Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

2. Організація території садів і виноградників

Породний і сортовий склад плодово-ягідних насаджень до­бирають відповідно до зональних умов, виробничого напряму розвитку садівництва у господарстві, способу використання продукції (у свіжому вигляді чи для переробки), забезпеченості трудовими ресурсами та можливостей реалізації продукції.

Неправильний добір порід і сортів плодових дерев часто є при­чиною втрат продукції при її реалізації в період масового її зби­рання. Зокрема, це буває при великій питомій масі літніх (раннь­остиглих) нележких сортів плодів, які не можуть бути закуплені заготівельними, торговими і переробними підприємствами. В результаті це знижує економічну ефективність садівництва.

У кожному господарстві правильний добір порід і сортів пло­дово-ягідних насаджень має забезпечити:

  • відповідність зональним природно-економічним умовам;
  • виконання планових завдань щодо обсягу і складу плодо­во-ягідної продукції;
  • рівномірність завантаження робочої сили і засобів вироб­ництва в період масових робіт у садівництві;
  • тривалий період використання і переробки продукції;
  • перехресне запилення сортів;
  • висока економічна ефективність кожної породи, сорту і садівництва в цілому (урожайність, якість продукції, рентабель­ність виробництва) та прискорення обігу вкладених у садівниц­тво коштів.

У різних зонах і економічних районах породно-сортовий склад плодово-ягідних насаджень має істотні відмінності.

Для регулярного забезпечення населення великих міст і промислових центрів, санаторіїв, будинків відпочинку тощо свіжими плодами планують висаджування кількох порід і сор­тів з метою якомога більше продовжити період надходження продукції. У таких садах висаджують літні, осінні і зимові сор­ти яблуні і груші, а також багато кісточкових (черешню, сливу, абрикос і персик).

При вирощуванні продукції для вивезення за межі облас­ті чи країни у насадженнях переважають зерняткові породи, зокрема яблуні (80-90%) всієї площі плодово-ягідних культур. При цьому віддають перевагу групі зимових сортів яблуні (до 75%), осінніх сортів яблуні та груші (до 25%). Вирощують та­кож літні сорти зерняткових, а також кісточкових, які характе­ризуються високими смаковими та товарними якостями плодів та транспортабельністю.

У садах, які закладають у зоні розміщення консервних і пло­допереробних підприємств, перевагу віддають продуктивним, скороплідним кісточковим породам (вишні, черешні, сливі, али­чі та ін.) – 40-50% площі садів. Особливу увагу приділяють по­родам і сортам, що дають продукцію з високими технологічними якостями, плоди яких добре транспортуються, мають тривалий період дозрівання і надходження.

У господарствах з комплексним використанням продукції може бути таке приблизне співвідношення порід: зерняткові 50-70%, кісточкові – 20-40%, горіхоплідні – 5-10%, ягідники 1-5%.

Для закладання насаджень використовують, як правило, районовані, скороплідні, високоврожайні, стійкі до шкідників і хворіб сорти.

Кількість сортів яблуні має становити до 8-10 (з різними пе­ріодами достигання), груші та кісточкові 3-4 сорти. Відібрані сорти повинні відповідати також сучасним вимогам промисло­вої технології, тобто їх строки цвітіння мають збігатися і вони повинні бути взаємозапильними, придатні для інтенсивного ви­рощування із застосуванням механізованого догляду за ґрунтом і деревами, включаючи механізоване обрізування та збирання врожаю. Слід зазначити, що більшість порід та сортів перех­реснозапильні. Тому дуже важливим є правильний підбір основ­них сортів і запилювачів та розміщення їх на території саду. У промислових садах в одному кварталі рекомендується висаджу­вати 3-4 основних сорти вирощуваної породи. Вони повинні мати однакові періоди цвітіння і строки достигання плодів. Для якіс­ного запилювання висаджують 5-6 рядів основного сорту, який чергують з такою самою кількістю рядів сорту-запилювача.

У великих промислових садах таке розміщення сортів створює деяку незручність (сортову строкатість), що утруднює обприскування, обрізування дерев, збирання врожаю тощо. З метою ліквідації сортової строкатості в насадженнях і ство­рення сприятливих умов для перехресного запилення можна квартал ділити дорогами на блоки з відстанню між ними 100м. У блоці слід висаджувати один основний сорт, а два сорти-запилювачі у поперечних рядах по межах кварталу і вздовж кожної дороги всередині кварталу (по одному ряду з кожного боку). При такому розміщені дерев основний сорт у кварталах займає 90-92%, а сорти запилювачі 8-10% площі. Однак цей спосіб розміщення застосовують тоді, коли сорти-запилювачі за своїми особливостями досить помітно відрізняються від ос­новних сортів.

Організація території садів і виноградників - одна з дуже від­повідальних робіт. Від неї залежить раціональність використан­ня землі, робочої сили, техніки удобрення, боротьби з шкідника­ми та хворими, збирання та обробка врожаю тощо. Організація території включає:

  • вибір земельних ділянок;
  • правильне розміщення порід і сортів на території саду;
  • поділ саду на квартали, розміщення садозахисних насад­жень і шляхової мережі;
  • розміщення   господарських   центрів,   пакувальних   при­міщень, сховищ і підприємств, що переробляють продукцію.

При вибиранні земельної ділянки під сад враховують вимоги рослин до ґрунтів, умов зволоження і освітлення, механізованого обробітку. У північних і північно-західних районах сади краще закладати на південних і південно-західних схилах. Це забезпе­чує краще їх прогрівання і стікання вод. У південних районах під сади краще відводити північні схили.

