Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

2. Суть і основні принципи організації орендного підряду

Серед багатьох економічних процесів і явищ, які обумовлені сучасними аграрними перетвореннями, вагоме місце відводить­ся розвитку орендних відносин. Оренда як метод госпрозра­хункової діяльності відрізняється під підряду більш високим і досконалим рівнем економічних відносин між орендодавцем і орендарем у системі заходів щодо удосконалення виробничих відносин і якісного оновлення продуктивних сил.

За визначеннями ряду спеціалістів “оренда” - форма господарювання, при якій па основі договору між орендодавцем і орендарем ос­танньому передаються у володіння і користування па псиний строк земля, інші природні ресурси, підприємства, їх підрозді­ли, а також інше майно, необхідне для самостійного ведення гос­подарської діяльності.

Отже, у вузькому розумінні оренда - це майнове наймання за договором, за яким орендодавець на певний термін і, за визначе­ними договором умовами, надає орендареві майно на тимчасове користування за певну плату.

Орендні відносини між орендодавцем і орендарем регулю­ються Законами України “Про оренду майна державних підпри­ємств та організацій” і “Про оренду землі”. Згідно закону оренда набирає чинності коли між двома сторонами укладено договір, в якому зазначено всі умови, що не суперечать даному закону. До­говір оренди набирає юридичної сили з моменту його підписан­ня орендарем і орендодавцем! засвідчений нотаріусом або місце­вим органом влади.

Форма укладання договору довільна, проте в ньому обов’язково треба зазначити такі складові:

  • суб’єкти договору оренди, якими є юридична особа (при­ватне підприємство, товариство, кооператив, акціонерне підпри­ємство, фермерське господарство тощо) або фізична особа. Якщо в оренду передається земельний масив (майновий комплекс) співвласників, то всі вони є однією стороною договору;
  • чітко визначний об’єкт оренди. Для земельних ділянок – місцезнаходження і розмір, цільове призначення, структура угідь, їх грошова оцінка, якісний склад ґрунтів, екологічний стан ділянки, що орендується. При оренді майна складається перелік основних засобів, що передаються в оренду із зазна­ченням балансової, залишкової (оціночної) вартості, суми зно­су. Перелік доцільно складати за групами (категоріями) або за місцем їх розташування;
  • строк на який укладено договір оренди;
  • розмір, умови, форми та строки внесення орендної платті;
  • права та обов’язки орендаря та орендодавця;
  • відповідальність сторін за невиконання зобов’язань, обу­мовлених у договорі оренди;
  • умови та порядок припинення договору;
  • порядок передачі та повернення об’єкту оренди.

Без зазначення таких умов орендна угода с неповною і може бути визнана як неправомірна. Звичайно, умови оренди не ви­черпуються вище перерахованим. Сторони можуть вносити до договору інші важливі, на їх погляд, умови, наприклад: питан­ня відтворення основних фондів; строк амортизації; порядок використання амортизаційного фонду; можливість і умови суборенди; порядок викупу майна після закінчення строку орен­ди; страхування тощо.

Зміст договору повинен бути зрозумілим для селян, а отри­мана орендна плата повинна мати характер соціальної захище­ності, особливо для пенсіонерів.

У випадку порушення умов орендного договору всі конфлік­тні ситуації вирішуються арбітражним судом, а при недосягненні згоди остаточне рішення приймає народний суд.

Найважливішими ознаками орендних відносин слід вважати:

  • рівність (рівноправність) сторін;
  • добровільність вступу в орендні відносини;
  • строковість договору оренди;
  • погодження умов оренди виключно даними суб’єктами орендних відносин;
  • відповідальність сторін за дотримання умов договору оренди;
  • можливість вступу у орендні відносини юридичних і фі­зичних осіб.

Сучасні орендні відносини - це відносини засновані на при­нципах підприємництва між власником засобів виробництва та орендарем. Тому основними принципами орендного підряду слід вважати:

  • вільний вибір видів діяльності;
  • залучення на добровільних засадах до здійснення підпри­ємницької діяльності  – майна, земельних ділянок та коштів юридичних осіб і громадян;
  • самостійне формування програми діяльності та вибір пос­тачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлен­ня ціп відповідно до законодавства;
  • вільний найм працівників;
  • залучення і використання матеріально-технічних, фінансо­вих, трудових, природних та інших видів ресурсів, використан­ня яких не заборонено, або не обмежено законодавством;
  • вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
  • самостійне   здійснення   підприємцем-юридичною   особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким під­приємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Залежно від повноти дії принципів оренди, і передусім при­нципу виробничо-господарської самостійності розрізняють оренду повну (вільну) і цільову.

