Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Аналіз роботи підприємств сфери аграрного ринку із збуту продукції

Важлива роль в організації продовольчого ринку належить підприємствам ринкової інфраструктури, які повинні виконувати функцію генераторів ринкових цін. Певною мірою це завдання в Україні виконане і слід тільки узагальнити наявний досвід та визначити напрями подальшого розвитку центрів безпосереднього контактування, взаємодії операторів ринку.

Ринкова інфраструктура - це система підприємств, до яких відносяться: товарні біржі, торгові доми, аукціонні торги живою та племінною худобою, гуртова та гуртово-роздрібна торгівля плодоовочевою продукцією, системи цінового моніторингу, продовольчі ринки населених пунктів тощо. Ці підприємства покликані обслуговувати процес ринкового товарообміну, забезпечувати його надійність, прозорість, стабільність.

Указом Президента України “Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку” від 6 червня 2000 року визначені основні завдання практичної роботи центральних та місцевих органів державної влади в напрямі вдосконалення ринкових стосунків всередині агропромислового комплексу України, а саме, створення:

  • • у сільських населених пунктах – мережі пунктів заготівлі сільськогосподарської продукції, кредитних спілок, а також сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання;
  • • у кожному районі – торгових домів, гуртово-роздрібних магазинів фірмової торгівлі;
  • • в Автономній Республіці Крим, містах з кількістю населення понад 100 тис. осіб – мережі підприємств, що здійснюватимуть гуртову торгівлю сільськогосподарською продукцією (гуртові продовольчі ринки, постійно діючі ярмарки-виставки тощо);
  • • у містах і селищах – мережі підприємств, що здійснюватимуть роздрібну торгівлю сільськогосподарською продукцією і продовольством, у тому числі магазинів фірмової торгівлі та торговельних центрів.

Найбільш “важкою” і непопулярною була і залишається схема збуту продукції через біржі. Причиною цього є не сформованість біржового ринку сільгосппродукції.

Станом на 01.01.03 у регіонах України діяло 30 акредитованих товарних бірж, які надають послуги з укладання угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продовольства для державних і регіональних потреб, а також укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів.

За даними Національної асоціації бірж України обсяги реалізації зернових та олійних культур урожаю 2002 року через біржовий ринок України становили за внутрішніми угодами 350,1 тис. тонн або 4,8 % від загального обсягу угод (у 2001 році – 952,5 тис. тонн, або 11,2 %), за експортними угодами – 6971,8 тис. тонн, або 95,2 % (у 2001 році -7525,5 тис. тонн, або 88,8 %).

На жаль, у нашій країні не існує жодної справжньої товарної біржі.

У світі товарна біржа, знана також як ф’ючерсний ринок або ф’ючерсна біржа – організований ринок для купівлі-продажу контрактів на поставку товару у визначений час у майбутньому.

Не можна не зупинитись на характеристиці інших підприємств, які входять до складу ринкової інфраструктури.

Аукціон є організаційною формою публічного продажу майна чи товарів у визначений час і у встановленому місці. Для продажу на аукціонах пропонується жива худоба, техніка, обладнання, засоби захисту рослин тощо.

В Україні проводяться аукціони племінної худоби. Вони діють на загальноукраїнському, обласному, районному рівнях. Аукціони племінної худоби стали одним із елементів ринку селекційно-племінної продукції великої рогатої худоби, які регулюють попит та пропозицію на племінну худобу. Аукціон допомагає виробникам тваринницької продукції познайомитись із нововведеннями, новітніми досягненнями у всіх перспективних напрямах селекції, генетики, агробізнесу та запозичити їх чи порівняти з досягненнями власного господарства; мати орієнтир щодо ціни на племінну худобу при подальших продажах чи купівлі на протязі року поза аукціоном; налагодити нові контакти із суміжниками-постачальниками та покупцями сільськогосподарської продукції і послуг.

Аукціонна торгівля племінною худобою розвивається в Україні досить повільно з ряду причин, до яких слід віднести: дефіцит власних коштів у підприємств, які хочуть купити племінну худобу, недосконалість методики та механізму надання державних дотацій для часткового відшкодування господарствам-покупцям витрат, пов’язаних з придбанням племінних тварин на виставках-ярмарках, недосконалість

правової бази, слабка рекламна кампанія та відсутність належної системи маркетингових служб.

Станом на 01.01.03 проведено 319 аукціонів живої худоби (39 в обласних центрах і 280 на районному рівні) і 2500 виставок-ярмарок.

Агроторгові доми вважаються найбільш наближеним до товаровиробника організаційно оформленим елементом ринкової інфраструктури. Суть діяльності агроторгових домів полягає в проведенні легальної торгівлі сільськогосподарською продукцією. На відміну від бірж агроторгові доми ведуть операції з реальним товаром, закуповують навіть невеликі за обсягами, іноді нестандартні партії продукції, підсортовують її, комплектують оптимальні партії для покупця вторинного внутрішнього ринку для експорту. В Україні вже діють 431 агроторговий дім. Виробники сільськогосподарської продукції можуть заснувати за власні внески агроторговий дім на кооперативних засадах, діяльність якого найбільш повною мірою відповідатиме інтересам засновників.

Агромагазини є найнижчою ланкою в ринковій інфраструктурі. Вони представляють інтереси сільськогосподарських товаровиробників, які виступають їх засновниками і реалізовують через них власну продукцію. Основні завдання діяльності агромагазину: реалізація сільськогосподарської продукції, яка виробляється засновниками; реалізація продуктів харчування; торговельно-закупівельна діяльність; послуги населенню.

Гуртові продовольчі ринки створюються і діють у містах та промислових центрах. На них реалізується переважно плодоовочева продукція, картопля, баштанні культури, виноград, борошно, олія, цукор, крупи тощо. Характеризуючи таку форму торгівлі, можна відзначити, що здебільшого – це примітивно обладнані місця тимчасової торгівлі, де часто відсутня розфасовка відсортованої за якістю продукції, її упаковка. Відсутній будь-який захист вітчизняних товаровиробників від постійних продавців-імпортерів зарубіжних плодів, овочів, картоплі, хоч ця продукція нерідко поступається за смаковими якостями, але привабливіша за зовнішнім виглядом.

Основною метою створення гуртового продовольчого ринку є формування ефективного ринкового механізму реалізації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки товаровиробниками всіх форм власності, справляння позитивного впливу на якість продукції, рівень її кінцевої ціни та задоволення потреб споживачів; сприяння конкуренції на споживчому ринку.

На території України досить поширена форма торгівлі сільськогосподарською продукцією на продовольчих ринках населених пунктів. Продавцями тут виступають безпосередні виробники сільськогосподарської продукції, пропонуючи масовому покупцеві широкий асортимент плодів, овочів, картоплі, а також молоко, сир, сметану, м’ясо, сало тощо за договірними цінами. На ринках попит-пропозиція відіграють регулюючу роль щодо ціноутворення.

Головне завдання сьогодення – створити для сільгоспвиробників хоча б мінімально необхідну інфраструктуру: торгові доми, заготівельні кооперативи, сервісні структури тощо. Для цього не треба надмірних зусиль і великих коштів. Селянам просто необхідно допомогти реалізувати вже вирощене.

Створена розгалужена інфраструктура аграрного ринку повинна забезпечувати формування гуртових партій сільськогосподарської продукції та просування їх від безпосередніх товаровиробників до організованих гуртових ринків. Це також сприятиме реалізації сільськогосподарської продукції на експорт безпосередньо сільськогосподарським товаровиробникам.

загрузка...