Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

1. Відтворення стада тварин та поліпшення його племінних якостей

До загальних принципів раціональної організації виробни­чих процесів належать: пропорційність, узгодженість, ритміч­ність, потоковість. Особливістю робіт у цій галузі є те, що біль­шість з них виконують на місці (у тваринницькому приміщенні, доїльному цеху, кормоцеху). Це створює сприятливі умови для комплексної механізації і автоматизації процесів виробництва та ведення тваринницьких галузей.

Способи організації виробничих процесів і виконання ок­ремих операцій зумовлюється прийнятими системами ведення тваринництва, способами утримання худоби, рівнем механізації робіт, біологічними особливостями окремих видів і груп тварин, які у свою чергу зумовлюють відмінності в технології і організа­ції виробництва. Зокрема, організація годівлі тварин в умовах стійлової системи включає операції приготування і доставки кормів, тоді як при пасовищній системі їх не виконують.

В аграрних формуваннях, що виробляють тваринницьку продукцію, необхідно здійснювати постійне відтворення стада з метою забезпечення чисельності поголів’я і ритмічного вироб­ництва продукції тваринництва. Мова йде про організацію своє­часної заміни вибулих тварин внаслідок старіння, захворювань або з інших причин.

Відтворення стада - це регулярна заміна вибулих тварин того ж самого призначення молодшими і більш високопродук­тивними. Розрізняють просте, розширене і звужене відтворен­ня стада. Якщо заміну тварин проводять такою самою кількістю тварин, то таке відтворення називають простим, при попов­ненні стада більшою або меншою кількістю тварин – відповідно розширеним або звуженим відтворенням. Необхідно добива­тись, щоб тварини замінювали більш якісними, тобто з кращи­ми породними і племінними якостями, більш продуктивними. Це інтенсивний тип відтворення стада, при екстенсивному - якісних змін немає.

Стадо тварин поділяється на дві частини – доросле поголів’я і молодняк різного віку. В даному випадку доросле маточне поголів’я відноситься до основних засобів, а молодняк – до оборотних.

Як вже зазначалось раніше, заміну тварин проводять внаслі­док їх старіння, захворювань чи з інших причин. Процес старін­ня вносить певні зміни і в структуру стада. Замінюють тих тва­рин, строк служби яких минув. Строк служби тварин - це період, протягом якого від тварин одержують продукцію. Його необхід­но відрізняти від віку тварин, який починають відлічувати з дня народження тварин. Строк служби відлічують з часу одержання від тварин продукції (молоко, приплід тощо). Так, наприклад, у корів строк служби починається з 27-30 місяців і більше, свино­матки перший приплід дають в 14-15 місяців.

Вибуття із стада дорослих тварин внаслідок старіння, захво­рювання, зниження продуктивності і з інших причин назива­ють вибракуванням, а поповнення стада – ремонтом. Молодняк, який використовують для ремонту стада, називають ремонтним, а інший – надремонтним.

Організацію відтворення стада визначає ряд природних (біо­логічних) і організаційно-економічних умов. До біологічних від­носяться: вік першого парування маток, період їх вагітності, цик­лічність охоти маток і строк її настання після родів, плодовитість і швидкоспілість тварин, тривалість їх життя і господарського використання. Організаційно-економічні умови - це: замовлен­ня споживачів на виробництво і реалізацію продукції, строки її реалізації, передача тварин за внутрі- і міжгосподарською коо­перацією, ліквідація яловості маточного поголів’я і підвищення його плодовитості, своєчасне вибракування низькопородних і малопродуктивних тварин, поліпшення племінних якостей, за­безпечення капітальними приміщеннями, матеріально-технічними і трудовими ресурсами.

В аграрних формуваннях відтворення стада здійснюється двома основними шляхами: внаслідок вирощування власної худоби і молодняку і в результаті надходження його з інших господарств. Значна частина аграрних формувань сама вирощує ремонти і пі молодняк, створюючи для цього спеціалізовану ферму, а в дріб нетоварних господарствах такої ферми може і не бути.

За останні роки досить широкого поширення набуло відтворення стада, яке здійснюється на основі міжгосподарської кооперації, коли організовують спеціалізовані господарства з вирощування нетелей або корів-первісток, репродукторні свинарські чи інші господарства. Є також племінні господарства для забез­печення аграрних формувань, що виробляють продукцію тва­ринництва, високоякісним племінним молодняком.

