Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Аналіз складу, руху і структури основних засобів.

Аналіз покликаний дати оцінку складу і структури основних засобів, виявити потребу і забезпеченість підприємства різними видами засобів праці, можливості підтримання необхідного функціонального стану і належного використання, вплив ступеня забезпеченості основними засобами на результати виробництва тощо.
Аналіз також потрібний для вибору оптимального складу і структури різних груп основних засобів, вивчення раціональних напрямів інвестицій на перспективу, оцінки строку окупності основних виробничих фондів і капітальних вкладень, опрацювання конкретних заходів щодо підвищення ефективності їх використання.
З вищесказаного випливає завдання аналізу основних виробничих фондів – виявити забезпеченість підприємства основними засобами, екстенсивні та інтенсивні резерви кращого їх використання; розробити конкретні організаційно-технічні й економічні заходи мобілізації виявлених резервів, спрямованих на підвищення фондовіддачі й окупності капітальних вкладень.
Джерелами даних аналізу є: закони і законодавчі акти, статистична звітність підприємства, матеріали бухгалтерського обліку, інвентаризаційні відомості, інвентарні картки, книги складського обліку, титульні списки, відомості дефектів на ремонт техніки, кошториси на ремонт, придбання, будівництво, реконструкцію і модернізацію основних засобів тощо.
Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку в процесі праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації й автоматизації виробництва, забезпечують якісне та своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.
Залежно від цільового призначення основні засоби (необоротні активи) поділяють на дві групи.
• Основні виробничі засоби.
• Основні невиробничі засоби.
Основні виробничі засоби беруть безпосередню участь у процесі виробництва та формуванні собівартості і вартості продукції. На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств – до 85-90 %.
Основні невиробничі засоби не беруть участі в процесі виробництва. Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпеченості ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. До складу цих фондів відносять фонди житлово-комунального господарства і побутового обслуговування, організацій культури, освіти, охорони здоров’я, фізичної культури і соціального забезпечення.
Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом тощо. Тому основні виробничі засоби цих підприємств не є однорідними за їх функціональною роллю. За цією ознакою вказані засоби поділяються.
• Виробничі сільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передавальне обладнання, робочі і силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади, обчислювальну техніку та програмні засоби до неї, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги, мости та інші основні засоби. Названі основні виробничі засоби (з метою аналізу забезпечення ними й оцінки ефективності використання) можуть об’єднуватися в три групи: рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення.
• Виробничі несільськогосподарського призначення.
Представлені промислово-виробничими і будівельними засобами, Фондами торгівлі і громадського харчування. Певною мірою вони хактеризують ступінь агропромислової інтеграції та диверсифікації виробництва.
Використавши вартісну оцінку, визначають структуру основних засобів, узагальнені показники потреби і забезпеченості ними аналізованого підприємства, а також зміну і відтворення основних засобів. При цьому слід ураховувати, що засоби можуть оцінюватись за початковою вартістю, тобто в цінах, які були в момент придбання (будівництва) даного об’єкта; відновною – вартість їх відтворення в умовах сьогоднішнього дня; залишковою, яку визначають різницею між балансовою (початковою або відновною) і сумою амортизаційних відрахувань (зносу); ліквідною – вартість реалізації фізично або морально застарілих основних засобів, які виводять з виробничого процесу; ринковою – ціна можливої реалізації з урахуванням попиту і пропозиції на них тощо.
Показник росту характеризує темпи розширення основних засобів у результаті їх заміни і розраховується відношенням вартості основних засобів на кінець аналізованого періоду до їх вартості на початок аналізованого періоду.
Показник надходження (введення) основних засобів показує інтенсивність їх оновлення і розраховується відношенням вартості основних засобів, що надійшли протягом аналізованого періоду до їх вартості на кінець даного періоду .
Показник вибуття основних засобів показує інтенсивність їх вибуття й обчислюється відношенням вартості основних засобів, що вибули протягом аналізованого періоду до їх вартості на його початок..
Важливим показником, що характеризує потенційну придатність до використання основних засобів, є коефіцієнт придатності І„, який розраховують відношенням залишкової вартості основних засобів до їх балансової вартості. Залишкову вартість розраховують як різницю між балансовою вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Розрахунок може виконуватись як на початок, так і на кінець аналізованого періоду. Чим ближча величина цього показника до одиниці, тим потенційно придатніші до використання основні засоби.
Доповнюючим показником до вищеназваного є коефіцієнт зношення, який обчислюють відношенням суми зносу до балансової вартості основних засобів..

загрузка...