Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Економічний зміст оплати праці і завдання її обліку

У процесі виробництва споживається жива та уречевлена пра­ця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будівлі, ма­шини, сировина, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на продукт, що виробляється. Жива пра­ця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і одержується у формі оплати праці.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у гро­шовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповнова­жений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за робо­ти, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) визна­чені П(С)БО 26 «Виплати працівникам».

Згідно з П(С)БО 26 є п’ять видів виплат працівникам, згрупованих за схожими ознаками, а саме: поточні виплати; виплати при звіль­ненні; виплати по закінченні трудової діяльності; виплати інструмен­тами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

Поточні виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами і тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачува­ний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом 12 місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу тощо.

Отже, до цієї категорії належать будь-які виплати персоналу, які передбачені в Інструкції зі статистики заробітної плати.

Зобов’язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має невідмовне зобов’язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пен­сійного віку або надавати виплати при звільненні за власним ба­жанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов’язання за такими виплатами.

Зобов’язання та активи, пов’язані з виплатами по закінченні трудової діяльності, обліковуються за кожною програмою виплат по закінченні трудової діяльності.

Нарахована сума внесків за програмою з визначеним внеском визнається поточним зобов’язанням у періоді, протягом якого працівники виконували роботу.

Нарахування, виплата та облік заробітної плати має проводи­тися згідно з чинним законодавством, нормативними та інструк­тивними матеріалами, які регулюють трудові відносини. Бухгал­терський облік повинен забезпечити:

• точне і своєчасне документальне оформлення даних про об­сяг затрат праці;

• відображення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу кожним працівником по галузях і підприємству в цілому;

• правильне нарахування оплати праці кожному працівни­кові відповідно до діючих положень;

• контроль за використанням фонду оплати праці;

• дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського обліку;

• повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;

• своєчасне складання та подання звітності з оплати праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і по­шук резервів підвищення ефективності виробництва.

Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чи­ном, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

Заробітна плата складається з основної і додаткової оплати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконання роботи відповідно до визначених норм праці. Вона встановлюється у ви­гляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад Установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особ­ливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші

грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені законодав­чими актами норми.

У статистичній звітності по заробітній платі приводять суми «брутто», тобто загальний нарахований розмір заробітної плати згідно з первинними документами, і «нетто», тобто грошові суми до виплати без податку з доходів фізичних осіб та обов’язкових внесків працівника до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування.

Джерелом коштів на оплату праці на підприємствах є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяль­ності. У бюджетних установах і організаціях – це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок госпрозрахункової діяльності.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підпри­ємствами у колективному договорі.

Заробітна плата працівникам підприємства виплачується гро­шима. Колективним договором може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не нижче від собівар­тості). Натуральні виплати обраховують виходячи з середньої ціни реалізації за звітний період. Якщо продукція надана безкош­товно, то розмір оплати праці в цьому випадку дорівнює повній вартості продукції.

Згідно із законом заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені у колективному до­говорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Існують дві системи оплати праці: відрядна і погодинна. Ство­рюються різні їх модифікації – відрядно-прогресивна, відрядно-преміальна, почасово-преміальна, акордна, акордно-преміальна та інші.

При відрядній системі сплачують за одиницю виконаної роботи або одиницю виробленої продукції; при погодинній системі спла­чують за фактично відпрацьований час.

У господарстві до одержання продукції оплату можуть прово­дити за обсяг виконаних робіт або відпрацьований час, а після одержання продукції робиться остаточний розрахунок залежно від результатів господарювання. Прийнята система оплати праці повинна мобілізовувати працівників на досягнення кращих ре­зультатів у роботі.

загрузка...