Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ ЗА ОБ’ЄКТАМИ І СТАТТЯМИ

3.1. Витрати на виробництво продукції (ро­­­біт, послуг) формуються за центрами відповідальності та об’єк­­­тами обліку, планування та калькулювання собівартості продук­­­ції (робіт, послуг). Центрами відповідальності  виступають внутрішньогосподарські підрозділи, що функціонують на засадах  госпрозрахунку. Їх склад визначається з урахуванням виробничої та організаційної побудови підприємства, порядку закріплення засобів виробництва тощо.

3.2. Залежно від конкретних умов виробництва, структури управління, системи оплати праці, визначення та розподілу госпрозрахункового доходу, бухгалтерія підприємства облік витрат може вести в цілому по конкретних виробничих підрозділах без дета­­­лізації за окремими об’єктами (видами і групами худоби та птиці, видами виробництв). Фактичні витрати підрозділу розподіляють між окреми­­­ми культурами, видами і групами худоби та птиці пропорційно до планових витрат, а за їх відсутності – до нор­­­мативних витрат згідно з технологічними картами чи укрупненими  нормативами.

Собівартість одержаної продукції (робіт, послуг) визнача­­­ється у загальноприйнятому порядку.

3.3. Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяються на основні та накладні.

Основні витрати пов’язані з безпосереднім виконанням тех­­­нологічних операцій по виробництву продукції (робіт, послуг), а накладні – з управління та обслуговування ді­­­яльності підрозділу (бригади, цеху, ферми, внутрігосподарського кооперативу тощо), галузі чи господарства в цілому.

3.4. Витрати на заходи з підвищення родючості земель (зокрема  на гіпсування та вапнування грунтів), плануються та обліковуються, як витрати майбутніх періодів і відносяться на собівартість сільськогосподарської продукції рівними частинами протягом сівозміни.

3.5. Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) в плануванні та обліку групуються за статтями, які господарство визначає самостійно, виділяючи в окремі статті змінні і постійні витрати.

Змінні витрати діляться на пропорційні, величина яких визначається обсягом одержаної продукції, та непропорційні, величина яких залежить від обсягу виконаних робіт чи поголів’я тварин; до постійних відносяться витрати, величина яких не залежить ні від кількості продукції, ні від поголів’я чи обсягу виконаних робіт.

3.6. Примірний перелік статей витрат:

Статті витрат

У рос-линництві У тва-рин-ництві У допо-міжних ви-робництвах У підсобних промисло-вих вироб-ництвах
Витрати на оплату праці + + + +
Насіння та посадковий матеріал +
Паливо та мастильні матеріали + + + +
Добрива +
Засоби  захисту рослин та тварин + +
Корми + +
Сировина та матеріали (без зворотних відходів)

+

+

Роботи та послуги + + + +
Витрати на ремонт необоротних активів

+

+

+

+

Інші витрати на утримання основних засобів

+

+

+

+

Інші витрати + + + +
Непродуктивні витрати (в обліку) + + + +
Загальновиробничі витрати + + + +

3.7. До статті “Витрати на оплату праці” включається ос­­­новна і додаткова оплата праці працівників, безпосередньо зай­­­нятих в технологічному процесі виробництва (в тому числі трак­­­тористів-машиністів).

3.8. До статті “Насіння та посадковий матеріал” включається вартість насіння та посадкового матеріалу власного виробництва і придбаного, що використані для посіву (посадки) відповідних сільськогосподарських культур та насаджень, крім молодих бага­­­торічних насаджень. Витрати на підготовку насіння до посіву (протруювання, сортування тощо), навантаження та транспорту­­­вання його до місця посіву не включаються у вартість насіння, а  відносяться на виробництво певної сільськогосподарської культури (групи культур) за відповідними статтями витрат.

3.9. За статтею “Паливо і мастильні матеріали” відображають комплексну ціну палива, в яку входять його вартість на виконання технологічних операцій, а також вартість мастил тощо.

3.10. До статті “Добрива” включаються витрати на внесені в грунт під сільськогосподарські культури органічні (гній, торф, компост, сидеральні добрива тощо), мінеральні, бактеріальні, інші добрива та мікродобрива.

Витрати на підготовку добрив, навантаження їх в транс­­­­­­портні засоби і розкидачі, вивезення в поле та внесення в грунт списуються на конкретну сільськогосподарську культуру (групу культур) за відповідними статтями витрат і в дану стат­­­тю не включаються.

