Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Контроль та ревізія основних засобів та нематеріальних активів

  1. Завдання, джерела і послідовність ревізії
  2. Перевірка технічного стану і використання основних засобів, забезпечення їх збереження
  3. Організація обліку необоротних активів
  4. Інвентаризація основних засобів і нематеріальних активів

Завдання контролю і ревізії основних засобів – встановлення:

–         правильності визначення та оцінки основних засобів

–         правильності інвентарного обліку

–         правильності обліку надходження об’єктів

–         дотримання вимог порядку нарахування амортизації

–         достовірності обліку вибуття об’єктів

–         достовірності обліку витрат на ремонт основних засобів

–         правильності відображення оренди основних засобів.

Об’єктами ревізії є наявність, стан зберігання і рух основних засобів, їх амортизація та індексація.

Основні засоби згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціокультурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких – більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

  1. Основні засоби

1.1.         Земельні ділянки

1.2.         Капітальні витрати на поліпшення земель

1.3.         Будинки, споруди та передавальні пристрої

1.4.         Машини і обладнання

1.5.         Транспортні засоби

1.6.         Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

1.7.         Робоча і продуктивна худоба

1.8.         Багаторічні насадження

1.9.         Інші основні засоби

  1. Інші необоротні матеріальні активи

2.1.         Бібліотечні фонди

2.2.         Малоцінні необоротні матеріальні активи

2.3.         Тимчасові (не титульні) споруди

2.4.         Природні ресурси

2.5.         Інвентарна тара

2.6.         Предмети прокату

2.7.         Інші необоротні матеріальні активи

  1. Незавершені капітальні інвестиції

У Законі України від 28 грудня 1994 року № 334/94 – ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» основні засоби поділено на 4 групи:

1 група – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

2 група – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

3 група – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 4;

4 група – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Джерела даних для проведення ревізії:

–         первинні документи (акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів ф. № ОЗ-2, акт на списання основних засобів ф. №ОЗ-3, акт на списання автотранспортних засобів ф. №ОЗ-4, акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини ф. №ОЗ-5, інвентарна картка обліку основних засобів ф. №ОЗ-6, опис інвентарних карток обліку основних засобів ф. №ОЗ-7, картка обліку руху основних засобів ф. №ОЗ-8, інвентарний список основних засобів ф. №ОЗ-9, розрахунок амортизації основних засобів для промислових підприємств ф. №ОЗ-14, розрахунок амортизації основних засобів для будівельних організацій ф. №ОЗ-15, розрахунок амортизації автотранспорту ф. №ОЗ-16, інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості);

–         регістри синтетичного і аналітичного бухгалтерського фінансового обліку;

–         дані квартальної та річної звітності;

–         податкова, статистична й оперативна звітність.

Послідовність проведення ревізій основних засобів:

  1. обстеження місць зберігання о. з. та їх стану на складах, фермах, у бригадах, гаражах, ангарах і т. ін..
  2. проведення контрольних інвентаризацій
  3. аналіз використання матеріальних ресурсів та їх структури
  4. документальна перевірка руху о. з. – оприбуткування і використання, а також списання за цільовим призначенням, внутрішнього переміщення
  5. аналіз й оцінка стану обліку і внутрішньогосподарського контролю, вивчення матеріалів інвентаризації та організації роботи по відшкодуванню матеріальних збитків, розробка заходів щодо збереження майна та інших матеріальних ресурсів, ефективного їх використання.

Контроль умов зберігання і збереження

Основна відповідальність за організацію та забезпечення контролю за зберіганням і збереженням основних засобів покладається на внутрішньогосподарський контроль. Його здійснюють керівники підприємств, спеціалісти, керівники виробничих підрозділів, обліково-економічна служба, МВО. Важливим організаційним питанням є закріплення основних засобів за МВО, для чого із комірниками, завідуючими складами та іншими МВО укладають договір про повну матеріальну відповідальність.

Трактори, комбайни, автомобілі та іншу с.-г. техніку закріплюють за механізаторами та водіями по акту. Важливо, щоб у ньому був зазначений технічний стан і комплектність кожного інвентарного об’єкта. Оперативний контроль спеціалісти і керівники здійснюють шляхом візуальних спостережень, періодичних обстежень зберігання техніки, обладнання, проведення інвентаризації.

Керівники і спеціалісти постійно стежать за технічним станом будівель, споруд, техніки, організовують їх ремонт, вживають заходів щодо найбільш повного використання виробничих потужностей та експлуатаційних можливостей, дотримання правил експлуатації машин, обладнання та їх зберігання.

