Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Антропогенне забруднення літосфери


Тема: Антропогенне забруднення літосфери.

План

  1. Літосфера.
  2. Значення літосфери.
  3. Наслідки забруднення літосфери.
  4. Заходи щодо поліпшення стану літосфери.
  5. Природні ресурси.
  6. Природна класифікація ресурсів.
  7. Класифікація природних ресурсів.
  8. Мінерально-сировинна база України.
  9. Пестициди.
  10. Нітрати.

Хід заняття.

  1. 1. Літосфера – зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі й складається з осадочних, вивержених і метаморфічних порід.

Товщина на континентах  40 – 80 км

під океанами      5 – 10 км

становить 1% маси Землі

99,5% земн. кори утворені – O, Si, H, Al, Fe, Mg, Ca, Nа.

  1. 2. Значення літосфери:

–          основний обєкт антропогенної діяльності;

–          середовище усіх мінеральних ресурсів;

–          грунти – органо-мінеральний продукт багаторічної спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла та  світла є одним з найважливіших природних ресурсів;

–           корисні копалини: горючі, металічні, будівельні;

–          сировина для хім., харчової промисловості;

–          відіграє величезну роль у кругообігу води, речовин, СО2.

  1. 3. Наслідки забруднення літосфери:

–         виснаження і вичерпання грунтів;

–         підтоплення, заболочення території;

–         засолення, ерозія грунтів;

–         хімізація – погіршення стану грунтів;

–         зростання дефіциту продуктів харчування;

–         землетруси;

–         виверження вулканів;

–         зсуви, осипання, просідання;

–         зміна клімату і складу атмосфери;

–         зміна рельєфу земної поверхні.

  1. 4. Заходи щодо поліпшення стану літосфери:

–          моніторинг землі;

–          дослідження водно-сольового режиму, балансу грунтових вод;

–          діагностика, контроль вмісту в грунті шкідливих речовин;

–          рекультивація – відновлення грунтів;

–          агрохімічні роботи;

–          охорона земної поверхні, земних надр, рослинного і тваринного світу (фауни, флори), лісів, степів, боліт.

5. Природні ресурси – особливий компонент природного середовища – все те, що людина використовує для забезпечення свого існування:

–          продукти харчування;

–          мінеральна сировина;

–          енергоносії;

–          простір для життя;

–          повітряний простір;

–          вода;

–          об’єкти для задоволення естетичних потреб.

6. Природна класифікація ресурсів:

–          водні;

–          повітряні;

–          грунтові;

–          рослинні;

–          тваринні;

–          кліматичні;

–          простір для життя;

–         генетичний фонд;   паливно-енергетичні (нафта, газ, вугілля, торф);

–         мінеральні              гірничо-хімічні  (фосфатиди, апатити, солі

(кухонна, калійна),сірка, барій, бром);

руди;

буд. матеріали, нерудні копалини (мармур, граніт,

агат, алмаз, гранат).

7. Класифікація природних ресурсів

Природні ресурси – це елементи природи, частина всієї сукупності природних умов і найважливіші компоненти, що використовуються (або можуть бути використані) за даного рівня розвитку виробничих сил для задоволення різноманітних потреб суспільства і суспільного виробництва.

Природні ресурси – основний об’єкт природокористування, у процесі якого вони підлягають експлуатації і наступній переробці. З господарським використанням природних ресурсів пов’язана діяльність, спрямована на збереження якості природного середовища (розв’язання проблем охорони природи).

Враховуючи природне походження ресурсів, а також їх величезне економічне значення, розроблено такі класифікації їх:

1.   Природна (генетична) – класифікація природних ресурсів за природними групами: мінеральні (корисні копалини), водні, земельні (у т.ч. фунтові), рослинні (у т.ч. лісові), тваринний світ, кліматичні, ресурси енергії природних процесів (сонячна радіація, внутрішнє тепло Землі, енергія   вітру  тощо).  Часто  ресурси  рослинного  і  тваринного  світу об’єднують у поняття біологічні ресурси.

2. Екологічна – базується на ознаках вичерпності і відновлюваності запасів ресурсів. Поняттям вичерпності і відновлюваності користуються лише при врахуванні запасів природних ресурсів 5 об’ємів їх можливого господарського використання.

