Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

4. Перспективне планування розвитку сільськогосподарських підприємств

Перспективні плани в сільськогосподарських підприємствах розробляють на період 3-10 років (в залежності від потреб під­приємства), враховуючи сукупність взаємо узгоджених заходів і дій, що відображають довгострокові цілі та основні напрями діяльності з обґрунтуванням ресурсного забезпечення.

Тривалість планового періоду залежить від тривалості жит­тєвого циклу продукції, виробничого циклу її виготовлення. Заходи довготермінового характеру для одних підприємств мо­жуть бути короткотерміновими для інших.

Перспективні плани визначають напрям, масштаби і темпи економічного і соціального розвитку підприємства на декілька років вперед. Вони ґрунтуються на пошуку оптимального варіан­ту, тобто на прогнозі максимального виробництва продукції при мінімальних витратах праці І засобів і отримання максималь­ного прибутку. У підприємстві план повинен бути органічно пов’язаний з прогнозом розвитку галузі в районі, регіоні.

На сільськогосподарських підприємствах доцільно складати два види перспективних планів: організаційно-господарського впорядкування і п’ятирічні плани економічного І соціального розвитку підприємства.

Основним завданням перспективного планування є забезпе­чення виробництва максимальної кількості найбільш економіч­но вигідної продукції, виходячи з попиту на неї.

Під час складання перспективного плану слід передбачити найголовніше - використання місцевих природно – економіч­них умов, вдосконалення спеціалізації виробництва, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підви­щення рентабельності виробництва.

Сьогодні, в умовах переходу до ринкових відносин, широ­кого розвитку підприємницької діяльності в сільськогоспо­дарських підприємствах розробляють бізнес-плани та план організаційно-господарського впорядкування сільськогоспо­дарського підприємства.

Бізнес-план - це детально підготовлений документ, який роз­криває всі сторони діяльності будь-якого запроектованого під­приємства. Його характерною ознакою є те, що він повинен бути орієнтований на попит ринку і враховувати різнобічну діяльність підприємств щодо виробництва продукції, її переробки та здій­снення інших видів підприємництва: торгівлі, надання послуг, виробництва товарів (підсобні промисли) і т.д. Бізнес-план доз­воляє передбачити не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку). Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійс­нення нової підприємницької ідеї.

За сучасних умов господарювання бізнес-план практично є робочим інструментом, що використовується в усіх сферах під­приємництва. Його бажано розробляти у випадку: організації нового підприємства; об’єднання існуючих підприємств; ство­рення на базі підприємства інтегрованого організаційно-право­вого утворення; трансформації власності; започаткування зов­нішньоекономічної діяльності.

До основних завдань розробки бізнес-плану належать: оцін­ка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та слабких сторін; визначення витрат, фінансових ресурсів і дже­рел фінансування; обґрунтування і вибір стратегії діяльності підприємства, визначення концепції його розвитку в період ре­алізації підприємницької ідеї; оцінка кон’юнктури ринку та рів­ня конкуренції, визначення ступеня можливого господарського ризику; пошук надійних партнерів для розробки і реалізації інноваційно – інвестиційного проекту; прогнозування (приблизні розрахунки) очікуваних результатів реалізації нової підприєм­ницької ідеї на плановий період.

У зв’язку з тим, що бізнес-план відбирає результати дослід­жень І організаційної роботи з метою обґрунтування конкрет­ного напрямку діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання, він повинен спиратись на: конкретний проект виробництва певного виду продукції, товару чи послуг; всебіч­ний аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства (ситуаційний аналіз); глибокий аналіз ринково-конкурентної ситуації і можливих прогнозованих її змін; діагностику і про­гнозування зовнішньої та внутрішньої політичної ситуації.

Бізнес-план є одним із сукупності ділових документів, що виз­начають стратегію розвитку підприємства. Його особливістю як стратегічно зорієнтованого документу слід вважати узгодження поставлених завдань і реальних фінансових можливостей. Доб­ре розроблений бізнес-план є важливим підґрунтям так званої бізнес-пропозиції, що використовується у процесі переговорів з партнерами, його обов’язково використовують задля залучення надійних інвесторів і кредиторів.

