Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

2. Методи та нормативна база планування

За принципом дії і способом отримання інформації всі мето­ди прогнозування і планування можна поділити умовно на дві великі групи: інтуїтивні і формалізовані. В свою чергу інтуїтив­ні (експертні) методи поділяються на інтерв’ю (анкетування) та аналітичні записи (аналітичні експертні оцінки). Формалізовані методи прогнозування в АПК за принципом дії і способом отри­мання інформації можна класифікувати на: економічні, статис­тичні, вирівнювання рядів динаміки, економіко – математичне моделювання, балансовий метод і т.д.

Планування діяльності підприємства здійснюється з враху­ванням різних методів. При виборі методів планування мають враховуватися певні вимоги до них. Методи планування повинні:

  • бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів розвитку ринкових відносин;
  • найбільш повно враховувати специфіку діяльності об’єкта планування;
  • відрізнятися в залежності від виду плану.

Ресурсний метод планування може застосовуватися, в ос­новному, в умовах монополії або при слабо розвинутій кон­куренції. Він полягає в складанні планів на базі наявних внутрішніх ресурсів підприємства — трудових, матеріальних, технічних.

З розвитком конкуренції основою планів стає співвідношен­ня попиту і пропозиції. За таких умов застосовується цільовий метод, при якому планування діяльності підприємства зводить­ся до вибору мети та заходів її реалізації.

Метод екстраполяції базується на визначенні динаміки по­казників у минулому, вважаючи, що темпи і пропорції, досяг­нуті на момент розробки плану, будуть збережені і в майбутньо­му. На основі цього методу визначаються проміжні і кінцеві планові показники.

Принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким підприємство визначає мету на майбутнє, встановлює довжину планового періоду та проміжні планові показники. Тобто, на від­міну від планування за досягнутими показниками, інтерполя­ційний метод передбачає зворотній рух від визначеної мети та відповідного кінцевого значення планових показників.

Статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин при встановленні планових показників.

Факторний метод є більш обґрунтований, ніж попередні. Планові значення показників за цього методу визначаються на основі розрахунку впливу на них найважливіших факторів, які зумовлюють зміни показника.

Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються з використанням прогресивних норм витрачання ресурсів під­приємства, з врахуванням їх змін внаслідок впровадження за­ходів орґанізаційно-технічного характеру. Застосування цього методу в практиці діяльності підприємств вимагає створення відповідної нормативної бази.

Балансовий метод. Його суть полягає у встановленні про­порцій між потребою в ресурсах та можливостями її забез­печення. Застосування даного методу передбачає розробку таблиць балансу, які складаються з двох частин: наявність і надходження. За змістом баланси поділяють на три групи: на­туральні (сільськогосподарські угіддя, техніка, насіння, кор­ми та інші), вартісні (доходи та витрати); праці (потреби та наявність робочої сили).

Нормативний метод. Суть його полягає в обґрунтуванні показників плану техніко-економічними розрахунками, що ґрунтуються на використанні науково обґрунтованих норм і нормативів затрат праці і коштів на 1 га посіву, голову худоби, одиницю продукції. Планові норми розробляють науково-до­слідні й проектні установи. При визначенні науково обґрунтованих норм враховують рівень техніки й організації виробництва, продуктивність машин і механізмів, фактичні показники пере­дових підприємств та зарубіжний досвід. Нормативний метод підвищує ступінь об’єктивності планів, значно спрощує роботу і скорочує час на їх складання. Прогресивні нормативи стимулю­ють підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продукції й поліпшення її якості.

Розрахунково-конструктивний метод. Передбачає вико­ристання при плануванні багатоваріантних розрахунків та вибір із них найбільш сприятливих для визначеного виду ви­робництва продукції (виконання робіт). Даний метод викорис­товують при визначенні: варіантів структури посівних площ, структури стада певного виду тварин, кормових раціонів тощо. Тоді вибирають найбільш ефективний, який більш за інші від­повідає умовам зони, підприємству.

Економіко-математичний метод. При складанні планів економічного і соціального розвитку застосовують економіко-математичні методи з використанням електронно-обчис­люваної техніки (економіко-математичне моделювання). При цьому розробляють економіко-математичну модель задачі й, розв’язавши системи рівнянь, знаходять значення невідомих величин, при яких досягається потрібний результат. При засто­суванні даного методу розширюються можливості вибору опти­мальних рішень при плануванні тієї чи іншої позиції, суттєво зменшується час на розрахунки, одержання даних щодо диспро­порцій, які виникають при плануванні виходу продукції та вит­рат на її виробництво.

Метод кривих освоєнь. Він враховує залежність розмірів витрат на виробництво від його обсягу і дозволяє визначити суму додаткових витрат на освоєння, точку беззбитковості виробництва продукції. Тобто визначити таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції повністю покри­вають (відшкодовують) усі витрати, пов’язані з її виготовлен­ням і реалізацією. На доповнення до плану доходів і витрат інвестори звичайно вимагають провести аналіз і розрахувати точку беззбитковості.

