Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Аналіз роботи промислових і обслуговуючих виробництв.

Крім основного виробництва на сільськогосподарських підприємствах організовується робота промислових і обслуговуючих виробництв.

Завдання аналізу.

  • Обґрунтувати доцільність роботи  промислових виробництв.
  • Визначити питому вагу промислової продукції в загальній структурі  продукції.
  • Вишукати резерви збільшення обсягу виробництва промислової продукції.
  • Розрахувати показники виконання плану збільшення виробництва промислової продукції, зниження її собівартості.

Необхідність промислових виробництв зумовлена пошуком шляхів зменшення втрат і економії ресурсів .

  • з виробництва будівельних матеріалів (пилорама, цегельний завод);
  • з переробки с.г. продукції (маслосирзаводи, млини, крупорушки, олійні, сушарки, консервні, ковбасні, виноробні виробництва, льонові заводи, комбікормові заводи).

Розмір визначається потужністю цих виробництв під нею розуміють максимально можливий обсяг переробки продукції, такий аналіз запобігає неефективному використанню ресурсів, підвищує їх ефективність.

Під час аналізу роботи переробних підприємств досліджують показники:

  • Виконання виробничої програми.
  • Аналіз собівартості продукції переробки.
  • Аналіз виручки від реалізації продукції.
  • Аналіз продуктивності праці.
  • Аналіз фінансових результатів.

Проводять детальне дослідження даних показників, виявляють невикористані резерви та помилки виробництва і роблять висновки та пропозиції щодо ефективного використання потужностей, збільшення об’єму продукції переробки при найменших затратах.

Важливих напрямом аналізу обсягу випуску продукції є вивчення асортименту, під яким розуміють перелік видів продукції, що виробляється із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляється, структура – це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках.

При  аналізі  потрібно  звернути  увагу  на  розширення   й оновлення асортименту, виробництво нової продукції , яка  має попиту на ринку.

У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості виробленої продукції, підприємства, які підвищили якістю продукції, досягли відчутних переваг у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками.

Частина продукції в процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію, це явище має назву “брак продукції”.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку і відносну його величину (відсоток браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів.

При аналізі браку обов’язково з’ясовують причини його виникнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

  • висока культура й організація виробництва;
  • стабільний ритм роботи і постачання;
  • впровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;
  • кваліфікація  персоналу.

Рівень браку – це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва. Це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

Ритмічність виробництва – це насамперед чітка, стійка і збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічна робота – це випуск продукції однаковими частками за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Розрізняють два поняття ритмічності:

  • Ритмічність випуску продукції (товарної).
  • Ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершеного).

Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої “хвороби”, а й її наслідки, а саме:

  • збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів;
  • погіршення якості продукції;
  • подорожчання собівартості продукції;
  • порушення в ритмі відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;
  • посилення плинності кадрів;
  • виникнення інших небажаних проблем.

Сільськогосподарські підприємства мають великий парк вантажних автомобілів для перевезення основної частини вантажів. Від ступеня ефективності його використання залежить собівартість перевезень. Тому пошук резервів  має велике значення.

Для оцінки роботи вантажного автотранспорту використовується ціла система індивідуальних й узагальнюючих показників.

Індивідуальні технічно-експлуатаційні показники дають можливість оцінювати окремі сторони роботи машин: використання часу їх роботи, швидкість руху, використання пробігу, вантажопідйомність тощо, що є частиною узагальнюючих показників: продуктивність роботи машин і собівартість   перевезень,   –   за   допомогою   яких   оцінюють   кінцеві результати роботи автотранспорту.

Для   оцінки   ступеня   використання   машин   на   протязі   року розраховується коефіцієнт використання машин у роботі, кількість відпрацьованих днів автопарком, кількість машино-днів перебування в господарстві

Чим більше відпрацьовано днів кожною автомашиною на протязі року, тим вищий рівень даного показника, і навпаки, чим більші цілодобові простої машин, тим нижча його величина. Основна причина його зниження – понадпланові простої машин через технічну несправність, довгострокове перебування в ремонті. Для характеристики цього явища використовується коефіцієнт технічної готовності машин (Кт.г):

Автомобіле-дні перебування в господарстві – Автомобіле-дні в роботі (Кт,) =Автомобіле-дні перебування в господарстві