У процесі як внутрішніх, так і зовнішніх ревізій велику увагу звертають на перевірку умов зберігання та збереження основних засобів. При цьому широко використовують контрольні (вибіркові) інвентаризації. Перед інвентаризацією основних засобів проводять підготовчу роботу, а саме: перевіряють наявність і стан інвентарних карток або книг, технічних паспортів, іншої технічної документації, наявність документів на основні засоби, здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання чи тимчасове використання. Відповідним чином обробляють усі інші документи по надходженню і витрачанню основних засобів, роблять записи у картках чи книгах складського обліку і виводять залишки на початок інвентаризації.

Від осіб, які відповідальні за збереження о. з. беруть розписки про те, що всі документи по надходженню і використанню о. з. здані в бухгалтерію і не оприбуткованих або не списаних на видаток у них немає. Після цього перевіряють фактичну наявність о. з. у натурі по кожному місцезнаходженню і МВО при обов’язковій її участі. Інвентаризацію о. з. проводять за видами майна відповідно до класифікаційних груп, за галузями, місцями зберігання та МВО. Машини, обладнання і силові установки в інвентаризаційні описи записують індивідуально із зазначенням номера, заводу, року випуску, призначення, конструкції, потужності і балансової вартості. При виявленні об’єктів, які не відображені в обліку, а також об’єктів, по яких в обліку відсутні дані, що їх характеризують, комісія включає по них додаткові дані і технічні показники в інвентаризаційні описи. Оцінка не облічених засобів здійснюється за діючими цінами чи кошторисною вартістю, а знос встановлюється за технічним станом об’єкта. Виявлені не облічені об’єкти о. з ., їх оцінку і визнання зносу оформляють окремим актом. При цьому з’ясовують, коли і за чиїм розпорядженням було придбане майно, за рахунок яких джерел списані витрати на його придбання. Якщо під час інвентаризації виявляють, що проведені капітальні роботи (надбудова поверхів, добудова нових приміщень) не відображені в обліку, комісія по документах визначає суму збільшення початкової вартості об’єкта і відображує в описах (актах) зміни. Одночасно з’ясовують причини, через які вони в обліку не враховані, як і ким використовується додаткова площа.

Під час інвентаризації виявляють непридатні для експлуатації машини, обладнання. Їх потрібно записати в окремі описи і з’ясувати, чи не приховують несписанням об’єктів з балансу дострокове вибуття з ладу о. з. внаслідок порушення правил експлуатації, розукомплектування, не належного технічного догляду тощо.

Результати перевірки фактичної наявності о. з. оформляють проміжними актами.

Контроль наявності та надходження о. з.

Обліковують о. з. по кожному інвентарному об’єкту. Для індивідуального обліку інвентарні об’єкти нумерують, тобто присвоюють їм інвентарні номери. Аналітичний облік о. з. ведуть в інвентарних картках. На кожний об’єкт відкривають окрему картку (ф. 03-6), вказують назву та призначення об’єкта, його місцезнаходження, коротку характеристику, дані про капітальний ремонт та інші показники. Відкриті картки записують в опис, чим забезпечується контроль за наявністю карток.

Інвентарні картки, зареєстровані в описі, розміщують у картотеці згідно з класифікаційними групами, до яких відносять об’єкти.

Обліковують о. з. на рахунку 10 «Основні засоби». Це активний матеріальний рахунок, за дебетом якого відображають наявність та надходження об’єктів о. з., а за кредитом – їх вибуття. До рахунку 10 застосовують субрахунки згідно з прийнятою класифікацією. О. з. надходять на підприємство в порядку капітальних інвестицій, облік яких ведуть на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Оприбутковують об’єкти в склад основних засобів за актами Д-т 10 «Основні засоби» з кредиту 15 «Капітальні інвестиції», 42 «Додатковий капітал» та ін..

Ревізор перевіряє правильність ведення інвентарних карток шляхом звірки їх з актами на приймання о. з., інвентарним списком, записами у регістрах бухгалтерського обліку.

Контроль нарахування амортизації о. з.

У процесі виробництва о. з. втрачають свою споживну вартість і переносять її на створюваний за їхньою участю продукт. Внаслідок цього о. з. втрачають виробничі якості і, якщо вони не можуть бути відновлені ремонтом або модернізацією чи відновлення стає економічно невигідним, їх ліквідують. Таким чином, в процесі виробництва відбувається кругообіг вартості л. з. Так, їх вартість у вигляді амортизаційних відрахувань включають у собівартість виробленої продукції. В процесі її реалізації надходить виручка. Частина цієї виручки є відшкодуванням зношених о. з. і спрямовується на капітальні вкладення для оновлення о. з. Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань визначено чинним законодавством та П(С)БО 7 «Основні засоби».

