Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

3. Методика обґрунтування оптимальних розмірів сільськогосподарських підприємств та їх виробничих підрозділів

Розмір сільськогосподарського підприємства є одним з фак­торів, що впливає на ефективність виробництва. Тому необхідно мати раціональні розміри підприємств, що в найбільшій мірі па су­часному етапі розвитку продуктивних сил та становленні ринкових відносин сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Раціональні (оптимальні) розміри сільськогосподарських підприємств визначають з врахуванням перспективних планів. Для обґрунтування раціональних розмірів сільськогоспо­дарських підприємств використовують такі методи: статистич­ний, монографічний, варіантний, розрахунково-конструктив­ний, математичний та інші.

Як уже зазначалось вище, методика обґрунтування раціо­нальних розмірів сільськогосподарських підприємств включає декілька етапів розрахунку. На першому етапі при вивченні ефективності фактичних розмірів підприємств та їх виробничих підрозділів використовують статистичний метод досліджень. На основі річних звітів за 3-5 років підприємства певного ви­робничого типу регіону групують за розмірами сільськогоспо­дарських угідь, ріллі, основних виробничих фондів, поголів’ям худоби та виявляють залежність між розмірами підприємства та результатами виробництва у різних за розмірами групах госпо­дарств (за виходом продукції на одиницю площі, продуктивніс­тю праці, рентабельністю виробництва тощо). При використанні даного методу рекомендується застосовувати комбінаційне гру­пування. При цьому в групах за вартістю валової продукції на одиницю земельної площі виділяють групи за рівнем рентабель­ності. Підприємства, які ввійшли до вищої групи за вартістю ва­лової продукції, а в ній до вищої групи за рівнем рентабельності виробництва вважаються раціональними за розмірами в сучас­них умовах. З допомогою статистичних групувань визначається залежність між розмірами землекористування та результатами діяльності підприємства. Але одного цього методу, зазвичай, не­достатньо для вирішення поставленої мети.

Тому на наступному етапі використовують монографічний метод досліджень. Вивчають розміри кращих господарств та по­казники ефективності їх виробництва. Ці господарства відбира­ють з кращої підгрупи за показниками ефективності виробниц­тва вищої групи підприємств. Розміри підприємств, аналогічно, як і при застосуванні статистичного методу, та ефективність їх виробництва, вивчають за ряд років. Вивчаючи досвід вироб­ництва в кращому господарстві, звертають увагу також на за­стосовувані техніку, технологію, організацію виробництва як в цілому у підприємстві, так і у Його виробничих підрозділах. Дані матеріали є основою для наступного визначення оптимального розміру підприємства на перспективу за допомогою варіантного та розрахунково-конструктивного методів.

Варіантний метод використовують в основному для встанов­лення оптимального розміру виробничих бригад, ланок та ферм при мінімальних витратах виробництва. Суть його полягає у тому, що за кількома варіантами розміру виробничого підрозді­лу відшукують той, за яким витрати виробництва, які залежать від виробничого підрозділу були мінімальними. До цих витрат належать внутрішньобригадні (внутрішньофермські) та транс­портні. У всіх варіантах розрахунків при визначенні змінних витрат приймаються рівними всі інші умови, окрім ознаки, яка характеризує розмір виробничого підрозділу (рілля – у вироб­ничій бригаді рослинництва, поголів’я худоби – на фермі). При цьому мінімальна сума змінних витрат (внутрішньобригадиих, внутрішньо фермських, транспортних) в розрахунку на 1 га ріллі в рослинництві, голову худоби – на фермі, показує раціо­нальний (оптимальний) варіант розміру даного виробничого підрозділу підприємства.

Для точності варіантних розрахунків вирішальне значен­ня має правильне встановлення нормативів і вихідних умов. Вони повинні відображати прогресивні тенденції в розвитку сільськогосподарського виробництва. Переваги даного методу полягають у визначенні всіх затрат, залежних від розміру під­приємства, та вибір найбільш результативного варіанту. З мстою зменшення трудомісткості розрахунків використовують ЕОМ.

Розрахунково-конструктивний метод використовують для виз­начення оптимального розміру підприємства наступним чином:

  • за допомогою статистичного та монографічного методів підбирають передове господарство з оптимальними розмірами земельних угідь в сучасних умовах;
  • на його прикладі розробляють раціональну виробничу та організаційну структуру на перспективу. Вона включає: обґрун­тування спеціалізації та поєднання галузей, кількість та розміри підрозділів, перспективні обсяги виробництва та рівень сільсь­когосподарського виробництва.

Для встановлення кількісних зв’язків між розмірами господарства за площею угідь та результатами діяльності, а та­кож для варіантних розрахунків та перевірки висновків, отри­маних за допомогою інших методів, може бути використаний математичний метод.

Досить важливим при обґрунтуванні раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств є визначення розміру ви­робничих підрозділів. Наприклад, розмір тракторно-рільничої бригади за земельною площею в рослинництві повинен забез­печити: високопродуктивне використання техніки; зручність управління бригадою; раціональну організацію сівозмінної пло­щі тощо. Для раціонального використання тракторів необхідне повне їх завантаження протягом року. В зв’язку з цим важливого значення набуває кратність площі ріллі, яка припадає на один трактор у відношенні до загальної в бригаді.

Критерієм оптимальності при визначені і раціональних розмі­рів бригад у рослинництві є змінні витрати на одиницю площі. Вони поділяються на дві групи: витрати на експлуатацію трак­торного парку, що зменшуються з розрахунку на одиницю площі зі збільшенням площі ріллі у бригаді, та транспортні витрати, які збільшуються на одиницю площі при збільшенні земельної площі бригади. Розрахунки проводять за кількома варіантами розміру земельної площі в бригаді. Варіант, де найменші сумар­ні витрати (з обох зазначених пунктів) є оптимальним розміром земельної площі виробничої бригади.

На розміри бригади впливають також такі фактори, як: спеціалі­зація виробництва, рівень механізації виробничих процесів, при­родні умови, розчленованість угідь та конфігурація полів тощо.

Метою визначення раціональних розмірів тваринницьких ферм є створити необхідні умови для раціональної організації виробництва продукції тваринництва. При цьому вибирають найбільш ефективні технології утримання тварин та засоби ме­ханізації, обґрунтовані раціони годівлі тварин, які забезпечують максимально можливу їх продуктивність.

Російський учений А.В. Чаянов рекомендує вести розрахунок за трьома групами витрат, які по різному змінюються на одну го­лову залежно від розміру ферми:

  • зменшуються при збільшенні розмірів ферми (відрахуван­ня на амортизацію і поточний ремонт основних засобів вироб­ництва, організацію і управління виробництвом);
  • збільшуються при збільшенні розмірів ферми (транспорт­ні витрати);
  • не змінюються при збільшенні розмірів ферми (затрати па корми, воду, медикаменти).

Обчислюють ефективність різних варіантів розміру ферми наступним чином;

  • спершу визначають суму внутрішньофермських і транс­портних витрат на одну голову худоби і одиницю продукції за варіантами розмірів ферм;
  • всі інші умови приймаються рівними для всіх варіантів;
  • мінімальні сумарні ви трати та інші показники ефективності виробництва в розрахунку на одну голову і одиницю продукції за інших рівних умов вказують на оптимальний розмір ферми;
  • варіанти  розрахунку,   в  яких  сумарні   витрати  істотно підвищуються порівняно з іншими варіантами – визначають межі розміру ферми, за якими збільшення їх розміру економіч­но невигідне.
загрузка...