Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Форми безготівкових розрахунків

Прии здійсненні розрахунків готівкою підприємства (отримувачі платежу) зобов’язані надавати підприємствам-платникам податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, квитанцію прибуткового касового ордера, касовий чек та інші документи, які б підтверджували факт витрати готівки. Це визначено «Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні».

Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюють як правило, у безготівковій формі через банк, що визначено Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», яка затверджена постановою Правління Національного банку України 27 січня 2004 p. № 22.

Безготівкові розрахунки — перерахування певної суми з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отриму-жгіів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів.

Безготівкові розрахунки проводять із використанням платіжних інструментів у формі:

  • меморіального ордера;
  • платіжного доручення;
  • Плаіжної вимоги-доручення
  • платіжної вимоги;
  • розрахункового чека;
  • акредитива;
  • банківських платіжних карток;
  • векселів.

Підприємства вільно вибирають форми розрахунків, закріплю­ють їх у договорах, угодах чи окремих домовленостях. Найбільш поширені розрахунки платіжними дорученнями.

Для проведення розрахунків у платіжних документах потрібно проставити номери рахунків партнерів, назви банків та їх коди, ідентифікаційні коди за Єдиним державним реєстром під­приємств і організацій України. В документах суми платежу вка­зують цифрами та літерами, зазначають мотив для перерахування чи отримання грошей (номери та дати договору, товарно-транс­портних документів, найменування товарів та послуг тощо), роб­лять підписи особи платників, зразки яких є в банку, та ставлять печатку на першому примірнику, на підставі якого банк прово­дить списання грошей з рахунку платника.

Розрахункові платіжні документи виписують з використанням технічних засобів за один раз під копіювальний папір у кількості примірників, потрібних банкові та усім сторонам, які беруть участь у розрахунках. Виправлення і підчистки у розрахункових документах недопустимі. Клієнт, виходячи зі своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних документів.

Платіжне доручення виписує платник для перерахування визначеної суми зі свого рахунку на рахунок одержувача. Плат­ник подає платіжне доручення в банк, який його обслуговує. Воно приймається до виконання протягом десяти днів з дати заповнен­ня тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту.

При рівномірних і постійних поставках між постачальниками і покупцями розрахунки між ними можуть здійснюватись у по­рядку планових платежів на підставі договорів, угод з викорис­танням платіжних доручень. У договорі передбачається розмір та строки перерахування грошей і порядок звірення та завершення розрахунків.

Платіжні доручення застосовуються для здійснення попе­редньої оплати за отримані товари, надані послуги, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборго­ваності.

Перерахування коштів (крім сплати податків і зборів) повинно мати підставу, підтверджену документами, якими можуть бути:

договір, акт виконаних робіт, накладна, рахунок-фактура, товар­но-транспортна накладна, лист, наказ тощо.

Для заповнення платіжного доручення потрібно знати про одержувача таку інформацію: найменування одержувача і його код, назва банку, його місцезнаходження і код (МФО), номер ра­хунку одержувача. Про себе платник записує аналогічні дані.

Виписані платіжні доручення номерують порядковим номером і реєструють у журналі.

Факт списання коштів з рахунку платника документально оформляється меморіальним ордером для:

– часткової оплати розрахункових документів;

–         документального підтвердження операцій з перерахування з банківських рахунків на користь клієнтів-одержувачів унесених у касу банку коштів;

–         перерахування коштів, зарахованих на рахунок «Кредитові суми до з’ясування»;

– перерахування банком коштів для вжиття заходів щодо винесенання рішення (ухвали) суду;

– виконання банком платіжних доручень платника в довільній формі;

– перерахування банком коштів при закритті акредитива.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розра­хунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня час-нша вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів і пере­чисться безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк іітримувача через банк платника на договірних умовах.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протя­гом 20 календарних днів із дати оформлення її отримувачем.

