Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (робіт, послуг) допоміжних виробництв

7.1. Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) допо­­­міжних виробництв визначається діленням суми витрат на обсяг продукції (робіт та послуг).

7.2. Фактична собівартість продукції, робіт та послуг допо­­­міжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою від­­­носиться на споживачів. Послуги надані одним допоміжним виробництвом іншому, оцінюються за плановою собівартістю і не коригуються. Аналітич­­­­­­ні рахунків закриваються в такій черговості: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холо­­­дильні установки, вантажний автотранспорт, гужовий транспорт.

Транспортні  роботи тракторів і послуги живої тяглової сили калькулюються раз в кінці року.

7.3. Витрати на утримання газового господарства облікову­­­ються на одному аналітичному рахунку в розрізі окремих статей, включаючи вартість одержаного газу. Обліковою і калькуляційною одиницею в газопостачанні є 1 куб. метр. У підприємствах, де використовується лише скраплений (балонний) газ, роз­­­раховується собівартість 1 кілограма газу.

Для розрахунку фактичної собівартості 1 куб. метра газу необхідно витрати на газопостачання, включаючи вар­­­тість придбаного газу, поділити на його кількість і за цією оцінкою надані послуги відносити на споживачів відповідно кількості відпущеного кожному з них газу.

7.4. Собівартість 10 ГКал теплоенергії визнача­­­ється діленням суми витрат на виробництво, придбання та пере­­­дачу споживачам теплоенергії на її загальну кількість без врахування енергії, що використана на власні потреби котельні, та втрат її в мережі. Собівартість теплоенергії відноситься щомісяця на користувачів виходячи з її кількості,  спожитої кожним з них.

7.5. Для розрахунку собівартості 10 кіловат-годин електроенергії потрібно всі витрати, пов’язані з її вироб­­­­­­ництвом на власних електростанціях, вартість електроенергії, одержаної із загальної мережі і витрати на утримання електрогосподар­­­ства поділити на загальну кількість спожитої електроенергії  без урахування електроенергії, використаної електрогосподар­­­ством. Собівартість електроенергії щомісяця списується на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них. Витрати на утримання електрогенераторів, змонтованих з доїль­­­ними, стригальними, зварювальними та іншими агрегатами, відно­­­сять безпосередньо на відповідні виробництва.

7.6. У водопостачанні визначається собівартість 1 куб. мет­­­ра води,  добутої власною водокачкою і одержаної зі сторони. Для цього витрати на водопостачання (витрати на утримання во­­­докачки, вартість води, одержаної зі сторони, витрати на утри­­­мання внутрігосподарської водорозподільної мережі тощо) ді­­­ляться на загальну кількість використаної води. Щомісяця собівар­­­тість її відноситься на споживачів виходячи з її  кількості, відпущеної кожному з них.

Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують  поля, ферми,  ставки, пасовища, відносяться на витрати відповідного об’єкту чи на загальновиробничі витрати.

7.7. Фактична собівартість виконаних робіт в ремонтно-ме­­­ханічній майстерні визначається щомісяця. В бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими замовленнями (групою однорідних замовлень), а  загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні розподіляються між окремими замовленнями пропорційно до нарахованої прямої оплати  праці. Зняті з відремонтованого об’єкта вузли і деталі оцінюються за справедливою вартістю (вартістю відновлення), або вартістю придбання. На вартість знятих вузлів (деталей) зменшуються вит­­­рати на ремонт об’єкта.

Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця  списується на споживачів послуг.

7.8. Облік витрат на утримання холодильних установок ведеться на окремому аналітичному рахунку.

На підставі журналу обліку руху та зберігання продукції в холодильних камерах і спеціальних сховищах щомісяця розрахову­­­ється кількість центнеро-днів зберігання кожного виду продук­­­ції. Фактичну собівартість послуг холо­­­дильних камер відноситься на споживачів, збільшення собівартості продукції, що зберігається або на витрати збуту.

7.9. Облік  витрат  на утримання вантажного автотранспорту  ведеться, як правило, на одному аналітичному рахунку незалежно від кількос­­­ті, видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машин. В окремих випадках ведуть облік витрат на роботу спеціальних машин (автокранів тощо).

Перевезення вантажів обліковується в тонно-кілометрах, а робота спеціальних машин та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом – в машино-годинах, кількість яких в кінці звітного періоду перераховується в машино-дні.

Для визначення собівартості виконаних робіт спочатку роз­­­раховується собівартість  машино-дня роботи вантажного автот­­­ранспорту, якщо ним виконувалися роботи на засадах погодинної оплати. Для цього всі витрати на його утримання діляться на кількість машино-днів, відпрацьованих на всіх видах робіт та визначають витрати, пов’язані з роботами з погодинною оплатою. Решта витрат становитиме собівартість робіт з перевезення ван­­­тажів, для визначення якої витрати на ці роботи ді­­­лять  на обсяг робіт у тонно-кілометрах (калькуля­­­­­­ційною одиницею роботи є 10 тонно-кілометрів). Щомісяця фак­­­тичні витрати списуються на відповідні об’єкти.

Витрати на утримання автокранів та інших спеціальних машин відображають окремо і відносять на споживачів виходячи з обсягу виконаних робіт та відпрацьованого часу на обслуговуванні кожного з них.

7.10. На собівартість послуг живої тяглової сили відносить­­­ся вартість кормів, амортизація робочих тварин та  інших  необоротних активів, оплата праці працівників, що доглядають за твари­­­нами, витрати на профілактичні ветеринарні заходи тощо.

Собівартість однієї голови приплоду обчислюється за вар­­­тістю 60 кормо-днів утримання однієї голови  дорослої  робочої  худоби. Собівартість  одного  кормо-дня  (для оцінки вартості  приплоду) розраховується діленням всієї суми витрат з утриман­­­ня робочої худоби на кількість кормо-днів.

Собівартість одного робочого дня  визначається діленням загальної суми витрат на утримання робочої худоби (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні). При цьому робочий день ко­­­ней і волів прирівнюються один до одного.

Визначена собівартість одиниці послуг живої тяглової сили є підставою для віднесення витрат на споживачів виходячи з кіль­­­кості використаних ними робочих днів (коне-днів).

загрузка...