Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

5. Організація лукопасовищного кормовиробництва

Важливу роль у забезпеченні тваринництва зеленими корма­ми для літньої годівлі тварин, а також грубими кормами (сіном, сінажем, трав’яним борошном) для зимово-стійлового періоду відіграє луківництво – тобто вирощування кормів на природних кормових угіддях (пасовищах і сіножаттях). Звідси, у системі кор­мовиробництва надзвичайно важливе значення має раціональне використання природних кормових угідь. Низька продуктив­ність природних кормових угідь зумовлена неякісним складом травостою, засміченістю бур’янами і кущовою дерев’янистою рослинністю, безсистемним їх використанням.

Раціональне використання природних кормових угідь пов’язане з поліпшенням угідь, доведенням їх до високопродук­тивного рівня, організацією правильного їх використання про­тягом літнього (пасовищного) періоду.

Підвищення рівня продуктивності кормових природних угідь здійснюють шляхом поверхневого і докорінного їх поліпшення.

Поверхневе поліпшення передбачає створення кращих умов для росту трав’янистої рослинності та якісне поліпшення скла­ду травостою. Воно включає такі заходи: знищення на луках чагарників і купин; очищення їх поверхні від каміння і сміття; внесення добрив і боронування; підсівання культурних трав; за­побігання заболоченню.

Найкращими рослинами для поліпшення травостою на торфо­вих ґрунтах Полісся є тимофіївка лучна, вівсяниця лучна, стоколос безостий, грястиця збірна, тонконіг, конюшина біла і рожева. Удобрюють торфові ґрунти переважно калійними добривами. На низинних засолених ґрунтах південного Полісся і північного Лі­состепу кращі трави – лисохвіст, вівсяниця лучна, райграс бага­тоукісний, стоколос безостий, люцерна, буркун білий. Тут засто­совують у комплексі азотні, фосфорні і калійні добрива.

У південному Лісостепу та північному Степу для поліпшен­ня травостою використовують тонконіг лучний та вузьколистий, житняк, типчак (костриця овеча), пирій безкореневищний, лядвинець рогатий, люцерну жовту і конюшину червону. В умовах по сушливого Степу найкращими травами є стоколос прибережний, пирій сизий, чорноголовник, еспарцет, люцерна жовта. Кращі тра­ви для поліпшення травостою гірсько-карпатських лук та пасо­вищ – це вівсяниця червона і лучна, тимофіївка лучна, грястиця збірна, райграс високий, тонконіг лучний, мітлиця біла і звичайна, конюшина червона, рожева і біла (повзуча), лядвинець рогатий.

Поверхневе поліпшення природних кормових угідь не ви­магає великих затрат, але дає можливість підвищити їх про­дуктивність і зменшити собівартість кормової одиниці сіна і зелених кормів.

Докорінне поліпшення природних кормових угідь передбачає знищення існуючого продуктивного природного травостою і ство­рення нового більш якісного та продуктивного. Для цього мало­продуктивні угіддя переорюють або дискують до чорного стану.

Докорінне поліпшення проводять двома способами:

  • прискореним залуженням, коли лучні трави висівають відразу після пласту лучної дернини;
  • введенням  кормово-лучних сівозмін,  коли лучні трави висівають після одно- або кількох разової сівби на переораних землях інших кормових культур (так званий польовий період).

Високих результатів досягають, коли після пласту лучної дернини спочатку висівають кормові культури, тобто вводять так званий польовий період використання луків, запроваджу­ючи кормово-лучну сівозміну. Кращими культурами для цього є кукурудза, кормові коренеплоди, картопля, кормова капуста та ін. В результаті проведення поверхневого або докорінного поліпшення природних кормових угідь, а також на орних зем­лях, якщо при цьому не буде знижуватись їх продуктивність створюють культурні пасовища.

Культурні пасовища - це ділянки землі з поліпшеним, куль­турним травостоєм, які використовують для випасання худоби за загінною системою. Культурні пасовища бувають багаторічні і тимчасові. Перші створюють шляхом висівання сумішок ба­гаторічних трав, а другі – однорічних (вико-вівсяних сумішок тощо) і використовують для випасання загінним або порційним (невеликими частинами – порціями) випасанням. Вирощена на природних кормових угіддях трава може використовуватись шляхом її випасання або скошування. При цьому кількість кор­му одержують приблизно однакову, але при скошуванні зроста­ють витрати на виробництво кормів внаслідок додаткових затрат праці і коштів на скошування, транспортування і роздавання кормів. Однак, при високій концентрації поголів’я тварин на фер­мах ефективним є стійлове круглорічне утримання худоби. Тому необхідно в кожному господарстві з’ясувати, що буде більш ефек­тивним – стійлове утримання тварин з підвезенням скошеної зе­леної маси, чи літнє пасовищне утримання тварин з випасом.