3.11. До статті “Засоби захисту рослин та тварин” включа­­­ються вартість пести­­­цидів, засобів протруювання, гербіцидів, дефоліантів та інших  хімічних і біологічних засобів, які використані для боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рос­­­лин, а також біопрепаратів та дезінфікуючих засобів, які зас­­­тосовуються у тваринництві.

Витрати, пов’язані з обро­­­бітком посівів сільськогосподарських  культур та багаторічних насаджень зазначеними засобами (крім вартості використаних ма­­­теріалів), відносяться на відповідні культури (групи культур) або на багаторічні насадження за  певними статтями витрат (пальне, оплата праці тощо).

3.12. У статті “Корми” відображаються вартість кормів влас­­­ного виробництва та придбаних, витрати на їх внутрішньогоспо­­­дарське переміщення з поля на постійне місце зберігання. На цю статтю відносяться також витрати на приготування кормів в кормоцехах і кормокухнях. Ці суми списуються безпосередньо на відповідні види і групи тва­­­рин прямо або розподіляються між ними пропорційно масі згодо­­­ваних кормів. Частина витрат на утримання кормоцехів відноситься на вартість кормів, які передані на склад для збе­­­рігання.

Витрати з транспортування кормів з місць постійного збе­­­рігання до кормоцехів (кормокухонь), або безпосередньо на ферму відносяться на відповідні статті витрат (пальне і мастильні матеріали, оплата праці тощо).

У допоміжних виробництвах на цю статтю списуються  корми,  використані на годівлю дорослої робочої худоби.

3.13. До статті “Сировина та матеріали” включається вар­­­тість сировини та матеріалів, які є необхідними компонентами або утворюють основу виготовленої продукції:

а) у цехах з виробництва комбікормів – вартість зерна, зер­­­носумішей, трав’яного борошна, жому, кормових дріжджів, сухого перегону, м’ясокісткового та рибного борошна, мінеральної си­­­ровини, мікродобавок та інших компонентів;

б) у млині, крупорушці – вартість зерна;

в) у пункті первинної обробки льону та продукції інших луб’­­­яних культур – вартість соломки, трести;

г) у цехах з переробки овочів, фруктів та картоплі – вар­­­тість овочів,  фруктів і картоплі, бобових, спецій, консерван­­­тів та інших продуктів;

д) у виноробних цехах – вартість винограду, плодів та ягід, виноматеріалів, сокоматеріалів, спирту-ректифікату, цукру, ва­­­куум-сусла, коньячного спирту, лимонної кислоти тощо;

е) у цехах забою худоби – вартість худоби, птиці, звірів, кролів, каракульських ягнят;

є) у підрозділах з переробки молока – вартість молока, мо­­­лочних продуктів, цукру, ваніліну та інших продуктів.

У допоміжних виробництвах до цієї статті включаються вар­­­тість матеріалів, палива, запасних частин, використаних для виробничих потреб.

3.14. Вартість використаних сировини і матеріалів зменшу­­­ється на вартість зворотних відходів, що виникли в процесі ви­­­готовлення готової продукції, якщо вихідні матеріали повністю чи частково втратили початкові споживчі якості (хімічні чи фі­­­зичні властивості, в тому числі повномірність, конфігурацію тощо) і внаслідок цього не можуть бути використані за прямим призначенням.

Відходи, які не використовуються – не оцінюються.

3.15. У статті “Роботи та послуги” відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забез­­­печують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого ха­­­рактеру, наданих сторонніми підприємствами, включаючи плату за воду для зрошення та інші послуги,  надані водогосподарськими організаціями (крім робіт та послуг, витрати на які включають­­­ся до інших статей).

До складу цієї статті включають вартість послуг власного та залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту (на переміщення виробничих запасів з центральних складів, складів виробничих підрозділів підп­­­риємства та інших місць постійного зберігання на поля, ферми, польові стани, місця заправлення тракторів, комбайнів та інших  сільськогосподарських машин під час їх роботи в полі, вивезен­­­ня сільськогосподарської продукції з поля в місця зберігання та використання). Витрати відносяться на окремі об’єкти плану­­­вання та обліку виходячи з обсягів робіт, пов’язаних з переве­­­зенням вантажів (в тонно-кілометрах, умовних еталонних гекта­­­рах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання визначається з включенням вартості відповідно електричної, теплової енергії, води, газу, одержа­­­них із сторони та вироблених у власному підприємстві.

