Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

8.1. Виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарсь­­­ких культур визначається:

а) зерна, насіння соняшнику – франко-тік (франко-місце зберігання);

б) соломи, сіна – франко-місце зберігання;

в) цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів – франко-поле (франко-місце зберігання);

г) плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лі­­­карських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закрито­­­го грунту – франко-пункт приймання (зберігання);

д) соломки та трести льону,  конопель – франко-пункт збе­­­рігання чи переробки (в підприємстві);

е) насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших куль­­­тур – франко-пункт зберігання;

є) зеленої маси на корм – франко-місце споживання;

ж) зеленої маси на силос, трав’яного борошна, сінажу, гранул – франко-місце силосування, сінажування, виробництва борошна, гранул.

Всі послідуючі витрати на виконання операцій по підготовці продукції до реалізації та її проведення відносяться на витрати зі збуту.

Якщо ці операції здійснюються за плату, їх розглядають як виконання робіт на сторону з відображенням в складі доходів.

8.2. Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні втрати. При пересіві повністю загиблих посівів сума витрат становитиме вартість насіння, витрати на передпосівний обро­­­біток грунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Всі інші суми витрат на лу­­­щення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та  витрачені на їх внесення суми тощо, тобто (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

Витрати на вирощування культур, які частково загинули або по яких  стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на втрати від стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат на зби­­­рання, транспортування, пресування, скиртування та інші робо­­­ти, пов’язані  із заготівлею побічної чи основної продукції. При складанні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість побічної  продукції згідно з додатком 2.

8.3. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерно­­­відходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за оди­­­ницю, а зерновідходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.

Наприклад, в підприємстві зібрано 20000 центнерів повно­­­цінного  зерна озимої пшениці та 1500 центнерів зерновідходів  із вмістом в них зерна 60 відсотків. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 292600 грн. Розрахунок собівартості одержаної продукції виконуєть­­­ся  таким чином. Кількість повноцінного зерна у зерновідходах  становить 900 центнерів (1500 ´ 60/100.). Загальна  його кількість з урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 20900 центне­­­­­­рів (20000 + 900). Собівартість центнера повноцінного зер­­­на становитиме 14 грн. (292600 грн. : 20900 центне­­­рів), а собівартість центнера зерновідходів становитиме 8,4 грн. (14 ´ 900/1500).

У разі вирощування насіння зернових культур загальна сума витрат, включаючи додаткові витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вар­­­тості рядового зерна та зерновідходів), розподіляється між ци­­­ми класами насіння (супереліта, еліта, І і ІІ репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівар­­­тість центнера насіння визначається діленням суми витрат,  віднесених на насіння відповідного класу,  на його масу  після  доробки.

Собівартість  центнера зерна кукурудзи визначається шля­­­хом ділення витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визна­­­чається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодо­­­бових зразків з врахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14 відсотків). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, залишених на кінець року в підприємстві, та пе­­­рероблених для внутрігосподарських потреб,  виконується за се­­­реднім відсотком виходу зерна базової вологості, який встанов­­­люється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

При потребі додатково розраховується фактична собівартість  центнера кукурудзи в качанах.

8.4. Виробнича собівартість центнера цукрових буряків (фабричних і маточних) визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички, оці­­­неної за нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків, визначену шляхом зважування.

Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників від витрат, віднесених на всю вироблену продукцію, віднімаєть­­­ся вартість гички і забракованих буряків та додаються витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному році. Поділивши цю суму на кількість центнерів буря­­­ків, закладених в кагати, визначають собівартість одного цент­­­нера.

Облік витрат на догляд за кагатами, починаючи з січня та витрат на розкриття кагатів, вибирання коре­­­нів, їх сортування та інші роботи ведеться на окремому аналі­­­тичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренів.  У результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забрако­­­вані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буря­­­ків з урахуванням їх якості, та визначається собівар­­­тість центнера буряків-висадків діленням витрат (без вартос­­­ті забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-ви­­­садків.

Вирощене насіння цукрових буряків та кормових буряків калькулюється в поряд­­­ку, передбаченому для продукції зернових культур.

8.5. Для визначення собівартості продукції льону та коно­­­пель одержане  насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою (плановою) вартістю виходячи із витрат на підготовку та обмо­­­лот стебел, транспортування  та обробку насіння. Решта загальної суми витрат на вирощування льону  чи конопель (без вартості насіння) відноситься на соломку. Собівартість соломки виз­­­начається діленням витрат на фізичну масу. Собівар­­­тість трести льону-довгунця чи конопель включає вартість со­­­ломки і витрати на її розстилання, перегортання, підняття із стелищ тощо.

8.6. Собівартість центнера насіння соняшнику визначаєть­­­ся діленням загальної суми витрат на вирощування та збирання продукції (без вартості соняшничиння та кошиків у оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу насіння після його доробки.

8.7. Для визначення собівартості тютюнової сировини, про­­­дукції лікарських та ефіроолійних культур витрати на вирощування  відповідних культур розподіляються між окремими видами одержаної продукції пропорційно її вартості за реаліза­­­ційними цінами.

8.8. Для розрахунку собівартості центнера картоплі із загальної  суми  витрат на її вирощування та збирання виключа­­­ється вартість картоплі,  яка згодована худо­­­бі,  що оцінюється за  собівартістю  кормових буряків з урахуванням поживності. Решта суми витрат ділиться на кількість повно­­­цінної продукції.

8.9. Собівартість центнера продукції овочівництва від­­­критого і закритого грунту визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продук­­­ції. Побічною вважається бадилля і продукція, яка не реалізована, згодована худобі і оцінена за собівартістю кормових буряків з врахуванням поживності.