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Строк корисного використання переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизація в цьому випадку нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку використання.

П(С)БО 7 містить п’ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий і податковий.

На рахунках бухгалтерського обліку нарахування амортизації відображають так: Д-т 83 «Амортизація» і К-т 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»; віднесено амортизацію на об’єкти обліку – Д-т 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» та інших залежно від напряму списання амортизації і К-т 83 «Амортизація». По безоплатно одержаних о. з. на суму нарахованої амортизації одночасно показують дохід – Д-т 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» і К-т 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів».

Ревізор перевіряє розрахунки по визначенню амортизації і віднесення її на об’єкти обліку. Нарахування амортизації податковим методом перевіряється на відповідність її нормам закону про оподаткування прибутку.

Контроль витрат на ремонт о. з.

Витрати на ремонт о. з. списують безпосередньо у витрати того виробництва, де їх використовують. Ревізор перевіряє кошторис ремонтних робіт, їх калькулювання, списання витрат, відповідність фактичного обсягу і вартості виконаних робіт відображеним показникам у обліку. При перевірці використовується контрольний обмір робіт.

Контроль вибуття о. з.

Кожне підприємство прагне раціональніше використовувати наявні о. з.. Якщо о. з. йому мало потрібні, неефективно використовуються, то це призводить до замороження коштів, зниження фондовіддачі. Зайве, яке не використовується на підприємстві, устаткування, транспортні засоби, прилади, інструменти, робоча та продуктивна худоба можуть бути продані. Підприємство має право списувати з балансу морально застаріле, зношене і непридатне для подальшого використання устаткування, транспортні засоби, інвентар та інструмент, якщо відновлення цього майна неможливе, економічно невигідне або воно не може бути реалізоване.

Для визначення об’єктів, які підлягають списанню, та оформлення необхідної документації на списання о. з. за наказом керівника підприємства або власника створюють комісії. Вони здійснюють безпосередній огляд об’єкта, встановлюють причини списання, визначають можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об’єкта, який списують, складають акти на списання о. з. і подають їх (відповідно) на розгляд правлінню, загальним зборам, керівнику чи власнику підприємства. При цьому комісія використовує відповідні документи: технічні паспорти, відомості бонітування тварин, акти аварії машини та інші. Списання будівель та споруд комісія оформляє актом.

Якщо о. з. списують внаслідок стихійного лиха, передчасного зношення, аварій, то до актів прикладають копії документів, де вказані причини списання із зазначенням заходів, які прийняті щодо винуватця.

Після затвердження актів о. з. розбирають і списують. Всі матеріальні цінності, одержані від ліквідації об’єктів, оприбутковують в господарстві за цінами можливого їх використання або реалізації. Розрахунок результатів від ліквідації об’єктів поміщають на зворотній стороні акта.

Оформлені та затверджені в установленому порядку акти на списання о. з. передають у бухгалтерію підприємства, де на їх основі провадять списання об’єктів.

Ревізор перевіряє дотримання законодавства щодо списання об’єктів о. з., використовуючи акти на ліквідацію, договори купівлі-продажу, розрахунки обґрунтованості рішень на ліквідацію об’єктів, правильність визначення результатів від ліквідації. Звертається увага на те, чи під виглядом ліквідації або продажу по занижених цінах не проходить привласнення об’єктів.

Основними завданнями інвентаризації є:

  1. виявлення фактичної наявності основних засобів;
  2. виявлення невикористовуваних основних засобів;
  3. дотримання умов зберігання основних засобів, а також правил утримання та експлуатації основних засобів;
  4. перевірка реальної вартості обліковуваних на балансі основних засобів.

Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше першого жовтня;

Проведення інвентаризації є обов’язковим:

  • Ø перед складанням річної бухгалтерської звітності;
  • Ø при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийняття-передання справ);
  • Ø при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день установлення таких фактів);
  • Ø після пожежі або стихійного лиха (повені, землетрусів та ін.) – терміново після ліквідації пожежі або стихійного лиха;
  • Ø у випадку ліквідації установи;
  • Ø згідно з розпорядженням судових та слідчих органів;
  • Ø при передачі майна установи в оренду;
  • Ø при передачі підприємств, установ, організацій або їх структурних підрозділів із одного підпорядкування в інше (на встановлену дату передачі).