Сума плати за воду для зрошення визначається виходячи з тарифів, затверджених у встановленому порядку, та обсягів во­­­допостачання для поливу певних сільськогосподарських культур та угідь, а також для інших виробничих потреб.

У вартість послуг з агрохімічного обслуговування та внесення доб­­­рив, що на надані сторонніми підприємствами і організа­­­ціями послуги не включається вартість отрутохімікатів та добрив.

До цієї статті включаються також витрати холодильних установок і камер на замороження, охолодження  та зберігання продукції. Витрати, пов’язані із зберіганням в них м’яса, овочів, плодів та інших продуктів, призначених для пе­­­реробки, відносяться на вартість відповідних видів сировини, використаних у виробництві.

3.16. До складу статті “Витрати на ремонт необоротних активів” включають:

а) суми на оплату праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів,  витрачених на поточний ремонт основних засобів, включаючи вартість паль­­­ного та мастильних матеріалів, використаних на ремонт та об­­­катку машин після ремонту;

б) вартість послуг сторонніх організацій та власних майсте­­­рень з  технічного обслуговування і поточного ремонту тракто­­­­­­рів, сільськогосподарських машин та обладнання;

в) витрати на ремонт плівкових теплиць і парників, а також витрати на ремонт і заміну гусениць та гумових шин тракторів і сільськогосподарських машин (вартість плівки, яка використову­­­ється для ремонту теплиць і парників, а також гуми включаються у витрати на поточний ремонт без вартості зношеної плівки чи гуми за цінами їх можливої реалізації (використання).

3.17. До статті “Інші витрати на утримання необоротних активів” включаються суми, використані їх утримання безпосередньо в конкретному виробництві.

До складу цих витрат відносяться:

а) витрати на оплату праці персоналу, що обслуговує необоротні активи (крім трактористів-машиністів та інших працівників, зайнятих в тех­­­нологічному  процесі виробництва сільськогосподарської продук­­­ції тощо),  механіків, сторожів, місць зберігання техніки тощо;

б) вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та самохідних машин з однієї ді­­­лянки на іншу;

в) амортизаційні відрахування, які прямо не відно­­­сяться на певні об’єкти обліку витрат (сільськогосподарські культури або види тва­­­рин).

Витрати на утримання основних засобів,  включаючи орендну  плату,  обліковуються на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” і відно­­­сяться на собівартість продукції окремих культур та видів не­­­завершеного виробництва таким чином:

а) тракторів – пропорційно обсягу виконаних ними механізованих тракторних та будівельних робіт  (в умовних еталонних гектарах);

б) грунтообробних машин – пропорційно обробленим площам, зайнятим певними культурами;

в) сівалок – пропорційно площі посіву культур;

г) технічних засобів для збирання врожаю – прямо або пропорційно зіб­­­раній площі певних культур;

е) машин для внесення в грунт добрив – пропорційно фізичній масі внесених добрив;

є) меліоративних споруд – пропорційно меліорованим площам;

ж) приміщень для зберігання продукції – пропорційно кількос­­­ті та тривалості зберігання продукції про­­­­­­тягом звітного періоду.

Витрати на утримання меліоративних споруд підприємства, що плануються та обліковуються за статтею “Інші витрати на утриман­­­ня необоротних активів”, відносяться на сільськогоспо­­­дарські культури, які вирощуються на зрошуваних та окремо осу­­­шених землях. Витрати на зрошення, якщо вони не можуть бути безпосередньо віднесені на певні культури,  розподіляються між ними, а також пасовищами та сіножатями пропорційно площі поливних земель.

Витрати на догляд за полезахисними лісовими смугами вклю­­­чаються без вартості одержаних з цих смуг дров, хмизу, плодів (за цінами їх можливої реалізації чи використання). Ці витрати відносять­­­ся на багаторічні насадження та посіяні культури пропорційно площам, до яких лісові смуги прилягають.

Витрати на утримання тваринницького приміщення де розміщено декілька видів худоби розподіляються пропорційно зайнятій площі.