Обсяг та ступінь конкретизації розділів бізнес-плану визна­чаються специфікою підприємства і сферами його діяльності, цілями підприємства, масштабами бізнесу, а також залежать від контактної аудиторії на яку він розрахований. Тобто мета розробки бізнес-плану визначає його зміст.

На практиці не існує стандартної, універсальної, єдиної для всіх випадків форми бізнес-плану, а процес його складання має свою обов’язкову внутрішню логіку, Розробка бізнес-плану є процесом створення моделі підприємницької діяльності, тому зрозуміло, чим менше помилок буде зроблено при його обґрун­туванні, тим менше проблем постане перед підприємством у процесі його реалізації.

Узагальнюючи літературні джерела та досвід складання біз­нес-планів сільськогосподарських підприємств, наведемо його структуру та зміст. Бізнес-план включає такі розділи: титульну сторінку, вступну частину, аналіз господарської діяльності, ви­робництво продукції та надання послуг, маркетинговий план, організаційний план, оцінку ризиків та їх страхування, фінансо­вий план, додатки.

Планування діяльності за допомогою бізнес-плану заставляє керівників будь-якої організаційно-правової форми підприємств займатися безперервним перспективним плануванням, чітко визначати і конкретизувати щоденні завдання виробництва і ре­алізації продукції, розробляти заходи, які страхують спонтанні ситуації в умовах ринкової кон’юнктури, що змінюється.

Бізнес-план, що складається в більшості випадків на конк­ретний період часу, відповідає на головне питання: в якому на­прямі, в яку галузь доцільно вкласти сили і засоби, щоб зберегти своє положення на ринку або зайняти нову нішу. Як вже наголо­шувалося, відповідно до існуючого законодавства ці плани скла­даються на один – три – п’ять років.

Необхідність в складанні бізнес-планів, як правило, виникає в наступних випадках: організації або реорганізації підприємс­тва; зміни організаційно-правової форми господарства; зміни напряму виробничої і комерційної діяльності; виходу на зовніш­ній ринок і залучення іноземних інвестицій.

Бізнес-план необхідний для керівників, що ухвалюють рі­шення з реалізації внутрішньогосподарчих планів; для акціо­нерів, членів кооперативу; для фінансово-кредитних установ. Інтереси кожної з цих груп обумовлюють зміст їх бізнес-планів. Керівники сільськогосподарських підприємств будь-якої організаційно-правової форми звичайно розглядають велику кількість варіантів виробництва, переробки, зберігання і реалі­зації сільськогосподарської продукції, тобто розглядають стра­тегії внутрішніх можливостей підприємства і його фінансу­вання. Чим крупніше підприємство, тим більше Його фінансові можливості, тим більше ризик на ринку і т.д. Чим менше під­приємство (фермерське господарство), тим важливіший для нього бізнес-план. Таким чином, бізнес-план виконує наступні функції: розробки концепції бізнесу, оцінки фактичної діяль­ності, залучення інвестицій.

Слід зазначити, що форма бізнес-плану остаточно не склала­ся, Існує декілька версій, які трохи розрізняються по кількості І змісту розділів.

Основними розділами бізнес-плану є:

•  можливості підприємства, його коротка характеристика;

• види вироблюваної товарної продукції і послуг, їх якість і коротка характеристика;

•  коротка характеристика ринків  збуту  (характеристика конкурентів);

•  план маркетингу і його стратегія;

•  виробничий план;

•  організація і управління підприємством;

•  оцінка ризиків і страхування;

•  план трудових ресурсів і соціальних відносин;

• план інвестицій;

•  фінансовий план і стратегія фінансування;

• національні, регіональні, господарські і соціальні вигоди від здійснення бізнес-плану.

В першому розділі необхідно показати, що може бути одержа­но при успішній реалізації плану, який ризик здійснення проек­ту. Тут розглядаються стратегія і основні заходи щодо здійснення проекту, відповідальні за їх виконання, а також дається коротка економічна характеристика роботи підприємства за останній  рік, показується його платоспроможність. В цьому розділі необ­хідно вказати назву підприємства, його адресу, телефон, факс, юридичний статус (форма власності, державне підкорення), міс­цеположення виробництва, в яке вкладаються інвестиції.

