Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей

9.1. Завдання та види інвентаризації

Записи в бухгалтерському обліку здійснюються на підставі до­кументів. Але на підприємстві відбуваються також процеси, які документально не оформлені. Це природні втрати матеріальних цінностей (усушка, утруска, випаровування, розливання), їх псування, крадіжки. Можуть мати місце невиявлені помилки в бухгалтерських записах. Все це обумовлює можливість невідпо­відності між даними бухгалтерського обліку і фактичної наяв­ності цінностей. Для виявлення і ліквідації зазначених фактів невідповідності проводиться інвентаризація.

Інвентаризація – це перевірка в натурі наявності та стану ма­теріальних запасів та вкладень підприємства, розрахунків і зо­бов’язань і звірка фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризація об’єднує комплекс послідовних процесів і ознак:

а) здійснення на підставі розпорядчого документа – наказ керівника підприємства, розпорядження судово-слідчих органів тощо;

б) здійснення колегіальним органом — затвердженим складом інвентаризаційної комісії;

в) виявлення кількісних і якісних характеристик об’єкта інвентаризації — перевірка в натурі майна і зобов’язань;

г) реєстрація та оцінка фактів – складання інвентаризаційних описів, виявлення якісних ознак об’єктів;

д) нормативно-правове регулювання – пропозиції комісії щодо регулювання наслідків інвентаризації;

е) бухгалтерська обробка – оформлення результатів інвентари­зації та відображення їх в бухгалтерському обліку;

є) прийняття рішень – прийняття рішень щодо наслідків інвентаризації.

Інвентаризація є складовим елементом методу бухгалтерського обліку, тому вона виявляється в більш широкому значенні, ніж просто техніка приведення даних бухгалтерського обліку у від­повідність з фактичним станом справ.

Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку ви­користовується в єдності і суворій послідовності. В обліковому

вона передує балансу і звітності. Логічна послідовність застосування елементів методу бухгалтерського обліку в обліковому циклі така:

документація ——— оцінка ——— калькуляція ——— ра­хунки ——— подвійний запис —— інвентаризація ———баланс ——— інша звітність.

Основні причини, які не дають можливості гарантувати точну відповідність фактичної наявності майна і зобов’язань підпри­ємства даним бухгалтерського обліку, такі:

а) плив природних факторів, які не можна виявити та задоку­ментувати в момент їх виникнення – природні втрати внаслідок зміни температури, вологості, псування (усушка, псування);

б) порушення діючих правил приймання, зберігання та відпус­ку цінностей (крадіжка, обважування, прорахунки, пересор­тування, відсутність вимірювальних приладів, їх похибки тощо);

в) недоліки у доборі матеріально відповідальних осіб, які через низьку кваліфікацію не можуть забезпечити належного обліку і зберігання матеріальних цінностей;

г) неточності в обліку контрагентів (постачальники, покупці), що обумовлює розбіжності та суперечки по стану заборгованості. Основними завданнями інвентаризації є:

а) виявлення фактичної наявності матеріальних запасів, нема­теріальних активів, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, обсягів незавершеного виробництва в натурі;

б) підрахунок лишку або нестачі запасів і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

в) виявлення запасів, які частково втратили свою первинну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей, що не використовуються;

г) перевірка дотримання умов та порядку збереження запасів та грошових цінностей, а також ефективності експлуатації основ­них засобів;

д) встановлення реальної вартості зарахованих на баланс ос­новних засобів, виробничих запасів, цінних паперів, фінансових вкладень, грошових коштів, дебіторської і кредиторської заборго­ваностей.

Проведення інвентаризації регулюють такі нормативні акти:

1) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.;

2) «Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріаль­них активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і Документів, розрахунків та інших статей балансу» від ЗО жовтня 1998р.;

3) «Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, не­стачі, знищення (псування) матеріальних цінностей» (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116);

4) «Положення про інвентаризацію майна державних підпри­ємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду» (затверджений постано­вою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 р. № 158).

