Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

6. Планування кормовиробництва. Кормовий план і баланс

Планування кормової бази в господарствах включає обчис­лення потреби в кормах, визначення кількості надходження їх з власних джерел і купівлі, планування розміру посівних площ фуражно-кормових культур і використання кормів, складання кормового балансу. При цьому має бути забезпечена потрібна якість корму за протеїном та іншими речовинами, а також яко­мога менші розмір кормової площі і собівартість корму.

Розрахунок потреби в кормах для тваринництва на певний пе­ріод називається планом потреби в кормах. Отже, кормовий план - це науково обґрунтований розрахунок потреби господарства в кормах на певний період з усіх видів кормів і у відповідності з на міченим поголів’ям і продуктивністю худоби. Його складають на рік, стійловий і пасовищний періоди, квартал, місяць. Основою для розрахунків потреби в кормах є дані про поголів’я тварин та обсяги виробництва їх продукції, норми годівлі тварин та норми витрат кормів на одиницю продукції.

Застосовують такі способи розрахунків потреби в кормах:

  • за плановим поголів’ям худоби і птиці у фізичних головах та нормами їх годівлі в натуральних кормах;
  • за плановим поголів’ям худоби і птиці в умовних головах та нормами потреби кормів на одну умовну голову в кормових одиницях;
  • за плановим обсягом виробництва продукції тваринниц­тва та нормами витрат корму (в кормових одиницях) на одиницю різних видів продукції.

Річний план потреби в кормах є основою планування кормо­вої бази. Його складають на календарний і господарський роки.

Потребу в кормах на календарний рік 1 січня до Зі груд­ня,) обчислюють на основі середньорічного поголів’я тварин та річних норм їх годівлі. Разом з тим обчислюють вартість цих кормів (за собівартістю виробництва, а купованих – за ціною придбання), яку використовують при калькуляції собівартості продукції тваринництва.

Потребу в кормах на господарський рік (від врожаю до врожаю) обчислюють від урожаю планового року до урожаю наступного ро­ку, що пов’язано із строками надходження нових кормів із земельних ділянок. Сюди слід включити основний і страховий фонди, продаж кормів. Розрахунки здійснюють за річними нормами годівлі тва­рин та середнім поголів’ям їх за господарський рік (беруть вихідне поголів’я на кінець планового року обороту стада). Страховий фонд обчислюють в розмірі: концентрати – 10%, грубі і соковиті корми – 15%, силосні культури – 25-30%. Разом з тим враховують втрати зелених кормів при їх транспортуванні і згодовуванні 5-7%.

На основі даних про потребу в кормах на господарський рік визначають площі посіву відповідних фуражно-кормових куль­тур, включаючи і насінні ділянки. Перед тим спочатку визнача­ють скільки кормів надійде з природних кормових угідь, кількість побічної кормової продукції рослинництва і купованих кормів.

Обчислену потребу в кормах у натурі за їх поживністю пе­реводять у кормові одиниці, що дає можливість підсумувати загальну їх кількість і визначити рівень кормовиробництва з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь та рівень за­готівлі кормів з розрахунку на одну умовну голову тварин.

План потреби в кормах та їх використання на окремі періо­ди року (півріччя, квартал, місяць, декаду) складають заданими поголів’я тварин на ці періоди та відповідними нормами годівлі. З цих планів тільки розрахунок потреби у зелених кормах на літ­ньо-пасовищний період використовують, щоб визначити площі посівів у зеленому конвеєрі.

Основним завданням планування потреби в кормах і вико­ристання їх на короткі періоди є контроль за правильним витрачан­ням кормових ресурсів у господарстві. В окремі пори року, особли­во влітку і взимку, корми за складом і якістю значно відрізняються. Тому важливо правильно спланувати їх використання за місяцями і декадами, щоб забезпечити раціональне поєднання більш і менш якісних з них та високу продуктивність тварин протягом року.

Норми годівлі - це зоотехнічно і економічно обґрунтована потреба в поживних речовинах та видовий склад кормів для од­нієї голови тварин на певний період (день, місяць, рік).

Склад кормів, що забезпечує добову потребу їх, називають кормовим раціоном. Науково встановлені норми годівлі, а отже, і норми витрачання корму на одиницю продукції тваринництва є важливим вихідним елементом планування та організації кор­мової бази. За складом ці корми повинні відповідати біологічним особливостям тварин, бути повноцінними за поживними речо­винами і економічно ефективними.

Кормові норми - з’єднувальна ланка між типами годівлі тва­рин і структурою кормової площі (типом кормовиробництва).