За цією ознакою виділяють такі ресурси:

•   невичерпні – використання людиною не призводить до помітного збіднення   їх   запасів   тепер   або   в   майбутньому   (сонячна   енергія, внутрішньоземне тепло, енергія води, повітря);

•   вичерпні   невідновлювальні -   неперервне   використання    може зменшити їх до рівня, за якого  подальша експлуатація стане економічно недоцільною (за цей період вони не здатні до самовідтворення порівняно зі строками споживання, наприклад, мінеральні ресурси);

•   вичерпні відновлювальні – ресурси,  яким властива здатність до відтворення (через розмноження або інші природні цикли, наприклад, флора, фауна, водні ресурси). У цій підгрупі виділяють ресурси з дуже повільними темпами відновлення (родючі землі, лісові ресурси з високою якістю деревини).

Природні ресурси класифікують також на різні групи залежно від можливостей господарського використання:

Відносно їх технічних можливостей

•  реальні – використовуються на даному рівні розвитку виробничих сил;

•   потенціальні – встановлені на основі теоретичних розрахунків і попередніх робіт, що включають крім точно встановлених технічно доступних запасів, ще й ту частину, яку в даний час не можна використати за технічними можливостями;

За економічною доцільністю заміни – замінні, незамінні. Наприклад, до  замінних  належать  паливно-енергетичні  ресурси (вони можуть бути замінені іншими джерелами енергії); до незамінних – ресурси атмосферного повітря, прісні води та ін.

Серед класифікацій природних ресурсів, що відображують їх економічну і господарську значимість, особливо часто використовується класифікація за напрямами та видами господарського використання, Основний критерій – належність до матеріального виробництва чи невиробничої сфери. За цією ознакою природні ресурси поділяють на ресурси промислового й сільськогосподарського виробництва.

Група ресурсів промислового виробництва включає всі види природної сировини, що використовується промисловістю, У зв’язку з багатогалузевим характером промислового виробництва види природних ресурсів диференціюються на:

• енергетичні – різноманітні види ресурсів, що використовуються для виробництва енергії –

•  паливні корисні копалини (нафта, газ, вугілля та ін.);

•  гідроенергоресурси (енергія річкових вод, припливна енергія тощо);

•  джерела біоенергії (паливна деревина, біогаз із відходів сільського господарства);

•  джерела ядерної енергії (уран і радіоактивні елементи);

•  неенергетичні ресурси – сировина для різних галузей промисловості або   ті,   що   зайняті   у   виробництві   відповідно   до   його   технічних особливостей –

•   корисні копалини, що не належать до групи рудних або нерудних;

•  води, що використовуються для промислового виробництва;

•   землі, зайняті промисловими об’єктами і об’єктами інфраструктури;

•  лісові ресурси промислового значення;

•   біологічні ресурси промислового значення.

Ресурси сільськогосподарського виробництва об’єднують ті види ресурсів, що беруть участь у створенні сільськогосподарської продукції:

• агрокліматичні – ресурси тепла і вологи, необхідні для продукування культурних рослин та випасання худоби;

• грунтово-земельні – земля, її верхній шар (ґрунт), який характеризується унікальною властивістю продукувати біомасу;

• рослинні біологічні ресурси – кормові ресурси;

• водні ресурси – води, що використовуються для зрошування та ін.

До ресурсів невиробничої сфери (невиробничого споживання – прямого або опосередкованого) належать ресурси, що вилучаються з природного середовища (дикі тварини, які представляють об’єкти промислового мисливства, лікарська сировина природного походження), а також ресурси рекреаційного господарства, заповідних територій тощо.

Сполучення природної й економічної класифікації дає можливість спрямовано використовувати різні природні групи ресурсів, а також їх замінювати та зробити висновки про завдання раціонального використання і охорони окремих видів.

На підставі використання різних класифікацій можна встановити зако­номірності формування різних груп ресурсів і їх генетичні характеристики, можливості господарського використання, зробити висновки про ступінь дослідженості, а також напрями раціонального використання і охорони. Так, наприклад, при залученні у сферу виробництва невідновлюваних ресурсів постає першочергове завдання більш повного їх вилучення і комплексна переробка. Основне завдання під час використання відновлюваних ресурсів – запобігання забрудненню та забезпечення умов їх відновлення.

