Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

КЛАСИФІКАЦІЯ ДЕРЖАВ ЗА ФОРМАМИ

Форма держави — це сутність трьох елементів: форми правління, форми державного устрою і політичного (державного) режиму.

Форма правління — це організація верховної державної влади, порядок її утворення й діяльності, компетенція і взаємозв’язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.

Відомі дві форми правління: монархія і республіка.

Монархія — це така форма правління, за якої верховну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор, негус та ін.) і одержує її (владу), як правило, за спадкоємством і на все життя, а не на певний строк. Монарх не несе юридичної відповідальності за свої діяння.

Монархія буває абсолютною та обмеженою. За абсолютної монархії монарх не ділить верховну владу і сам видає закони, призначає чиновників на вищі посади, творить вищий суд і управляє державою на свій розсуд. В абсолютних монархіях влада монарха обожнюється. Абсолютна монархія була характерна для держав минулих епох.

Обмежена парламентська монархія — це монархія, за якої влада монарха як глави держави суттєво обмежується конституцією. Реальна влада у країні належить парламенту та уряду, члени якого — міністри — підпорядковані парламенту. Монарх є символом єдності нації, народу, держави, він забезпечує стабільність суспільства, виконує представницькі функції. Таких монархій чимало у сучасному світі: Великобританія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Бельгія, Данія, Іспанія, Люксембург, Саудівська Аравія, Японія та ін.

Серед обмежених монархій виокремлюють дуалістичну монархію, якій притаманна подвійність (дуалізм) верховної влади: монарх зосереджує всю повноту виконавчої влади (він формує уряд — призначає і звільняє міністрів, які несуть відповідальність перед ним), а законодавча влада належить парламенту, який складається з обраних народом представників (депутатів). У сучасному світі така монархія є дуже рідкою (Марокко, Йорданія).

Ознаками республіки є виборність вищих органів влади і, як правило, колегіальність законодавчого органу. Республіки вже були у рабовласницьких і феодальних країнах (Афіни, Венеція, Псков, Новгород), але найбільш характерна ця форма для сучасних держав.

У наш час у республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню країни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними, чиї права не обмежені на підставах, передбачених законом. Республіки бувають: парламентські, президентські та змішані.

У парламентських республіках:

а)      президент обирається, як правило, парламентом;

б)      уряд формується з представників партій, що мають більшість у парламенті;

в)      уряд підзвітний парламенту й очолюється прем’єр-міністром;

г)       парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку. Такими республіками є Італія, ФРН.

У президентській республіці:

а)      президент обирається всенародно або за особливою процедурою (виборщиками та ін.);

б)      президент є главою держави, очолює уряд і формує його;

в)      законодавча влада належить представницькому органу (парламенту);

г)       президент є головнокомандувачем, має право відкладного вето та деякі інші права (наприклад, право розпустити парламент).

До таких республік належать СІЛА, Аргентина, Казахстан, Білорусь, Узбекистан, Замбія та ін.

У змішаних президентсько-парламентських або парламентсько-президентських республіках поєднуються у тому чи іншому співвідношенні елементи як президентської, так і парламентської республіки.

Такі форми державного управління існують в Україні, Росії, Франції, Португалії, Польщі та ін.

Форма державного устрою — це внутрішній поділ держави на ті чи інші частини, правове становище і взаємовідносини їх, а також центральних і місцевих органів.

Унітарна держава — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, провінції, губернії тощо), які не мають ознак суверенітету (Україна, Білорусь, Франція, Польща, Болгарія, Македонія, Куба, Угорщина, Чехія, Словаччина, Швеція та ін.). Для таких країн характерним є наявність єдиної системи державних органів, єдиного законодавства, єдиної системи судових і правоохоронних органів, єдиного громадянства.

Федеративна держава є об’єднанням кількох держав або державних утворень — суб’єктів федерації (автономні республіки, штати, землі), які мають свої законодавчі, виконавчі, а нерідко й судові органи. Територія федерації складається з територій її суб’єктів. Федеративними державами сучасного світу є Росія, Югославія, СІЛА, ФРН, Індія, Бразилія та ін.