В даному розділі проводиться економічне обґрунтовування термінів повернення позикових засобів і дається висновок за ін­вестиційним проектом. Розділ набуває остаточний вигляд піс­ля закінчення розробки плану, коли з’являється повна ясність в стратегії виробництва і реалізації продукції, в необхідних тех­нічних, технологічних і організаційних заходах і т.д.

Другий розділ містить опис всіх товарів і послуг, які може запропонувати підприємство покупцям на ринку, тобто при­водяться назва товарної продукції, характеристика стійкості її -реалізації, основні канали реалізації, її екологічні властивості, характеристики з позиції ресурсозабезпечєння, наукоємкості, у  тому числі використання патентів і ліцензій.

Третій розділ включає коротку характеристику ринків збу­ту товарів і послуг з регіонів (включаючи експорт). В розділі необхідно показати можливості підприємства зайняти свою нішу на ринку, дати характеристику сегментів ринку (частин ринку за певною ознакою) у регіонах. Слід оцінити регіональні ринки за місткістю, перспективністю і стабільністю. В цьому ж розділі доцільно дати характеристику най вірогідніших конкурентів (за прибутковістю, діловою репутацією, перебуванням довше на ринку, рекламними засобами і т.д.), їх ціни, якість продукції.

Четвертий розділ включає план маркетингу і його стратегію. Це найважливіший розділ бізнес-плану. Його зміст залежить від виду підприємницької діяльності, але в ньому обов’язково по­винно бути відображено рішення наступних основних питань: стратегії маркетингу, ціноутворення, можливих витрат на мар­кетинг (рекламу і т.д.), рекламної політики, формування гро­мадської думки про підприємство.

Методика складання виробничого плану аналогічна методи­ці розробки відповідних розділів перспективних І річних планів. Його підготовка ведеться при безпосередній участі фахівців у відповідних галузях виробництва, особлива увага надається пла­нуванню безпосереднього процесу виробництва, використанню досконалої техніки, прогресивної технології і організації праці та виробництва.

Розділ “Організація і управління” підприємством також може бути побудований за матеріалами виробничо-фінансо­вого плану. В цьому розділі доцільно виділити наступні групи питань: організаційна структура підприємства, робоча сила, не пов’язана з управлінням, управлінський персонал, кадрова полі­тика, правове забезпечення діяльності підприємства.

Організаційна структура відображає взаємозв’язок і співвід­ношення організаційних підрозділів, тобто вона включає склад основних підрозділів підприємства і їх основні функції, органі­зацію координування і взаємодії служб і підрозділів і ін. Як похідна від організаційної і виробничої структур підприємства будується структура його управління.

При проектуванні потреб підприємства в робочій силі, яка не пов’язана з управлінням, особливу увагу необхідно приділити роз­робці наступних питань розрахунку потреби в кадрах за професія­ми, кваліфікаційними вимогами, формами залучення до праці (постійна робота, робота вдома і т.д.), заробітної плати за професія­ми, навчання, підвищення кваліфікації, режимами праці і т.д.

В даному розділі повинно бути висвітлено правове забезпе­чення діяльності підприємства: дата створення і реєстрації під­приємства, де і ким воно зареєстровано, засновницькі документи, форма власності, кількість акцій (випущених І дозволених до випуску), вартість однієї акції, копії договорів і угод з іншими організаціями і т.д.

Розділ  «Оцінка ризиків і страхування» необхідний як для самих товаровиробників, так і для інвесторів і кредиторів під­приємства. В цьому розділі необхідно показати най вірогідніші ризики в процесі виробництва продукції і її реалізації, а та­кож розробити основні організаційні заходи при профілакти­ці і нейтралізації можливих ризиків. Тут повинен бути також вказаний можливий час виникнення ризиків, прогнозований збиток. Розробка розділу закінчується програмою страхуван­ня від ризиків.

За всіма вищезгаданими розділами бізнес-плану потрібні Ін­вестиції. Методика їх розрахунку така ж, як і при перспектив­ному і річному плануванні; вона повинна відповідати методиці ЮНІДО ООН. Точне обґрунтовування інвестицій досить склад­не, тому його необхідно проводити у бік завищення (з урахуван­ням рівня інфляції і т.д.).