Земельні ресурси України та їх використання

Загальна площа земель України за станом на 1 січня 1992 року становила 60,4 млн. га. Із них землі сільськогосподарського призначення -46,3 мли. га, землі держзапасу і лісового фонду 9,6, землі іншого призначення – 4 млн. га. У складі земель сільськогосподарського призна­чення рілля займає площу 33,4 млн. га, сінокоси – 2,2, пасовища – 4,8 млн. га. Частка розораних земель – 80 відсотків. Це один з найвищих показників у світі. Висока розораність земель небезпечна тим, що вона сприяє ерозії земель. Цей показник у країнах Європи і США не перевищує 30…36 відсотків території.

На душу населення в Україні припадає 0,8 га земель сільськогосподарського призначення, ріллі – 0,65 га. Ці показники значно нижчі у більшості країн світу. У Китаї на душу населення припадає 0,16 га ріллі, у Німеччині – 0,15, Англії – 0,13, Японії – 0,04 га. У середньому на одного жителя планети припадає 0,28 га ріллі. Крім того необхідно пам’ятати, що в Україні зосереджено найпродуктивніші землі, родючість яких вища порівняно з іншими країнами світу. Та врожай основних сільськогосподарських культур в Україні нижчий порівняно з країнами Західної Європи. Більш високі показники досягнуті ними за рахунок застосування досконалішої агротехніки, елітного насіннєвого матеріалу та інших факторів.

Землі України – це національне багатство українського народу. Його необхідно використовувати так, щоб забезпечити нагальні потреби як сьогоднішніх, так і майбутніх поколінь. Раціональне землекористування повинно передбачати мінімальне вилучення земель із сільськогосподарського користування, ефективну охорону земель від забруднення шкідливими викидами, ерозії mа інших негативних антропогенних і природних впливів, здійснення технічних і агротехнічних заходів, що дозволяють збільшити площі та врожайність сільськогосподарських земель; розвиток науки і техніки, спрямованих на поліпшення охорони збереження земель та підвищення врожайності ґрунтів. Значні площі високопродуктивних сільськогосподарських земель порушуються в процесі відкритої розробки корисних копалин та іншої господарської діяльності. Площа порушених земель, що втратили початкову цінність у зв’язку з господарською діяльністю, на 1 січня 1992 року становила в Україні 1162,4 тис. га, з них відпрацьованих земель, потреба в яких у гірничодобувних підприємств відпала у зв’язку із завершенням розробки корисних копалин, – 398,7 тис. га. Обсяги рекультивації земель незначні, вони не забезпечують відновлення порушених земель. Так, у 1980 році було ре культивовано 16,3 тис. га земель, 1985 р. – 21,9, 1987 р. – 25,9, 1989 р. -20,9, у 1991 р. – лише 12,2 тис. га.

Аналізуючи використання земель сільськогосподарського призначення в Україні можна зробити висновок, що їх площі скорочуються. У 1970 році їх було 42,9 млн. га, 1980 р. – 42,6, у 1992 р. – 42 млн. га. Ця тенденція характерна для більшості розвинених країн світу. Так, у США площа сільськогосподарських угідь з 1960 по 1980 роки скоротилася на 48 млн. га, в Японії — на 1,4, Італії – на 2, у Франції — на 4 млн. га. Скорочення ріллі відбувається, в основному, за рахунок відчуження під промислові об’єкти, водосховища, а також ерозії. В Україні з цих причин клин ріллі зменшився на 67,3 тис. га. Ще 127,9 тис. га відчужено в результаті Чорнобильської катастрофи. Близько 800 тис. га займають військові полігони. У результаті неграмотного і варварського землекористування за останні 25 років площа еродованих земель досягла 10,2 млн. га, щорічно збільшуючись на 70.., 80 тис. га. Внаслідок непродуманого, непотрібного гідромеліоративного будівництва з полів щорічно змивається 11 млн.т гумусу, 0,5 млн. т азоту, 0,4 млн.т фосфору і 7,0 млн.т калію, тобто вдвічі більше тієї кількості, що вноситься з добривами. Щорічне недоодержання врожаю лише з цих причин – S…9 млн.т. Отже, можна зробити висновок: земля України знаходиться в стані лиха і потребує негайного захисту, тому всім землекористувачам, незалежно від форми власності, необхідно негайно скласти паспорти продуктивності ресурсного потенціалу землі (ПРПЗ), в яких фіксується нинішня її продуктивність, наявність гумусу, ступінь еродованості грунту та інші показники. При погіршенні паспортних показників держава має право вилучити землі у власника і організувати її передачу іншому, або призупинити її обробіток та забезпечити консервацію на строк, достатній для відтворення її родючості наявними у землекористувачів засобами. При поліпшенні паспортних даних землекористувачі мають право на пільгове податкообкладання. Лише за таких умов можна призупинити деградацію земельних ресурсів.

