Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

3. Механізм планування та система планів

Механізм планування — це сукупність засобів, за допо­могою яких приймаються планові рішення та забезпечується їх реалізація. Механізм планування розкриває внутрішню модель процесу вироблення мети і завдань функціонування організаційної структури чи підприємства та формування його функцій.

У ринковій економіці підприємство чи організаційна струк­тура самостійно формує програму діяльності і визначає мету на певний період.

Формування мети — це процес прийняття планових рішень, який випереджує майбутні дії. Мета діяльності всіх структур­них підрозділів повинна узгоджуватися і підпорядковуватися загальній меті.

Вибір і формування мети проводяться на основі детального аналізу та оцінки ринків, внутрішніх чинників, закономірностей І тенденцій розвитку галузі. Аналіз передбачає оцінку позитив­них моментів функціонування підприємства в даному ринково­му середовищі, а також оцінку можливих негативних наслідків його діяльності.

Визначені мета і завдання повинні відповідати вимогам:

•  функціональності — можливості трансформації загальної мети в завдання для нижчих рівнів;

•  часового взаємозв’язку між метою довготермінового і ко­роткотермінового характеру;

•  можливості перегляду при зміні умов;

•  концентрації ресурсів і зусиль;

•  багатовекторності та системності.

Успішна реалізація мети в значній мірі залежить від органі­зації процесу розв’язання завдань і планування проблем, функ­цій планування.

Функції планування - це види робіт, дій, процедур, які здій­снюються в процесі формування плану, спрямовані на зміну ста­ну підприємства.

З допомогою процесу планування ініціюється ефективне ви­користання наявного потенціалу підприємства: матеріального, трудового, інтелектуального.

У процесі планування необхідно врахувати фактор ризику, передбачити заходи його уникнення або зменшення.

Функція оптимальності планових рішень реалізується шля­хом вибору за відповідними критеріями ефективного варіанту використання ресурсів, часу досягнення мети з ряду альтерна­тивних рішень.

Функція контролю в процесі планування здійснюється шля­хом порівняння реальних результатів виробничо-господарської діяльності з плановими параметрами, аналізами роботи всіх підрозділів підприємства, з’ясування причин відхилень та регу­лювання виробництва.

Планування забезпечує документальне відображення ходу виробничо-господарської діяльності та інформування всіх учасників виробничого процесу про визначену мету, завдання та заходи з їх досягнення.

Пропагандистська функція процесу планування полягає в інформуванні громадськості про наміри підприємства, успішні управлінські та підприємницькі дії, допущені помилки.

Процес планування має свою технологію, яка передбачає послідовність виконуваних операцій та робіт з формування плану.

Визначення мети планування є вирішальним фактором при виборі форм і методів планування, критеріїв оцінки планових рішень та контролю за ходом їх реалізації.

Світова практика планування виробила дві організаційні форми поєднання функцій планування — централізовану та де­централізовану.

Централізована система планування сприяє координації ро­боти взаємопов’язаних структурних підрозділів підприємства. Однак з розширенням масштабів діяльності, посиленням про­цесу диверсифікації, появою багатогалузевих концернів плану­вання з одного центру стає неможливим.

При децентралізованій формі планування планова робота здійснюється на трьох рівнях: вищого керівництва, кожної ви­робничої одиниці, виробничих ланок. Основна робота з страте­гічного планування зосереджена на рівні вищого керівництва. Поточні тактичні плани розробляються кожною виробничою одиницею. Оперативно-календарні та поточні техніко-економічні плани — прерогатива виробничих ланок і формується з враху­ванням специфіки їхньої роботи.

Як свідчить досвід, рівень децентралізації функцій плану­вання на різних підприємствах може бути різним.

В більшості зарубіжних країн планова служба виконує фун­кції більшості галузей виробничо-господарської діяльності: реєстрація замовлень; складання калькуляцій та виробничих планів з врахуванням термінів виконання замовлень; матеріально-технічне забезпечення; завантаження устаткування; транс­портування і збут готової продукції.

У вітчизняній практиці планування ці функції виконуються в різних функціональних відділах: виробничому, праці і заробіт­ної плати, планово-економічному, матеріально-технічного забез­печення і збуту та ін.

Ідеальною є ситуація, коли всі працівники підприємства за­лучаються до обговорення і складання планів.

Вище керівництво є основним ініціатором процесу плану­вання, визначає його основні етапи і послідовність виконання. Крім того, воно розробляє стратегію підприємства і приймає рі­шення з стратегічного планування.

