Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

2. Комплектування господарств засобами виробництва і методика розрахунку потреби в техніці

Механічні засоби виробництва (силове устаткування і облад­нання, робочі машини і обладнання) відіграють важливу роль у розвитку сільськогосподарських підприємств.

Тягові робочі машини, силове устаткування і обладнання є стрижнем виробництва сільськогосподарських підприємств. Від їх кількості і структури значною мірою залежить успіх діяль­ності підприємства. Номенклатура технічних засобів виробниц­тва визначається спеціалізацією підприємства, природноекономічними умовами, структурою посівних площ та технологією вирощування культур, які вимагають певного набору машин. Система машин - це поєднання окремих силових і робочих І машин, що забезпечують виконання всіх технологічних операцій в основних галузях виробництва.

Організаційно – економічні вимоги до системи машин ґрун­туються на забезпеченні при їх використанні технологічних параметрів виконання операцій та створенні відповідних умов праці на робочому місці, які відповідали б вимогам санітарно-гігієнічних, психофізіологічних і естетичних нормативів.

До основних експлуатаційно-технологічних характеристик систем машин при виконанні ними потокових процесів нале­жать: потужність, надійність, стійкість, технологічність та при­стосованість для керування.

В складі механічних засобів сільськогосподарського вироб­ництва особливе місце займає трактор, який виступає основним видом механічної тяги. Збільшення потужності тракторів дає можливість значно підвищити продуктивність праці, економити паливо і зменшувати витрати засобів на ремонт.

Крім тракторів, до основних машин в сільськогосподарському виробництві відносять комбайни (зернові, бурякозбиральні, кар­топлезбиральні, кукурудзозбиральні і ін.), вантажні автомобілі, причіпний сільськогосподарський інвентар, молотильні апарати з електродвигунами, машини для виробництва кормів, дорожно – меліоративні машини (екскаватори, бульдозери, грейдери, скрепери, канавокопачі, котки моторні, болотні борони і ін.).

Правильне обчислення потреби в технічних засобах за їх ви­дами, марочним складом та економічною ефективністю – важ­лива умова успішної виробничої діяльності господарств. При наявності машин в господарстві, яка відповідає потребі підви­щується ефективність використання їх і знижуються затрати вартості техніки на одиницю роботи чи продукції. Щоб обчис­лити потребу в тракторах і сільськогосподарських машинах, не­обхідно знати обсяг робіт, строки їх виконання, норми виробітку за зміну, коефіцієнт змінності, коефіцієнт технічної готовності машинно-тракторного парку.

Для визначення потреби господарства в тракторах, комбай­нах і інших машинах використовують різні способи:

•  за допомогою математичних формул;

•  за даними загального обсягу механізованих робіт в умовних еталонних гектарах;

•  за обсягом робіт у найбільш напружені періоди;

•  нормативний метод;

•  метод лінійного програмування.

При обґрунтуванні розміру і структури машинно-трактор­ного парку ретельно і детально аналізують природно-виробничі умови господарства, перспективи розвитку галузей рослинниц­тва і тваринництва, вивчають фактори, які впливають на рівень використання техніки (питомий опір ґрунту, довжина і ширина гонів, площа полів, конфігурація земельних ділянок, рельєф те­риторії, метеорологічні умови і Т.Д.).

Потребу господарства в техніці встановлюють на основі тех­нологічних карт з вирощування і збирання культур, порівняльній економічній оцінці машинно-тракторних агрегатів при виконанні ними різних процесів, зведеного плану механізованих робіт, пла­ну – графіку використання машин на протязі календарного року.

Технологічні карти включають: повний перелік робіт в хро­нологічній послідовності, обсяг кожного виду робіт, календарні строки і кількість робочих днів, склад агрегату, продуктивність агрегату за зміну, прямі затрати праці і енергетичних засобів. При плануванні агротехніки передбачається значне підвищення рівня механізації трудомістких процесів, широке впровадження науки і передового досвіду. Карти розробляються на основі на­явної техніки і реального плану завозу її в господарство.

Для виконання кожного виду робіт вибирають найбільш ефективний агрегат. Це завдання вирішується на основі аналізу даних економічної оцінки тракторних і інших агрегатів, що дає змогу вибрати агрегат, який дає найбільший ефект, а саме: забез­печує найбільшу продуктивність праці, економію матеріально-грошових засобів в розрахунку на одиницю робіт.

Потребу в тягових і робочих машинах визначають на підставі обсягів робіт та строків їх виконання згідно з технологічними ортами за марками тракторів, комбайнів і набору комплексу робочих машин, які агрегатуються з тими чи іншими тракторами. При цьому враховують врожайність культур, валовий збір, норму виробітку, плановий обсяг механізованих робіт та строки їх виконання, продуктивність скомплектованих агрегатів. Потребу в тракторах розраховують як в умовних одиницях, використовуючи при цьому обсяг робіт в умовних еталонних гектарах, так і у фізичних – за марками тракторів з урахуванням напружених періодів польових робіт.

