Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позичками комерційних банків

3  метою  підвищення  надійності  та  стабільності  банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків НБУ встановив    Порядок    формування    і    використання    резерву    для і   відшкодування     можливих     втрат     за     кредитними     операціями комерційних банків і затвердив його постановою Правління НБУ від д 27 березня 1998 р. № 122 та вніс зміни і доповнення до цього Порядку постановою Правління НБУ від 16 грудня 1998 р. № 520.

Згідн з цим Положенням комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті їх   кредитної  діяльності.   Резерви   формуються   для   відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами   наданих   кредитів   у   національній   та   іноземній   валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб’єктам господарю­вання     (овердрафт,     враховані    векселі,     факторингові     операції, фінансовий лізинг), гарантії та поручительства. Резерв використову­ється на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла внаслідок кредитної діяльності банку.

До 16 грудня 1998 р. резерв поділявся на загальний та спеціальний. Загальний резерв нараховувався на стандартні кредити, спеціальний – на нестандартні кредити, а саме: кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні. Тепер формулювання змінено на таке: “Резерв під кредитні ризики поділяється на резерв під стандартну заборгованість за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами”.

Резерв формується у тій валюті, в якій обліковується заборгованість, н відміну від попереднього варіанта, коли всі резерви формувались у національній валюті.

З метою нарахування резерву комерційний банк здійснює класифікацію наданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків урахуванням таких критеріїв:

• оцінки фінансового стану позичальника;

• погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлю­ються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог цього Положення та рекомендацій  – НБУ щодо визначення фінансового стану позичальника, схвалених постановою Правління НБУ № 323 від 29 вересня 1997 р.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні показники його діяльності: обсяг реалізації, прибутки та збитки, рентабельність, ліквідність, грошові потоки, склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості, собівартість продукції. Також мають бути враховані фактори суб’єктивного характеру: ефективність управління позичальника, його ринкова позиція і залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі, ‘”погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому, професіоналізм керівництва.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити слід поділяти на такі категорії:

клас Афінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту і проценти за ним у встановлені строки;

клас Бфінансова діяльність добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

клас Вфінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

клас Гфінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

клас Дфінансова діяльність свідчить про збитки і очевидно, що ні основна сума кредиту, ні проценти за ним не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за ним є:

добрим, якщо заборгованість за кредитом і процентами сплачується у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

слабким, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо проценти сплачуються;

недостатнім, якщо прострочена заборгованість за кредитом та процентами становить понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим кредитом перевищує 90 днів і проценти не сплачуються.

При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником окремо зменшується на вартість гарантій і застави.

У розрахунок розміру резерву вартість заставного майна (майнових прав) позичальника (за винятком державних цінних паперів) включається у розмірі не більше 50% вартості, визначеної договором застави. Враховуючи кон’юнктуру ринку, комерційний банк зобов’язаний один раз на рік, а у разі пролонгації кредитного договору – під час кожної пролонгації проводити перегляд вартості заставного майна, визначеної договором застави.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

Клас позичальника Погашення заборгованості
добре слабке недостатнє
А Стандартний Під контролем Субстандартний
Б Під контролем Субстандартний Сумнівний
В Субстандартний Сумнівний Безнадійний
Г Сумнівний Безнадійний Безнадійний
Д Безнадійний Безнадійний Безнадійний

Методику віднесення того чи іншого підприємства до кожного класу банк розробляє самостійно і керується нею в процесі кредитування.

Резерв має бути сформовано щодо кожної групи кредитів у повному обсязі відповідно до сум фактичної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Групи кредитів Рівень резерву (ступінь ризику), %
Стандартні 2
Під контролем 5
Субстандартні 20
Сумнівні 50
Безнадійні 100

Комерційний банк формує резерв під стандартну і нестандартну заборгованість в повному обсязі щоквартально. Якщо банк має філії, резерв формується окремо головним банком, окремо підвідомчими установами. Резерв під стандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі головного банку. Резерв під нестандартну заборгованість за кредитами обліковується на балансі установ банку, які зареєстровані як платники податку. За повноту формування резервів відповідальність несе головний банк (юридична особа).

Комерційний банк використовує резерви на погашення безнадійної кредитної заборгованості за основним боргом, яка обліковується на балансових рахунках як сумнівна.

Безнадійна кредитна заборгованість відшкодовується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому порядку, списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість після прийняття арбітражним судом рішення про визнання позичальника банкрутом.

Заборгованість, яка забезпечена заставою, погашається у порядку, передбаченому Законом України “Про заставу”. У разі, якщо частина кредитної заборгованості залишилась непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від реалізації майна позичальника, переданого у заставу, ця частина заборгованості списується за рахунок резерву під нестандартну заборгованість.

Комерційні банки зобов’язані продовжувати роботу з клієнтами щодо повернення ними боргу, списаного за рахунок резервів, протягом строку позовної дії. На сьогодні цей термін становить три роки. Якщо протягом строку позовної давності комерційному банку не вдалося погасити безнадійну кредитну заборгованість, то вона вважається повністю безнадійною і списується з позабалансових рахунків.

Комерційний банк зобов’язаний станом на перше число кварталу аналізувати свій кредитний портфель з метою оцінки кредитних ризиків.

загрузка...