Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Контроль і ревізія виробничих запасів, готової продукції та товарів.

1. Джерела, послідовність і нормативні акти ревізії.

2. Контроль організації складського обліку.

3. Перевірка стану складських приміщень, забезпеченості складськими приміщеннями, ваговимірювальними приладами.

4. Перевірка забезпечення збереження виробничих запасів, готової продукції та товарів.

5. Проведення інвентаризації цінностей і об’єктивного відображення її результатів  в обліку.

Література:

  1. Романів Є.М., Хом’як Р.Л., Мороз А.С., Коряг ін М.В. «Контроль і ревізія». Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. – 2-ге видання, перероб. і доп. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2002
  2. Усач Б.Ф. «Контроль і ревізія»: Підручник.- 4-те видання,стер. – К.: Знання-Прес, 2002
  3. Мамаєва О.О. «Контроль і ревізія», навчальний посібник, НМЦ по підготовці молодших спеціалістів, 2003
  4. Шатковська Л.С. «Економічний контроль на сільськогосподарських підприємствах». – К.: Урожай, 1994

Джерелами ревізії є:

1. Договори, укладені між підприємством-постачальником і підприємством-споживачем;

2. Норми витрат по сировині і паливу;

3. Первинні документи по обліку матеріальних цінностей;

4. Книги і картки складського обліку;

5. Книги обліку придбання і продажу товарів;

6. Облікові регістри, Головна книга, баланс;

7. Інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, порівняльні відомості;

8. Статистична звітність.

Послідовність ревізії:

1. Обстеження (огляд) місць зберігання матеріальних ресурсів та їх стану на складах, фермах, у бригадах, гаражах, ангарах та ін.;

2. Проведення контрольних інвентаризацій матеріальних цінностей;

3. Аналіз використання матеріальних ресурсів та їх структури;

4. Документальна перевірка руху виробничих запасів – оприбуткування і використання, а також списання матеріальних цінностей за цільовим призначенням;

5. Аналіз й оцінка стану обліку і внутрішньогосподарського контролю;

6. Вивчення матеріалів інвентаризації та організації роботи з відшкодування матеріальних збитків;

7. Розробка заходів щодо збереження майна та інших матеріальних ресурсів, ефективного їх використання.

Нормативні акти ревізії:

1. П(С)БО 7 «Запаси».

2. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу Зареєстровано в Міністерстві юстиції України  16 листопада 1998 р. за N 728/3168.

3. Інструкція про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні Зареєстровано в Міністерстві юстиції України  24 жовтня 1997 р. за N 497/2301.

4. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей Затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від 22 січня 1996 р. N 116.

5. Інструкція про порядок стягнення коштів та застосування  фінансових санкцій органами державної контрольно-ревізійної служби.

Важливим питанням перевірки є добір МВО: завідуючими токами і складами, комірників, вагарів та ін. Ревізор зобов’язаний ознайомитися з їх особовими справами, зважаючи на те, що на ці посади не можуть бути призначені особи, які мали раніше судимість за розкрадання матеріальних цінностей або звільнені у зв’язку з недовір’ям. Важливо також ознайомитись також з прийнятим у господарстві порядком призначення працівників на ці посади (з метою додержання наведених вище вимог накази про призначення МВО до їх підписання керівником підприємства візує головний бухгалтер).

Під час ревізії з’ясовують також, чи з усіма МВО складено договори про повну матеріальну відповідальність за збереженість ввірених їм цінностей і чи за встановленою формою їх складено. Згідно з чинним законодавством договори про матеріальну відповідальність у с.-г. підприємствах можуть бути укладені із зав складами, їхніми помічниками, комірниками, які відають окремими коморами, з експедиторами (агентами по постачанню), завідуючими нафто господарствами (якщо вони виконують обов’язки, пов’язані з прийманням, видачею та обліком матеріальних цінностей), завідуючими їдальнями, які перебувають на балансах с.-г. підприємств, буфетниками, завідуючими господарством, кастеляншами дитячих дошкільних закладів. З тими категоріями, які не перелічені в законодавчих актах, договори про матеріальну відповідальність за збереженість цінностей не можна укладати. Це стосується, зокрема, облікових працівників (крім касира), спеціалістів.

При перевірці складського обліку з’ясовують:

–         чи мають комірники, зав складами інструкції про порядок приймання, зберігання та відпуску матеріальних цінностей, зразки підписів посадових осіб, уповноважених підписувати документи на видачу матеріалів зі складів;

–         чи своєчасно оформляються первинні документи;

–         чи не допускаються випадки видачі матеріальні цінності без оформлення накладних, доручень;

–         чи своєчасно проводяться записи в книгу складського обліку;

–         чи виводяться залишки після кожного запису;

–         чи вчасно складаються і здаються звіти про рух матеріальних цінностей;

–         чи здійснюють контроль працівники бухгалтерії за відповідністю даних складського та бухгалтерського обліку.

Слід звернути увагу і на те, чи здійснено в господарстві заздалегідь, до збирання врожаю, інструктаж осіб, робота яких пов’язана з обліком і збиранням урожаю; чи визначено обов’язки кожного працівника щодо складання і оформлення первинних документів з обліку надходження продукції; чи підготовлені в необхідній кількості бланки первинної документації.