Потребу в тракторах, комбайнах та інших машинах розрахо­вують за формулою:

(6.19)

де:

Км- кількість необхідних машин, одиниць;

О - обсяг робіт, ум.ет.га.;

W- норма виробітку, ум.ет.га/год.;

Г - кількість годин роботи (протягом доби);

Д - кількість днів роботи;

Ктг - коефіцієнт технічної готовності (визначається як від­ношення кількості технічно справних машин до загальної кіль­кості їх у господарстві).

При визначенні потреби за марочним складом тракторів (комбайнів) використовують обсяги робіт, що виконуються пев­ною маркою в певний період. При цьому розрахунок здійснюєть­ся за формулою:

(6.20)

де:

Км- кількість потрібних машин певної марки, одиниць;

О - обсяг робіт в умовних (фізичних) гектарах у напружений період для цієї марки, га;

Wзм - змінна норма виробітку, га;

Кзм - коефіцієнт змінності;

Д - кількість робочих днів напруженого періоду;

Ктг - коефіцієнт технічної готовності;

Ку - коефіцієнт метеорологічних умов, за яких можливе ви­конання робіт, %.

За такою ж методикою розраховують потребу в комбайнах.

Потребу в робочих машинах та знаряддях також визначають за напруженим періодом робіт. Наприклад, потребу в культиваторах визначають за найбільш напруженим періодом підготовки ґрунту до сівби; в сівалках – за обсягом і строками сівби; у плугах загаль­ного призначення – за обсягом та строками оранки зябу і т.д..

Для визначення кількості агрегатів і машин, що входять до їх складу, користуються формулами:

(6.21)

де:

Ка - кількість агрегатів, одиниць;

О - обсяг роботи певного виду, га.;

Д - кількість днів у періоді;

Нв - змінна норма виробітку, га;

Кз - коефіцієнт змінності.

Кількість машин визначають за формулою:

КмахЧм, (6.22)

де:

Км - кількість машин необхідна для комплектування аг­регатів, одиниць;

Ка - кількість агрегатів, одиниць;

Ч - кількість машин у складі одного агрегату. Потребу господарства в умовних еталонних тракторах об­числюють, ділячи загальний річний обсяг робіт на річну норму виробітку на один умовний еталонний трактор в умовних ета­лонних гектарах і на коефіцієнт технічної готовності тракторів у найбільш напружений період.

Знаючи потребу в умовних еталонних тракторах, ефектив­ність виконання певних видів робіт різними марками тракторів та обсяг цих робіт, визначають найдоцільніший марочний склад ма­шинно-тракторного парку в еталонному і фізичному обчисленні. Умовний еталонний гектар – це одиниця виміру і обліку тракторних робіт у перерахунку на оранку. За умовний еталонний гектар прийнято оранку 1 гектара на глибину 20 – 22 см при питомому опорі плуга з стандартними корпусами – 0,5 кг/см2 і швидкості руху 5 км/год., на агрофоні – стерня зернових колосових, ґрунт середньої щільності з вологістю 20-22%, довжина гону 3,800 м, висота над рівнем моря – 200 м, прямокутна конфігурація поля, відсутність кам’янистості і перешкод, рівний рельєф.

Умовний еталонний трактор —трактор, який виробляє за годину змінного часу один умовний еталонний гектар. За умовний талонний трактор прийнято трактор марки Т-74, Т-75, ДТ-75.

Обчислити потребу господарства в тракторах можна за обся­гом робіт в найбільш напружені періоди. При цьому потреба в тракторах загального призначення розраховується виходячи із обсягу оранки в найбільш напружений період, а в спеціальних тракторах за обсягом робіт міжрядного обробітку ґрунту.

Нормативним методом потребу в тракторах визначають виходя­чи із норм потреби тракторів в еталонному обчисленні у розрахунку на 100 га ріллі. Економіко-математичні методи дають можливість визначити оптимальний склад машинно-тракторного парку при найменших експлуатаційних витратах. Найбільш точно склад машин в господарстві визначають на основі плану-графіку потре­би і використання їх з січня до грудня за місяцями, декадами чи п’ятиденками. При цьому, щоб ліквідувати “піки” в окремі періоди року, графік вирівнюють. Потребу в комбайнах обчислюють за обся­гом і строками збирання культур і виробітку агрегату за день і робо­чий період (сезон). Кількість причіпних і навісних машин і знарядь визначають на основі необхідної кількості агрегатів для виконання запланованого обсягу робіт і машин в одному агрегаті. При цьому береться найбільш напружений період. Аналогічним чином розра­ховується потреба господарства і в інших машинах і знаряддях.

загрузка...