Конфедерація — це форма союзу держав за умов збереження за державами — членами цього союзу повного суверенітету. Члени конфедерації зберігають право виходу зі складу конфедерації. У різний час конфедераціями були: Австро-Угорщина до 1918 p., Швеція і Норвегія до 1905 p., Єгипет і Сирія з 195&до 1961 p., Сенегал і Гамбія з 1981 до 1989 р. Швейцарія і нині офіційно називається конфедерацією, хоча реально вже давно стала федерацією. В теперішній час існує погляд на Європейський Союз як на своєрідну конфедерацію.

Форми політичного (державно-правового) режиму. Політичний режим виявляється в сукупності засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, що відображають її характер і зміст з точки зору співвідношення демократичних і недемократичних засад.

Розрізняють два основних види політичного режиму:

1. демократичний;

2. антидемократичний.

Демократичний державний режим пов’язаний з народовладдям, захистом прав людини, принципом законності та правопорядку, антидемократичний — із запереченням народовладдя, прав і свобод людини.

До антидемократичних режимів належать тоталітарні режими, фашистські режими, авторитарні режими.

За тоталітарного режиму держава здійснює тотальний, тобто повний, всеохоплюючий контроль над усіма сферами життя суспільства. Існує, як правило, одна правляча партія, значний партійний і державний апарат, що надзвичайно централізується. Панує одна офіційна ідеологія.

Фашистський режим є однією з форм тоталітарного режиму, коли існує ідея зверхності однієї нації або раси, яка обґрунтовується тим, що нація (раса), визнана вищою, гідна кращого життя, ніж інші — неповноцінні, які можуть використовуватися як робоча сила або навіть знищуватися. У таких країнах правовий статус громадян залежить від національної належності. Цим країнам притаманна агресивна зовнішня політика, зорієнтована на захоплення чужих земель і поневолення інших народів.

Авторитарний режим займає проміжне місце між тоталітарним і демократичним режимами. Він характеризується концентрацією влади в одного чи кількох органів державної влади, можливістю позазаконного застосування насильства чи звуженістю сфери гласності та виборності державних органів. За такого режиму офіційна ідеологія часто намагається створити авторитет одній або кільком особам правлячої еліти, акцентуючи увагу на турботі цих осіб про народ, державу тощо.

Для характеристики державної влади застосовуються й такі поняття:

а)      тиранія — одноосібна влада за умов крайньої централізації органів державної влади та управління і застосування жорстоких репресій щодо противників цього режиму;

б)      охлократія — влада натовпу, юрби, нехтування законами, використання такої ситуації у власних інтересах політичними авантюристами та кримінальними елементами;

в)      теократія — форма влади, за якої значною мірою поєднуються релігійні та державні органи, державні закони та релігійні принципи (цінності). У теперішній час мусульманські теократичні режими прийнято називати фундаменталістськими (Іран, Лівія, Афганістан).

Держава і право, які існували на території сучасної України.

На підставі досліджень історії України можна виділити такі основні етапи розвитку української державності.

1.      Державні утворення раннього залізного віку та давньослов’янського періоду (І тис. до н. е. — перша половина І тис. н. е.):

—’ кіммерійський період (X—XII ст. до н. е.);

—      грецькі міста-поліси — Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантикапей (VII—V ст. до н. е.);

—скіфо-античний період (VII—III ст. до н. е.); – Боспорське царство (V—II ст. до н. е.);

—сарматський період (III ст. до н. е. — IV ст. н. е.).

2.Слов’янські держави та Хазарський каганат (IV—IX ст.).

3.Київська Русь (IX—XIII ст.).

4.Галицько-Волинська держава (XIII—XIV ст.).

5.Велике князівство Литовське (XIV ст. — 1569 p.).

6.Річ Посполита (1569—1648 pp.).

7.Українська козацька держава (1648—1764).

8.Україна в складі Російської (1764—1917 pp.) та Австро-Угорської імперій.

9.      Українська державність часів визвольних змагань 1917—1920 pp.: -УНР (1917—1918);

—гетьманат П. Скоропадського;

—Директорія (1918—1920);

—Західно-Українська Народна республіка (1918—1919).

10.Військові режими, встановлювані Добровольчою армією на
чолі з генералами А. Денікіним і П. Врангелем (1919—1920).

11.Радянська Україна (1917—1991).

12.Незалежна Україна (1991— наші дні)

загрузка...