Інвентаризація може не проводитися у випадках передачі установ чи їх структурних підрозділів, а також будівель та споруд усередині одного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади (якщо інвентаризація була раніше проведена у відповідні терміни).

Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне та своєчасне її проведення несе керівник установи. Головний бухгалтер, разом із керівниками відповідних підрозділів та служб, зобов’язаний контролювати дотримання установлених правил проведення інвентаризації.

Для проведення інвентаризації наказом керівника установи створюється комісія з числа працівників установи за обов’язкової участі головного (старшого) бухгалтера. Інвентаризаційну комісію очолює керівник установи чи його заступник. Наказом установлюється також терміни початку та закінчення робіт з проведення інвентаризації та порядок відображення її результатів у обліку. В установах, у яких унаслідок великого обсягу робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечене однією комісією, утворюються також місцеві комісії, очолювані керівниками відповідних структурних підрозділів, на які покладається проведення інвентаризації в структурних підрозділах цих установ. Забороняється призначати головою місцевої інвентаризаційної комісії в одній і тій самій установі одного й того самого працівника два роки підряд. До складу місцевої комісії включається працівник бухгалтерії. Робота місцевих комісій організовується та контролюється центральною комісією.

Інвентаризаційні комісії несуть відповідальність за:

своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації відповідно до наказу керівника установи;

повноту і достовірність внесення до інвентаризаційних описів даних про фактичні залишки майна, основних засобів;

правильність і своєчасність оформлення матеріалів інвентаризації відповідно до встановленого порядку.

Члени інвентаризаційних комісій за внесення в описи неправильних даних про фактичні залишки матеріальних цінностей з метою приховання недостач або лишків матеріальних цінностей несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Забороняється проводити інвентаризацію цінностей при неповному складі членів інвентаризаційної комісії. Відсутність хоча б одного члена комісії при проведенні інвентаризації є підставою для визнання результатів інвентаризації недійсними. Перевірка залишків матеріальних цінностей у натурі членами комісії проводиться за обов’язкової участі матеріально відповідальних осіб.

До початку інвентаризації в бухгалтеріях необхідно закінчити обробку всіх документів про надходження і видачу матеріальних цінностей, провести відповідні записи в реєстрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації.

Особи, відповідальні за збереження матеріальних цінностей, до початку інвентаризації дають розписку про те, що всі прибуткові та видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані в бухгалтерію, всі товарно-матеріальні цінності, що надійшли на зберігання, оприбутковані, а ті, що вибули – списані.

1.18. Інвентаризація, як правило, повинна проводитися на перше число місяця. Якщо інвентаризація цінностей в якомусь місці їх зберігання не може бути закінчена в один день, вона може бути розпочата раніше і закінчена після першого числа. У цьому випадку дані інвентаризації повинні бути скориговані станом на перше число місяця. Якщо інвентаризація на складах або в інших закритих приміщеннях не закінчена в той самий день, то приміщення слід опечатати в кінці робочого дня інвентаризаційною комісією. Печатка на час інвентаризації зберігається у голови інвентаризаційної комісії. Під час перерв у роботі інвентаризаційних комісій (на обідню перерву, в нічний час, з інших причин) описи повинні зберігатися у ящиках, шафах, сейфах, у закритому приміщенні, де проводиться інвентаризація.

Інвентаризація основних засобів проводиться за їх місцезнаходженням та за матеріально відповідальними особами, на зберіганні вони знаходяться.

Наявність цінностей при інвентаризації виявляється шляхом обов’язкового підрахунку, зважування, обміру і таке інше, виходячи зі встановлених одиниць виміру. Визначення ваги (або об’єму) матеріалів, що зберігаються насипом, можна проводити на підставі технічних розрахунків, про що в описах робиться відповідна відмітка. Найменування інвентаризованих цінностей і об’єктів (предметів) та їх кількість відображаються в описах за субрахунками, номенклатурою та в одиницях виміру, прийнятих у обліку.  На цінності, які не належать установі, але знаходяться в її розпорядженні, складаються окремі описи з розподілом: на орендовані, прийняті на відповідальне зберігання і таке інше.

Дані інвентаризації з кожного виду цінностей записуються в інвентаризаційні описи окремо, за місцезнаходженням цінностей і особами, відповідальними за їх зберігання. Ці описи складаються в двох примірниках. При зміні матеріально відповідальних осіб складається три примірники опису.

