Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Аналіз трудового потенціалу підприємства

Наслідки господарської діяльності у вирішальній мірі залежать від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання. Забезпеченість визначають за окремими категоріями працівників шляхом порівняння фактичної наявності їх з плановою потребою. Розрахунки оформляють в аналітичну таблицю (табл. 14).

Таблиця 14
Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами_________________

Категорії працівників Потреба Наявність Забезпеч-ченість, %
Трактористи-машиністи 19 16 84
Шофери 15 17 113
Зайняті на кінно-ручних роботах 60 45 75
Тваринники – всього 47 43 91
У т. ч.:
• доярки, оператори; 21 19 90
•    скотарі;

•    свинарі;

•    інші працівники

18

4

4

16

4

4

89

100

100

Будівельники 10 6 60
Працівники
• підсобних промислових 15

6

14

12

17

6

13

9

113

100

93

75

підприємств; • торгівлі та громадського
харчування
Службовці (керівники, спеціалісти)
Інші працівники
198 172 87

Підприємство забезпечене трудовими ресурсами не повністю, лише на 87 %. Повністю забезпечене лише шоферами, свинарями, працівниками підсобних промислових підприємств і торгівлі та громадського харчування. Але такими важливими категоріями працівників як трактористи-машиністи, доярки, скотарі, будівельники, працівники на кінно-ручних роботах підприємство забезпечене не повністю, що негативно впливає на виробництво.

По кожній категорії працівників досліджують також їх якісний склад за статтю, віком, стажем роботи, освітою, кваліфікацією. На якісний склад працівників певний вплив робить рух трудових ресурсів – прийом на роботу та звільнення з роботи. Внаслідок руху відбувається якісна зміна трудових ресурсів: старіння чи омолодження, підвищення або зниження загального і кваліфікаційного рівня, а також стажу роботи в даному господарстві. Показники, що характеризують рух трудових ресурсів.

Коефіцієнт найму (надходження) працівників - це відношення кількості працівників найнятих на роботу до чисельності працівників підприємства на початок року.

•  Коефіцієнт вибуття робочої сили - це відношення кількості
вибулих працівників до кількості їх на підприємстві на початок року.

Ці показники дають можливість визначити темп зміни кількості працівників на підприємстві та коефіцієнт валового обороту робочої сили. Темп зміни – це різниця між коефіцієнтами найму і вибуття робочої сили. Валовий оборот - це сума коефіцієнтів найму і вибуття.

Кожне підприємство має бути зацікавленим у стабільності трудового колективу, бо це сприяє підвищенню продуктивності праці. А тому бажаною для підприємства є тенденція цих показників до зниження. Але це не означає, що підприємство повинне штучно зменшувати показники руху робочої сили. Часто підприємство зацікавлене в наймі більш кваліфікованих робітників, працівників нових професій, високопрофесійних спеціалістів. У таких умовах зростання коефіцієнта найму робочої сили є позитивним явищем.

Для характеристики інтенсивності використання робочої сили визначають і досліджують такі показники:

  • коефіцієнт використання запасу праці;
  • коефіцієнт трудової активності працівників;
  • коефіцієнт виконання норми виробітку;
  • коефіцієнт використання робочого часу зміни;
  • показники сезонності виробництва;
  • рівень продуктивності праці працівників.

Коефіцієнт використання запасу праці визначають діленням фактичної кількості відпрацьованих постійними працівниками людино-годин у цілому по підприємству на запас праці. Запас праці визначають множенням кількості постійних працівників на річний фонд робочого часу одного працівника, який складає 1885 годин. При раціональному використанні трудових ресурсів коефіцієнт використання запасу праці може дорівнювати одиніці.

Коефіцієнт трудової активності працівників визначають діленням кількості фактично відпрацьованих людино-годин одним працівником на 1885, тобто на нормативний запас праці одного працівника. Наближення фактичного показника до нормативного характеризує інтенсивність використання трудових ресурсів.

Коефіцієнт виконання норм виробітку визначають діленням фактичного обсягу виконаних робіт на змінну норму виробітку. Його визначають за окремими технологічними операціями. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці або більший за неї, то це свідчить про раціональне використання трудових ресурсів. Коефіцієнт виконання норм виробітку визначають не лише за окремими технологічними операціями, а й за

господарством в цілому шляхом ділення кількості виконаних змінних норм на кількість відпрацьованих нормозмін.

Коефіцієнт використання робочого часу зміни визначають діленням фактичного чистого робочого часу зміни на нормативну тривалість зміни в годинах (7 годин).

Раціональність використання трудових ресурсів до певної міри характеризують також показники сезонності виробництва, особливо такий показник як помісячний розподіл затрат праці по місяцях у відсотках до річних затрат.

Узагальнюючими показниками ефективності використання трудових ресурсів є показники продуктивності праці.

загрузка...