Раціональна система використання природних кормових угідь при випасанні худоби дозволяє підвищити їх продуктив­ність на 20-30% навіть без застосування добрив. Тут особливе значення набуває організація пасовищ та сінокосозмін і прове­дення внутрішньогосподарського землевпорядкування та ор­ганізації природних кормових угідь.

Найбільш ефективним методом використання пасовищ є пе­ремінне використання травостою з поєднанням випасу і сіно­косіння, тобто пасовищ і сінокосозмін.

У поліській зоні рекомендують пасовищезміни з природним травостоєм з 10-12 загонами, з яких 7-9 років вони використову­ються для випасу, 2 роки – для сінокосіння і 1 рік – для збирання насіння або його природного висіву.

У лісостеповій і степовій зонах найбільш ефективними є па­совищезміни з 6-8 загонами. При цьому один загін використо­вується для сінокосіння, а один для збирання насіння або його природного висіву.

При організації культурних пасовищ важливо правильно обґрунтувати їх місткість, яка визначається кількістю тварин, яких можна утримувати на одному гектарі площі пасовища протягом всього пасовищного періоду з врахуванням опти­мального використання травостою і підвищення продуктивності худоби.

В кожному господарстві залежно від конкретних умов розмі­ри пасовищ конкретизуються, при цьому важливо забезпечити оптимальне випасання травостою.

Розмір культурного пасовища визначають за формулою:

РІІ = К х Н х Д – 3 / У                         (16.1)

Де

РІІ - розмір площі пасовища, га;

К - кількість поголів’я худоби, гол.;

Н - норма зеленого корму на одну голову в день, ц;

Д - тривалість пасовищного періоду, днів;

З - кількість зеленого корму, що надійде з інших джерел, ц;

У - продуктивність культурних пасовищ, ц/га.

Перед початком пасовищного періоду всіх тварин ділять на гурти (групи). Кожному гурту виділяють окрему гуртову ділян­ку для випасання. Розмір площі гуртової ділянки визначають за формулою:

Р г.д = К х Н х Д / У                          (16.2)

де

Рг.д - розмір гуртової ділянки, га;.

К - кількість поголів’я худоби в гурті, гол.;

Н - денна потреба у зелених кормах однієї голови тварин, ц;

Д – тривалість пасовищного періоду, днів;

У - продуктивність ділянки, ц/га.

Для здійснення нормального випасання і відростання тра­востою гуртові ділянки ділять на загони. Кількість загонів за­лежить від періоду відновлення травостою. їх кількість визна­чається за формулою:

К = Т / Д + С                           (16.3)

де

К - кількість загонів, одиниць;

Т - період відновлення травостою, днів;

Д – тривалість випасання на одному загоні, днів;

С - кількість загонів для сінокосіння і природного висіву насіння, одиниць.

Площу загону розраховують за формулою:

(16.4)

де

П3 - площа загону, га;

Т - тривалість випасання в загоні, днів;

К - кількість тварин в гурті, гол.;

Д - денна потреба однієї тварини в траві, ц;

У - продуктивність пасовища за дні випасання, ц/га.

Кількість випасань на пасовищі у рік (пасовищний період) залежить від їх продуктивності та періоду відростання травос­тою до висоти 13-15 см. Кількість випасань залежно від зони ко­ливається в межах 2-4 рази.

Щоб тварини знаходились у певному загоні на пасовищі об­ладнують загорожі або їх ділять на загони електропастухами.

Щоб забезпечити високу продуктивність багаторічних культурних пасовищ, їх удобрюють, боронують. Тут знищують бур’яни, кущі дерев’янистих рослин, підсівають культурні тра­ви, ремонтують огорожу тощо. Випасання тварин розпочина­ють коли дернина добре висохне, а закінчують з таким розра­хунком, щоб трави на зиму нагромадили достатньо поживних речовин і взимку не випадали. Перерослі рослини підкошують, знищують бур’яни.

загрузка...