Інвентаризації класифікують за певними ознаками. За обсягом інвентаризації є повні і часткові. Повна інвентаризація охоплює всі засоби, кошти і розрахунки підприємства, проводиться одно­часно у всіх матеріально відповідальних осіб. Часткова інвентари­зація охоплює один вид засобів або проводиться в окремої відповідальної особи. Повна інвентаризація є громіздким захо­дом, а тому вона відбувається тільки за форс-мажорних обставин та перед складанням річної фінансової звітності.

За способом проведення перевірки можуть бути суцільні (пе­ревіряється фактична наявність усіх без винятку цінностей) та вибіркові або несу цільні (перевіряється фактична наявність окремих видів цінностей, здебільшого дефіцитних або надто коштовних).

Залежно від організації контролю інвентаризації є планови­ми та позаплановими. Планові інвентаризації передбачені планом контрольно-ревізійної роботи і здійснюються у заплано­ваний термін. Позапланові інвентаризації проводяться у непла­новому порядку, що пов’язано, як правило, з непередбаченими обставинами — стихійне лихо, крадіжка, вимоги судово-слідчих органів тощо. З метою перевірки об’єктивності дій членів комісії попередньої інвентаризації можуть проводитися контрольні інвентаризації.

За часом виконання розрізняють періодичні (місячні, квар­тальні, піврічні) та річні інвентаризації.

9.2. Випадки проведення інвентаризації

Відповідальність за проведення інвентаризації несе керівник підприємства. Кількість їх, дати проведення, перелік майна і зо­бов’язань, що підлягають інвентаризації, самостійно визначають­ся підприємством, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим.

Згідно з «Порядком подання фінансової звітності» (затвердже­ний постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419) проведення інвентаризації є обов’язковим:

а) при передачі майна державного підприємства в оренду, при­ватизації майна державного підприємства, перетворенні держав­ного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством;

б) перед складанням річної фінансової звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводить­ся не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів основних засобів може прово­дитися один раз на три роки, а бібліотечних фондів – один раз на п’ять років;

в) при зміні матеріально відповідальних осіб (на день приймання-передавання справ);

г) при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псуван­ня цінностей (на день встановлення таких фактів);

д) за приписом судово-слідчих органів;

е) у разі техногенних аварій, пожеж чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

є) при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитися у разі пере­дачі підприємств та їх структурних підрозділів в межах одного органу, до сфери управління якого входять ці підприємства;

ж) у разі ліквідації підприємства;

з) при колективній (бригадній) матеріальній відповідності про­ведення інвентаризації обов’язкове у разі зміни керівника колек­тиву (бригадира), вибуття з колективу (бригади) більше половини його членів, а також за вимогою хоча б одного члена колективу (бригади).

У випадках, коли проведення інвентаризації є обов’язковим, інвентаризації підлягають також майно і матеріальні цінності, що не належать підприємству та облік яких ведеться на позаба­лансових рахунках.

У разі одержання відмови постачальника задовольнити пре­тензію щодо недовантаження товарів або при одержанні від покуп­ця претензії щодо недовантаження товарів проводиться вибіркова інвентаризація тих товарів, на які заявлені вказані претензії.

На деяких підприємствах інвентаризації проводяться не як ра­зові заходи, а як постійний процес.

9.3. Техніка проведення інвентаризації

Об’єктами інвентаризації є майно та зобов’язання. Майно включає необоротні (основні засоби, нематеріальні активи, довго­строкові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборго­ваність) та оборотні активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, коротко­строкова дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти). Зобов’язання поділяються на поточні і довгостро­кові (кредити банків, заборгованість постачальників, підрядників перед працівниками, бюджетом, позабюджетними фондами тощо).

При проведенні інвентаризації потрібно дотримуватись прин­ципів, які дають можливість ефективної роботи. Основні принци­пи інвентаризації такі:

1.Об’єктивність – на процес інвентаризації не повинні мати суттєвий вплив необ’єктивні фактори.

2.Своєчасність – своєчасна перевірка попереджує мож­ливість виникнення зловживань.

3.Точність – достовірне відображення наявності майна та ста­ну зобов’язань.

4. Зіставність – одиниці виміру мають бути однаковими у бух­галтерському обліку і в документах по інвентаризації.

