Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

4. Організація робочих місць та їх планування

Основу вдосконалення наукової організації праці в сільськогосподарських підприємствах становить раціоналізація виробничих процесів, елементом яких є трудовий процес. Під трудовим процесом розуміють частину виробничого процесу, що відрізняється технологією і організацією виробництва, вико­нується одним або кількома виконавцями на постійному робочо­му місці з використанням незмінних предметів і знарядь праці.

Основу трудових процесів становлять робочі місця і робочі зони. Під робочим місцем в сільськогосподарському підприємс­тві розуміють зону дії робітника просторово обмежену вузькими рамками в якій зосереджені засоби виробництва, необхідні для виконання певної роботи, за допомогою яких виконавець здій­снює робочі дії (трудовий процес). Організація робочого місця передбачає комплектування його усіма потрібними матеріально-технічними ресурсами, розміщення їх в певному порядку, раціо­нальне планування робочого місця і додержання умов техніки безпеки І охорони праці.

Робоча зона в рослинництві - це певна ділянка поля, по якому рухається агрегат з певними робочими місцями вико­навців (кабіна трактора, комбайна, місця па посівному чи ін­шому причіпному агрегаті) чи самі робітники, які діють на предмети праці за допомогою механічних чи ручних засобів. У тваринництві робочим місцем є зона приміщення, де розміще­но тварин і обладнання, за допомогою якого здійснюється ро­бочий процес виконавця.

Розмір робочої зони встановлюють з урахуванням високоп­родуктивного використання сучасних сільськогосподарських машин і знарядь, можливості застосування передових техно­логій і раціональних способів організації праці й виробництва, чисельності працівників, кількості техніки, прийнятих схем ви­конання робіт тощо.

В сільськогосподарському виробництві робочі місця ха­рактеризуються певними особливостями, а саме: переважан­ня тимчасових робочих місць, існуючих лише в період певного виконання робіт (підготовка ґрунту, посіп, догляд за посівами, збирання врожаю тощо). Після кожного технологічного цик­лу ці робочі місця змінюють свій характер, а залишається по­передньо лише зона (інколи змінюється і вона), на якій ство­рюються нові робочі місця для виконання наступних циклів робіт; відсутність чітких меж між окремими робочими місця­ми, що проявляється при груповому виконанні різних робіт на одному полі в умовах поглибленого поділу праці; збирання продукції, її сортування, пакування і т.д.; просте поєднання одних робочих місць з іншими, особливо при здійснення робіт потоковим способом.

В залежності від виду трудових процесів усі робочі місця в сільськогосподарському виробництві поділяються на постійні й тимчасові.

Постійні робочі місця не змінюють свого розташування у просторі, властиві вони тваринницьким галузям, ремонтним майстерням, підсобним підприємствам. Такі робочі місця мож­на поділити па стаціонарні, коли виконавці здійснюють трудові дії в обмеженому просторі (токарі, оператори кормоцехів тощо) і умовно-стаціонарні, які характеризуються просторовою про­тяжністю (в основному тваринницькі приміщення).

Тимчасові робочі місця характеризуються переміщенням виконавців і засобів виробництва, а інколи і предметів праці (рослинницькі галузі, транспортні роботи, відгінне вівчарство тощо). Усі вони мають мобільний характер і за способом пересу­вання поділяються на місця з періодичним пересуванням (скирдування соломи, перебирання насіннєвої картоплі, доочищення буряків тощо) і місця з безперервним пересуванням (механізо­вані польові та транспортні роботи).

Залежно від рівня механізації праці робочі місця поділя­ються на:

місця ручної роботи - виконавці здійснюють операції за до­помогою ручних засобів праці (прополочні роботи, збирання продукції, догляд за тваринами);

механізовані робочі місця — виконавці діють на предмети праці за допомогою робочих органів машин і механізмів, якими вони керують; автоматизовані робочі місця - механізми і автомати викону­ють технологічні операції за заданими параметрами, а виконавці керують ними за допомогою дистанційних пультів (тваринниць­кі комплекси, переробка продукції).

В залежності від кількості виконавців робочі місця поділя­ються па індивідуальні (обслуговуються одним робітником) та колективні (призначені для групових виконавців).

Робочі місця класифікують за параметрами що наведені у табл. 8.1.

Загальними вимогами до будь-якого робочого місця в сіль­ському господарстві можна вважати:

  • суворе дотримання встановленої технології; забезпечення можливого скорочення ручних операцій і заміни їх виконання машинами і механізмами;
  • створення на робочому місці умов, які дозволяють вико­навцеві прийняти зручну позу і застосовувати кращі методи і прийоми праці;
  • приладження інвентарю, інструменту, механізмів керуван­ня у відповідності з антропометричними даними виконавця;
  • забезпечення безперебійного надходження предметів пра­ці (насіння, добрив, кормів тощо);
  • створення необхідних санітарно-гігієнічних умов праці та комфортності робочого місця.

У сучасних умовах господарювання дедалі більшого зна­чення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технології, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики, безпеки і привабливості праці.