Породи і сорти розміщують на території саду залежно від строків їх плодоношення, виносливості до вологи, освітлення, пе­рехресного запилення. У північних районах пізньостиглі (зимові) сорти недоцільно розміщувати на зволожених ділянках саду, оскільки це затримуватиме їхнє достигання і може викликати запізнення із збиранням та підмерзання. У південних районах, більш ранньостиглі породи і сорти розміщують на підвищених ділянках, а вимогливі до вологи і пізньостиглі на понижених.

Первинною ланкою організації території саду є квартал - частина саду обмежена садозахисними насадженнями і шля­хами. Від розмірів, форми та раціонального розміщення квар­талів великою мірою залежать використання техніки, захи­щеність саду від вітрів, використання бджіл, однорідність умов (рельєф, родючість грунту, мікроклімат) для вирощування певних порід і сортів та ін.

Кількість кварталів і їх розміри залежать від площі ділянки, відведеної під сад, співвідношення між висаджуваними порода­ми і сортами, а також від рельєфу місцевості. Найбільш зручна форма кварталу прямокутна, довжина якої у 1,5 – 3 рази більша за ширину. На території кварталу має бути одна різновидність ґрунтів і однакова глибина залягання ґрунтових вод.

Оптимальні розміри кварталів – від 8-10 до 12-15, а у великих промислових садах – до 20 га, площа кварталу ягідників – 4-5 га, виноградників – 15-25 га.

На ділянках з нерівною експозицією форма кварталів не за­вжди прямокутна і при розміщенні їх на схилах довші сторони спрямовують упоперек напряму схилів та панівних вітрів. У такому самому напрямі потім проводять основні роботи з обробіт­ку грунту. Це запобігає ерозії ґрунтів, а також поліпшує умови для використання техніки. При закладанні садів з плоскими формами крони і при загущенні дерев у рядках у довжину квар­тали доцільно розміщувати з півночі на південь.

У кожному кварталі розміщують, як правило, одну будь-яку породу дерев (наприклад, яблуню) і рідше 2-3 біологічно близь­кі породи (черешню, вишню). Щоб забезпечити перехресне за­пилення кожної породи, потрібно мати 3-4 сорти, які чергують смугами. Сорти в кожному кварталі мають бути одного строку цвітіння і плодоношення, щоб можна було проводити одночасно роботи, пов’язані з доглядом за культурами і збирання врожаю.

Важливим елементом організації території саду є захисні на­садження, які, як правило, закладають за 2-3 роки до висаджуван­ня плодових дерев. Смуги навколо плодових насаджень створю­ють з 3-4 рядів дерев. Ряди в захисних насадженнях розміщують через 2,5-3 м один від одного. Відстань між деревами в ряду складає 1,5 м, а між деревами і кущами 0,75 м.

Вітроломні лінії створюють з 1-2 рядів сильнорослих дерев по межах кварталу, які висаджують через 250-300 м одна від одної. Для проїзду механічних засобів і циркуляції повітря у садоза­хисних смугах роблять розриви шириною 8-Ю м. Плодові дерева розміщують за 10-15 м від захисних смуг. За конструкцією захис­ні насадження бувають: непродувні, продувні і ажурні.

Непродувні насадження створюють з високорослих дерев та чагарникових порід. Такі насадження затримують рух повітря, що набагато поліпшує водний режим грунту в насадженнях. Од­нак непродувні захисні насадження спричинюють нерівномір­ний розподіл снігового покриву у міжряддях саду.

Продувні смуги висаджують з порід, які мають густі, щільні крони, а в нижній частині – незначну кількість кущів (або без них). Такі смуги вітер продуває лише в нижній частині, а в кро­нах він затримується і помітно послабляється.

Ажурні смуги створюють з деревних і чагарникових культур, різних за висотою і густотою крони. їх висаджують так, щоб у кроні створювались просвіти які б значно послаблювали вітер, але майже не змінювали його напрямку.

Найбільш ефективними є захисні насадження з швидкорос­лих і довговічних порід. У захисних смугах і вітроломних лініях висаджують породи, які пристосовані до місцевих грунтово-кліматичних умов і не мають спільних з плодовими культурами шкідників і хворіб.

Для зв’язку з кварталами у саду роблять шляхову мережу. Вона проходить по зовнішній межі саду, а також вздовж віт­роломних ліній, з обох їх боків, і між кварталами. Ширина го­ловних шляхів, що проходять через весь сад, складає 6-7 м, а в навколишніх і міжквартальних -5 м. Зовнішні і міжквартальні шляхи є також поворотними смугами для тракторних агрегатів під час роботи в садах.

У виноградниках і ягідниках через кожні 100 м впоперек рядів насаджень роблять додаткові (міжкліткові) шляхи для доставки добрив і вивезення продукції. Ширина їх у виноградниках ста­новить 5 м, а в ягідниках 3-4 м. Ці шляхи поділяють виноградни­ки на ділянки (клітки) площею 4-5 і ягідники 2-3 га.

Під бригадний (господарський) двір відводять площу 0,5 – 2 га залежно від ділянки, освоюваної під сад, а також від того, які будуть споруджуватись будівлі (склади, підвальні приміщення, холодильні камери, навіси тощо). Бригадний двір влаштовують біля магістральної дороги і в міру можливості у центрі садового масиву.

загрузка...