Однак,   розглянуті   показники   не   відображають   результатів використання машин у процесі робочого дня: не весь робочий день вони   знаходяться   в  роботі  –  частину  дня   машина   простоює  під завантаженням, розвантаженням і в силу інших причин. Скорочення таких   простоїв  –  важливий  засіб   підвищення   рівня   використання автотранспорту.   Тому   для   характеристики   ступеня   використання автомашин    на    протязі    робочого    дня    визначається    коефіцієнт використання їх робочого часу (Кр):

Час перебування машин на перевезення і технічному обслуговуванні

Кр = Час перебування машин у наряді

Іноді вантажівки виконують порожні рейси в одну і навіть у дві сторони, не виконуючи ніякої корисної роботи. Коефіцієнт використання пробігу (Кп):

Пробіг машин з вантажем, км

Кп =       ——————–

Загальний пробіг машин, км

Зменшення цього коефіцієнту свідчить про збільшення частки порожніх рейсів, а отже, про погіршення роботи автопарку.

Не менш важливе значення для підвищення ефективності роботи вантажних машин має повно та їх завантаження: нерідко машини великої вантажопідйомності використовуються для перевезення мало вагових вантажів, у результаті чого погіршується використання автопарку. Для характеристики такого явища розраховується коефіцієнт використання вантажопідйомності машин (Квп):

Середня вантажопідйомність однієї машини, т

Квп =

Середня технічна вантажопідйомність однієї машини, т

Щоб підрахувати величину середнього завантаження автомашин, необхідно загальний об’єм вантажообороту, виражений у тонно-кілометрах поділити на пробіг машин з вантажем.

Ефективність використання машин багато в чому залежить від швидкості їх руху і середньої відстані перевезень.

Розрізняють технічну швидкість руху (відношення загального пробігу до кількості годин знаходження машин у пробігу) і експлуатаційну (відношення загального пробігу до кількості годин знаходження машин у наряді). Середня відстань перевезень визначається діленням об’єму вантажообороту на масу перевезених вантажів.

Для     узагальнюючої     характеристики     роботи     вантажного автотранспорту      використовують       показники      середньорічного, середньоденного  і  середнього динного  виробітку машин.  Однак, вони не враховують середню вантажопідйомність машин. Більш точнийрівень продуктивності роботи машин характеризує виробіток на один

автомобіле-тонно-день (В):

Об’єм вантажообороту, т • км

В =

Автомобіле-тонно-дні перебування в господарстві

Важливим узагальнюючим показником ефективності використання автотранспорту є собівартість вантажоперевезень. Чим краще використовуються машини, тим менша собівартість одного тонно-кілометра.

Істотним резервом збільшення обсягу перевезень наявними автомобілями, підвищення їх продуктивності та зниження собівартості 1 т/км є використання автопричепів під час масових перевезень цукрових буряків, зерна, силосної маси, жому з цукрозаводів тощо.

Аналіз роботи автопарку поглиблюють, аналізуючи виконання денного, місячного і річного завдань кожним шофером враховуючи технічний стан автомобіля, вид перевезених вантажів, завантаженість машин, відстань перевезень, час під навантаженням і розвантаженням, простої та їх причини, витрати палива.

Важливим показником ефективності роботи вантажного автотранспорту є собівартість 1 т/км, на якій позначаються: рівень використання автотранспорту, витрачання палива, запасних частин і ремонтних матеріалів на    поточний ремонт, а також продуктивність праці шоферів.

Собівартість 1 т • км аналізують за такими статтями витрат:

  • зарплата основна і додаткова з нарахуваннями;
  • паливо мастильні матеріали;
  • амортизація основних засобів;
  • поточний ремонт основних засобів;
  • ремонт і заміна автомобільної гуми;
  • інші витрати.

У системі заходів щодо раціонального використання автотранспорту можна передбачити:

  • забезпечити повне комплектування автопарку  шоферами;
  • кошти на придбання нових автомашин для своєчасного оновлення автопарку;
  • для ремонту у власній майстерні сформувати постійно діючі ремонтні бригади;
  • для застосування зустрічних перевезень узгоджувати графіки перевезення вантажів;
  • уникати перевезення непресованих сіна і соломи, нарощувати кузови для перевезення продукції з поля;
  • не допускати самовільного використання автомашин шоферами в нічний час;
  • розробити заходи щодо морального і матеріального стимулювання працівників автопарку за економію пального, тривалу роботу на одній автомашині тощо;
загрузка...