8. Мінерально-сировинна база України є багатством її народу забезпечує незалежність і національну безпеку.

За різноманітністю і багатством мінерально-сировинні бази Україна вигідно відрізняється від більшості республік КСРСР, займає 0,5% суші, переробляє 55 світового обсягу мінеральної сировини.

На території України розвідано близько 8 тис родовищ, майже 90 видів корисних копалин – це нафта, газ, залізні, марганцеві, титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкі глини, питні мінеральні води.

Але мінеральні ресурси вичерпні.

Процес добування пов’язаний з виникненням значних екологічних порушень.

9. Пестициди.

9.1 . Пестициди (лат. Pestis – зараза, чума, шкода; cidus – вбиваючий) – хімічні засоби захисту рослин і тварин.

Використовуються для знешкодження живих організмів (комах, кліщів, гризунів, бактерій, вірусів, спор грибів,шкідливої рослинності), які приносять шкоду рослинництву і тваринництву.

9.2. Класифікації пестицидів за призначенням.

Назва пестициду

Призначення для знищення

Гербіциди Бурянів
Альгіциди Водоростей та водяної рослинності
Інсектициди Комах
Фунгіциди Грибів – збудників хвороб
Бактерициди Бактерій
Акорициди Кліщів
Зооциди Гризунів
Овіциди Яєць комах
Ларвіциди Личинок комах і кліщів
Нематоїциди Нематод
Родентициди Мишей та інших гризунів
Дефоліанти Листя, кущів, дерев
Авіциди Для боротьби із шкідливими птахами
Репеленти Для відлякування комах
Регулятори росту Засоби для стимуляції і пригнічення росту

9.3. Класифікація пестицидів за здатністю проникати в організм шкідників, характером і механізмом дії інсектициди поділяють на такі групи:

–          контактні, вбивають шкідників при контакті з будь- якою його частиною;

–          кишкові викликають отруєння при попаданні яду з харчами в кишечник;

–          системні, здатні переміщуватися по судинній системі рослин і отруювати комахи, що їх поїдають;

–          фуміганти, що діють на комах у пароподібному стані через органи дихання.

Фунгіциди          захисні (профілактичні)

лікувальні (терапевтичні

винищуючі

викорчовуючи)

9.4. Для оцінки безпеки пестицидів користуються їх гігієнічною класифікацією по основних критеріях шкідливості:

–          ступінь дії на організм;

–          токсичність при надходженні до шлунку

–          шкіряно-резорбтивна токсичність;

–          ступінь леткості;

–          здатність до кумуляції;

–          стійкість в грунті.

9.5. Пестициди – біологічно активні речовини (БАР) – можуть викликати порушення життєдіяльності не тільки тих живих організмів, проти яких їх використовують, але й інших, у тому числі теплокровних тварин і людини.

–          вони потенційно небезпечні для живої природи і здоров’я людини;

–          можуть тривалий час затримуватись у верхніх шарах атмосфери, циркулювати навколо землі, випадаючи з дощем і снігом.

9.6. Негативні властивості пестицидів.

Мутагенність – характеризується частотою виникнення мутацій у рослин, тварин, дріжджів. За цією ознакою розрізняють 5 груп пестицидів:

–          супермутагени – речовини, які викликкають100% мутацій у рослин і тварин (за 100% приймається 100 мутацій на 100 хромосом);

–          дуже сильні;

–          середні;

–          слабкі;

–          дуже слабкі мутагени.

Тератогенність – здатність пестицидів викликати потворство у нащадків. Розрізняють:

–          явні тератогени;

–         потенційні тератогени.

Ембріогенність – властивість пестицидів порушувати нормальний розвиток зародків.

Розрізняють:

–          вибіркову;

–          помірну ембріогенність. 

Бластомогенність – здатність викликати утворення пухлин

Канцерогенність – злоякісних.

9.7. Гігієнічні вимоги до пестицидів, що використовують в с/г :

–          мала токсичність для теплокровних і людини;

–          здатність розпадатися в природних умовах на нетоксичні компоненти протягом двох років;

–          відсутність різко виражених кумулятивних властивостей;

–          відсутність канцерогенності, мутагенності, ембріотоксичності, алергенності.