До складу цієї статті входить різниця між первісною вартістю та виручкою від вибракуваних тварин основного стада з наступним віднесенням цієї суми на витрати виробництва відповідної продукції, (молоко, приплід, вовна тощо).

Витрати на утримання допоміжних та під­­­собних (промислових) виробництв відносяться на кожне з виробництв безпосередньо або розподіляються між окремими об’єктами обліку витрат пропорційно зайнятій площі, обсягу вико­­­наних робіт чи сумі витрат на оплату праці працівників, зайня­­­тих виконанням виробничих операцій.

3.18. У статті “Інші витрати” відображаються витрати, що безпосередньо пов’язані з виробництвом певної продукції і не включені і до однієї з вищенаведених статей, а саме:

а) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам, зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості спецодягу, який видається ветпрацівникам і сторожам), а також інших малоцінних і швидкозношуваних предметів;

б) вартість підстилки для тварин (соломи, торфу, тирси);

в) витрати на штучне осіменіння тварин (утримання пункту, вартість сперми, оплата праці техніка штучного осі­­­меніння тощо);

г) витрати на будівництво та утримання літніх таборів, заго­­­нів, навісів та інших споруд некапітального характеру для тва­­­рин. Ці витрати обліковуються у складі витрат майбутніх періо­­­­­­дів, а на собівартість відносяться рівними частками протягом терміну використання зазначених споруд, який встановлюється комісією з прийняття відповідного об’єкта в експлуатацію;

д) платежі за страхування майна, тварин, урожаю сільськогосподарських культур, а також окремих ка­­­тегорій працівників, зайнятих безпосередньо на роботах з під­­­вищеною небезпекою для життя і здоров’я у випадках, передбаче­­­них законодавством;

е) інші витрати, що включаються у собівартість продукції  (робіт, послуг) і не віднесені до цієї та інших статей витрат. Ці витрати, як правило, безпосередньо відносяться на відповід­­­ні сільськогосподарські культури (групи культур), види тварин і продукцію підсобних промислових та інших виробництв.

3.19. До складу статті “Непродуктивні витрати” (в обліку) включають втрати від падежу молодняка та дорослої худоби на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, а також бджолиних сімей, за ви­­­нятком втрат, які сталися внаслідок стихійного лиха, сум, що підлягають відшкодуванню винними особами, та вартості одержа­­­ної сировини (шкур, технічного м’яса тощо) за цінами можливої реалізації.

На цю статтю відноситься брак у виробництві, яким вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, ­­­які не відповідають встановленим стандартам чи технічним умо­­­вам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначен­­­ням чи можуть бути використаними лише після виправлення.

За місцем виявлення брак поділяється на внутрішній, вияв­­­лений на підприємстві до відправлення продукції споживачам, та зовнішній, виявлений у споживачів в процесі збирання, монтажу чи експлуатації виробу.

У собівартість внутрішнього остаточного браку включаються фактичні витрати за всіма статтями витрат.

До вартості остаточного браку додаються витрати на його виправлення і з цієї суми вираховується (віднімається) вар­­­тість забракованої продукції за ціною можливого використання і суми відшкодування, фактично утримані з осіб, з вини яких стався брак, та суми, які за рішенням суду мають відшкодувати постачальники за поставку недоброякісних  матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Вартість браку відноситься на собівартість продукції, під час виробництва якої він допущений.

3.20. У статті “Загальновиробничі витрати” відображаються бригадні, фермські, цехові та загаль­­­новиробничі витрати.

3.21. До бригадних, фермських, цехових та загальновиробничих витрат відносяться витрати  на оплату праці працівників апарату управління; орендна плата; аморти­­­заційні відрахування і витрати на утримання та поточний ремонт необоротних активів загального призначення; витрати на заходи з охорони праці та техніки безпеки; витрати на перевезення працівників до місця  безпосередньої роботи; на утримання польових станів; інші витрати, пов’язані з управлінням та обслугову­­­ванням виробництва окремих підрозділів та галузей.

Бригадні, фермські, цехові і за­­­гальновиробничі витрати рослинництва, тваринництва та про­­­мислових виробництв розподіляються між об’єктами планування і обліку пропорційно загальній сумі витрат, за винятком вартості насіння, кормів, сировини, матеріалів та напівфабрикатів відно­­­сяться на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється в даній бригаді, фермі, цеху чи у відповідній галузі

загрузка...