Вона показує скільки одиниць продукції необхідно продати, щоб витрати підприємства окупились за рахунок його доходів. її розраховують за формулою:

Тбз = Взуп / Цпр – Впз (7.1.)

де:

Тбз - точка беззбитковості (кількість одиниць продукції);

Взуп - загальні умовно-постійні витрати, грош. од.;

Цпр - продажна ціна за одиницю продукції, грош.од.;

Впз – питомі змінні витрати, грош.од.

У сучасних умовах використовується не один метод плану­вання, а їх комбінацію в залежності від реальних умов вироб­ництва, впливу зовнішніх чинників. Наприклад, в умовах слаб­кої конкуренції використовується ресурсно-факторний метод. В умовах сильної конкуренції доцільним є інтерполяційно-фак­торний метод з використанням ЕОМ.

Кожне підприємство формує свою нормативну базу для планування. Норми і нормативи, які використовують при цьо­му, формуються на базі: міжвідомчих норм та нормативів; га­лузевих норм та нормативів, розроблених на рівні обласних та районних управлінь агропромислового комплексу; індивіду­альних норм та нормативів, що розробляються на підприємс­тві; тимчасових норм та нормативів, розроблених на підпри­ємстві й на рівні галузей.

Отже, нормативна база планування це сукупність прогресив­них норм і нормативів.

Прогресивна техніко-економічна норма це міра граничної чи мінімально можливої величини техніко-економічного по­казнику плану конкретного господарства. В плануванні сільськогосподарських підприємств використовуються такі норми: норми затрат матеріальних ресурсів (насіння; кормів; паливо-мастильних матеріалів; тари; добрив, хімічних і біологічних засобів захисту рослин; сировини і матеріалів та ін.); норми природних втрат продукції при (заготівлі, транспортуванні, збиранні); норми затрат праці і заробітної плати (виробітку; обслуговування худоби і птиці; обслуговування агрегатів, приміщень, площ; трудомісткості продукції, продуктивності праці, заробітної плати, додаткової оплати і преміювання; на­туральної оплати; розцінки за одиницю продукції, обсяг робіт і ін.); норми особистого споживання (продуктів харчування, матеріальних засобів (спецодяг і ін.), розвитку особистого підсобного господарства, використання засобів соціальної ін­фраструктури господарства і ін.).

Нормативи це регламентовані узагальнені величини затрат робочого часу, матеріальних і грошових ресурсів, одержаних аналітичним або розрахунковим шляхом.

Техніко-економічні нормативи класифікуються: за строка­ми функціонування (тривалодіючі і поточні); за ступенем вико­ристання (типові і довідкові); за сферою використання (міжга­лузеві, галузеві і господарські); за ступенем складності (прості, укрупнені і комплексі); за способом розробки (розрахунково-аналітичні, дослідні, дослідно-статистичні).

Основними нормативами для планування в сільськогос­подарських підприємствах є: оцінки виробничого потен­ціалу, результатів процесу виробництва (економічна оцінка землі, економічна оцінка основних і оборотних фондів, еко­номічна оцінка трудових ресурсів, урожайність сільськогос­подарських культур, продуктивність тварин, інші нормативи використання виробничого потенціалу); організації основ­них і оборотних засобів (організація основних засобів; ор­ганізація оборотних засобів; витрати сировини, матеріалів, палива, енергії); тривалість освоєння проектних потужнос­тей і використання виробничих потужностей; капітальні вкладення і капітальне будівництво; використання сільсько­господарської техніки, обладнання і потреба в них; фондоємкість; фондовіддача і ін.); штатні (для визначення потреби в спеціалістах: агрономи, зоотехніки, інженери, техніки, еконо­місти, інші спеціалісти); соціально-економічні (потреба гос­подарства в працівниках і забезпеченість ними; підготовка і підвищення кваліфікації кадрів; матеріальне стимулювання; умови праці; житлові і соціально-побутові умови; розвиток особистого підсобного господарства і ін.); резервів (страхові фонди: насіннєвий, продовольчий, фуражний, страхових пла­тежів і ін.); специфічні галузеві (приріст (втрати) урожай­ності з врахуванням виробничих умов; приріст (втрати) про­дуктивності худоби і птиці з врахуванням виробничих умов; відведення земельної площі під багаторічні насадження; виділення земельної площі під мало поширені сільськогоспо­дарські культури; охорона навколишнього середовища та ін.); фінансові і економічного впливу на виробництво (ціни, при­буток, зарплата, премії, амортизація, оплата кредитів, строки окупності капіталовкладень і інші).

Норми і нормативи, що використовуються на підприємстві повинні періодично оновлюватись і вдосконалюватись.

загрузка...