Примусове списання коштів з рахунків банки виконують на підставі рішення суду по платіжних вимогах.

Розрахунки чеками здійснюють між юридичними особами, її також фізичними та юридичними особами. Розрахунковий чек  письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану у чеку суму.

Чекові книжки з бланками чеків банки видають юридичним та фізичним особам, яким відкрито рахунки у банках. Термін дії чекової книжки – один рік, а розрахункового чека, який видається ті я разового розрахунку фізичній особі, – три місяці. Чек із чеко-ноі книжки пред’являється до оплати в банк чекодержателя (підприємство, яке є отримувачем коштів за чеком) протягом десяти календарних днів.

Для одержання чекової книжки підприємство подає у банк зашіу у встановленій формі, а також платіжне доручення для депо-п ування коштів на окремому рахунку чекодавця – юридичної або фізичної особи, яка здійснює платіж за допомогою чекала, підпи-і ус його. При видачі чекової книжки банк зазначає в ній ліміт-граничну суму платежу.

Чекодавець реєструє видані чеки на спеціально відведених і горінках у кінці чекової книжки, де вказує: дату виписки, но­мер чека, кому видано чек та на яку суму, залишок ліміту за че­ковою книжкою. Чекодержатель здає у банк чеки разом з трьома примірниками реєстру чеків – якщо рахунки чекодавця і чеко­держателя відкриті в одному банку, і в чотирьох примірниках — ніпцо рахунки відкриті в різних банках. Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному банку, то після перевірки правильності складання чеків та реєстру банк зараховує коштів на рахунок чекодержателя на підставі реєстру чеків і залишав у себе перший примірник цього реєстру. Якщо клієнти обслуг^И вуються різними банками, то банк чекодержателя другий і треті^І примірники реєстру інкасує до банку-емітента, який списує коцм ти з чекодавця і після цього обслуговуючий банк зараховує їх чекодержателю.

Акредитив є грошовим зобов’язанням банку, яке видається ними за дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити постачальникові  платежі або надати повноваження іншому банку здійснювати такі платежі на умовах пред’явлення документів, передбачених в акредитиві. Акредитив відкриває платник (покупець). Для цього він подає у свій банк (банк-емітент) заяву. Акредитив відкривається на відповідний термін у межах 15 днів. Оплата постачальнику здійснюється через акредитив після відвантаження товарів і пред’явлення платіжних документів згідно з умовою реалізації акредитива. Отже, оплата через акредитив гарантує постачальнику (бенефіціару) своєчасне надходження грошей за відвантаженії товари. Акредитиви бувають відкличні та безвідкличні, що повинно бути вказано на кожному акредитиві. Якщо такої вказівки немає, то акредитив є безвідкличним.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром (юридична особа, на користь якої виставлений акредитив).

Безвідкличний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого був відкритий  акредитив.

Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом  встановлюється у договорі.

Для одержання грошей за акредитивом після відвантаження продукції, виконання робіт або послуг бенефіціар подає реєстр документів та передбачені умовами акредитива документи виконуючому банку, який їх ретельно перевіряє і здійснює платіж.

Якщо умовами акредитива передбачено акцепт уповноваженого покупця, то перевіряється наявність акцептного надпису на реєстрах документів або на товарно-транспортних документах такого змісту «Акцептований за рахунок акредитива від (дата) .№ уповноваженим (найменування організації покупця)». Ставиться  підпис уповноваженого і дата.

Уповноважений покупця повинен подати виконуючому банку: паспорт або інший документ, що його замінює, зразок підпису(заповнюється у банку на карточці зразків підписів), посвідчення про відрядження або доручення, видані організацією, яка відкри­ла акредитив.

Акредитив закривається виконуючим банком: а) після за­кінчення обумовленого строку акредитива; б) за ініціативою заяв­ника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його строку. Невикористана сума перераховується банку-емітенту для зарахування на рахунок, з якого депонувались кошти.

загрузка...