Звідси, поглиблення спеціалізації, дальший розвиток міжгос­подарської кооперації мають вплив на організацію відтворення поголів’я, що веде до створення товарних господарств з вирощу­вання ремонтного молодняку.

Переведення тваринництва на індустріальну основу підви­щує вимоги до відтворення поголів’я і комплектування ста­да тварин, яких вирощують комплекси і ферми. В цих умовах спостерігається інтенсивне використання тварин і скорочення строку їх служби та зростає потреба в ремонтному молодняку. Оскільки, на комплексах і фермах промислового типу значно більше вибраковується дорослих низькопродуктивних або не придатних до індустріальної технології тварин, а виробництву на таких фермах і комплексах властива поточність і ритмічність, то кожен певний період часу відповідну кількість тварин слід ви­браковувати або реалізовувати. Тому таку саму кількість їх не­обхідно ввести в стадо.

Отже, важливим в організації відтворення основного ста­да є рівень оновлення і вибракування маточного поголів’я. З врахуванням високих затрат на його вирощування кожному господарству в принципі вигідно використовувати маток мож­ливо більш тривалий час. Однак, це справедливо тільки в тому випадку, якщо старі матки зберігають високу продуктивність і відтворювальну здатність не нижче середньої у стаді. Тому є оп­равданим, як із зоотехнічної, так і з економічного погляду, такий рівень вибракування і оновлення стада, який сприяє підвищен­ню його продуктивності і якісному вдосконаленню поголів’я.

Основними вимогами правильної організації відтворення стада є: своєчасне парування ремонтного молодняку, ліквідація яловості та підвищення плодючості маток; повне збереження при­плоду; поліпшення племінних якостей тварин; своєчасне вибраку­вання малопродуктивних і непридатних для розведення тварин.

Поліпшення племінних якостей тварин. Племінна худоба та птиця продуктивніша і скороспіла, вона забезпечує більший вихід продукції на одиницю використаного корму та дешевше її виробництво. Масове поліпшення племінних якостей тварин є одним з важливих напрямків науково-технічного прогресу та ін­тенсифікації виробництва. Для того, щоб його здійснити, органі­зовують племінні розплідники, племінні господарства, племінні ферми і групи тварин, станції штучного осіменіння тварин.

Племінні розплідники - це райони зосередження великої кількості племінних тварин певних видів, в яких ведуть систе­матичну роботу щодо поліпшення породних якостей. Племінний молодняк звідси надходить для поліпшення племінних якостей відповідних видів тварин у господарства інших районів, які вхо­дять у зону обслуговування цими племрозплідниками.

Племінні господарства - це окремі господарства, науково-до­слідні тваринницькі господарства, в яких переважають племінні тварини певних видів. їх організовують у районах розміщення племрозплідників.

Племінні ферми і групи тварин створюють у господарствах, де вже є значна кількість племінної худоби. Приплід молодняку використовують на ремонт стада у своєму та інших господарс­твах, чим поступово підвищують його племінні якості.

Станції штучного осіменіння тварин відіграють велику роль у масовому поліпшенні племінних якостей худоби. В них зосе­реджені висококласні племінні плідники (бугаї, барани), сім’я яких завозять на тваринницькі ферми господарств, де проводять штучне осіменіння маточного поголів’я.

Визначають структуру стада окремих видів тварин (поголів’я їх обчислюють у фізичних головах), а різних видів тварин разом (в умовних головах). Коефіцієнти переведення тварин і птиці к умовне поголів’я: корови і бугаї – 1,0; інше поголів’я великої ро­гатої худоби – 0,6; свині в цілому – 0,3; вівці в цілому – 0,1; пти­ця – 0,02 і коні в цілому – 0,8. Співвідношення всього поголів’я різних видів тварин в умовних головах у цілому характеризує видову структуру тваринництва, яка є одним із показників його спеціалізації, тобто показує переважний розвиток певних видів худоби у господарстві чи районі.

Розрізняють фактичну і організаційну (раціональну) структуру стада. Фактична структура стада - це співвідношення статево-вікових груп у стаді, яке фактично склалося. її визна­чають переважно на кінець поточного або початок наступного року. Ця структура нестабільна.

Під організаційною (раціональною) структурою стада розуміють таке раціональне співвідношення статево-вікових груп, яке встановлено відповідно до планового напрямку розвит­ку тваринництва і забезпечує виконання господарством договір­них зобов’язань і відтворення стада. Організаційна структура стада встановлюється на кінець планового року і є стабільною. Збільшення поголів’я за роками не порушує співвідношення їх груп, тобто раціональних пропорцій.