При веденні обліку витрат по групі овочевих культур розраховується середня собівартість продукції цих культур. Для визначення собівартості продукції ок­­­ремої культури витрати на групу культур розподіляються між окремими видами продукції пропорційно її  вартості за реалізаційними цінами.

До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на утримання бджолиних сімей для запилення (без вартості одержано­­­го меду та іншої продукції бджільництва за реалізаційними ці­­­нами).

Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, вит­­­рати розподіляються пропорційно вартості одержаної продукції за реалізаційними цінами.

8.10. Для розрахунку собівартості центнера продукції баштанних культур всі витрати діляться на кількість оприбутко­­­ваної продукції. При цьому фактичні витрати на вирощування баштанних культур розподіляються між видами продукції пропорційно їх вартості за реалізаційними цінами.

8.11. Собівартість центнера насіння овочевих та баштан­­­них культур визначається діленням витрат на їх вирощування, збирання, сушіння та сортування (без вартості відходів та по­­­бічної продукції за цінами можливого  використання) на кіль­­­­­­кість одержаної продукції.

8.12. Собівартість кормових буряків, а також цукрових буряків, вирощених для годівлі худоби, визначається діленням витрат (без вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на кіль­­­кість одержаної продукції.

8.13. Витрати на вирощування та збирання кормових культур становлять собівартість одержаної продукції (зеленої маси, сі­­­на та ін.).

8.14. Витрати на вирощування і догляд за сіяними травами, поліпшеними і природними сіножатями, культурними пасовищами, які використовуються для одержання одного виду продукції, пов­­­ністю відносяться на її собівартість. При одержанні кіль­­­кох видів продукції витрати на їх вирощування трав минулого і поточного років розподіляються пропор­­­ційно площам, використаним для одержання  відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції відносяться безпосередньо на її собі­­­вартість. Якщо з окремих площ сіяних трав одержують кілька видів продукції, то витрати, віднесені на цю площу, розподіляються між  видами продукції пропорційно кількості зібраної зеленої маси.

При збиранні сіяних трав на насіння солома оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю і виключається із загаль­­­них витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння.

8.15. Витрати на вирощування багаторічних трав (підготовка грунту, посів ба­­­гаторічних трав, вартість насіння та інші витрати) рівномірно розподіля­­­ються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Ці – витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року.

8.16. Витрати на поліпшення природних сіножатей та створення культурних пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насіння тощо) розглядаються як витрати майбутніх періодів і розподіляються протягом наступних 3 – 4 років.

8.17. Собівартість центнера готового силосу та сінажу визначається вартістю закладеної зеленої маси і витрат на транспортування, закладання в силосну споруду, трамбування (включаючи вартість використаної плівки, консервантів та інших компонентів). Загальна сума витрат ділиться на фізичну вагу одержаного готового силосу чи сінажу.

Побічна продукція, використана для силосування чи виготов­­­лення сінажу (коренеплоди, солома, капустяне листя, кошики со­­­няшнику тощо), списується на виробництво силосу (сінажу) за їх вартістю згідно додатку 2.

8.18. Для визначення собівартості продукції садівництва та ягідників із загальної суми витрат поточного року виключається вартість живців, відсадків, паростків, вусів, оцінених за реа­­­лізаційними цінами, та падалиці, оціненої за цінами можливого  використання.

Собівартість центнера плодів, ягід, винограду визнача­­­ється діленням загальної суми витрат на вирощування певної культури (а при потребі – за її видами та сортами) на кіль­­­кість одержаної продукції.

У неспеціалізованих підприємствах витрати обчислюють­­­ся в цілому по садівництву і калькулюється середня собівартість одержаної продукції. При потребі визначення собівартості кожного виду продукції витрати розподі­­­ляються між видами продукції пропор­­­ційно до вартості за реалізаційними цінами.

8.19. Для визначення собівартості вирощеного садивного ма­­­теріалу (саджанців насіннячкових і кісточкових порід тощо) загальна сума витрат на вирощування окремих культур чи груп з кожного поля (без витрат на викопування) розподіляється про­­­порційно кількості саджанців, викопаних для реалізації і зали­­­шених в грунті для дорощування.

Для визначення  собівартості 1000 викопаних саджанців не­­­обхідно до витрат,  що припадають на  їх  вирощування,  додати  витрати  на  викопування і загальну суму поділити на кількість  викопаних саджанців.

8.20. Витрати на вирощування і збирання та доробку хмелю розподіляють­­­ся між одержаною продукцією пропорційно її вар­­­тості за реалізаційними цінами.

8.21. У спеціалізованих підприємствах облік витрат на виро­­­щування квітів ведеться за культурами, а собівартість продук­­­ції розраховується діленням витрат на її кількість. У разі ви­­­рощування кількох культур на одній площі (в одній теплиці) су­­­ма витрат розподіляється між видами одержаної продукції про­­­порційно її вартості за реалізаційними цінами.

Неспеціалізовані підприємства облік витрат на вирощування квітів ведуть в розрізі відкритого і закритого грунту; окремий рахунок відкривають для обліку витрат на вирощування насіння. Між видами продукції сума витрат розподіляється пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

8.22. На підприємствах, які вирощують гриби, виробництво складається з двох переділів.

Продукцією першого є компост, собівартість якого визначається діленням загальної сум витрат на кількість отриманого компосту.

Основною продукцією другого переділу є товарний гриб, собівартість якого визначається сумою витрат включаючи собівартість закладеного компосту, за мінусом вартості використаної побічної продукції, діленням на кількість отриманих грибів.

Використаний компост та корінці розглядають як побічний продукт.

Побічна продукція оцінюється згідно з додатком 2.

загрузка...