Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

2. Правові основи використання земель в Україні

За останні роки в Україні відбулися суттєві зміни у формах власності на землю. Безоплатно передано у приватну власність мільйони гектарів продуктивних земель сільським і міським жителям. Збільшення кількості земельних власників сприяло розширенню кола учасників земельних відносин, тому суттє­вого значення набуває законодавча і нормативна база, механіз­ми регулювання земельних відносин і управління земельними ресурсами. Виникла необхідність законодавчо розширити для України низку нових питань, зокрема щодо форм власності на землю, додатку на землю, застави, оренди землі і т. д.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є націо­нальним багатством, що перебуває під особистою охороною дер­жави. Основний документ земельного законодавства держави, що регулює земельні відносини є “Земельний Кодекс Украї­ни”, який був прийнятий у березні 1992 року і складається з 10 розділів і 118 статей. В 2001 році прийнятий новий Земельний Кодекс України, який складається з 10 розділів і 212 статей. Економічні і соціальні проблеми країни, традиції українських землевласників і землекористувачів вимагали вдосконалення земельних відносин, формування нормативної бази для визна­чення і закріплення прав та відповідальності за користування землею, тому прийнято, крім змін і доповнень до Земельного Ко­дексу України, цілу низку законів.

Для проведення земельної реформи створено відповідну правову базу, розроблено понад ЗО законодавчих, нормативних, інструктивно-методичних актів і документів, зокрема, Земель­ний Кодекс України, Закони України: “Про форми власності на землю”, “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, “Про плату за землю”, “Про фермерське господарство”, “Про особисте селянське господарство”, Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. “Про приватизацію земельних ді­лянок”, Укази Президента України: від 10 листопада 1994 року № 666 “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва”, від 8 серпня 1995 року № 720 “Про порядок паювання земель, переда­них у колективну власність сільськогосподарським підприємс­твам і організаціям”, Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990р. “Про земельну реформу” та від 13 березня 1992р. “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі”, “Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”, затверджена постановою Кабінету Міністрів України 23 березня 1995 року № 213, інші нормативні документи.

Законодавчою базою реформування земельних відносин стала постанова Верховної Ради України “Про земельну рефор­му”, згідно з нею весь земельний фонд України було оголошено об’єктом земельної реформи з введенням права надання землі у приватну і колективну власність.

Правове забезпечення даної постанови здійснюється на основі Законів України “Про форми власності на землю “, “Про фермерське господарство”, “Про особисте селянське господар­ство” “Про колективне сільськогосподарське підприємство”, “Про плату за землю”, “Про землевпорядкування”, “Про реєстра­цію земельних ділянок і права власності на них”, “Про охорону земель”, “Про іпотеку земельних ділянок” і т.д. Вони передбача­ють встановлення трьох рівноправних форм власності на землю: державної, приватної і комунальної.

загрузка...