Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Аналіз виробництва продукції тваринництва.

Поряд з виробництвом продукції рослинництва на сільськогосподарських підприємствах функціонує галузь тваринництва. Основним завданням аналізу виробництва продукції тваринництва є: пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту та якості.

Тваринництво складається з окремих галузей, які в різних господарствах мають неоднакове значення. У процесі господарської діяльності виділяють основні з них, які і визначають напрям розвитку тваринництва в господарстві.

Валова продукція тваринництва складається з:

  • продукції, яку одержують у процесі господарського використання тварин, птиці і бджіл (молоко, вовна, яйця, мед),
  • продукції вирощування та відгодівля (приплід, приріст маси, рої),
  • побічної продукції (гній).

Успішне виконання плану виробництва валової продукції господарством і його виробничими підрозділами залежить від таких факторів:

  • поголів’я тварин за видами, статево-віковими і виробничими групами,
  • забезпеченості тварин приміщеннями і кормами відповідно до зоотехнічних норм,
  • повноцінності раціонів і рівня продуктивності тварин тощо.

План виробництва валової продукції можна виконати і при деякому відхиленні ряду факторів, але за обов’язкової компенсації іншими (наприклад, зменшення поголів’я відповідних груп за рахунок підвищення продуктивності тварин цих груп або навпаки).

Валове виробництво продукції, як згадувалося вище, зумовлюється багатьма взаємозалежними чинниками:

  • дотриманням вихідного поголів’я і його породно-племінними властивостями,
  • поліпшенням вікової структури,
  • відсутністю ялових маток,
  • належним забезпеченням кормами та раціональним їх використанням,
  • створенням оптимальних умов утримання, годівлі і догляду, які акумулюються в двох факторах – поголів’ї та продуктивності тварин.

При аналізі виконання плану виробництва продукції особливу увагу звертають на дотримання бажаних параметрів якості продукції. Для   молока   –   це   відповідний   вміст   жиру,   сортова   структура, кислотність; для молодняку тварин і поголів’я на відгодівлі -вгодованість, вагові кондиції тварин тощо.

На виробництво валової продукції тваринництва впливає багато факторів. Усі вони діють комплексно.

Так, від рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринницькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно-профілактичної роботи залежать поголів’я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі.

Оскільки поголів’я тварин протягом року не є постійним (воно змінюється), то частіше аналізується вихідне поголів’я, тобто поголів’я на кінець року. Порівняння вихідного поголів’я в динаміці за ряд років дасть можливість виявити тенденцію зміни поголів’я до розширення чи скорочення.

На формування продуктивності тварин впливає багато факторів, але найчастіше основною причиною є кормо забезпеченість, рівень якої оцінюють порівнянням наявної кількості кормів або можливого їх надходження з потребою в них.

При цьому враховують:

  • реальність визначеної потреби в кормах, яка залежить від системи утримання тварин;
  • зіставлення по поголів’ю фактичних і планових показників;
  • забезпеченість кормами тваринництва по підприємству в цілому, окремих галузях, виробничих підрозділах, видах тварин, періодах року;
  • відповідність типу годівлі, що склався в підприємстві.

Важливим параметром продуктивності є вік тварин. Для кожного виду тварин існують свої вікові границі. Наприклад, за даними зоотехнічної науки найвищу продуктивність корови мають у третій, четвертій і п’ятій лактаціях, у шостій – 90-93 %, а в сьомій – 85-87 % від максимальної.

Важливим фактором є породний склад стада. Високопородні тварини продуктивніші, дають на одиницю витраченого корму і затрат праці більшу віддачу.

Від забезпечення тварин кормами залежать розмір поголів’я тварин і рівень їх годівлі.

Тому в процесі аналізу необхідно вивчити стан кормової бази в господарстві, забезпеченість тварин кормами в цілому й особливо в стійловий період. Для цього необхідно фактичну наявність кормів порівняти з плановою потребою, яка визначається виходячи з фактичного поголів’я і планових норм годівлі.

При вивченні потреби в кормах і аналізі забезпеченості ними для кожного з періодів, зимового чи літнього, обчислюють середнє поголів’я. Якщо фактичне поголів’я відрізняється від планового, то на різницю в поголів’ї треба скоригувати планову потребу в кормах.

Забезпеченість і витрачання кормів виражають у центнерах натури і кормових одиницях. Останні дають змогу звести всі види кормів до однієї величини. Щоб вивчити повноцінність годівлі тварин і рівень їх продуктивності, використовують дані про вміст у кормах перетравного протеїну.

Слід вивчити, як у господарстві дотримуються прийнятих норм годівлі і раціонів, бо порушення їх часто є причиною перевитрат кормів. Слід установити, чи відповідає витрачання їх у певній групі тварин виконанню плану виходу продукції, а також утриманню планових норм витрат кормів на 1 ц молока, м’яса тощо.

Відомо, що поживність кормів оцінюють за вмістом у них кормових одиниць і не перетравного протеїну. Цей показник великою мірою залежить від своєчасного скошування трав, сушіння і скиртування сіна, способу силосування і правильного зберігання кормів.

Часто до перевитрат кормів призводять псування їх і втрата поживності під час збирання, а також неточність обліку, особливо силосу та соломи, які списують на продуктивних тварин.

Резерви можна розподілити на дві групи: екстенсивні, що належать до кількості тварин, та інтенсивні, які забезпечують зростання продуктивності.

Продуктивність тварин  залежить від багатьох чинників:

  • якісного складу поголів’я,
  • достатньої і повноцінної годівлі,
  • забезпечення оптимальних умов годівлі й утримання та догляду,
  • впровадження прогресивних форм організації праці і виробництва,
  • недопущення захворювання тварин тощо.

Скорочення втрат тваринницької продукції на всіх етапах її проходження також можна вважати резервом збільшення її виробництва.

загрузка...