9.8. За будовою пестициди поділяють на препарати хімічного і біологічного походження.

До переліку пестицидів, що пройшли державну реєстрацію в Україні, входять сполуки понад 20 хімічних класів:

–          сірка та її препарати;

–          мідьмісткі сполуки та інші неорганічні металомісткі сполуки;

–          ціан- та роданові сполуки;

–          фторомісткі;

–          похідні сульфокислот;

–          органічні металомісткі сполуки;

–          похідні сечовини, гуанідіну та інших аміносполук;

–          похідні урацилу;

–          вуглеці, альдегіди, кетони та їх похідні;

–          гетероциклічні сполуки;

–          нітро- і галогенопохідні фенолу;

–          карбонові кислоти та їх похідні;

–          галоідозамісні аніліди карбонових кислот;

–          похідні карбамінової, тіо- і дітіокарбамінової кислоти;

–          синтетичні піретроїди;

–          похідні переістоксину хлорорганічні, фосфорорганічні, ртутьорганічні.  

10. Нітрати

10.1.Нітрати – солі азотної кислоти                   NaNo3

природні сполуки                        Ca(NO3)2

добре розчиняються у воді         KNO3. NH4NO3

беруть участь у процесах життєдіяльності тваринного чи людського організму.

Добова норма нітратів для дорослої людини 300 – 325 мг,

для дитини – 100 мг (5мг на 1кг маси тіла.)

3 г смертельна доза

Нітрати малотоксичні для людини речовини, але при нагріванні вони переходять у нітрити (з виділенням кисню).

Нітрити – більш реакційні речовини, які можуть перетворюватись на нітрозалишки.

Нітросполуки – мають мутагенну і канцерогенну активність.

2NaNO3 2NaNO2 + O2

10.2. У грунті міститься 2 – 5 % мінерального азоту від загальної кількості азоту.

Мінеральний N в грунті представлений нітратами і амонієм. Знаходиться в розчині, в доступній для рослин формі, є основним джерелом азотного живлення рослин. Нагромадження (накопичення) нітратів у грунті  – це фізіологічне природне явище. В чистому пару нітрати накопичуються, під рослинами до середини літа зникають.

Джерела нагромадження нітратів:

– внесені в грунт добрива           органічні

мінеральні – азотні ;

амонійні;

нітратні;

амідні – сечовина;

комплексні – фосфорно-азотні, фосфорно- калійні.

Нітрифікація в грунті відбувається під впливом мікроорганізмів.

Умови нітрифікації:

–          високий вміст орг. речовин (гумусу) у грунті;

–          добра аерація;

–          підвищена вологість;

–          температура 25 – 35 0С;

–          рН 6-8.

Рослини асимілюють нітрати за допомогою кореневої системи. Нітрати у великих концентраціях знаходяться в коренях, стеблах, черешках і прожилках рослин. Листя і коренеплоди містять більше нітратів, ніж плоди. Фактори, що сприяють життєдіяльності рослин, підвищують в них вміст білків і знижують концентрацію нітратів.

Накопиченню нітратів у рослинах сприяють такі чинники, що порушують оптимальний рух фізіологічних процесів.

–          недостатність чи надлишок вологи у грунті;

–          недостатність чи надлишок сонячної радіації;

–          незбалансоване використання азотних, фосфорних та калійних добрив;

–          спека;

–          холод;

–          посуха;

–          несприятливе співвідношення мікроелементів;

–          ущільнення грунту;

–          слабка біологічна активність;

–          кислотність грунту;

–          ураження шкідниками, хворобами;

–          порушення процесів життєдіяльності пестицидами, токсинами.

Слід зазначити, що на вміст нітратів впливають фізіологічні особливості рослин та умови їх вирощування.

Так концентрації нітратів більше у тепличних овочах, ніж в овочах відкритого грунту. Найбільше міститься нітратів у зелені, огірках, кавунах у ранніх овочів (з кротким вегетаційним періодом);  порівняно мало в томатах і картоплі.

Вміст нітратів у рослинах залежить:

–          від періоду циклу їх розвитку;

–          часу збирання врожаю;

–          збільшується в процесі зберігання.

Нітрати також містяться в рослинних продуктах.

