Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

5. Річне (поточне) планування економічного і соціального розвитку сільськогосподарського підприємства

Річний план передбачає собою виробничу програму розвитку галузі чи підприємства на календарний рік. До річних планів на­лежать: план економічного і соціального розвитку підприємства; виробничі плани внутрішньогосподарських формувань (бригад, ланок, цехів, дільниць, ферм), технологічні карти.

Річний план економічного і соціального розвитку розроб­ляється на основі бізнес-плану і являє собою уточнену програму діяльності на плановий рік. Порівняно із перспективним у ньо­му розробляється більша кількість показників і передбачається більш конкретні агротехнічні, зооветеринарні і організаційно-економічні заходи для досягнення прогнозованих показників і найкращому використанні резервів виробництва. Основна час­тина розділів плану складається за єдиними уніфікованими формами, що дає змогу органам статистики та галузевим відомс­твам зводити відповідні показники по району, області, країні.

Річний план розробляють у певній послідовності. Спочат­ку визначають заходи раціонального використання земельних угідь, пізніше складають оборот стада, визначають продуктив­ність тварин і валове виробництво тваринницької продукції, потребу в кормах і загальний обсяг продукції рослинництва. Далі накреслюють план реалізації продукції, обсяг витрат на оплату праці, собівартість і розмір валового доходу. Головне завдання річного планування – забезпечення максимального прибутку підприємства. їх складання повинно сприяти макси­мальному підвищенню ефективності виробництва, зниженню собівартості продукції, підвищення рівня рентабельності галу­зей і підприємства в цілому.

При складанні плану землекористування вказують усі заходи щодо поліпшення земель, захисту їх від водної та вітрової ерозії, терасування схилів, докорінного і поверхневого поліпшення лук І пасовищ, рекультивації земель, зрощення чи осушення, вапнування і гіпсування, внесення органічних добрив та прове­дення інших природоохоронних заходів. .Окремо планують ви­користання земель забруднених радіоактивними речовинами та проведення дезактиваційних робіт із визначенням коштів на ці роботи і джерела їх надходження.

Розробляючи програму з тваринництва слід виходити з дого­ворів на продажу продукції. Розраховують річний оборот стада та середньорічне поголів’я. При необхідності планують закупів­лю племінних тварин. Встановлюють їх продуктивність, обсяги валової і товарної продукції з урахуванням внутрішньогоспо­дарських потреб. Визначають норми годівлі згідно із плановою продуктивністю, встановлюють типи раціонів і рівень годівлі, умови утримання поголів’я, структуру стада відповідно до спе­ціалізації галузі, норми щорічного вибракування тварин, живу масу худоби при реалізації та інші показники.

Роботу над плануванням програми з рослинництва почина­ють виходячи з договорів на продаж продукції та внутрішньогос­подарських потреб. Встановлюють посівні площі культур, уточ­нюють сівозміни. Планують урожайність кожної культури. При плануванні збільшення врожайності насамперед беруть до ува­ги досягнуті за попередні 3-5 років її середній, мінімальний та максимальний рівні. Приріст урожайності визначають на основі намічуваних на перспективу зростання кількості застосовува­них добрив, освоєння сівозмін, впровадження високоврожайних сортів, вдосконалення технології вирощування (агротехнічні роботи). Для забезпечення чіткої послідовності технологи виро­щування сільськогосподарських культур з кожної із них склада­ють технологічні карти.

Посівні площі сільськогосподарських культур планують з урахуванням виконання зобов’язань щодо продажу продукції рослинництва, створення насіннєвих фондів, забезпечення тваринництва кормами (концентрованими, грубими, сокови­тими, зеленими). Врахувавши обсяги виробництва продукції рослинництва та планову урожайність, визначають посівні площі для кожної культури, які пізніше уточнюють при роз­міщенні їх у сівозмінах.