Функції команди плановиків зводяться до участі в розроб­ці стратегії підприємства, аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, складання прогнозів. Плановики надають поради і консультації з техніки планування, сприяють поширенню про­фесійних методів планування. Вони здійснюють підготовку кін­цевого варіанту плану.

Керівництво середньої та вищої ланок і спеціалісти підроз­ділів розробляють короткотермінові плани. В їхні обов’язки вхо­дить аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища, складання прогнозів.

Склад і кількість працівників служби планування на під­приємстві залежать від типу організаційної структури, стилю управління, розміру підприємства.

Спеціаліст з планування є важливою фігурою на підприємс­тві, незважаючи на те, що він не приймає рішень з планування. Він визначає змістовий та організаційний аспект планування, передбачає майбутнє підприємства.

Вимоги до особистих якостей фахівця з планування:

•  бути хорошим теоретиком, володіти навичками абстракт­ного мислення;

•  мати властивості дипломата;

• відчувати стиль підприємства, застосовувати свої знання в формуванні політики підприємства;

•  добре володіти різними технологіями планування;

• на професійному рівні спілкуватися зі спеціалістами різного профілю маркетологами, фінансистами, постачальниками тощо;

•  володіти досвідом роботи в підприємницькій сфері, мати досвід управління.

Аналіз стану планування на українських підприємствах, які функціонують в умовах : непередбачуваності, конкурен­ції, швидкої зміни кон’юнктури, неефективного державного регулювання, засвідчив його недієвість. На більшості підпри­ємств плани діяльності взагалі не розробляються. Одночасно зарубіжний досвід показує, що в умовах ринку саме завдяки плануванню виробничо-господарської діяльності можна за­безпечити виживання та ефективне функціонування підпри­ємницьких структур.

Деякі великі підприємства орієнтовані на масовий випуск продукції, перейшли виключно на метод планування згідно за­мовлень, що не дозволяє ефективно використовувати наявний на них виробничий потенціал, сприяє необґрунтованому росту цін на продукцію (роботи, послуги) за рахунок утримання незадіяних ресурсів Інфраструктури.

Більшість підприємств стали проводити маркетингові дослідження для пошуку замовників і ринків збуту продук­ції, однак результати цих досліджень мало використовують­ся при плануванні всіх напрямків виробничо-господарської діяльності.

Сучасні проблеми планування пов’язані з тим, що не врахо­вуються об’єктивні межі планування, перевага надається корот­котерміновим завданням, зі слабкими навиками управлінців в галузі планування, з тим, що спеціалісти з планування ідеалі­зують підприємницьку ситуацію, не володіють тактикою досяг­нення поставленої мети.

Планування — складний методично-організаційний про­цес, який обумовлює наявність системи .планів. Кожний вид плану — складна модель діяльності підприємства або його структурних підрозділів, яка містить основні показники їх діяльності в майбутньому.

Стратегічний план відображає основну мету розвитку струк­тури ( організації, підприємства, відділу) і носить концептуаль­ний характер.

Система планів підприємства має комплексний характер і включає такі елементи:

•  стратегічний або генеральний план підприємства;

•  плани розвитку підприємства (поточні, тактичні, опера­тивні);,

• програми (плани-програми) і бізнес-плани.

Тактичне планування — процес реалізації стратегії підпри­ємницької структури на певний період часу (рік-два). Тактичні плани передбачають конкретні способи використання ресурсів підприємства, необхідних для досягнення довготермінових цілей. Зміст тактичних планів деталізується за кварталами і місяцями.

Основна відмінність між стратегічним і тактичним плану­ванням полягає в тому, що стратегічне планування пов’язане з обґрунтуванням генерального напрямку функціонування під­приємства, визначенням мети, якої прагне досягти підприємни­цька структура, а тактичне планування зосереджене на тому, як саме досягнути цього стану. Тобто основна відмінність — це від­мінність між цілями і засобами.

Тактичні плани є менш суб’єктивними, тому що при їх скла­данні використовують достовірну інформацію. Спеціалісти з планування застосовують сучасні комп’ютерні технології та ме­тоди розробки планів.

Виконання тактичних планів пов’язане з меншим ризиком, оскільки ці рішення пов’язані з внутрішніми проблемами під­приємства.

Тактичні плани виражаються конкретними цифровими ре­зультатами, їх легше і простіше оцінити, вони охоплюють окремі підрозділи підприємства. Отже, тактичні плани включають основ­ні показники діяльності, яких прагне досягнути підприємство до кінця планового періоду. Це, по суті, набір заходів і послідовність їх впровадження для досягнення стратегічної мети та ілюстрація їх впливу на всі сторони діяльності підприємницької структури.

загрузка...