Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

3. Організація свинарства

Свинарство займає друге місце після скотарства за обся­гом виробництва тваринницької продукції та розміром основ­них грошових надходжень у більшості господарств. Свині ма­ють високу плодючість і скороспілість. У нормальних умовах утримання свиноматка дає два опороси (16 і більше поросят) на рік. У 7-9 місяців жива маса тварин досягає 100-110 кг і їх реалізують на м’ясо. Забійний вихід свиней складає 70-80%, тоді як великої рогатої худоби 50-60%. Розміщення свинарс­тва пов’язане із виробництвом відповідних видів кормів, зок­рема зерна і картоплі.

Організація свинарства включає спеціалізацію і розміри сви­ноферм, систему опоросів, поділ на виробничі групи, способи утримання свиней, відтворення стада, організацію виробничих процесів і праці.

В даній галузі основними виробничими типами є: племінні і товарні господарства. Перші з них охоплюють: племзаводи (де вдосконалюють породи, створюють породні типи, лінії і родини); племінні репродукторні господарства (де розводять племінних свиней, вирощують племінний молодняк для товарних госпо­дарств); племінні репродуктори господарств (забезпечують ре­монтним молодняком підрозділи своїх господарств).

У свинарстві застосовують м’ясний, беконний, напівсальний і сальний типи відгодівлі. Для м’ясної відгодівлі використову­ють молодняк скороспілих порід, який реалізують у віці 7-8 мі­сяців при масі 100-110 кг. Інтенсивна м’ясна відгодівля забезпе­чує найвищу оплату корму.

Для беконної відгодівлі використовують відлучений мо­лодняк ранньоспілих і спеціальних беконних порід свиней та їх помісей, яких відгодовують до 6-7 місячного віку і реалізують живою масою 80-100 кг. При беконній відгодівлі виробляють так зване “мармурове м’ясо”, у якому чергуються шари м’яса і са­ла, але з переважанням м’яса. За 1-1,5 місяці до закінчення від­годівлі тваринам згодовують спеціальні комбікорми (ячмінь, горох, сочевицю, моркву, молочні відвійки), які забезпечують Виробництво продукції високої якості. Кукурудзу, яка сприяє відкладанню жиру, в цей період з раціону виключають. У тушах беконних свиней м’ясо становить 55-65%, а товщина шпику не перевищує 4 см.

Для напівсальної відгодівлі використовують переважно ра­зових маток і кастрованих кнурів, яких відгодовують до маси 130-150 кг. Товщина шпику становить 4-7 см, а маса сала 40-45% маси туші.

Для сальної відгодівлі використовуються спеціальні сальні породи свиней, а також вибракуваних основних маток і кнурів-плідників. Маток відгодовують до маси 160-200 кг, а кнурів 250-300 кг. Питома маса сала в туші становить не менше 50%.

Розмір свиноферм має забезпечувати умови для ефективно­го використання сучасної техніки, застосування передових способів ведення галузі та організації праці.

Поділ поголів’я свиней на виробничі групи. У товарних господарствах з комбінованим розвитком свинарства (основна кілі» кість аграрних формувань пост реформованого періоду) виділяють такі групи:

  • маточне поголів’я (свиноматки і кнури-плідники);
  • поросята до 2-місячного віку;
  • відлучені поросята 2-4 місяців;
  • ремонтний молодняк старше 4 місяців (свинки і кнурі);
  • відгодівельна група (молодняк старше 4 місяців та вибракувані дорослі свині, яких поставлено на відгодівлю).

Способи утримання свиней. В залежності від природно-еко­номічних умов, напрямку ферми, структури стада і типу годівлі розрізняють різні способи утримання свиней:

  • групове вільно-вигульне (маток перших 3-місяців супоросності, поросят 2-4 міс, ремонтного і відгодівельного мо­лодняку);
  • станково-вигульне групове та індивідуальне (кнурів-виробників, маток 3-4 міс. супоросності і підсисних свиноматок з поросятами);
  • безвигульне (відгодівельного поголів’я).