При повній (вільній) оренді орендарі володіють правами юридичної особи, мають самостійний баланс, розрахункові ра­хунки в банку, його права прирівнюються до прав сільськогоспо­дарського підприємства. Орендар має право власності на майно, вроблену продукцію, самостійно використовує і реалізовує її на свій розсуд, здійснює матеріально-технічне забезпечення в по­рядку і на умовах, як і для інших сільськогосподарських підпри­ємств, користується усіма іншими рівними правами.

Орендарі здійснюють відрахування у державний фонд со­ціального страхування в установлених законом порядку і роз­мірах. Усі працівники орендного господарства підлягають со­ціальному захисту. За цього виду оренди, орендар виплачує орендодавцеві лише обумовлену договором орендну плату і його самостійність обмежується лише обумовленими договором оренди зобов’язаннями.

При цільовій оренді орендодавець передає майно в оренду з певною метою, яка конкретно обумовлюється в договорі. В ньому зазначають також вид вироблюваної продукції, її обсяги (кіль­кість) а також якість, умови реалізації продукції за наперед обу­мовленими цінами. Замовлення орендодавця па продукцію охоп­лює, зазвичай, всю потенційну виробничу потужність орендаря. Орендар має певну самостійність при вирішенні таких питань: ор­ганізація праці та розпорядку робочого дня; впровадження техно­логії виробництва та організації виробничих процесів; розподілу валового доходу. Соціальні і юридичні гарантії членам орендного колективу, як і працівникам сільськогосподарських підприємств, падає підприємство, в яке він входить. Тобто цільовий орендар є юридичною особою в межах підприємства, орендодавач юридичні свободи падає на свій розсуд у межах своєї компетенції.

Окремі вчені-економісти виділяють ще змішану оренду, хоча вона є різновидом цільової та вільної оренди. Відмінність між змішаною і цільовою орендами полягає переважно в тому, що орендодавець дає замовлення лише на частину виробленої про­дукції, а регата продукції залишається в розпорядженні орендаря. Після виконання замовлення орендар розпоряджається за­лишком продукції на свій розсуд, як і при повній оренді. Своїм замовленням орендодавець завантажує лише частину виробни­чого ресурсу орендного колективу, чим падає йому вищу госпо­дарську самостійність, можливість вільного маневрування при вирішенні організаційно-економічних питань, що в кінцевому підсумку підвищує рівень орендних відносин.

Отже, оренда – це спосіб поєднання працівника із засобами виробництва, в тому числі із землею без скасування прав влас­ності на них. Оренда з позицій орендаря – це тимчасове плат­не володіння і користування майном, земельною ділянкою, не­обхідною для здійснення своєї підприємницької діяльності. З погляду орендодавця – оренда означає зберігання на об’єкти оренди прав власності, але па певний строк втрачається право користування ними.

Подальший розвиток орендних відносин в Україні можливий за умов коли забезпечується:

  • державна гарантія та юридична забезпеченість функціону­вання оренди в усіх формах власності;
  • добровільність прийняття рішень про орендування, пред­мет оренди і формування орендного колективу;
  • самостійність у виробничо-господарській діяльності і її са­моокупність;
  • паритетність договірних зобов’язань сторін і взаємна ма­теріальна відповідальність;
  • безумовне виконання договірних зобов’язань;
  • реальний, економічно обґрунтований розмір орендної пла­ти відповідно до чинного законодавства;
  • матеріальна зацікавленість в оренді і державна підтримка орендаря.

З вище викладеного можна зробити висновок, що завдяки оренді, орендарі одержують можливість створити підприємства бажаного розміру, реалізувати бажання стати підприємцем, а для орендодавців – це додаткове джерело доходів. Тому функції оренди являють собою здійснення нової, нетрадиційної комбі­нації економічних ресурсів, господарської самостійності, ризи­ку, повної матеріальної відповідальності.

загрузка...