Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ ВИРОБНИЦТВА. Аналіз виробництва продукції рослинництва

Об’єм виробництва с.г. продукції один з основних показників, які характеризують діяльність с.г підприємства. Від його величини залежить об’єм реалізації продукції, рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та інші економічні показники. Тому аналіз діяльності підприємства  розпочинають з вивчення об’єму виробництва продукції рослинництва.

Завданням аналізу виробництва продукції рослинництва є виявлення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення втрат.

За допомогою аналізу оцінюють:

  • досягнутий рівень виробництва продукції;
  • виконання  договорів із покупцями та забезпечення продукцією потреб підприємства;
  • виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили.
  • причини зміни розміру посівної площі та врожайності культур.

Відхилення валового збору по окремих культурах зумовлюється двома факторами:

  • зміною посівної площі
  • врожайністю.

Основне завдання аналізу – встановити наскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача. Така оцінка робиться на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння фактичних параметрів якості продукції з нормативними (стандартами).

Оцінка виробництва продукції за обсягом, асортиментом, якістю та строками дає змогу зробити аргументовані висновки про її потенційну конкурентоспроможність і ефективність.

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та врожайності с.г. культур.

Оцінку дотримання планової площі роблять на основі порівняння фактичної посівної площі з плановою.

Основними факторами, які можуть зумовити зміну розміру посівних площ та їх структури, є:

  • метеорологічні умови аналізованого періоду (вимерзання або випрівання озимих, градобій, видування бурею, недостатня сума активних температур).
  • загибель посівів від хвороб, шкідників і бур’янів ;
  • зміна потреб у певній продукції, що зумовлюється зниженням попиту на продукцію ;
  • погіршення забезпеченості господарства певними виробничими ресурсами (наприклад, недостатня забезпеченість трудовими ресурсами зумовлює зменшення площі під трудомісткими культурами)
  • розширення площ внаслідок проведення культуртехнічних робіт, рекультивація земель, розукрупнення підприємства тощо.

У кожному випадку за результатами аналізу необхідно оцінити зміни посівних площ і, якщо ці зміни небажані, намітити конкретні заходи щодо запобігання чи ліквідації їх.

Під час аналізу врожайності необхідно вивчити динаміку її росту по кожній культурі чи групі культур за певний період часу і виявити, які міри приймає підприємство для підвищення її рівня. У процесі аналізу також слід встановити ступінь виконання плану по врожайності кожної культури і розрахувати вплив факторів на зміну її величини.

Цими факторами є:

  • природнокліматичні фактори: родючість ґрунту, механічний склад ґрунту, рельєф місцевості, температурний режим, рівень ґрунтових вод, кількість опадів тощо;
  • агротехнічні: кількість, якість і структура внесених добрив; якість і строки виконання всіх польових робіт; якість посівного матеріалу; сортооновлення; дотримання сівозмін, боротьба з шкідниками, бур’янами і хворобами рослин; вапнування та гіпсування ґрунту;
  • організаційно-економічні: матеріальне стимулювання праців­ників; організація робочих процесів; забезпечення підприємства матеріальними та трудовими ресурсами, підвищення кваліфікації працівників.

Основним фактором збільшення виробництва продукції рослинництва є підвищення врожайності с.г. культур. Цього можна досягти різними шляхами. Насамперед за рахунок поліпшення земельних угідь шляхом меліорації, боротьби з ерозією, вапнування (гіпсування), також особливу увагу приділяють сортооновленню, хімізації, меліорації, комплексній механізації та автоматизації виробничих процесів тощо.

На віддачу добрив значною мірою впливає вологозабезпеченість ґрунту, раціональне зрошення підвищує ефективність мінеральних добрив у 2-3 рази порівняно з їх застосуванням на незрошуваних землях. Отже, зрошення, підвищуючи ефективність добрив, дає змогу створити умови для одержання гарантованих високих урожаїв у зонах недостатнього зволоження, на які в Україні припадає понад 40 % площі ріллі.

Досить високою є ефективність застосування засобів захисту рослин. Останнім часом велику увагу приділяють біологічним методам захисту, які не тільки зберігають урожай, але й не знижують його якості.

Виростити високі врожаї, забезпечити рекомендований комплекс агротехнічних заходів з урахуванням зональних умов і біологічних особливостей сорту допомагає комплексна механізація виробничих процесів у рослинництві. Вона забезпечує виконання всіх робіт у найкращі стислі строки, що, з одного боку, підвищує біологічний урожай, а з другого – скорочує його втрати при збиранні, доочищенні, транспортуванні.

Зміцнення матеріально-технічної бази (створення комплексу машин, поліпшення насінництва, забезпечення господарств достатньою кількістю добрив і засобами захисту рослин) дає змогу запровадити передові індустріальні та інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, що забезпечує збільшення виробництва продукції при підвищенні окупності витрат.

Істотним резервом збільшення обсягу продукції є запобігання її втратам.

Причини втрат різні:

  • обсипання зерна через розтягування строків обмолоту чи вибір невдалого способу збирання, недосконалість збиральної техніки;
  • поганий стан транспортних засобів, доріг, місць доочищення і зберігання сільськогосподарської продукції тощо.

Підвищення якості продукції досягають:

  • виведенням нових сортів сільськогосподарських культур;
  • застосуванням добрив у правильних співвідношеннях, збільшенням питомої ваги внесення органічних добрив;
  • ширшим застосуванням біологічних методів захисту рослин;
  • дотриманням агротехнічних заходів при обробітку ґрунту і догляду за посівами;
  • удосконаленням машин і обладнання для збирання і доробки сільськогосподарської продукції;
  • впровадженням прогресивних способів товарної обробки і транспортування продукції (розширення безтарних перевезень сипких вантажів, контейнерних перевезень, застосування спеціального транспорту, поліпшення шляхів і внутрішньогосподарських доріг тощо);
  • скороченням проміжних ланок у ланцюгу “поле — споживач”, особливо щодо овочів та фруктів; збільшенням потужностей з первинної переробки і належного зберігання сільськогосподарської продукції;
  • застосуванням ефективних систем матеріального стимулювання за підвищення якості продукції.
загрузка...