При вільно-вигульному способі тварини, що знаходяться в секціях групами, можуть виходити на прогулку у вигульні дво­ри. Свиней розміщують в будівлях для відпочинку, а годівлю ор­ганізовують в іншому приміщенні – “їдальні”.

Станково-вигульне утримання відрізняється тим, що твари­ни розміщуються не на великій площі для однієї чи декількох голів тварин, годують їх в станках або в окремому приміщенні («їдальні»), на прогулку виходять у спеціальні двори.

При безвигульному способі утримання тварин утримують в закритих утеплених приміщеннях. Годують їх з годівниць, які безпосередньо встановлені в кормо-гноєвих проходах.

В літній період для свиней в багатьох господарствах обладну­ють майданчики із легкими будівлями. Для годівлі і напування встановлюють годівниці і напувалки на вигульних майданчиках.

Організація відгодівлі свиней. Відгодівля - це заключний процес у виробництві свинини. Від правильної організації цьо­го процесу в значній мірі залежить рівень продуктивності тва­рин, якість м’ясо-сальної продукції та ефективність галузі. При організації відгодівлі свиней особливе значення має їх годівля, адже на корми припадає до 70% всіх затрат у свинарстві. Засто­совують в основному два типи годівлі: концентратний і картопляно-концентратний (коренеплідно-концентратний, силосно-концентратний). Для кожного з них характерні і відповідні співвідношення кормових компонентів. Кратність годівлі зале­жить в основному від живої маси свиней і складу раціонів. Якщо в раціоні значну питому масу займають об’ємні корми, годівлю необхідно проводити три рази на день. Приготування кормів проводять в спеціальних приміщеннях – кормоцехах, обладна­них відповідною технікою, яка встановлена у відповідній техно­логічній послідовності. Для транспортування кормів із кормо­цехів, а також їх роздавання у свинарниках використовують різні механізми і пристрої як серійного, так і місцевого виробництва. В деяких свинарських господарствах, які мають зблоковані при­міщення із кормоцехами, використовують мобільні електрифіковані роздавачі сухих, вологих і рідких кормів РС-5А, КС-1,5.

Напування тварин здійснюють за допомогою здвоєних авто­напувалок ПАС-2А і групових – АГС-24, а також соскових напу­валок для дорослих свиней ПБС-1, а для поросят ПБП-1. Авто­напувалки встановлюють внутрі свинарників або на вигульних майданчиках.

Для прибирання гною на фермах, де застосовують подрібне­ну підстилку використовують транспортери ТСН-2, ТСН-З.ОА, ТСН-З.ОБ, ТШ-ЗОА, які забезпечують вивантаження гною безпо­середньо в прифермське гноєсховище або на тракторні причепи з послідуючим транспортуванням його у гноєсховище або на поле.

На крупних свинарських фермах використовують комплек­ти обладнання КНУС, пневматичний спосіб прибирання гною, гідравлічний та інші.

Організація праці в свинарстві. На великих свинарських фермах створюють спеціалізовані бригади для догляду: за свино­матками та кнурами – на кожні 100-150 свиноматок; ремонтним та відгодівельним молодняком – на кожні 800-1000 голів. При до­сить високому рівні механізації такі бригади створюють на кожні 200-300 свиноматок та на 2000-3000 голів молодняку і більше.

Навантаження свиней на одного свинаря (оператора) зале­жить від системи утримання та рівня механізації виробничих процесів. У звичайних умовах утримання з високою питомою масою ручної праці за одним працівником закріплюють 20-25 свиноматок з приплодом, 100-150 голів молодняку. При високому рівні механізації виробничих процесів і велико груповому утриманні свиней навантаження на свинаря, який обслуговує молодняк і свиней на відгодівлі складає 500-600 голів і більше. Відповідно до кількості тварин та норм навантаження визнача­ють розміри свинарських бригад. Вони налічують 6-Ю осіб, а в бригадах створюються ланки з 3-5 осіб.

Перспективною формою організації праці у свинарстві є ме­ханізовані свинарські бригади і ланки, які виробляють продук­цію з високою економічною ефективністю.

загрузка...