5. Безперервність — почата інвентаризація має проводитися безперервно до її закінчення.

6. Повнота – суцільна перевірка об’єкта інвентаризації.

7. Ефективність – прийняття ефективних рішень за наслідка­ми інвентаризації.

8. Економічність – на проведення інвентаризації мають бути мінімальні витрати праці і коштів. Вона не повинна створювати перешкод у діяльності підприємства.

9. Гласність – процес інвентаризації має бути гласним, щоб йому змогли допомагати зацікавлені особи.

10. Юридичність — дотримання положень щодо відображення наслідків інвентаризації в бухгалтерському обліку.

11. Матеріальна відповідальність — відповідальність за вияв­лені результати (лишки, нестачі) та об’єктивність проведення пе­ревірок.

12. Документальне оформлення — оформлення результатів інвентаризації документами, які повинні мати доказову силу для підтвердження її підсумків.

При проведенні раптових інвентаризацій всі матеріальні цінності готуються до інвентаризації у присутності інвентари­заційної комісії, у інших випадках – заздалегідь. Вони мають бу­ти згруповані, розсортовані і розкладені за назвами, сортами, розмірами у порядку, зручному для підрахунку.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Якщо на підприємстві через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях зберігання та виробництва керівником підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії в складі інженера, технолога, механіка,

виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре знають об’єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолю­ються представником керівника підприємства. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії тих ма­теріально відповідальних осіб, одного і того ж працівника два ро­ки поспіль, в яких проводиться перевірка.

У наказі про інвентаризацію вказуються терміни її початку та закінчення. До початку проведення інвентаризації в присутності комісії матеріально відповідальна особа складає звіт про рух ма­теріальних цінностей і разом з документами здає в бухгалтерію.

Відповідальні особи дають комісії розписку, у якій зазначають, що всі прибуткові і видаткові документи здані до бухгалтерії і всі матеріальні цінності, довірені їхньому зберіганню, знаходяться в приміщенні складу або в інших місцях (вказується де).

У техніці проведення інвентаризації можна виділити чотири стадії (рис. 5.3): організаційна, підготовча, технологічна, резуль­тативна. На кожній з них виконується відповідна робота.

Стадії інвентаризації

Організаційна Підготовча Технологічна Результативна
1. Вибір

об’єкта інвен-

таризації.

2. Створення

інвентариза-

ційної комісії.

3. Інструктаж

голови та

членів комісії.

1. Огляд

об’єкта інвен-

таризації.

2. Отриман-

ня і перевірка

останнього

звіту про рух

матеріальних

цінностей.

3. Перевірка

вимірюваль-

них приладів.

4. Підготов-

ка цінностей

до їх інвента-

ризації.

1. Перевірка

наявності

І стану зберігання.

2. Складан-

ня інвентари­заційних

описів.

1. Складання

порівняльних

описів.

2. Визначення результатів

Інвентаризації .

3. Прийняття

рішення за ре-

зультатами

Інвентаризації.

4. Відобра­ження в бух-

галтерському обліку резуль-

татів Інвента-

ризації.

Наявність цінностей при інвентаризації встановлюється шляхом обов’язкового підрахунку, зважування, обміру у по­рядку їх розміщення у певному приміщенні. Цінності, що зберігаються у непошкодженій упаковці, інвентаризують шля­хом підрахунку кількості упаковок, з частковою вибірковою перевіркою їх вмісту. Наявність вугілля, дров, крейди та інших навалочних матеріалів можна визначити розрахунко­вим шляхом на підставі обміру. Проте якщо фактична на­явність явно не відповідає даним обліку, то потрібно проводити зважування. Тобто якщо комісія в документах інвентаризації зафіксує відхилення фактичної кількості від даних обліку, то потрібно зважувати, хоч це трудомістка і не досить приємна ро­бота. Інвентаризація повинна проводитися в присутності матеріально відповідальних осіб. Результат інвентаризації заносять в інвентаризаційні описи. В них записуються найме­нування і кількість цінностей, а при необхідності дається характеристика їх стану. На кожній сторінці в кінці опису підраховують підсумки шляхом додавання в натуральних вимірниках (штуки, кілограми, метри тощо), записують їх сло­вами і підписуються члени інвентаризаційної комісії та ма­теріально відповідальна особа.

