Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці вимірюють кількістю виробленої продукції за одиницю робочого часу або кількістю затраченого часу на виробництво одиниці продукції. Підвищення продуктивності праці є головним шляхом збільшення виробництва продукції і зниження її собівартості. А тому проводять детальний аналіз продуктивності праці, відшукуючи резерви її зростання.

Найбільш узагальнюючим прямим показником рівня продуктивності праці колективу працівників є вартість валової сільськогосподарської продукції в порівнянних цінах на одного середньорічного працівника, що бере участь в її виробництві. Модифікацією цього показника в умовах ринкової економіки може бути вартість товарної продукції у фактичних цінах реалізації на одного працівника.

Отже, на продуктивність праці по господарству в цілому впливають фактори.

  1. Вартість валової сільськогосподарської продукції в порівнянних цінах.
  2. Середньорічна кількість працівників, що брали участь в її виробництві.

Продуктивність праці – частка від ділення першого фактора на другий, а тому перший фактор впливає на продуктивність праці прямо, а другий – обернено. При збільшенні вартості валової продукції та зменшенні кількості працівників продуктивність праці підвищується і навпаки.

Вплив факторів на зміну показника продуктивності праці визначають методом ланцюгових підстановок. Крім рівня продуктивності   праці   в   базисному   і   звітному   періоді   визначають

додатковий показник – умовну продуктивність праці діленням вартості валової продукції звітного періоду на кількість працівників базисного періоду. Різниця між умовною і базисною продуктивністю праці показує вплив першого фактора на зміну продуктивності праці, а різниця між умовною і звітною продуктивністю праці показує вплив другого фактора.

Для підвищення продуктивності праці по господарству в цілому потрібно насамперед збільшувати вартість валової с.-г. продукції в порівнянних цінах. Головним шляхом тут є збільшення виробництва продукції рослинництва і тваринництва (порівнянні ціни на протязі років є сталими).

Що стосується другого фактора, кількості працівників, то під час поглиблення аналізу важливо дослідити такі питання:

  • вивчити забезпеченість підприємства працівниками окремих категорій (трактористи, водії, тваринники тощо);
  • дослідити можливості виконання того самого обсягу робіт меншою кількістю працівників, що впливає на підвищення продуктивності праці.

Економісти пропонують також інший шлях дослідження показника продуктивності праці по господарству в цілому. На вартість виробленої продукції на одного працівника впливають фактори:

  • кількість відпрацьованих днів одним працівником за рік;
  • вартість виробленої продукції за один день.

Другий фактор у свою чергу залежить від тривалості робочого дня і вартості виробленої продукції за одну людино-годину.

Ці фактори впливають на продуктивність праці прямо пропорційно. Годинну продуктивність праці визначають по господарству в цілому, а також по галузях рослинництва і тваринництва. При поглибленні аналізу цього показника потрібно мати на увазі, що вартість виробленої продукції за 1 людино-годину залежить:

  • у рослинництві – від вартості виробленої продукції з 1 га і затрат людино-годин на 1 га;
  • у тваринництві – від вартості виробленої продукції від одної голови і затрат людино-годин на 1 голову.

Отже, перший фактор впливає на годину продуктивності праці прямо, а другий – обернено.

Вартісний  показник продуктивності праці  по господарству в цілому є дуже загальним. А тому більш глибокий і конкретний аналіз ‘ продуктивності   праці   проводять   за   окремими   видами   продукції

рослинництва і тваринництва. Для визначення рівня продуктивності праці за видами продукції в практиці використовують обернений показник – кількість затрачених людино-годин на одиницю продукції. Цей показник називають ще трудомісткістю продукції. Зменшення трудомісткості означає підвищення продуктивності праці і впливає на зниження собівартості продукції і навпаки.

На трудомісткість продукції рослинництва (кількість затрачених людино-годин на 1 ц) впливають два фактори:

  • кількість затрачених людино-годин на 1 га посівної площі;
  • урожайність.

Трудомісткість продукції - це частка від ділення першого фактора на другий. Перший фактор впливає на трудомісткість прямо, а другий – обернено. При зростанні затрат праці на 1 га затрати праці на 1 ц збільшуються, а при підвищенні врожайності – зменшуються. Вплив головних факторів на зміну трудомісткості продукції визначають методом ланцюгових підстановок і методом обчислення різниць.

Отже, є два шляхи зменшення трудомісткості продукції (підвищення продуктивності праці) в рослинництві:

  • зменшення затрат праці на 1 га;
  • підвищення врожайності.

Затрати праці на 1 га називають ще непрямим або неповним показником продуктивності праці. Прямий показник трудомісткості продукції в рослинництві визначають лише в кінці року, а тому протягом року проводять оперативний контроль затрат праці за видами робіт (підготовка грунту до посіву, посів, догляд за посівами, збирання). Відшукуючи резерви зменшення затрат праці на 1 га потрібно враховувати, що вони залежать від рівня механізації виробництва, обсягу виконаних робіт під культуру, зміни структури робіт з різною трудомісткістю, рівня виконання працівниками норм виробітку та інших факторів.