Описи підписуються головою та всіма членами інвентаризаційної комісії, а матеріально відповідальні особи пишуть на кожному описі розписку такого змісту:

“Усі цінності, пойменовані в цьому інвентаризаційному описі з N……. до N……., перевірені комісією в натурі за моєї присутності та внесені в опис, у зв’язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, перелічені в описі, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні”.

Описи можуть бути заповнені як ручним способом, так і засобами обчислювальної та іншої оргтехніки. Описи, що складаються вручну, заповнюються чорнилами або кульковою ручкою чітко і ясно. Жодні виправлення і підчистки є неприпустимими. На кожній сторінці опису прописом вказуються число порядкових номерів матеріальних цінностей і загальний підсумок кількості всіх цінностей у натуральних показниках, записаних на даній сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах і таке інше) ці цінності показані. У тих випадках, коли матеріально відповідальні особи виявлять після інвентаризації помилки в описах, вони повинні негайно (до відкриття складу, комори, секції і таке інше) заявити про це голові інвентаризаційної комісії. Інвентаризаційна комісія виконує перевірку вказаних фактів і, у випадку їх підтвердження, проводить виправлення виявлених помилок у встановленому порядку. Виправлення повинні бути вказані і підписані всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. В описах не можна залишати незаповнені рядки. На останніх сторінках описів незаповнені рядки прокреслюються.

У разі зміни матеріально відповідальної особи в описах особа, яка прийняла цінності, розписується про їх отримання, а та, яка здала, – про їх здачу.

Матеріальні цінності, отримані під час проведення інвентаризації, приймаються матеріально відповідальними особами в присутності членів інвентаризаційної комісії та оприбутковуються після інвентаризації. Ці матеріальні цінності заносяться до окремого опису під найменуванням “Матеріальні цінності, отримані під час інвентаризації”. В описі вказується коли, від кого вони надійшли, дата і номер прибуткового документа, найменування, кількість, ціна та сума. Одночасно на прибутковому документі за підписом голови інвентаризаційної комісії робиться відмітка “Після інвентаризації” з посиланням на дату опису, в який записані ці цінності.

До початку інвентаризації слід перевірити:

  1. наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг, описів та ін.);
  2. наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;
  3. наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті установою в оренду, на зберігання, на тимчасове користування. За відсутності документів слід забезпечити їх отримання чи оформлення.

При виявленні розходжень і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації необхідно в ці документи внести відповідні виправлення й уточнення.

Під час інвентаризації комісія в обов’язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, записує в описи повні найменування цих об’єктів і їхні інвентарні номери. У випадку відсутності технічної документації про це вказується в описах – у графі “Примітка”.

Машини, обладнання та інші об’єкти перевіряються за заводськими номерами і заносяться в описи окремо, із вказівкою інвентарного номера.

Основні засоби записуються в описі під найменуванням, відповідно з основним призначенням об’єкта. Об’єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню.

У випадках, коли проведені капітальні роботи (надбудова поверхів, прибудова нових приміщень та інше) або часткова ліквідація будівель і споруд (злам окремих конструктивних елементів) не відображені в бухгалтерському обліку, комісія повинна за відповідними документами визначити суму збільшення або зменшення балансової вартості об’єкта і привести в описі дані про проведені зміни. Одночасно з цим комісія повинна встановити винних осіб і причини, з яких конструктивні зміни об’єктів не отримали відображення в обліку.

Окремі описи складаються при інвентаризації садів, виноградників, ягідників, лісопосадок, ставків, водоймищ, іригаційних і меліоративних споруд. Насадження записуються за культурами, ботанічними сортами із вказівкою року закладення, площею, кількістю дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються до опису за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, року спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що характеризують їх призначення і стан.

Присвоєні об’єктам (предметам) основних засобів інвентарні номери не повинні змінюватися. Заміна номерів може бути проведена в тих випадках, коли виявлено, що об’єкти помилково відображаються не в тій групі основних засобів, до якої вони повинні бути включені за своїм техніко-виробничим призначенням, а також у випадках встановлення невірної нумерації.

При виявленні об’єктів (предметів), що не знаходяться на обліку, а також об’єктів (предметів) з відсутніми в обліку даними, що їх характеризують, комісія повинна включити в опис відсутні відомості і технічні показники цих об’єктів (предметів), наприклад: про будівлі – вказати їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об’єм (зовнішнього чи внутрішнього обміру), площу (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

Оцінка виявлених і не врахованих з моменту проведення останньої інвентаризації об’єктів повинна бути проведена за дійсною вартістю, а знос слід визначити за справжнім технічним станом об’єктів, із оформленням даних оцінки та зносу відповідними актами.