Кормову базу підприємства планують поєднуючи вико­ристання природних кормових угідь із виробництвом кормів у сівозмінах та враховуючи різні відходи та супутню продукцію.

У спеціальних таблицях річних планів розробляють розви­ток садівництва та виноградарства, при цьому враховують план продажу плодово-ягідної продукції, потребу в розширенні її виробництва. На підприємствах, які спеціалізуються з вироб­ництва фруктів, ягід, винограду, розробляють детальний план з цих галузей. Для забезпечення потреби в садивному матеріалі планують розсадник (один на кілька районів). Загальну площу полів розсадника визначають за кількістю виробництва дворіч­них стандартних саджанців, відповідно до цього планують шкілки дичок, полів однорічок і дворічок. Плануючи закладан­ня нових плодово-ягідних насаджень, особливу увагу звертають на правильне співвідношення породносортового складу, (маючи на увазі закладання районованих сортів). Враховують різницю в строках достигання і збирання врожаю різних порід та сортів з тим, щоб забезпечити рівномірне використання робочої сили, зменшити сезонність праці.

Обґрунтувавши розвиток галузей рослинництва і тварин­ництва, передбачивши їх валове виробництво планують роз­поділ. Розподіл продукції рослинництва планують відповідно до обсягів її реалізації заготівельним організаціям, споживчій кооперації та іншим покупцям, виділення на насіння, корми з урахуванням страхових фондів (міжгосподарських, фонд до­помоги) і т.д.

На основі запланованого поголів’я тварин і рівня продук­тивності однієї голови визначають валовий вихід продукції тваринництва та її розділ. Виділяють продукцію, яка підлягає реалізації (переробним підприємствам, на громадське харчу­вання, згідно договорів (контрактів), для продажу працівникам підприємства). Крім того, визначають масу вирощеної худоби на розширення стада, яку обчислюють як різницю між масою стада на кінець і на початок року.

Планують розвиток в сільськогосподарських підприємствах підсобних виробництв та промислів, які займаються перероб­кою сільськогосподарської продукції (консервні та молочні міні переробні заводи; цехи з переробки м’яса, овочів, фруктів; мли­ни; олійні тощо); виробництво будівельних матеріалів; товарів народного споживання, переважно з місцевої сировини і відходів промисловості; столярні майстерні; кузні і т.д. Плануючи розви­ток підсобних підприємств і промислів, враховують наявність місцевої сировини та матеріалів, робочої сили у підприємстві, а також можливості реалізації, завдяки чому забезпечується рен­табельність її виробництва.

Далі формується щомісячний баланс трудових ресурсів із визначенням фонду робочого часу одного працівника, кількості постійних, сезонних і тимчасових працівників. Визначаються джерела покриття нестачі трудових ресурсів та використання їх залишку протягом року чи в окремі його періоди. Обчислюється середньорічна заробітна плата, середній доход робітника, річний фонд оплати праці та фонд споживання в підприємстві.

Обчислюється потреба в енергетичних ресурсах і технічних засобах: тракторах, автомобілях, комбайнах, сільськогоспо­дарських машинах, обладнанні для тваринницьких ферм; визна­чається сума коштів на їх придбання та утримання (техобслуго­вування, поточний і капітальний ремонт).

Планується соціальний розвиток колективу, де відобра­жають наявність та потребу в житлі, об’єктах соціально-побу­тової інфраструктури (загальноосвітні школи, дошкільні за­клади, об’єкти комунального господарства, культури і спорту, медичні заклади, навчання і підготовка кадрів). Розраховують кошти та визначають джерела на їх утримання і розширення. В даному розділі показується також розвиток особистого під­собного господарства членів колективу, розміри виділених для них земельних ділянок і т.д.

Кошторис витрат на основне виробництво складають за галузями: рослинництво, тваринництво, переробка сільсько­господарської сировини, підсобні промислові та допоміжні ви­робництва. В ньому розраховують показники витрат за скла­довими собівартості з усіма видами нарахувань і відрахувань на утримання доріг.