Фінансовий план складають в основному великі підприємс­тва, методика його складання аналогічна методиці річного пла­нування. Правильно складений фінансовий план сприяє залу­ченню інвестицій. В бізнес-плані бажано розглянути декілька сценаріїв фінансового плану з урахуванням вірогідних обставин на виробництві і ринку, тобто це найгнучкіша частина бізнес-плану. Невід’ємною частиною даного розділу є розробка стра­тегії фінансування (проблеми отримання позикових засобів, коли їх можна повернути, який дохід одержить інвестор і т.д.); ці розробки також можуть проводитися у вигляді сценаріїв.

Залежно від організаційно-правової форми сільськогос­подарського підприємства, його розміру розділи бізнес-плану розробляють з різним ступенем деталізації.

Річний план господарства, завдання бригадам, фермам, тех­нологічні карти, визначаючи програму на рік, не зачіпають ор­ганізації окремих робіт. В сільському господарстві вона має свої особливості, пов’язані з сезонним характером виробництва, вико­нанням процесів в оптимальні агротехнічні терміни, нерідко до­сить стислі, одночасно по декількох культурах. У зв’язку з такими особливостями складають оперативні плани за періодами робіт в галузі і підрозділах господарства — в рослинництві, тваринниц­тві, будівництві, обслуговуючих і підсобних виробництвах.

Система планування, як і будь – яка інша система , повинна відповідати певним вимогам:

  • сприяти ефективному управлінню;
  • об’єктивно оцінювати ситуацію, що склалась;
  • орієнтацію планів на умови що змінюються;
  • концентрація уваги менеджменту на основних стратегіч­них проблемах;
  • допомога працівникам планових служб;
  • ефективність процесу планування;
  • взаємні обов’язки вищого керівництва і планових підроз­ділів;
  • планування, як частина внутрішньої культури підприємс­тва;
  • підкріплення системи планування системою мотивації;
  • створення для потреб планування відповідної інформацій­ної бази;
  • розвиток системи контролю.

При плануванні даного розділу бізнес-плану слід визначити, при якому рівні продажу досягається самоокупність, тобто межа окупності (нульова межа рентабельності ). її можна визначити за формулою:

О = Вп + Вз /Д х 100                                                     (7.2)

де:

О - межа окупності, %;

Вп - сукупні постійні витрати, грн.;

Вз - сукупні змінні витрати, грн.;

Д - виручка від реалізації, грн.

У додатках до бізнес-плану наводяться документи, на які є посилання в плані: договори з постачальниками, підрядни­ками і споживачами продукції підприємства; листи клієнтів торговельних організацій, субпідрядників, копії документів, інформація з яких використана; прейскуранти постачальни­ків і підприємств конкурентів.

Ретельно складений бізнес-план визначає шляхи подальшого розвитку підприємства. Контролюючи хід виконання включених до нього показників, можна побачити реальність прогнозовано­го і здійснювати коригування відповідно до змін внутрішніх та зовнішніх умов.

Узагальнення досвіду діяльності підприємств у розвинутих країнах показало, найбільш поширеною причиною банкрутства є нестача коштів, а неспроможність підприємця правильно спла­чувати свою діяльність. В умовах ринкової економіки будь-яка більш-менш масштабна підприємницька діяльність пов’язана з господарським ризиком. Як свідчать дослідження причин банк­рутства малих підприємств США, 98% невдач у підприємництві пояснюються незадовільним управлінням (45% – некомпетент­ність, 20% – низький професіоналізм, 18 % – брак управлінсько­го досвіду, 9 % – відсутність досвіду роботи на виробництві, 3 % – невиконання взятих на себе зобов’язань, 2 % – шахрайство, 1 % – стихійне лихо) і лише 2 % - причинами, що не залежать від якості управління підприємством. Тому втілення підприємни­цької ідеї вимагає ретельної і професійно-грамотної підготовки до її здійснення. Результатом роздумів, критичного аналізу та пошуків відповідей на питання реалізації нової ідеї, що виник­ла, саме і є бізнес-план.

