Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

3. Організація внутрішньогосподарського транспорту

В аграрних формуваннях систематично зростає обсяг ван­тажоперевезень, а звідси дедалі більшого значення набуває пра­вильна організація і використання транспортних засобів. Витра­ти на утримання і використання транспортних засобів сягають 20-30% загальної суми витрат на виробництво продукції рослин­ництва і тваринництва. Обсяг вантажоперевезень в залежності від місцевих природних умов, спеціалізації і поєднання галузей, рівня інтенсивності виробництва коливається на рівні від 20-25 до 50-55 тонн на один гектар сільськогосподарських угідь.

В аграрних формуваннях використовують автомобільний, тракторний, гужовий, внутрішньо фермський (транспортери, трубопроводи, різні скребкові пристрої тощо), а на великі від­стані перевезень використовують також річковий, повітряний і залізничний транспорт.

При вирішенні питань розподілу вантажів за видами транс­портних засобів необхідно виходити із специфіки вантажів та відстані їх перевезень.

Усі вантажі класифікують за: пунктами відправлення - по­загосподарські (міжгосподарські) і внутрішньогосподарські; ма­сою і обсягом – транспортабельні і малотранспортабельні; тер­міновістю – вантажі, що швидко псуються (молоко, овочі, ягоди) і які потрібно систематично відвозити (зерно, зелену масу куку­рудзи, гичку від комбайнів під час збирання) і нетермінові.

Позагосподарські (міжгосподарські) – це вантажі які пере­возять за межі господарства (перевезення продукції на заготі­вельні і переробні підприємства, елеватори і інше; завезення у господарство мінеральних добрив, жому, комбікормів, техніки, будівельних матеріалів і інше).

Питома маса цих перевезень складає до 20% обсягів усіх пе­ревезень в тоннах і до 55% вантажообігу в тонно-кілометрах.

Внутрішньогосподарські вантажі – це вантажі, які перево­зять з полів, садів, луків на склади, ферми і навпаки. Доля цих {перевезень складає до 80% обсягів вантажів в тоннах і 45% вантажообігу в тонно-кілометрах.  Внутрішньобригадні вантажі (перевезення працівників, підвезення тари, добрив, насіння на поля, продукції до місць сортування, пакування та інші).

Усі вантажі за ступенем використання вантажопідйомності І, поділяються на чотири класи: 1 – 100%, 2 – 99-71%, 3 – 70-51%, 4 – Д° 50%. До першого класу відносяться такі високотраспортабельні вантажі як зерно, деякі види будівельних матеріалів, мінеральні добрива. До другого класу відносять такі вантажі як картопля, цукрові буряки, кормові коренеплоди; третього класу помідори, гарбузи. До четвертого класу відносять малотранстабельні вантажі (сіно, солома (непресовані), розсада, саджанці, таропакувальні матеріали і інші).

За фізико-механічним складом вантажі досить різноманітні: сипкі, тверді, рідкі, об’ємні і інші. Тому це необхідно врахувати при організації перевезень та визначенні виду транспортних засобів. Відмінність в питомій масі сільськогосподарських вантажів обумовлює великі коливання у витратах на їх вантаження і навантаження і використання транспортних засобів. При перевезенні об’ємних вантажів витрати в 2-3 рази вищі, а рівень ви­користання транспортних засобів в 1,5-2 рази нижчий, ніж при транспортуванні вантажів з високою питомою масою.

Для автомобільного транспорту у відповідності з прийнятою класифікацією встановлені три групи доріг: з вдосконаленим покриттям (асфальтобетонні, цементобетонні і інші); з твердим покриттям (гравійні, щебеневі); природні ґрунтові.

Ефективність транспортних засобів при перевезенні вантажів різна. В зв’язку з цим важливе значення має раціональне поєднання різних видів транспортних засобів в господарстві, визначення (ви­бір) для виконання конкретних робіт такого виду, який при інших рівних умовах забезпечив би найкращі результати виробництва.

Для порівняння економічної оцінки транспортних засобів використовують слідуючи показники : затрати праці на одини­цю роботи, собівартість її, сума приведених затрат.

Автомобільний транспорт доцільно використовувати на ве­ликі відстані, тому що при перевезеннях на малі відстані ефек­тивність використання його різко зменшується. Це обумовлене тим, що різко зменшується швидкість руху автомобілів: при транспортуванні вантажів на 10 км – на 1%, а при перевезенні на 1,5 км-на 17%.

При внутрішньогосподарських перевезеннях вантажів еко­номічно доцільно використовувати трактори, особливо при від­сутності добрих доріг. В умовах дрібнотоварних аграрних фор­мувань підвищується значення і гужового транспорту.

Важлива складова частина організації виробництва – плану­вання потреби господарства в транспортних засобах. При виз­наченні необхідної кількості вантажних автомобілів для вико­нання тих чи інших робіт необхідно мати слідуючи дані: обсяг вантажоперевезень, відстань перевезень, тривалість робочого періоду, фактичну вантажопідйомність, стан доріг.