Ревізія виробничих запасів починається з перевірки складських приміщень і місць тимчасового зберігання, так як від умов зберігання залежить їх збереженість. Основна відповідальність за організацію та забезпечення контролю за зберіганням і збереженням матеріальних ресурсів  покладено на внутрішньогосподарський контроль. Його здійснюють керівники підприємств, спеціалісти, керівники виробничих підрозділів, обліково-економічна служба, МВО. Перевірку умов зберігання і збереження матеріальних ресурсів у процесі зовнішніх ревізій проводять під час інвентаризації, а при поточному контролі – у процесі тематичних перевірок.

Під час перевірки складських приміщень дається оцінка умов зберігання продукції та виробничих запасів, а також дотримання порядку приймання та видачі ТМЦ.

Перевіряючи стан та організацію складського господарства встановлюють:

–         забезпеченість приміщеннями, їх технічний стан;

–         наявність вагових приладів, тари та іншого обладнання;

–         дотримання правил складування і зберігання ТМЦ (підтримання відповідного температурного режиму, вологості, правильність закладання овочів, картоплі та фруктів на тривале зберігання тощо);

–         забезпечення засобами протипожежної безпеки;

–         організація сторожової охорони;

–         закріплення майна за МВО.

Однією із форм такого контролю є паспортизація умов зберігання матеріалів, сировини і продукції. У паспортах відповідь на питання зазначають словами «так» чи «ні» або вказують відсоток відповідності.

Поточний контроль за зберіганням цінностей здійснюють перш за все МВО. Н-д, зав нафтоскладу повинен регулярно по кожному резервуару окремо перевіряти відповідність фізико-хімічних характеристик нафтопродуктів вимогам стандартів чи технічним умовам, виявляти наявність води, механічних домішок, з тим, щоб запобігти заправці машин неякісним паливом і мастильними матеріалами; забезпечувати належне приймання та відпуск палива.

В ході ревізії важливо перевірити використання приміщень за призначенням, правильність складування матеріалів, загратованість вікон, наявність запорів, справність даху та вікон, наявність стелажів, а для зберігання зерна – засік; ким і як охороняються складські приміщення у вечірній та нічний час, вихідні і святкові дні; чи є спеціальні місткості для збирання відпрацьованих масел безпосередньо на ділянках технічного обслуговування автомобілів.

Перевіряючи збереженість ТМЦ, ревізор встановлює, чи не зберігаються окремі матеріали під відкритим небом або в непристосованих приміщеннях і чи не піддаються вони внаслідок цього псуванню; чи забезпечена справність нафтозаправного і нафтоскладського устаткування (чи немає протікання в резервуарах, трубопроводах, заправних колонках тощо).

При виявленні псування цінностей ревізор визначає розмір завданого збитку, причини псування, умови, що сприяли йому, винних осіб.

Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» ля цілей бухгалтерського обліку до запасів включають такі активи підприємства:

–         сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, призначені для виробництва продукції, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

–         незавершене виробництво у вигляді незавершених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано дохід (інвентаризація незавершеного виробництва проводиться не у складі інвентаризації ТМЦ, а окремо);

–         готова продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу та відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договорами чи іншими нормативно-правовими актами;

–         товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством для цілей подальшого продажу;

–         МШП, що використовуються протягом не більше 1 року чи операційного циклу, якщо він більше 1 року;

–         Молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства, якщо вони оцінюються згідно П(С)БО 9.

При інвентаризації ТМЦ слід пам’ятати, що згідно П(С)БО 9, запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням та якщо їх вартість може бути достовірно визначена. Якщо ТМЦ не відповідають цим критеріям, їх не можна відображати у фінансовій звітності у складі активів. Після проведення інвентаризації вони підлягають списанню.

ТМЦ є оборотними активами, їх кількість, вартість та склад на підприємстві часто змінюються, тому їх обліку необхідно приділяти особливу увагу , а інвентаризацію проводити досить ретельно.

При інвентаризації ТМЦ слід керуватись Інструкцією по інвентаризації о.з., н.а., тмц, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69., враховуючи певні особливості.

При переважуванні, обмірі, підрахунку, які проводяться у порядку розміщення цінностей у приміщенні, не допускається безладний перехід комісії від одного виду цінностей до іншого.

При зберіганні ТМЦ в різних ізольованих приміщеннях у однієї МВО інвентаризація проводиться послідовно за місцями зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення.

Інвентаризаційні описи складаються окремо на ТМЦ, що знаходяться в дорозі, не оплачені в строк покупцями відвантажені товари і цінності, та на ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці).

Кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов’язковій перевірці в натурі частини вказаних цінностей.

На прибуткових документах на ТМЦ, які надійшли на об’єкт і прийняті під час його інвентаризації МВО у присутності членів інвентаризаційної комісії, за підписом її голови, робиться відмітка «після інвентаризації» з посиланням на дату опису, де записані ці цінності. На видаткових документах про ТМЦ, які відпущені зі складу під час інвентаризації з дозволу керівника підприємства і головного бухгалтера у присутності членів інвентаризаційної комісії, за підписом її голови, робиться відмітка, та вони заносяться до окремого опису в порядку, аналогічному для цінностей, що надійшли під час інвентаризації.

Інвентаризаційна комісія може складати групові інвентаризаційні описи МШП, виданих в індивідуальне користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особі картки) з їх розпискою в опису.

Кожній назві ТМЦ, що розподілені за сортами, розмірами та марками, надається підприємством окремий шифр (номенклатурний номер). Тому одним із важливих завдань інвентаризації є визначення правильності обліку ТМЦ за номенклатурними номерами, що записують в інвентаризаційний опис.

загрузка...