Розрахунок прибутку, валового і чистого доходу здійсню­ють за кожним видом продукції за показниками обсягів її про­дажу, виручки від реалізації та повної вартості, що дає змогу визначити результати господарської діяльності підприємства на наступний рік.

Заключним розділом річного плану є зведений фінансовий план, в якому відображають власні та залучені кошти, джере­ла їх надходжень і видатки. До власних джерел надходжень належать балансовий прибуток від господарської діяльності, амортизаційні відрахування, виручка від ліквідації основних засобів, приріст сталих пасивів, залишок прибутку та інші. До залучених коштів належать: пайові внески інших підприємств, кредити банку, кошти страхових компаній, асигнування з бюд­жету, кредити і т.д.

В ринкових умовах господарювання у сільськогосподарських підприємствах замість розробки госпрозрахункових завдань підрозділам, які доводились до них раніше, з ними укладають договори на продаж продукції та надання послуг, що і є для них основним річним плановим документом (виробничим планом внутрішньогосподарського формування).

У договорі вказують: назву підприємства, його адресу, рекві­зити, прізвища керівників господарства та підрозділу, які під­писують договір, дату укладання. Він передбачає такі розділи: предмет договору, обов’язки сторін, загальні положення і від­повідальність сторін.

У першому розділі відображається мета та напрями діяль­ності підрозділу, вказуються види продукції, які вироблятиме підрозділ (надаватиме послуги), на яких умовах і в які строки реалізовуватиме її замовнику (господарству) та на інших ринках збуту чи споживачам послуг.

У другому розділі визначаються взаємовідносини між вироб­ничим підрозділом та керівником підприємства, тобто наводить­ся перелік усіх засобів виробництва і земельних угідь, які нада­ються підрозділу в рахунок їх паїв та в оренду. На земельні угіддя складається акт передачі, в якому вказується: строк, на який вона передається, структура угідь та межі сівозмін. Дається природна характеристика земель: родючість ґрунтів, вміст гумусу, кислот­ність, наявність азоту, фосфору і калію, ступінь еродованості і т.д. Складається акт передачі на основні засоби виробництва в якому відображають: найменування засобів виробництва, їх кількість, балансова (залишкова) вартість, якісна характеристика, річна сума орендної плати, обумовлюється порядок утримання цих за­собів та відшкодування їх вартості за умов псування. Складаєть­ся перелік з зазначенням термінів постачання ресурсів вироб­ництва (насіння, добрив, палива, кормів і т.д.), надання послуг та інше. Обумовлюються строки та процентні ставки кредитування підрозділу. За двохсторонньою згодою визначають ціни на ресур­си виробництва на вироблену підрозділом продукцію. У внутріш­ньогосподарському фінансово-розрахунковому центрі відкрива­ють субрахунок підрозділу, на якому облічують його витрати та надходження. Розмір авансу оплати праці визначають, виходячи з прийнятої в підрозділі системи авансування.

Зобов’язанням підрозділу є: ефективне використання зем­лі, техніки, трудових ресурсів; дотримання законів про працю та її оплату; дотримання правил техніки безпеки та охоро­на праці; вести необхідний облік і контроль за витрачанням коштів та ресурсів виробництва; дотримуватись встановле­ного порядку звітності. Виробничий підрозділ зобов’язаний: виробити визначену кількість продукції обумовленої якості, яка повинна бути реалізована в обумовлені строки та за на­перед обумовленими цінами; своєчасно повертати кредити і процентні ставки на них; сплачувати орендну плату та інші види податків і відрахувань, передбачених відповідними нор­мативами та положеннями.

Третій розділ - загальні положення. Колектив внутрішньо­господарського підрозділу самостійно вирішує всі оперативні питання, які стосуються організації і технології виробництва, встановлення режимів праці та відпочинку, оплати праці, роз­поділяє госпрозрахунковий прибуток з урахуванням трудового внеску кожного члену колективу.