Для забезпечення найефективнішої структури кормових норм і відповідно кормової площі, при їх розробці користуються дани­ми порівняльної зоотехнічної та організаційно-економічної оцін­ки кормів і типів годівлі в умовах певної зони чи господарства. При цьому застосовують наступні показники (в середньому за 3-5 років) – урожайність, вихід кормових одиниць, перетравного про­теїну (або КПО) з 1 га площі і на 1 люд-год., їх собівартість. Щоб одночасно враховувати не лише загальну поживність кормів, але і їх якість, пропонується використовувати комплексний показник оцінки ефективності кормів – умовну кормопротеїнову одиницю, що міститься в 1 кг корму. Вона визначається за формулою:

(16.5)

де

КПО - кількість умовних кормо-протеїнових одиниць в 1 кг корму, кг;

К - кількість кормових одиниць в 1 кг корму, кг;

П - кількість перетравного протеїну в 1 кг корму, кг;

10 - співвідношення, що забезпечує 100 (120) г перетравного протеїну в 1 к.од.

Цей комплексний показник оцінки ефективності кормів має свої переваги, однак не може повністю замінити індивідуальні показни­ки. Його важко використати для розрахунків з організації кормової бази, зокрема при складанні оптимальних раціонів і норм годівлі.

Розрахувати оптимальний раціон, норми годівлі, типи годів­лі і кормовиробництва з врахуванням як економічних, так і зоо­технічних вимог традиційними способами важко, тому для цьо­го використовують сучасні математичні методи з оптимізації із широким застосуванням ЕОМ.

Під кормовим балансом розуміють співставлення потреби в кормах з надходженням їх з різних джерел за видами і групами та ступінь забезпечення ними худоби. Основним є кормовий ба­ланс, складений за показниками потреби в кормах та їх надход­ження на господарський рік.

У балансі відображають:

  • потребу в кормах;
  • надходження кормів з різних джерел;
  • надлишок чи нестачу кормів;
  • джерела поповнення нестачі або спосіб реалізації (викорис­тання) надлишку.

Джерелами надходження кормів є посіви кормових культур, природні кормові угіддя, побічна продукція при вирощуванні сільськогосподарських культур і відходи переробки продоволь­чих і технічних культур, купівля.

План потреби у кормах є вихідним для обґрунтування роз­мірів і структури кормової площі господарства.

Кормова площа аграрних підприємств - це їх земельна пло­ща, зайнята під виробництвом рослинних кормів. Кормова пло­ща складається з кормової площі на орних землях і площі при­родних кормових угідь (сіножаті і пасовища) і розраховується за формулою:

(16.6)

де

Кп - кормова площа, га;

Кпо - кормова площа, зайнята під посівами зернових і зерно­бобових на корм, картоплі на корм, кормових культур, га;

Кпп - кормова площа природних кормових угідь (сіножатей і пасовищ), га.

Коефіцієнт використання кормової площі можна збільшити за рахунок проміжних і повторних (післяукісних і пожнивних посівів), а також ущільнених посівів і повторного використання побічної продукції посівів товарних продовольчих і технічних культур (солома, полова продовольчих зернових, гичка фабричних цукрових буряків, відходи продовольчої картоплі, овочів та ін.).

Розміри і структуру кормової площі аграрних формувань обґрунтовують на основі балансових розрахунків, виходячи з плану потреби в тих або інших кормах, планової урожайності кормових угідь. При складанні балансу кормів, потребу в кон­центрованих кормах планують за рахунок власного виробниц­тва зернофуражних культур. Надходження соломи – як побічної продукції зерновиробництва.

Для заготівлі необхідної кількості сіна, слід спочатку визначи­ти скільки надійде сіна з природних сіножатей, повторних посівів. Решту сіна слід планувати з посівів багаторічних трав на сіно.

Подібні розрахунки проводять для визначення площ посіву трав для закладання сінажу, силосних культур тощо. Площі посіву багаторічних і однорічних трав на зелений корм, як основ­них, так і повторних посівів визначають шляхом розрахунку зеле­ного конвеєра. При цьому слід намагатися, щоб потреба в кормах господарства в першу чергу задовольнялася за рахунок повного використання природних кормових угідь, побічної продукції польових культур (соломи, полови, гички фабричних і кормових буряків, жому), нетоварної картоплі, овочів та інших проміжних, післяукісних, пожнивних і ущільнених посівів на корм. Решту кормів планують виробляти на орних землях за рахунок посівів зернофуражних і кормових культур з тим, щоб виділити по мож­ливості під посіви кормових поменше орної землі.

Рис. 16.1. Класифікація кормів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

  1. 1. Розкрийте суть поняття “кормової бази.
  2. 2. Дайте характеристику основним принципам раціональної організації кормової бази.
  3. 3. Наведіть класифікацію кормових засобів та перерахуйте джерела їх надходження.
  4. 4. Розкажіть про системи, типи годівлі тварин і кормо вироб­ництва.
  5. 5. Охарактеризуйте організацію польового кормо виробництва.
  6. 6. Розкажіть про організацію виробничих процесів при виро­щуванні основних кормових культур.
  7. 7. Дайте характеристику способів розрахунку потреби в кормах.
  8. 8. Розкрийте порядок складання балансу кормів.
загрузка...