Раціональну структуру стада можна встановити, враховуючи певні організаційно-господарські і біологічні фактори. Основни­ми з них є виробничий напрям тваринництва; вік молодняку, який реалізується на м’ясо; строк продуктивного використання дорослих тварин і відсоток їх щорічного вибракування; кількість розплодів маток за рік та їх плодючість за один розплід; темпи зростання поголів’я тварин.

Вирішальний вплив на формування структури стада має ви­робничий напрям галузей тваринництва. Для кожного напрям­ку характерна відповідна структура стада.

Період використання тварин залежить від їх продуктив­ності та оплати корму. Наприклад, корови дають найвищий надій протягом 5-7 років (лактацій), в цей період забезпечується найвища оплата корму, тобто найбільший вихід молока на одиницю спожитих кормових засобів. За продуктивністю та оплатою корму і визначають найбільш доцільний строк вико­ристання поголів’я основного стада, який становить для корів 5-7 років, свиноматок 4-5, вівцематок 5-6, курей і качок 1-2, гусей та індиків 2-3, бугаїв і баранів-плідників 4-5, кнурів 3-4 роки. Відповідно встановлюють відсоток щорічного вибраку­вання цих тварин за віком. Так, для корів він становить 14-20%, свиноматок 20-25%, вівцематок 16-20%, курей і качок 50-100%, гусей та індиків 35-50%, бугаїв і баранів-плідників 20-25%, кнурів 25-35%. Окремі тварини, залежно від їх стану, можуть бути вибракувані раніше або пізніше цих середніх строків.

Розмір ремонтної групи молодняку залежить від відсотку вибракування тварин з основного стада, темпів їх відтворення та видових їх особливостей (віку парування, переведення в основ­не стадо, плодючості). Кількість самців-плідників у стаді вста­новлюють відповідно до навантаження маток на одного самця та способу осіменіння (звичайний чи штучний).

Оборот стада - це рух (зміни) у складі статево-вікових груп худоби і птиці протягом певного періоду (місяця, кварталу, року). Оборот стада - це кількісні та якісні зміни в стаді за відповід­ний проміжок часу. Оборот стада здебільшого буває місячний, квартальний і річний. Складання обороту стада є важливим елементом планування тваринництва. Мета обороту стада – це забезпечити формування структури стада, відповідно до напря­му розвитку галузі, організаційно-господарських умов аграрних формувань та біологічних особливостей окремих видів тварин.

Якщо в господарстві вирощують все поголів’я молодняку, то це повний (замкнений або закінчений) оборот стада. В умовах пог­либлення спеціалізації на основі міжгосподарської кооперації в спеціалізованих і міжгосподарських підприємствах утримуються тільки тварини окремих статево-вікових груп відповідного виду. Це є неповний (розімкнений або незакінчений) оборот стада.

Напрям господарства обумовлює формування і розвиток від­повідних галузей тваринництва, найбільш раціональну струк­туру поголів’я. Організаційно-господарські умови, що вплива­ють на характер обороту стада, це: строки реалізації продукції; найбільш вигідні у господарстві календарні строки парування тварин та надходження приплоду; економічно вигідний строк використання тварин у господарстві; тривалість відгодівлі і на­гулу. В окремих зонах і господарствах ці умови різні. Наприклад, розвиток молочного скотарства в приміських аграрних форму­ваннях вимагає рівномірного надходження продукції протягом усього року, а тому парування корів і надходження приплоду в них повинні бути теж рівномірними. В господарствах, де запро­ваджена пасовищна система тваринництва, основну кількість продукції виробляють у літньо-осінній період, а тому до цього приурочують одержання приплоду.

Біологічними особливостями відтворення поголів’я тварин є: вік переходу молодняку з однієї вікової групи в іншу; вік досяг­нення тваринами статевої та фізіологічної зрілості; тривалість тільності маток; циклічність охоти у маток. Ці дані дає зоотех­нічна наука. Відмінність біологічних особливостей відтворення тварин різних видів зумовлює особливості обороту їх стада.