Умови праці — це сукупність взаємопов’язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних чинників конкретної праці, які визначають стан виробничого середовища та впливають па здоров’я і працездатність людини.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб’єктивного (настрій, ставлення до праці), так і об’єктивного (стать, вік, стан здоров’я, рівень кваліфікації, умови, за яких від­бувається праця тощо) характеру.

До основних чинників виробничого середовища, що вплива­ють па працездатність людини в процесі виробництва, належать:

фізичне зусилля (переміщення, утримування вантажів, на­тиснення на предмет праці або важіль управління протягом пев­ного часу), яке може бути: незначним, середнім, сильним і дуже сильним;

нервове напруження (складність розрахунків, управління механізмом, апаратом, приладдям; жорсткі вимоги до якості, точ­ності виконання; небезпека для життя і здоров’я) буває: незнач­не, середнє, підвищене;

робоче положення (тіла людини і його органів відносно за­собів виробництва) — обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;

монотонність роботи — незначна, середня, підвищена;

температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (рівні впливу незначні, підвищені або знижені, середні, ви­сокі, дуже високі);

забруднення повітря (ступінь незначний, середній, підвище­ний, сильний, дуже сильний);

виробничий шум (частота, сила — помірна, підвищена і сильна);

вібрація, обертання, поштовхи (підвищені, сильні, дуже сильні);

освітленість у робочій зоні ( нормальна, недостатня або ос­ліплююча).

Чинники виробничого середовища мають психологічні та фізіологічні межі.

Психологічна межа характеризується певними нормами, пе­ревищення яких викликає у працюючих дискомфорт.

Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

Важливим у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку.

Кількість регламентованих перерв на відпочинок визна­чається залежно від ступеня і характеру стомлення. Перерви на відпочинок встановлюються в періоди, які трохи випереджають зниження працездатності, для того щоб запобігти різкому роз­виткові стомлення.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін на добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графі­ки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботу у вихідні та св’яткові дні. Графіки роботи передбачають порядок чергуван­ня змін.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість ро­бочих та неробочих днів у даному місяці, кількість працівників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпус­ток. Режим праці та відпочинку регулюється Кодексом законів про працю України.

Щоб оцінити техніко-організаційний рівень робочих місць, використовують такі показники:

  • для робочих місць з обладнанням: продуктивність облад­нання що застосовується; відповідність його вимогам щодо яко­сті продукції; використання технічних особливостей обладнан­ням; прогресивність технологічного процесу, що застосовується; технологічна оснащеність робочого місця;
  • для робочих місць без обладнання: виправданість вико­ристання ручної праці; технічний рівень і якість інструменту, що використовується; забезпеченість виконавців інструмен­том (комплектність, технічний стан, наявність необхідного резерву);
  • організаційний рівень робочого місця: раціональність пла­нування; організаційна оснащеність, кількість і трудомісткість постійно закріплених робіт, змінність та ін.;
  • умови праці та техніка безпеки; відповідність санітарно-гігієнічних умов нормативним вимогам; дотримання норм без­пеки праці; забезпечення спецодягом та взуттям відповідно до встановлених стандартів.

Важливу роль у поліпшенні умов праці робітників сільсь­когосподарських підприємств відіграє раціональне оснащення робочого місця основним та додатковим обладнанням. До основ­ного обладнання належать ті основні засоби, за допомогою яких здійснюється зміна предмету праці (тягові та причіпні машини, самохідні агрегати, транспортні засоби, технічне обладнання тваринницьких ферм, кормоцехів, майстерень тощо). Додаткове обладнання — це різні пристрої, які дозволяють полегшити ви­конання технологічних операцій (встановлення на тракторах та автомобілях навантажувачів; пристрої, що дозволяють збирати полеглі культури; зерновловлювачі на комбайнах; місця на агре­гатах для розміщення виконавців робіт; підігріта вода на робочих місцях доярок; розпилювачі для підмивання вимені корів і т.д.).

Раціональне оснащення робочого місця включає дві підсис­теми - це технологічне та організаційне оснащення.

До технологічного оснащення належать: фізичні затискні пристрої, що дозволяють зручно закріпити предмети праці, по­хилі площини й підйомні блоки, які полегшують пересування вантажів (мішки, корзини, ящики і т.д.).

Організаційне оснащення охоплює: обладнання робочих місць виробничими меблями (шафи, полки, тумбочки), підстав­ки, перегородки, пристосування для зберігання інструменту, ін­вентарю та тари, засоби для прибирання робочих місць, засоби сигналізації, телефон, радіо, пристрої за допомогою яких можна контролювати технологічний процес.

Оснащення робочого місця тісно пов’язане з його плануван­ням, а саме, з найбільш раціональним просторовим розміщенням матеріальних елементів виробництва (техніки, машин, механіз­мів, предметів праці, виконавців технологічного й організаційно­го оснащення). Його метою є створення зручності й безпечності умов для праці, ефективно використовувати виробничу площу, скоротити чи усунути зайві пересування, робочі дії та рухи, що дає можливість значно зекономити робочий час та підвищити продуктивність праці.

