Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Аналіз можливості формування портфеля замовлень.

Для визначення обсягів виробничої програми підприємства, об’єднання, фірми повинні насамперед вивчити ринок продукції, оцінити дієвість його економічних та правових регуляторів.

Одночасно проводиться глибоке дослідження виробничих можливостей підприємства, засобів виробництва, трудових ресурсів, капіталу.

Саме комплекс таких досліджень дає змогу накреслити параметри виробничої програми, що у свою чергу, визначають можливості формування портфеля замовлень.

Головними з них є:

  • попит на продукцію підприємства;
  • конкурентоспроможність продукції;
  • можливості укладення договорів поставки на менш вигідних умовах;
  • напруженість виробничої програми;
  • діапазон коливань ціни на продукцію;
  • критична маса продажу.

Попит визначається сукупністю потреб людей щодо певного товару чи послуг, тобто це та кількість товарів (послуг), яку покупці мають бажання та можливості купити за такою ціною.

Попит на продукцію залежить від впливу факторів:

  • насиченість ринку продукцією;
  • конкурентоспроможність продукції;
  • реклама;
  • платоспроможність населення;
  • ціна на продукцію;
  • якість продукції;
  • смаки й уподобання покупців.

В умовах ринкової економіки підприємства (товаровиробники) самостійно визначають ціни на продукцію, яку вони виробляють. Це зумовлює виникнення цінової конкуренції між виробниками. Кожний з них намагається продати вироблений товар і цим самим зміцнити своє становище на ринку.

В умовах цінової конкуренції зміцнюють своє становище на ринку ті підприємства, які виробляють товар з високою ціновою конкурентоспроможністю, під якою розуміють ступінь можливого зниження товаровиробником ціни на свій товар порівняно з ринковою ціною.

Максимальну ціну визначає попит на товар. Вона в значній мірі залежить від якості товару. Мінімальну ціну визначають витрати на одиницю продукції, тобто собівартість продукції, яка відображає критичну точку продажу. Ціна нижча собівартості зумовлює збитковість виробництва продукції. Чим більша різниця між ціною і собівартістю, тим більший прибуток на одиницю продукції, тим вища конкурентоспроможність підприємства.

Цінову конкурентоспроможність продукції визначають за формулою: ЦК=Ц-С   /Ц

де ЦК – цінова конкурентоспроможність;

Ц – ціна продажу одиниці продукції;

С – собівартість одиниці продукції.

Цінова конкурентоспроможність відображає частку прибутку, яка припадає на 1 грн. виручки від реалізації продукції.

Чим більший коефіцієнт, тим вища конкурентоспроможність продукції.

Точка  називається критичним об’ємом, точка  називається точкою беззбитковості і вимірюється в грошовому виразі.

Точку беззбитковості розраховують за формулою:

В=С/Ц-С1

а поріг беззбитковості – за формулою:              Р=Ц*В

Такий метод дозволяє аналізувати різноманітні варіанти співвідношення об’єму виробництва і цін, які передбачають одержання заданого прибутку і збережуть підприємство від збитків.

В умовах зміни ринкової кон’юнктури іноді виникає необхідність прийняття рішення про випуск і реалізацію відповідної продукції при зниженні ціни. Як поведе себе виробник: скоротить випуск і реалізацію цієї продукції чи буде продовжувати випуск і продавати продукцію за більш низькою ціною.

Для того, щоб прийняти вигідне рішення, необхідно провести аналітичне дослідження.

Таким чином, підприємство має можливість накреслити оптимальні параметри виробничої програми, а значить – і визначити можливість формування портфеля замовлень лише після  глибокого

вивчення попиту на продукцію, н конкурентоспроможності, розрахунку критичної маси продажів та можливості укладення договорів поставок на менш вигідних умовах.

загрузка...