–          продукти тваринного походження, м’ясо містять менше нітратів, ніж продукти рослинного походженя;

–          молоко може містити значну значну кількість нітратів, які надходять до організму з водою, продуктами рослинного  походження.

10.3. Нітрати вносять – в м’ясні, рибні, деякі молочні продукти як харчові добавки:

–          для покращення смаку і аромату;

–           стабілізації;

–           збереження кольору;

–         затримання розвитку мікрофлори.

10.4.  Дія на організм

Нітрати дуже поширені у природі .Є обов’язковою  складовою частиною продуктів харчування  (донедавна їх відносили до лікарських речовин, призначали  як сечогінні засоби.

Мають широкий спектр токсичної дії:

–          можуть відновлюватись і взаємодіяти з радикалами інших сполук, в тому числі з амінами.

–          є попередниками нітрозосполук (канцерогенні речовини);

–          інтоксикація характеризується тяжким перебігом, може закінчитися смертю.

Для дорослих смертельне отруєння спостерігається при вживанні 3,5г калієвої селітри.

Нітрити (продукти відновлення нітратів) також можуть викликати тяжкі отруєння і смерть. При надходженні нітратів в організм з водою отруєння настає швидше і протікає важче.

Наявність жирів у їжі знижує всмоктування нітратів. При вживанні з рослинною їжею максимальна концентрація нітратів у крові утворюється через 2-3 години.

–          Гіпоксія (кисневе голодування тканин) – розвивається внаслідок порушення транспорту кисню кровю, а також у пригніченні активності ферментних систем, що беруть участь у процесах тканинного дихання.

Нітрати, що надходять із кишок, взаємодіють з гемоглобіном (окислюючи двовалентне залізо),утворюється нітрозоглобулін, який трансформується в метгемоглобін і частково в сульфогемоглобін. При гострій нітратній інтоксикації основну роль відіграє трансформація гемоглобіну в метгемоглобін, який нездатний здійснювати зворотний зв’язок кисню. 1мг нітриту натрію може перетворити в метгемоглобін близько 2000мг гемоглобіну.

0,05мг на 1 кг маси тіла – порогова фаза нітрит – іону, який достовірно викликає підвищення концентрації метгемоглобіну  у крові людини.

2% – середній вміст метгемоглобіну у крові нормальної людини.

8-10% – може спостерігатись безсимптомний ціаноз.

30% і більше – симптоми гострої інтоксикації (віддишка, тахікардія, ціаноз, слабкість, головний біль).

50% і більше – виникає небезпека для життя.

Найчутливіші до нітратів:

– діти у перші місяці життя;

– особи похилого віку;

– хворі на анемію;

– з хворобами серцево – судинної, дихальної, видільної систем;

– дисбактеріозом кишечнику.

Чутливість до них зростає:

– в умовах гірської місцевості;

– при підвищеному вмісті у вдихуваному повітрі оксидів азоту, окису і двоокису вуглецю;

– інших станах, що потребують підвищеного споживання тканинами кисню.

10.5. Клінічні ознаки отруєння нітратами:

– з’являються через 1 – 1,5години після потрапляння їх в організм з водою і через 4 – 6 годин з їжею;

– ціаноз (синюшність)губ, слизових оболонок, нігтів, обличчя;

– азотна кислота подразнює слизову оболонку шлунка з’являється нудота, біль у ділянці шлунка, слизовиділення, блювання, пронос,фекалії можуть містити домішки крові шоколадного кольору, печінка збільшена, і болісна при пальпації, склери жовтушні.

Порушується діяльність НС:

загальна слабкість;

сильний головний біль у потиличній ділянці;

сонливість;

малорухомість (у дітей занепокоєння);

запаморочення;

потемніння в очах;

порушення координації рухів;

у важких випадках – судорожні посмикування підвищена ригідність м’язів;

знепритомнення;

коматозний стан.

За клінічною картиною ці зміни нагадують токсичну форму пневмонії.

10.6.  Перша допомога при отруєнні нітратами:

  • ретельно промити шлунок,
  • дати випити активоване вугілля,
  • потім сольовий послаблюючий засіб (внутрішньовенно аскорбінову кислоту, тіосульфат натрію).

10. 7.  Способи переробки продуктів з великим вмістом нітратів:

  • чищення;
  • вимочування;
  • відварювання (відвар злити);
  • консервування.
загрузка...