Обсяг вантажоперевезень розраховують виходячи з валового збору сільськогосподарських культур, виробництва продукції тва­ринництва, перевезень мінеральних і органічних добрив, будівель­них матеріалів, кормів, насіння, нафтопродуктів і т.д.. При цьому враховують відстань перевезень і повторність (кратність) транс­портування. Наприклад, перевезення зерна від комбайна на тік, а з току в склад чи на зерноприймальний пункт. Загальний обсяг ван­тажоперевезень розподіляють за видами транспортних засобів.

Потребу кількості транспортних засобів за їх видами розра­ховують за формулою:

де:

Кіз - кількість потрібних транспортних засобів певного виду, одиниць;

О – обсяг вантажоперевезень для даного виду транспорту, т (т/км);

W- продуктивність даного виду транспорту за робочу зміну, т (т/км);

Кзн - коефіцієнт змінності;

Д - кількість днів для перевезень.

Організаційно-економічні вимоги до будь-яких видів транс­портних засобів полягають у їх відповідності типу вантажів, можливостям раціональної організації праці та мінімуму екс­плуатаційних витрат.

Обсяг вантажоперевезень на один автомобіль, обчислюють за формулою:

О = КрхВф,                                  (6.24)

де:

О — обсяг вантажоперевезень на один автомобіль, т;

Кр - кількість рейсів, одиниць;

Вф - фактична вантажопідйомність автомобіля, т.

Кількість рейсів для перевезень вантажу визначають за фор­мулою:

де:

Кр - кількість рейсів, одиниць;

Д - кількість робочих днів;

Т рд – тривалість робочого дня, год.;

К рд - коефіцієнт використання робочого часу;

60 - коефіцієнт для вираження затрат часу в хвилинах;

Тр - тривалість одного рейсу, хв.

Тривалість одного рейсу при перевезенні даного виду ванта­жу визначають за формулою:

де:

Т р - тривалість одного рейсу, хв.;

Н - тривалість навантаження, зважування та оформлення документів, хв.;

Р - тривалість розвантаження автомобіля, хв.;

S- відстань вантажоперевезень, км.;

Ш - середня швидкість руху автомобіля, км/год.

Обсяг вантажоперевезень автомобілів відповідної марки виз­начають за формулою:

О = ПхТхЧхК1хК2, (6.27)

де:

О - обсяг вантажоперевезень, т-км;

П - річний пробіг автомобіля даної марки, км;

Т - тоннаж автомобіля, т;

Ч - кількість автомобілів, одиниць;

К1- коефіцієнт використання пробігу (0,5-0,6);

К2 – коефіцієнт використання вантажопідйомності (0,9-0,95).

Потребу в спеціальних автомобілях визначають на основі об­сягу робіт і норм навантаження на один спеціальний автомобіль.

Розрахунок потреби в транспортних засобах на перспективу (автомобілях) проводять виходячи із норми однотонних автомобілів (ЗО одиниць) в розрахунку на 1000 га ріллі. Після цього че­рез структуру автопарку розраховують фізичні машини.

При неможливості виконання планового обсягу вантажопе­ревезень наявним автопарком використовують залучені автомо­білі зі сторони.

Ефективність використання автопарку визначається за таки­ми показниками: коефіцієнти технічної готовності і використан­ня автопарку; коефіцієнт використання вантажопідйомності автомобілів; коефіцієнт використання пробігу автомобілів; ін­тегральний коефіцієнт використання автомобілів; коефіцієнт використання робочого часу; річний обсяг вантажоперевезень; собівартість одного тонно-кілометра вантажоперевезень.

Коефіцієнт технічної готовності автопарку є відношенням кіль­кості технічно придатних для роботи автомобілів до їх облікової кількості, а коефіцієнт використання автопарку – відношенням кількості автомобілів, що працювали протягом певного періоду (мі­сяця, року), до їх облікової кількості. Підвищенню цих коефіцієнтів сприяють поліпшення ремонтів, правильна технічна експлуатація автомобілів і більш повне використання їх протягом року.

Коефіцієнт використання вантажопідйомності - це відно­шення фактично перевезеного вантажу до номінальної ванта­жопідйомності автомобілів, які брали участь у перевезеннях.

Коефіцієнт використання пробігу є відношенням пробігу ав­томобілів з вантажем до їх загального пробігу. Його можна підви­щувати шляхом завантаження автомобілів в обидва кінці рейсу.

Інтегральний коефіцієнт використання автомобілів - комп­лексний показник, який дорівнює добутку трьох основних коефіцієнтів: використання автопарку, використання ванта­жопідйомності і використання пробігу.

Коефіцієнт використання робочого часу обчислюють за від­ношенням часу перебування автомобілів у пробігу до часу пере­бування їх у наряді. Щоб його підвищити необхідно прискорю­вати вантажні роботи й оформлення відповідної документації.

Основним і узагальнюючим показником економічної ефек­тивності використання вантажного автотранспорту є собівар­тість одного тонно-кілометра вантажоперевезень. Зниження її досягають завдяки повнішому використанню автомобілів, збільшення обсягів вантажоперевезень та економії витрат, особ­ливо нафтопродуктів.

Підвищенню ефективності використання автопарку сприя­ють запровадження двозмінної роботи, використання автопричепів, підвищення швидкості руху, поліпшення конструктивних властивостей автомобілів, поліпшення доріг і шляхів, механіза­ції навантажувально-розвантажувальних робіт.

загрузка...