Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

6. Організація робіт з охорони земельних ресурсів

У сільському господарстві України широко впроваджують сис­теми агротехнічних, лісомеліоративних та інших заходів, спрямо­ваних на охорону ґрунтів і підвищення їх продуктивності. Особ­ливе значення мають заходи боротьби з вітровою і водною ерозією, оскільки понад 28% сільськогосподарських угідь зазнають шкід­ливої дії ерозії. Під орні землі використовується 27% еродованих земель, у тому числі середньо – і дуже еродованих – 8%. Разом з тим дві третини природних кормових угідь і така ж кількість бага­торічних насаджень розташовані на не еродованих землях.

Щорічне використання еродованих земель під посіви, особли­во під просапні культури, приводить до змиву родючого шару ґрун­ту, утворення ярів, замулювання річок, каналів, водойм, руйну­вання шляхів, споруд, а в умовах лісостепових і степових районів країни, де лісів мало і до періодичних пилових бур, що завдають великої шкоди всім сільськогосподарським підприємствам.

В Україні здійснюється комплекс протиерозійних робіт щодо захисту ґрунтів від вітрової і водної ерозії, який включає агротех­нічні, лісомеліоративні, гідротехнічні та інші заходи. У протие­розійному комплексі чільне місце займають роботи зі створення системи полезахисних лісових смуг. Як відомо, під впливом лісових смуг на прилягаючих до них полях змінюється вітровий, температурний і водний режими, припиняється вітрова ерозія, рівномірніше розподіляється сніг, підвищується активність мікрофлори, що в цілому призводить до зміни самих ґрунтів. По­лезахисні лісові смуги надійно захищають поля від вітрової ерозії і суховіїв. Поєднання системи полезахисних лісових смуг з сис­темою правильних сівозмін і досконалою агротехнікою підвищує родючість полів і сприяє одержанню сталих урожаїв.

Великої шкоди завдає водна ерозія. Розрізняють площинну (змив) і лінійну (розмив) ерозії. При площинній відбувається поверхневе руйнування ґрунту і знесення гумусового шару. Лінійна (вертикальна) ерозія виникає на землях, де не врегульовано скидання талих і дощових зливових вод, внаслідок чого під час танення снігу і зливових дощів руйнуються не лише ґрунти, але й материнські породи і утворюються яри.

Для боротьби з водною ерозією створюються прияружні захисні лісонасадження, на дуже еродованих змитих ґрунтах, де це необхідно, проводиться суцільне заліснення. Для врегулювання стікання талих снігових і зливових дощових вод будуються водозатримуючі і водовідвідні вали та більш складні інженерні гідротехнічні споруди.

У боротьбі з водною ерозією дуже ефективні такі агротехнічні заходи, як гребенева поперечна оранка, смугове розпушування ґрунту, контурна оранка, поглиблення орного шару, лункування, переривчасте боронування, щілювання, впровадження ґрунтозахисних сівозмін, смугове розміщення культур, щілювання і кротування ґрунту, снігозатримання та інше. Впровадження цих агротехнічних заходів не потребує особливих затрат, але дає відчутний ефект.

Для охорони ґрунтів велике значення мають такі заходи, як закріплення і заліснення, терасування крутосхилів, заліснення берегів річок, водойм, каналів тощо.

У складі сільськогосподарських угідь аграрних підприємств країни є значні площі кислих ґрунтів, засолених, солонцюватих, заболочених, перезволожених, вкритих камінням. Для поліпшення їх стану широко впроваджуються агрохімічні і культуртехнічні заходи, зокрема: вапнування кислих ґрунтів, гіпсування засолених. На перезволожених землях проводяться культуртехнічні роботи.

Значним резервом збільшення виробництва сільськогосподарської продукції є докорінне поліпшення використання осушених земель, адже сільськогосподарські підприємства використовують під посіви лише 35% осушених земель, а 50% як природні кормові угіддя. За рахунок цих земель можна розширити площу ріллі, це дало б змогу вивільнити значну площу орних земель з під кормових культур і використати їх для вирощування товарних культур. З цією метою слід переглянути побудовані осушувальні системи, забезпечити двохстороннє водорегулювання на них, удосконалити структуру посівних площ, збільшити внесення добрив на осушених землях, особливо калійних.

