колективу;
  • добровільність об’єднання працівників у трудовий колек­тив підрядного підрозділу;
  • гарантування   певного  рівня   оплати   праці  працівників підрозділу в неврожайні роки або в період стихійного лиха;
  • юридичне оформлення і регулювання двосторонніх відно­син на основі договору.

У договорі між замовником і підрядником обумовлюють об­сяг виробленої продукції (виконання робіт, надання послуг), її якість, термін виробництва, закріплення необхідних виробни­чих ресурсів, матеріальне стимулювання, залежно від резуль­татів виробництва, форми та розміру відповідальності у випадку порушення угоди.

Підрядна форма господарювання може бути впроваджена в суб’єктах всіх форм власності, а також у виробничих підрозді­лах як сільськогосподарського, так і сільськогосподарського виробництва, а також на об’єктах соціально-побутового обслуго­вування. Взаємовідносини між підрядними підрозділами і під­приємствами регулюються внутрішньогосподарськими розра­хунковими цінами на принципі самоокупності.

В залежності від складу трудового колективу підряд може бути колективним, сімейним та індивідуальним.

При організації колективного підряду першочергового значення набуває формування трудового колективу. Його кількісний і професійпо-кваліфікаційний склад визначають, виходячи з трудомісткості виробничих процесів, наявності технічних засобів, впроваджувальної технології, а також вра­ховуючи соціально-психологічні та організаційні чинники. Набута господарська практика перекопує, що кращих резуль­татів досягають, як правило, колективи з вищим рівнем спе­ціалізації. Найбільш поширені бригадна і ланкова форми ор­ганізації підрядних колективів.

У сучасних ринкових умовах господарювання підрядні від­носний можуть поширюватись не лише па трудові колективи підприємства а й на окремі сім’ї. Сім’я, яка уклала договір з сіль­ськогосподарським підприємством вступає з ним в договірні відносини. До складу сімейного колективу можуть залучатись інші родичі чи інші працівники. Сімейний підряд може охопи­ти весь виробничий цикл або окремі його частини. Зазвичай, він застосовується там, де широко використовується ручна праця (в овочівництві, буряківництві, садівництві, вирощуванні і від­годівлі великої рогатої худоби тощо).

Згідно договору, за сім’єю закріплюються на певний період (в основному на час виконання виробничих процесів, обумовлених договором) ділянки землі, поголів’я тварин тощо. Матеріально-технічне постачання здійснює замовник, а вартість усіх засобів виробництва встановлюють за цінами і в порядку, передбаченому договором. Сім’я є самостійним виробничним осередком у сільсько­господарському підприємстві. Члени сімейного підрядного ко­лективу несуть відповідальність перед підрозділом за кінцеву продукцію, матеріально заохочуються за виконання і перевико­нання завдань, а в разі невиконання їх, відшкодовують збитки.

Сімейний підряд має переваги перед іншими формами ор­ганізації праці. В даному випадку: найповніше розкривається суть внутрішньогосподарського розрахунку і  його дієвість: спрощена оплата праці всередині сімейного колективу, немає потреби з’ясовувати трудовий вклад кожного працівника у спільну працю, розробляти і враховувати коефіцієнт трудової участі; трудові колективи постійні за складом, оскільки спи­раються на родинні зв’язки і сімейну взаємодопомогу; частина робіт виконується в позаурочний час, що збільшує вклад кож­ного робітника; сім’я по господарському ставиться до закріп­лених засобів виробництва.

На умовах, аналогічних колективному підряду, організо­вують індивідуальний підряд. Господарство при цьому ук­ладає договір на виконання певної роботи чи виробництва продукції з окремим працівником, який може залучити для виконання взятих зобов’язань членів своєї сім’ї або інших виконавців.

Різновидом індивідуального підряду може бути укладання договору па виробництво продукції тваринництва у власних приміщеннях із залученням особистих матеріальних засобів. У такому випадку відшкодування матеріальних витрат під­рядника, порядок матеріально-технічного постачання госпо­дарством та взаєморозрахунки обумовлюють договором. Дані підрядні відносини можуть складатись між господарством та його членами при різних організаційно-правових формах господарств.

Підрядні відносини можуть охоплювати всі сфери діяльності сільськогосподарського підприємства і Його виробничих підроз­ділів. Усі існуючі форми підрядних колективів не володіють правами юридичної особи, а рівень їх самостійності визначаєть­ся договором, який розробляється відповідно до чинного зако­нодавства і правових актів підприємства.

Всі підрядники можуть здійснювати діяльність засобами виробництва замовника, власними або орендованими на при­нципах самоокупності. Отриманий доход колектив розподі­ляє самостійно після виконання умов підрядного договору. Керівництво підрядним підрозділом здійснює на демократичних засадах з особою, яка підписала з підприємством договір.

загрузка...