Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Економічний контроль

  1. Предмет і об’єкти контролю.
  2. Метод економічного контролю.
  3. Основні способи та прийоми натурального і документального контролю.

Література:

  1. Романів Є.М., Хом’як Р.Л., Мороз А.С., Коряг ін М.В. «Контроль і ревізія». Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. – 2-ге видання, перероб. і доп. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2002
  2. Усач Б.Ф. «Контроль і ревізія»: Підручник.- 4-те видання,стер. – К.: Знання-Прес, 2002

На контроль як функцію управління соціально-економічною системою, накладається безперервне спостереження за процесами виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту та їх перевірка, встановлення причин порушення законності фінансово-госодарських операцій. Звідси предметом фінансово-господарського контролю є виробнича й фінансово-господарська діяльність суб’єктів господарювання.

На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільної діяльності людини: власне праця, предмети й засоби праці, які вивчаються з погляду дотримання правил нормування, тарифних ставок, розцінок, посадових окладів, умов і охорони праці, правильності й своєчасності розрахунків з робітниками й службовцями, додержання порядку оприбуткування, збереження, використання засобів виробництва, а також технологічного режиму та інших елементів виробничих процесів.

На стадії розподілу контроль охоплює як відшкодування спожитих засобів виробництва, так і розподіл та перерозподіл заново створеного продукту. Контролю підлягають операції щодо відновлення запасів засобів і предметів праці, заробітна плата, відновлення і поповнення власного капіталу, відрахування коштів у бюджет, на соціальне страхування.

На стадії обміну предметом контролю є операції щодо збуту продукції (обсяг, якість, ціни, розрахунки).

На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підлягає виробниче й особисте споживання, пов’язане з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволення суспільних потреб.

Отже, предметом фінансово-господарського контролю є процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту, а також власність як матеріальна основа всіх цих стадій матеріального виробництва.

Предметом фінансово-господарського контролю у більш конкретному значенні є господарські й фінансові операції та процеси суб’єктів господарювання, які розглядаються з погляду законності, достовірності, доцільності й економічної ефективності, збереження власності, правильності формування й використання власного капіталу.

Загальну характеристику предмета фінансово-господарського контролю можна доповнити визначеннями конкретних його об’єктів.

Так, об’єктами фінансово-господарського контролю у широкому розумінні є юридичні й фізичні особи, діяльність яких пов’язана з використанням суспільної власності.

У більш конкретному значенні до об’єктів, які характеризують зміст окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, належать:

– необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, дебіторська заборгованість);

– запаси;

– кошти, розрахунки та інші активи;

– власний капітал та забезпечення зобов’язань;

– довгострокові й поточні зобов’язання;

– доходи й результати діяльності;

– витрати за елементами й витрати діяльності тощо.

Дослідження предмета фінансово-господарського контролю різними прийомами й способами утворює метод контролю.

Метод контролю – це сукупність прийомів і способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його законодавчого регулювання.

У процесі функціонування фінансово-господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.

Метод ( від гр. Methodos – шлях дослідження) – це спосіб дослідження, який визначає підхід до об’єктів, що вивчаються, шлях наукового пізнання і встановлення істини.

Загальнонаукові методи включають:

  1. аналіз – це прийом дослідження, який включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об’єкти.
  2. синтез – це прийом вивчення об’єкта в цілісності, у взаємозв’язку його частин.
  3. індукція – це прийом дослідження, за якого загальний висновок складають на основі вивчення не всіх прикмет, а лише частини елементів цієї множини, тобто спосіб виведення висновків від окремого до загального.
  4. дедукція – дослідження стану об’єкта вцілому, а потім його складових, тобто роблять висновок від загального до окремого.
  5. аналогія – прийом наукових висновків, завдяки якому досягають пізнання одних об’єктів на основі подібності їх з іншими.
  6. моделювання – прийом наукового пізнання, що грунтується на заміні досліджуваного об’єкта на його аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу (стандарти, нормативи, тарифи).
  7. абстрагування – прийом відволікання. Методом абстрагування переходять від конкретних об’єктів до загальних понять (перевіряють стан трудової дисципліни в окремих підрозділах підприємства і, абстрагуючись, роблять висновки вцілому по підприємству).
  8. конкретизація – дослідження об’єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.
  9. системний аналіз – вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі передбачає оцінку поведінки об’єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.
  10. функціонально-вартісний аналіз – вивчення об’єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (оцінка економічної ефективності технологічних процесів).