Якщо інвентаризаційна комісія залишає об’єкт інвентари­зації, матеріально відповідальна особа в присутності комісії зачи­няє і відчиняє приміщення, що інвентаризується, а голова комісії опечатує його контрольним пломбіратором, який видається йому перед початком проведення інвентаризації.

Для оформлення наслідків інвентаризації застосовуються типові форми документів. Вони можуть бути заповнені від ру­ки або засобами обчислювальної техніки. У цих документах по­марок і підчисток не допускається. Помилки виправляють шляхом закреслення неправильних записів і написання зверху правильних. Виправлення повинні бути підтверджені підписа­ми членів комісії та матеріально відповідальної особи.

Якщо після інвентаризації матеріально відповідальні особи ви­являють помилки в описах, вони повинні негайно заявити про це комісії, яка після перевірки вказаних фактів та їх підтвердження виправляє помилки.

Результати інвентаризації з пропозиціями про врегулювання ін­вентаризаційних різниць відображаються в протоколі комісії та акті.

Під час інвентаризацій приймання і видача матеріальних цін­ностей обмежується. На прибуткових документах, які надійшли під час інвентаризації, матеріально відповідальна особа у присут­ності членів інвентаризаційної комісії за підписом її голови робить позначку «Після інвентаризації». Позначка робиться в аналогічному порядку також і на видаткових документах. Цінності, що надійшли під час інвентаризації, заносять в окремий опис.

Якщо інвентаризацію проводять для приватизації, матеріали інвентаризації (описи, акти, порівняльні відомості, протоколи) оформляються не менш як у двох примірниках, один з яких пере­дається державному органу приватизації або орендодавцю, а дру­гий залишається на підприємстві або в організації і є підставою для відображення результатів інвентаризації в бухгалтерському обліку.

9.4. Регулювання інвентаризаційних різниць

Для визначення результатів інвентаризації складають порівняльні відомості щодо цінностей, з яких встановлені відхи­лення від даних обліку (табл. 5.7).

По залишках, нестачах і псуванню цінностей інвентаризаційна комісія повинна мати письмові пояснення відповідальних працівників.

При регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортування може бути допущено тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найме­нування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утво­рились за один і той же період, що перевіряється, та у однієї і тієї ж особи, яка перевіряється.

У нашому прикладі у матеріально відповідальної особи одно­часно виявлено нестачі на суму 2500 грн. і лишки на суму 2300 грн. Лишки потрібно оприбуткувати, а нестачі списати за рахунок відповідальних осіб. Перекривати нестачі лишками в цьому ви­падку не можна, бо це різні види цінностей.

На підприємстві (наприклад, у магазині), де кількісний облік цінностей не ведеться, в результаті інвентаризації можуть бути виявлені лишки або нестачі. Одночасно і лишки, і нестачі бути не можуть, бо немає кількісного обліку за видами товарів.

Порівняльна відомість результатів інвентаризації станом на 1 жовтня 2005 р. Склад № 1, матеріально відповідальна особа — Жук Валерій Григорович

Залишок на 01.10.2005 р. Нестача Лишок
Наз­ва цін­нос­тей Оди­ниця виміру Ці­на, грн.
По даних інвентари­зації По даних обліку кіль­кість сума, грн. кіль­кість су­ма,

грн.

кіль- сума, кіль- сума, грн
кість грн кість грн
Дошки куб. 300 40 12000 35 10500 5 1500
м
Цемент ц 200 20 4000 16 3200 4 800
Ши- шт. 5 500 2500 600 3000 100 500
фер
Крей- ц 100 60 6000 80 8000 20 2000
да
Разом
X X X 24500 X 24700 X 2500 X 2300

Інвентаризаційні різниці регулюються в такому порядку:

1. Складаються порівняльні відомості.

2. Встановлюються причини відхилень фактичної наявності майна від даних обліку.

3. Регулюються різниці можливого пересортування.