Дуже позитивним є зменшення трудомісткості робіт за рахунок підвищення врожайності шляхом дотримання правильних сівозмін, впровадження високоврожайних культурних рослин, засівання площі високоякісним насінням, внесення достатньої кількості добрив, виконання всіх робіт в оптимальні строки, здійснення захисту рослин від хвороб, бур’янів і шкідників, зменшення втрат на збирання вирощеного врожаю, впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур тощо.

Аналогічно аналізують трудомісткість продукції (продук­тивність праці) в тваринництві. Тут на трудомісткість впливають такі фактори:

  • затрати праці на 1 голову худоби;
  • продуктивність 1 голови.

Трудомісткість продукції – частка від ділення першого фактора на другий. Вплив факторів на зміну трудомісткості визначають методом ланцюгових підстановок і методом різниць.

Для зменшення трудомісткості потрібно зменшувати затрати праці на 1 голову і підвищувати продуктивність 1 голови. Зменшення затрат праці досягається підвищенням рівня механізації робіт, удосконаленням організації й оплати праці. Для підвищення продуктивності тварин потрібно впроваджувати високопродуктивні породи тварин, поліпшувати забезпеченість тварин кормами, приміщеннями, здійснювати належний зоотехнічний і ветеринарний догляд, зменшувати яловість корів, впроваджувати інтенсивні технології відгодівлі тварин тощо.

Отже, рівень трудомісткості продукції залежить від двох величин: урожайності культур (продуктивності тварин) і затрат праці на 1 га посівної площі (1 голову тварин). Зміна співвідношення між цими величинами веде до зміни трудомісткості продукції. Під час аналізу потрібно пам’ятати, що можливі різні варіанти як збільшення, так і зменшення трудомісткості. Наприклад, трудомісткість продукції зменшується за таких умов:

  • урожайність (продуктивність тварин) збільшується, а затрати праці на 1 га (1 голову) зменшуються;
  • урожайність (продуктивність тварин) збільшується при незмінних затратах праці на 1 га (1 голову);
  • затрати праці на 1 га (1 голову) зменшуються при незмінній урожайності (продуктивності тварин);
  • урожайність (продуктивність тварин) збільшується і затрати праці також збільшуються, але темпи росту врожайності (продук­тивності тварин) переважають над темпами росту затрат праці;
  • урожайність (продуктивність тварин) зменшується і затрати праці також зменшуються, але темпи зменшення затрат праці вищі за темпи зменшення врожайності (продуктивності тварин).

Найсприятливіший для господарства перший варіант. Задовільними є другий, третій і четвертий варіанти. Не цілком прийнятний для підприємства є п’ятий варіант, коли трудомісткість продукції зменшується при зменшенні рівня врожайності.

Під час аналізу в практиці можуть також трапитися п’ять варіантів зростання трудомісткості продукції. Вони протилежні п’яти названим варіантам зменшення трудомісткості.

Таблиця 15 Аналіз трудомісткості сільськогосподарської продукції

Назва продукції Затрати праці (1 голову худоби) на 1га , люд-год Урожайність ц/га, продуктивність тварин, ц
минулий рік звітний рік відхилення

(+;-)

минулий рік звітний рік відхилення

(+;-)

1.   Озима
пшениця

2.    Молоко

785

343

101

355

+23

+ 12

31

33

35

37

+4

+4

Назва продукції Трудомісткість продукції

(затрати праці на 1 ц),

люд-год

Відхилення трудомісткості звітного року від минулого (+;-)
минулий рік звітний рік умовна Загальне у т. ч. за рахунок зміни
затрат праці урожайн. (продукти в.)
1.   Озима
пшениця

2.    Молоко

2,51

10,4

2,88

10,6

3,26

0,8

+0,37

-0,08

-0,75

+0,04

-0,38

-0,12

У звітному році на 1 ц озимої пшениці затрати праці склали 2,88 людино-годин, що на 0,37 людино-години більше, ніж у минулому році. Отже, трудомісткість озимої пшениці зросла (продуктивність праці знизилась), що вплине на зростання собівартості зерна. Фактори на трудомісткість продукції діяли по-різному. Урожайність зросла на 4 ц і це знизило затрати праці на 1 ц на 0,38 людино-години, але затрати праці на 1 га зросли на 23 людино-години, що призвело до зростання затрат праці на 1 ц на 0,75 людино-години. При зростанні врожайності на 13 % затрати праці на 1 га зросли на 29 %. Наслідком цього було зростання трудомісткості продукції. Зменшення затрат праці на 1 га є тут головним шляхом зменшення трудомісткості продукції.

По молоку продуктивність корів зросла на 4 ц або на 12 %, а затрати праці на 1 голову зросли на 12 людино-годин або на 3,5 %. Наслідком цього є зменшення трудомісткості молока (підвищення продуктивності праці).

загрузка...