Залежно від типу та характеру робочих місць, ступеня осна­щення їх машинами і механізмами виникають різні вимоги до їх обслуговування. Порядок обслуговування робочого місця визначається послідовністю пересування засобів і предметів праці, виконання операцій та їх елементів з точно фіксовани­ми інтервалами часу і маршрутами руху виконавців у процесі роботи, що забезпечує тісну координацію між ними і безпере­рвність процесу праці.

Забезпечення безперервності роботи технічних засобів і вико­навців отримало назву виробничого обслуговування робочих місць, яке може бути централізованим, децентралізованим і змішаним.

Централізоване обслуговування означає створення спеціалі­зованих служб і підрозділів, які здійснюють профілактичне об­слуговування, регулювання машин та механізмів, усунення не­справностей у процесі роботи безпосередньо на робочих місцях або в механічних майстернях згідно з договорами цих підроз­ділів з основними робітниками.

Децентралізоване обслуговування робочих місць передба­чає виконання робіт з технічного обслуговування, регулювання та профілактичного ремонту машин і обладнання, основними виробничими робітниками.

Змішане обслуговування робочих місць поєднує вико­ристання спеціалізованих підрозділів та виконавців основних робіт. Суть його полягає в тому, що окремі види робіт (особливо ремонтні) виконуються залученими працівниками з їх засобами за участю основних виконавців робіт, а дрібні ремонтні роботи і регулювання причіпних машин виконують самі робітники в тех­нологічні перерви.

Система організації обслуговування робочих місць за своєю формою може бути: чергова, планово-попереджувальна та стандартна.

Чергова застосовується при змішаному обслуговуванні ро­бочих місць, заснована на виклику до польових агрегатів від­повідних фахівців із ремонтними засобами для усунення не­справностей, регулювання окремих вузлів машин і механізмів.

Планово-попереджувальна система характерна для постій­них виробництв, вона ґрунтується па обслуговуванні механіз­мів на робочих місцях за раніше складеними планами-графіками і виконується спеціалізованими підрозділами в межах підприємства.

Стандартна система заснована на визначених нормативних термінах роботи окремих вузлів та агрегатів машин, обладнання та їх заміни не тоді, коли вони вийдуть з ладу, а коли відпрацюють певний норматив відповідно з розробленим стандартом-планом.

Отже, наукова організація робочих місць та їх планування враховуючи науково-обгрунтовані методи та прийоми праці, які виключають усі зайві й непродуктивні елементи з трудового про­цесу, є першочерговим завданням організації та обслуговування робочих місць, без чого неможливо досягти високого економіч­ного результату.

Рис. 8.10. Схема показників ринку праці.

Класифікаційні групи Типи робочих місць
За типом виробництва Одиничне (універсальне)

Серійне (спеціалізоване)

Масове (спеціальне)

За числом виконавців Індивідуальне

Колективне (бригадне)

За рівнем механізації та автоматизації Ручне

Механізоване

Напівмеханізоване

Автоматизоване

За місцем розташування У приміщенні

На відкритій місцевості

За кількістю змін Однозмінне

Багатозмінне

За часом функціонування Постійне

Тимчасове

За видом операцій Основне

Допоміжне

За ступенем спеціалізації Універсальне

Спеціалізоване

Спеціальне

За ступенем рухомості Рухоме

Стаціонарне

Таблиця 8.1

Класифікація типів робочих місць

Таблиця 8.2

Форми обслуговування робочих місць за типами виробництва

Форма обслуговування Тип виробництва
За заздалегідь розробленим стандарт-планом (примусова система) Масове і великосерійне (для умов сталого виробничого процесу)
Планово-попереджувальне згідно з календарним п ланом-графіком. Серійне виробництво (при регулярному повторенні випуску виробів протягом місяця).
Чергове обслуговування за викликами з робочих місць зі збереженням планово-поперед­жувального обслуговування. Одиничне і дрібносерійне вироб­ництво (при малому і нерегуляр­ному повторенні випуску виробів)

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Що таке трудові ресурси, дайте їх характеристику.

2. Розкрийте суть процесу відтворення трудових ресурсів.

3. Охарактеризуйте класифікацію трудових ресурсів.

4. Дайте характеристику мотивації трудової діяльності пра­цівників.

5. Наведіть класифікацію методів мотивації.

6. Розкрийте   поняття   ринку   праці,   його   суб’єктів   та об’єктів.

7. Перерахуйте та охарактеризуйте основні елементи ринку праці.

8. Перелічіть основні принципи організації праці та дайте їх характеристику.

9. Які фактори впливають на склад та розміри внутрішньо­господарських виробничих формувань.

10. В чому полягає суть організації робочих місць та їх пла­нуванні?

11. Наведіть класифікацію типів робочих місць.

12. Перерахуйте загальні вимоги до будь-якого робочого місця.

загрузка...