Необхідно також поліпшити будівництво зрошувальних систем, впроваджувати зрошувачі закритого типу з тим, щоб максимально скоротити площі пі д зрошувальною мережею, передбачити запобіжні заходи проти підтоплення і заболочування суміжних земель, підвищити коефіцієнт використання зрошувальних земель.

Основні принципи організації проектування протиерозійних заходів:

  • взаємозв’язок їх по всій території проявлення ерозії (водо­збірний басейн, адміністративний або географічний район і т.д.). В зонах водної ерозії заходи із захисту ґрунтів повинні проекту­ватись і здійснюватись в межах водозабірних басейнів. В зонах вітрової ерозії комплекс протиерозійних заходів повинен охопи­ти весь район проявлення ерозії;
  • зональність протиерозійних заходів – при проектуванні слід враховувати природні особливості підприємств. Рішен­ня про впровадження того чи іншого протиерозійного заходу приймається на основі детального вивчення кліматичних умов, рельєфу, ґрунтів і рослинності;
  • комплексність – землі слід захищати від водної і вітрової ерозії лише з допомогою комплексу протиерозійних заходів: ор­ганізаційних, агротехнічних, лісомеліоративних, гідротехнічних.

До складу організаційних заходів входить: зміна границь підприємства, відділків, бригад, встановлення оптимальної структури угідь і посівних площ, спеціалізації, облік проявлен­ня ерозійних процесів при організації території. Агротехнічним заходам належить особливе значення, оскільки вони найбільш доступні і проводяться разом з іншими сільськогосподарськими роботами. В залежності від стану земель використовують безполицеву оранку, полосне розміщення посівів, обробіток впоперек схилів по горизонталях, поглиблення орного шару, перервне боронування зябу, щілювання, лункування і інші роботи.

Лісомеліоративні заходи з врахуванням грунтово-кліматичних умов і рельєфу місцевості включають створення полезахисних, водорегулюючих лісосмуг, захисних насаджень по берегах річок, озер і водоймищ, заліснення ярів, пісків і інших непридатних для використання в сільському господарстві земель. Як протиерозійні гідротехнічні споруди використовують водоскеровуючі вали, канави, швидкотоки, перепади, водоскиди шахтні і консольні, пороги і ін. Протиерозійні заходи запроваджують з врахуванням організації території господарства. При необхідності вирішують питання про зміну границь землекористування окремих підприємств, їх спеціалізації. При розміщенні угідь, визначенні складу культур, запровадженні сівозмін, при проекту ванні дорожньої сітки, захисних лісосмуг, багаторічних насаджень, розробці систем удобрення і обробітку ґрунтів, запровадженні пасовищеоборотів, при складанні проектів зрошення, осушення і особливо при освоєнні нових земель, а також при вирішенні інших питань розвитку сільського господарства враховують вимоги захисту земель від водної і вітрової ерозії.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

  1. 1. Охарактеризуйте значення землі, як основного засобу ви­робництва в сільськогосподарських підприємствах.
  2. 2. Охарактеризуйте правові основи використання земель в Україні.
  3. 3. Назвіть категорії класифікації земельних ресурсів та на­ведіть саму класифікацію.
  4. 4. Дайте загальну характеристику земельного балансу та ос­новних складових його.
  5. 5. Які показники визначають економічну оцінку землі?
  6. 6. Назвіть показники рівня інтенсивності використання зем­лі та дайте їм характеристику.
  7. 7. Назвіть показники економічної ефективності використан­ня земель та дайте їм характеристику.
  8. 8. Розкрийте методику грошової оцінки землі.
  9. 9. Охарактеризуйте організацію території аграрних формувань.
  10. 10. У чому полягає організація робіт з охорони земельних ресурсів.
загрузка...