План організаційно-господарського впорядкування підпри­ємства є проектом раціональної побудови підприємства, в якому всі елементи виробництва знаходяться в науково обґрунтованих пропорціях, що забезпечують розширене відтворювання і висо­корентабельне господарювання.

План організаційно-господарського впорядкування підпри­ємства розробляється для знову створеного або існуючого під­приємства будь-якої організаційно-правової форми на період освоєння проектної потужності, тобто на рік освоєння обсягу виробництва при проектному рівні інтенсивності, спеціаліза­ції підприємства і його внутрішньогосподарських підрозділів. В господарствах, що спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва, період дії організаційно-господарського плану визначається часом освоєння сівозмін, меліорованих земель, отримання запроектованої врожайності, переходу галузі на індустріальну основу і т.д.; в тваринництві — часом досягнення запланованої структури І якості стада, розміром поголів’я і його продуктивності при повній забезпеченості кормами, переводі га­лузі на індустріальну основу і т.д.

План організаційно-господарського впорядкування сільсь­когосподарського підприємства складають при організації ново­го підприємства або при суттєвій його реорганізації (укрупнен­ня, розукрупнення, зміна спеціалізації і т.д.). Він є генеральним проектом його раціональної організації, в якому зареєстровано всі галузі, елементи виробництва і матеріально-технічна база в науково обґрунтованих пропорціях і співвідношеннях, що забезпечують виробництво продукції встановленого обсягу і дальше розширене відтворення. Строк виконання плану для підприємств індивідуальний. При цьому розробляють відповід­ні документи: завдання на складання плану організаційно-гос­подарського впорядкування; показники форми бланку плану організаційно-господарського впорядкування; пояснювальну записку з обґрунтуванням запроектованих показників; додатки, до яких входять: план землеустрою, карта ґрунтів, заходи щодо раціонального використання земельних угідь, технологічні кар­ти, розрахункові таблиці, нормативи та інші матеріали.

План організаційно-господарського впорядкування має такі основні розділи: рослинництво, тваринництво, підсобні вироб­ництва і промисли, механізація та електрифікація, капітальні вкладення й основні засоби виробництва, затрати праці та пот­реба в робочій силі, економічні показники, соціальний розвиток колективу підприємства.

Для розробки організаційно господарського плану створюють комісію з кількох груп спеціалістів (за розділами плану). її очо­лює керівник підприємства, а групи – головні спеціалісти. Кожна група починає свою роботу з аналізу стану відповідної галузі, ді­лянки виробництва. Наступним кроком є планування розвитку підприємства, обґрунтування інтенсивності виробництва, спе­ціалізації підприємства в цілому та його підрозділів. При цьому розміри галузей доводять до оптимальних, які відповідають пе­редовій технології, техніці та організації виробництва галузі.

План економічного і соціального розвитку на трьох – або п’ятирічний період передбачає не тільки побудову, але і здійснен­ня проекту організаційно-господарського устрою підприємства. Він більш конкретний. Його структура включає розробку вироб­ничої і соціальної програми, тобто розробляється система госпо­дарювання з обґрунтовуванням виробничої і соціальної струк­тури підприємства.

Перспективний план сільськогосподарського підприємства є основою для складання річного плану, що є програмою ро­боти господарства на конкретний календарний рік. В цьому плані зберігаються проектування, розраховані на ряд років спеціалізація, склад і розміри галузей, меліорація земель, ос­воєння сівозмін, розширення площі під садами і виноградни­ками, зростання поголів’я худоби, будівництво будівель і спо­руд, розміри інвестицій.

Річний план в порівнянні з перспективним більш конкрет­ний. Його розробляють за більшим числом показників, деталі­зують терміни виконання завдань, доводять їх до виконавців.

Форма річного плану єдина для підприємств різних органі­заційних форм. Методика розробки виробничої програми іден­тична для всіх підприємств. Фінансова програма характеризує особливості фінансування кожного типу підприємств. Така спільність показників, їх кодування полегшує складання зведе­них планів у районі, області, країні. Госпрозрахункові завдання підрозділам підприємства розробляються одночасно з виробни­чо-фінансовим планом.

загрузка...