На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий опис із вказівкою часу введення в експлуатацію та причин, що довели до стану непридатності ці об’єкти. Списання таких об’єктів проводиться у порядку, встановленому “Типовою інструкцією про порядок списання основних засобів бюджетних установ”.

Інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які містяться у приладах, обладнанні та інших виробах, здійснюється одночасно з інвентаризацією цих матеріальних цінностей у терміни, встановлені для матеріальних цінностей. Інвентаризація дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння проводиться відповідно до “Інструкції про порядок одержання, використання, обліку та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 06.04.98 N 84 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.04.98 за N 271/2711.

При інвентаризації нематеріальних активів їх наявність установлюється або за документами, що були підставою для оприбуткування, або додатково за документами, якими оформлені (тобто підтверджуються) майнові права.

При інвентаризації нематеріальних активів до інвентаризаційного опису вписуються такі дані: назва, характеристика, первісна вартість, сума зносу, дата придбання, термін корисного використання. При цьому перевіряється обгрунтованість сум.

У разі виявлення надлишків об’єктів нематеріальних активів, інвентаризаційна комісія записує їх в інвентаризаційний опис із внесенням потрібних даних. Оцінка таких об’єктів проводиться відповідно до дійсної відновлювальної вартості і оформлюється відповідними актами.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» записано: «Нематеріальний актив – об’єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податку». Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» нематеріальний актив – немонетарний актив, який немає матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.  Монетарними активами є гроші, а також інші активи, які мають бути отримані у визначеній сумі грошей. Всі інші активи немонетарні – запаси, меблі, станки, але вони не є нематеріальними активами, бо мають фізичне вираження.

П(С)БО 8 виділяє такі групи н. а.

–         права користування природними ресурсами (право користуватися надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

–         права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

–         права на комерційні позначення (права на торговельні марки, знаки для товарів і послуг, комерційні (фірмові) найменування тощо);

–         права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, в тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

–         авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для ЕОМ тощо);

–         гудвіл;

–         інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Надходження та оприбуткування будь-якого об’єкта н. а. на підприємстві потрібно підтвердити відповідним первинним документом, в якому вказується докладна характеристика об’єкта, його первісна вартість, термін корисного використання, норма зносу (амортизації), підрозділ, в якому буде використовуватись об’єкт; підписи посадових осіб, що прийняли об’єкт, з доданням документів, в яких описується сам об’єкт н. а. або порядок його використання. П(С)БО 8 визначено порядок оцінки н. а. Придбані (створені) н. а. зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Вона складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Н. а. обліковуються на р. 12 «Нематеріальні активи» та 19 «Гудвіл при придбанні». Р.12 – А, Д-т – придбання або отримання в результаті розробки н. а. та сума їх дооцінки, К-т – вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигід від його використання та сума уцінки н. а.

Р. 19 має такі субрахунки:

– 191 «Гудвіл» – Д-т – відображається вартість гудвілу, що виникає при придбанні іншого підприємства, К-т – сума нарахованої амортизації гудвілу і сума списаного гудвілу;

– 192 «Негативний гудвіл» – Д-т – зменшення вартості гудвілу при визнанні доходу, К-т – вартість негативного гудвілу, що виникає при придбанні іншого підприємства.

Гудвіл – це н. а., вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, нових технологій тощо. Гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання. Гудвіл є потенційним доходом. Вартість гудвілу зростає за рахунок росту репутації серед покупців та постачальників, кваліфікації робітників і службовців, якості товарів, фінансової стабільності тощо.

Аналітичний облік н. а. ведеться по видах та окремих інвентарних одиницях у цілих гривнях. Копійки, якщо вони є, списуються у витрати виробництва при оприбуткуванні н. а. Для аналітичного обліку використовують інвентарні картки або спеціальну книгу. Аналітичний облік гудвілу і негативного гудвілу ведеться за об’єктами придбання.

Нарахування амортизації н. а. відповідно до П(С)БО 8 здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років. Метод амортизації н. а. обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому н. а. став придатним для використання; припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття н. а. Термін корисного використання н. а. та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни умов отримання майбутніх економічних вигід. Амортизація н. а. нараховується виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Ревізор перевіряє правильність віднесення об’єктів до н. а., їх оцінку, нарахування амортизації, використовуючи акти на приймання-здачу об’єктів, розрахунки вартості та амортизації активів та інші документи.

загрузка...