В різних аграрних формуваннях складають річний, щомісяч­ний і перспективний оборот стада. Перед складанням обороту стада необхідно скласти план парування і надходження припло­ду. Цей план складають на основі слідуючих даних: фактичне парування маток в минулому році (з облікових даних), приплід від яких буде одержано в плановому році; вік першого парування ремонтного молодняку (телиць, свинок); період тільності; строк парування після одержання приплоду; норми вибракування ма­точного поголів’я. Маток, яких заплановано вибракувати у план парувань не включають.

Річний оборот стада складають у спеціальних таблицях планових документів. Таблиця обороту має такі показники: ста­тево-вікові групи тварин; фактичне поголів’я на початок плано­вого року; надходження протягом року (приплід, купівля, пе­рехід з молодших груп); вибуття протягом року (переведення в старші групи, продаж, інше вибуття); поголів’я на кінець року;

середньорічне поголів’я.

Дані про фактичне поголів’я тварин на початок планового року беруть з інвентаризаційних відомостей та інших обліко­вих документів тваринництва станом на кінець минулого року.

Графу “Приплід” заповнюють на основі плану парувань і над­ходження приплоду. У графу “Купівля” записують кількість тварин, які планують закупити. У графах “Перехід з молодших груп” та “Перехід у старші групи” відображають переведення тварин з однієї статево-вікової групи в іншу (нетелі у групу корів, телиць парувального віку у групу нетелів тощо), а тому їх підсумок має бути однаковим.

У графі “Продаж” вміщують дані про реалізацію тварин та інше вибуття.

Поголів’я тварин на кінець планового року визначають, до­даючи до поголів’я на початок року різницю між прибуттям і вибуттям. Структура вихідного поголів’я стада повинна від­повідати плановому напряму його. У роки освоєння напряму в ній можливі відхилення від організаційної (раціональної) структури. Середньорічне поголів’я тварин в річному обороті стада визначають як середньоарифметичну величину їх кіль­кості на початок і кінець року.

Складання обороту стада птиці має певні особливості. Ос­кільки, молодняк птиці одержують з інкубаторних станцій, кіль­кість його визначають і записують у відповідну графу не на по­чаток року, а під кінець складання обороту як підсумок потреби для ремонту і розширення основного стада, обсягу виробництва пташинного м’яса та його реалізації.

В обороті стада зазначають не тільки кількість тварин, а й живу масу їх. На початок року її беруть з облікових документів. Масу приплоду визначають за показниками кількості (за планом парування і надходження приплоду) і маси однієї голови тварин при народженні, а масу молодняку різного віку обчислюють за показниками запланованого приросту. За різних показників приросту маса тварин в одному і тому самому віці неоднакова. Знаючи вік тварини при переведенні з однієї групи в іншу і ре­алізації або тих, що будуть на кінець року, і показники прирос­ту, обчислюють їх живу масу, яку записують у відповідну гра­фу обороту стада. Жива маса дорослих тварин основного стад;і не дуже змінюється. Купують молодняк певної живої маси, яка потім збільшується залежно від приросту.

Щомісячний оборот стада відображає зміни у складі статево-вікових груп худоби і птиці за місяцями року. Складають його користуючись такими даними: фактичне поголів’я за статево-ві­ковими групами на початок року; строки (місяці) переведення тварин з однієї статево-вікової групи в іншу; строки (місяці) ре­алізації тварин.

Середньорічне поголів’я при складанні щомісячного оборо­ту стада обчислюють за кількістю кормо-днів (кормо-місяців). У даному випадку середньомісячне поголів’я за кожен місяць множать на кількість днів відповідного місяця, підсумовують і ділять на 365, або знаходять як середньоарифметичне на початок і кінець місяця, підсумовують і ділять на 12.

Визначене таким способом середньорічне поголів’я правиль­ніше, ніж за даними річного обороту стада.

Середньорічне поголів’я молодняку народження планового року визначають за формулою:

,                    (17.1)

де С - середньорічне поголів’я, гол.;

к1 до к12 - кількість молодняку народження відповідних міся­ців, гол.

Середньорічне поголів’я тварин на відгодівлі обчислюють за формулою:

(17. 2)

де Св - середньорічне поголів’я тварин на відгодівлі, гол.;

К - кількість тварин на відгодівлі, гол.;

М - кількість місяців перебування тварин на відгодівлі, оди­ниць.

Перспективний оборот стада складають на період освоєння перспективної спеціалізації тваринництва у господарстві. Щоб швидше освоїти перспективний напрям тваринництва при скла­данні перспективного обороту стада, передбачають купівлю племінних тварин.

загрузка...