Керівники та спеціалісти підприємства не втручаються в організацію робіт, за винятком випадків, коли дії загрожують здоров’ю людей і завдають шкоди навколишньому середовищу.

У випадку недотримання договірних умов з боку однієї чи ін­шої сторони, другій надається право в односторонньому поряд­ку розірвати угоду, повідомивши про це іншу сторону.

У четвертому розділі обумовлюється відповідальність керів­ництва підприємства та внутрішньогосподарського формуван­ня, яку вони матимуть за порушення умов договору:

  • формування, яке не виконало його умов, сплачує орендну плату і штраф у розмірі вартості недопоставленої продукції за договірними цінами;
  • колектив формування звільняється від відповідальності за невиконання зобов’язань договору, якщо вони не виконані через стихійне лихо, в цьому випадку втрати відшкодовуються за ра­хунок страхових платежів згідно з діючим законодавством;
  • при невиконанні зобов’язань керівництвом підприємства, що призвело до втрат або часткового зниження виробництва продукції чи її якості, підрозділу відшкодовують збитки в пов­ному обсязі;
  • з питань непередбачених договором, сторони керуються рі­шенням ради трудового колективу, а при незгоді чинним законо­давством і в судовому порядку.

Невід’ємною складовою частиною договору є додатки: замо­влення на виробництво продукції; договірні розрахункові ціни; акти передачі в оренду землі та майна і т.д.

До річних планів відносяться науково обґрунтовані техноло­гічні карти вирощування сільськогосподарських культур. В них передбачається технологія виробництва продукції рослинниц­тва та розрахунок усіх прямих витрат, пов’язаних з умовами і ха­рактером виробництва. їх, в основному, складають раз на кілька років при щорічному коригуванні.

Обґрунтування технології виробництва і обсягів робіт роз­починають з визначення комплексу робіт для вирощування сільськогосподарських культур (від підготовки ґрунту під посів до збирання врожаю). Встановлюються календарні строки про­ведення робіт, склад агрегатів, розраховують кількість комбай­нів та автомобілів, кількість виконавців та норм виробітку для кожного виду робіт, щоб забезпечити найбільш раціональне ви­користання техніки та забезпечити максимальну механізацію вирощування сільськогосподарських культур.

Технологічну карту для спрощення подальших розрахунків складають на 100 га посівів. В ній у хронологічному порядку за­писують весь комплекс робіт з наступним їх розподілом за пе­ріодами: основний обробіток ґрунту і посів, догляд за посівами і збирання врожаю.

При розрахунку технологічних карт слід враховувати наявні в господарстві трактори, сільськогосподарські машини і транс­портні засоби. Підбирають такий склад агрегатів для виконан­ня кожного виду робіт, щоб забезпечити найбільш раціональне використання техніки та забезпечити максимальну механізацію вирощування сільськогосподарських культур. Під час складан­ня технологічної карти заповнюють та розраховують такі графи:

назва робіт, одиниці виміру, обсяги робіт, склад агрегатів, кіль­кість працівників, норми виробітку, кількість нормо-змін, потре­ба в органічних і мінеральних добривах та засобах захисту рос­лин, насінні та їх вартість.

Фонд оплати праці планують відповідно до діючої системи оплати праці і преміювання. В нього включають всі грошові й натуральні виплати працівникам за тарифними ставками, від­рядними розцінками за обсяг виконаних робіт і вироблену про­дукцію, посадовими окладами та розрахунковими ставками.

Після визначення фонду оплати праці визначають інші прямі витрати : вартість пального, витрати на послуги живої тяглової сили, автотранспорту, вартість електроенергії, суми амортиза­ційних відрахувань.

На основі розроблених технологічних карт складають зведений план затрат на вирощування сільськогосподарських культур.

загрузка...