4. Розраховується розмір природних втрат.

5. Виявлені лишки оприбутковуються: дебет рахунків 10, 20, 21, 22, 26, 27, 28 (рахунки для обліку матеріальних цінностей) кредит субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності.

6. Нестачі списуються: дебет субрахунку 947 «Нестачі і втрати ВІД псування цінностей», кредит рахунків 10, 20, 21, 22, 26, 27, 28.

Кореспонденцію рахунків по відображенню результатів інвен­таризації показано в таблиці 5.8.

Списання нестачі за рахунок природних втрат проводиться за наявності таких умов:

а) наявність нестачі, виявленої в результаті інвентаризації;

б) наявність норм природних втрат по конкретних видах цінностей.

Списання природних втрат здійснюється в межах виявлених нестач. Економія по природних втратах одних цінностей не може бути джерелом покриття нестачі інших цінностей.

Взаємне зарахування пересортування може бути проведене за таких умов:

а) виявлені лишки та нестачі матеріальних цінностей одного найменування і тотожної кількості;

б) нестача й лишки утворилися за період, що перевіряється, та в однієї матеріально відповідальної особи.

По закінченні інвентаризації мають бути складені такі доку­менти: інвентаризаційний опис, порівняльна відомість (при наяв­ності відхилень від даних обліку), розрахунок природних втрат (при потребі), розрахунок по зарахуванню пересортування (при потребі), пояснення матеріально відповідальної особи за фактами нестач, лишків, псування, пересортування тощо, розрахунок ма­теріальної шкоди (при наявності нестачі).

Якщо встановлено, що нестачі та втрати виникли внаслідок зловживань, відповідні матеріали протягом п’яти днів після вста­новлення нестач і втрат підлягають передачі органам попередньо­го слідства, а на суму виявлених нестач і втрат подається цивіль­ний позов.

Оцінку нестачі матеріальних цінностей роблять згідно з «По­рядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, зни­щення (псування) матеріальних цінностей», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. № 116. Згідно з названим Порядком розмір збитків від розкрадан­ня, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визна­чається за їх балансовою вартістю (з вирахуванням аморти­заційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту, з урахуванням індексів інфляції, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору, за формулою:

Р3= {(Бв – А) х Іінф. + ПДВ + Азб} х 2,

де Р  – розмір збитків;

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту розкра­дання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей;

А – амортизаційні відрахування;

Іінф. – загальний індекс інфляції;

ПДВ – розмір податку на додану вартість;

Азб – розмір акцизного збору.

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінче­но, визначається виходячи із собівартості її виробництва з нараху­ванням середньої по підприємству норми прибутку на цю про­дукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Відображення на рахунках результатів інвентаризації

Зміст господарських Кореспонденція рахунків Сума,
операцій дебет кредит гри
1 2 3 4

Оприбутковано ви­явлені лишки запасів

20 «Виробничі запаси»,

21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», 22 «Малоцінні та швид­козношувані предмети», 26 «Готова продукція»,

27 «Продукція сільсько-

господарського виробництва», 28 «Товари»

719 «Інші дохо­ди від опе­раційної діяльності»

1000

Списано суму уцін­ки запасів до чистої

вартості їх реалізації

946 «Втрати від знецінення запасів» 20, 21, 22, 26, 27,28 500
Списано запаси,

втрачені внаслідок надзвичайних подій (стихійне лихо, крадіжка тощо)

99 «Надзвичайні витрати»

20,21,22,26, 27,28

800

Отримані відходи

від списання запасів, знищених внаслідок

надзвичайних подій

209 «Інші матеріали»

75 «Надзви­чайні доходи»

200

Списано нестачу

запасів (якщо винна

особа не встановлена, то виявлену суму нестачі відносять також у дебет позабалансового субрахунку 072)

947 «Нестачі і втрати від псування

цінностей»

20, 21, 22, 26, 27,28

1500

Сума, що підлягає

відшкодуванню винними особами

375 «Розрахунки за

відшкодуванням завданих збитків»

746 «Інші доходи від звичайної

діяльності»

2400

Відображено суму

ПДВ

746 «Інші доходи від звичайної діяльності» 641 «Розрахун­ки за податками» 400
Отримано в раху­нок відшкодування

втрат

30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» 375 «Розрахун­ки за відшкоду­ванням завданих збитків» 2400

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового рек­тифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використо­вується для виготовлення вин, шампанського, коньяків обробле­них, спирту коньячного, соків спиртових, зброджено-спиртових та спиртових настоїв визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору та подат­ку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосо­вується коефіцієнт 3.