Специфічні методи:

  1. інвентаризація – періодична перевірка наявності цінностей, що перебувають на балансі підприємства, їх стану та умов зберігання;
  2. контрольне замірювання – прийом фактичного контролю, який використовується при виконанні будівельно-монтажних робіт;
  3. спостереження (вибіркове, суцільне);
  4. технологічний контроль, при якому здійснюється контрольний пуск сировини і матеріалів у виробництво з метою перевірки оптимальності технології виробництва;
  5. експертиза – використовується в судово-бухгалтерській практиці;
  6. службове розслідування – перевірка діяльності керівництва підприємства;
  7. економічний аналіз;
  8. експеримент;
  9. статистичні розрахунки;
  10. економіко-математичні методи;
  11. дослідження документів;
  12. камеральна перевірка.

Всю сукупність способів та прийомів економічного контролю систематизують у дві групи:

  1. 1. прийоми натурального контролю:

–                            Інвентаризація – спосіб фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх збереженням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат виявляється за допомогою інвентаризації. Проводиться вона, як правило, раптово. Інвентаризацію проводять відповідно до інструкції. Обов’язковими прийомами інвентаризації є: перерахування, зважування, обмір при неодмінній участі матеріально відповідальної особи. Звичайно в ході ревізії проводять вибіркову інвентаризацію, коли на розсуд ревізора перевіряють наявність лише окремих видів цінностей, і лише при виявленні відхилень фактичної наявності від облікових даних по кількох або більше перевірених найменувань він приймає рішення про повну інвентаризацію, під час якої перевіряють всі без винятку ТМЦ, які лічаться за даною матеріально відповідальною особою.

–                            Фактичний огляд об’єктів в натурі – перевірка стану та правильності використання і експлуатації господарських об’єктів: складських приміщень, ангарів і місць зберігання техніки, фермерських приміщень, полів, робочих місць та ін. фактичний огляд допомагає визначити напрями глибшої документальної перевірки тих операцій, які виконуються на конкретних виробничих місцях з порушеннями.

–                            Контрольний обмір – фактичний обсяг виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з обсягом робіт, оформлених за документами, на підставі яких здійснено нарахування заробітної плати й списання матеріалів, а також з обсягом робіт, передбачених проектно-кошторисною, нормативною і технологічною документацією. Крім того, за допомогою контрольного обміру можна встановити факти завищення виконаних або незапроцентованих робіт.

–                            Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво здійснюється з метою перевірки фактичного витрачання сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності обладнання, а також встановлення реальності розробки і застосування норм витрачання сировини і матеріалів, палива тощо. Цей спосіб контролю є ефективним засобом виявлення випадків необґрунтованого списання сировини і матеріалів на випуск продукції як за завищеними нормами, так і понад встановлені норми.

–                            Лабораторний аналіз або експертиза використовують для визначення якості та складу сировини, готової продукції, рецептури виготовлення страв у їдальні. Лабораторні аналізи найчастіше застосовують одночасно з проведенням інвентаризації.

–                            Тестування службових і матеріально-відповідальних осіб здійснюється з метою одержання необхідної інформації або уточнення окремих моментів, що виникають в процесі перевірки. При цьому контролеру важливо продумати перелік питань, їх послідовність за змістом і характером, дати відчути клієнту, що контролеру вже відомі факти, стосовно яких ведеться мова, зробити спробу викликати на відвертість співбесідника тощо.

  1. 2. прийоми документального контролю:

–                            Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств під час ревізії особливо необхідний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з’ясувати причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, встановити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення затрат тощо.

–                            Перевірка документів за формою та змістом передбачає  виявлення дотримання правил оформлення документів, достовірності і законності відображення у них господарських операцій. Оглядаючи документ, встановлюють, чи складений він за затвердженою формою, чи заповнені всі необхідні реквізити, наявність підписів посадових, матеріально відповідальних осіб, правомірність цих підписів, необумовлених виправлень, помарок, підчисток тощо.

–                            Нормативна перевірка документів – визначення правильності використання норм розцінок і тарифів. За допомогою нормативів виявляють перевитрати матеріальних цінностей, коштів, факти безгосподарності, нераціональне використання майна, порушення податкового законодавства, зіставленням фактичного оприбуткування продукції з нормами виходу контролюють повноту оприбуткування плодоовочевих соків, консервів, м’ясопродуктів від забою тварин та ін.

–                            Письмове пояснення – спосіб виявлення причин та умов виникнення порушень, уточнення окремих питань, які виникли в процесі перевірки, а також остаточного доказу і визнання вини матеріально-відповідальних і службових осіб з приводу недостач, псування матеріальних цінностей, їх привласнення, встановлення розміру матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню. Письмові пояснення підкладають до першого примірника актів ревізій і перевірок.

–                            Письмовий запит – направляють в різні установи, організації, а також окремим особам для з’ясування деяких питань і одержання додаткової інформації про об’єкт контролю. Їх оформляють самі контролери або відповідні органи управління, які призначили ревізію чи перевірку.

загрузка...