Вартість плодово-ягідних соків, консервованих з використан­ням сірчаного ангідриду або бензокислого натрію, визначається виходячи з оптових цін підприємства-виробника і податку на до­дану вартість із застосуванням коефіцієнта 2.

У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визна­чається за закупівельними цінами, які склалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5.

Продовольчі товари, роздрібні ціни на які дотуються, оціню­ються з додаванням до роздрібних цін суми дотацій.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) бланків цінних паперів та документів суворого обліку обчис­люється із застосуванням коефіцієнта 5 — до номінальної вартості, зазначеної на бланках цінних паперів та документів суворого обліку, або до вартості документів суворого обліку, встановленої законодавством; 50 — до вартості придбання (виготовлення) бланків цінних паперів та документів суворого обліку, на яких не зазначена номінальна вартість або вартість яких не встановлена законодавством.

У разі розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріаль­них цінностей, що підлягають списанню на видатки у міру відпус­ку їх у виробництво або експлуатацію та обліковуються лише у кількісному виразі, розмір збитків визначається, виходячи з ринкових цін на аналогічні матеріальні цінності, зменшених пропорційно фактичному зносу, але не нижче ніж на 50 відсотків ринкових цін.

Зі стягнутих сум здійснюється відшкодування збитків, завда­них підприємству, а залишок коштів перераховується до держав­ного бюджету України.

Дані про діючі ціни і розрахунки розміру шкоди, що підлягає покриттю, подаються судово-слідчим органам підприємствами, установами, організаціями-позивачами.

Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути у п’ятиден­ний термін розглянутий і затверджений керівником підприємства або органом, який призначив інвентаризацію.

Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому закінчена інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року.

У світовій практиці розрізняють дві системи інвентаризації:

1) система періодичної інвентаризації;

2) система постійної інвентаризації.

Система періодичної інвентаризації полягає в тому, що про­тягом звітного періоду враховують лише купівлю (надходження) запасів, а їх вибуття не обліковують. За таких умов виникає не­обхідність у кінці кожного періоду визначати наявність запасів у фізичному виразі, оцінювати їх по цінах реалізації і таким ме­тодом визначати загальну вартість залишку запасів. Здійснення оцінки вартості реалізованих запасів показано на рисунку 5.4.

Переносяться з поперед

нього періоду

Джерело визначення

Вартість реалізованих товарів

Запаси на кінець періоду

Купівля запасів за період

Запаси на початок періоду

Недолік системи періодичної інвентаризації полягає в тому, що протягом періоду невідомий обсяг запасів на підприємстві, знижується контроль за запасами. Адже за такої системи скіль­ки зараховано предметів при інвентаризації, стільки вважаєть­ся їх і повинно бути. Тобто така інвентаризація не передбачає виявлення лишків або нестач цінностей, що знижує контрольну функцію обліку. На нашу думку, система періодичної інвента­ризації може успішно використовуватися у невеликих приват­них підприємствах (або в невеликих фермерських господар­ствах), в яких немає потреби виявляти лишки або нестачі, бо немає кого карати — тут працюють лише близькі родичі та «сво­яки».

Система постійної інвентаризації передбачає постійні записи щодо надходження та вибуття запасів. Отже, в системі бухгал­терського обліку на будь-який момент можна виявити наявність запасів. Таким чином, система постійної інвентаризації дозволяє виявляти лишки і нестачі запасів, що є на підприємстві. Це, по суті, така система інвентаризації, яка діє в Україні.

Кожна система інвентаризації відповідає певній системі обліку Матеріальних цінностей — постійній або періодичній.

загрузка...