Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Контроль витрат на виробництво

Контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на виробництво – одна з найважливіших ділянок ревізійної діяльності. Важливість правильності та обґрунтованості віднесення витрат зумовлена тим, що, по-перше, собівартість є важливим показником оцінки роботи підприємств, а по-друге, від обґрунтованості списання витрат на виробництво продукції та її реалізацію залежать фінансові результати. Оскільки в умовах ринкових відносин об’єктом оподаткування є прибуток, то неправильне списання витрат на виробництво може спричинити підприємству значні втрати у зв’язку із фінансовими санкціями при виявленні податковою інспекцією заниженого прибутку. Одночасно завищення прибутку також небажане, бо безпідставно будуть відраховуватися кошти на платежі у бюджет, дивіденди акціонерам тощо.

Контроль віднесення витрат на виробництво необхідно здійснювати у двох напрямах: за повнотою і правильністю включення витрат у собівартість продукції та віднесення їх на незавершене виробництво; з’ясуванням причин перевитрат і виявленням фактів нераціонального використання матеріальних і трудових ресурсів.

Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” і Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.01 р. Хе 132, із змінами і доповненнями.

Ревізору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднести на витрати виробництва за такими елементами:

•    матеріальні витрати;

•    витрати на оплату праці;

•    відрахування на соціальні заходи;

•    амортизація;

•    інші операційні витрати.

Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат. Крім того, поелементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. Поелементне групування витрат є  підставою   для складання кошторисів.

Для контролю за складом витрат у місцях їх проведення і визначення собівартості за видами вироблюваної продукції потрібно знати, на який вид продукції і коли їх віднести. Перевірка проводиться за даними виробничих звітів ф. № 10.3 а с.-г., 10.3 б с.-р., 10.3 в с.-г., 10.3 г с.-г.

До виробничої собівартості продукції (робіт і послуг) належать: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати. Витрати на виробництво продукції відповідно до Методичних рекомендацій № 132 у плануванні та обліку групуються за статтями, які підприємство визначає самостійно і затверджує наказом про облікову політику.

Правильність списання витрат перевіряють на підставі складених у встановленому порядку первинних і зведених документів. Неправильно оформлені та недооформлені документи підлягають детальному дослідженню.

За статтею “Витрати на оплату праці” перевіряють правильність віднесення на цю статтю витрат з оплати праці на підставі зведеної відомості нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї по об’єктах обліку, яка складається на підставі первинних документів з обліку праці (облікових листів тракториста-машиніста, облікових листів праці та виконаних робіт, розрахунків нарахування оплати праці працівникам тваринництва та ін.), накопичувальних відомостей, журналів обліку витрат.

Метою ревізії витрат за статтями “Корми”, “Насіння і посадковий матеріал”, “Добрива”, “Засоби захисту рослин” та інших витрачених матеріальних ресурсів є з’ясування правильності списання та достовірності даних про витрачання їх за кількістю відповідно до обґрунтованих норм та вартісної оцінки, виявлення нераціональних витрат і втрат матеріальних цінностей. При перевірці встановлюють правильність визначення реальних обсягів робіт (посівних площ, поголів’я худоби), обґрунтованість норм витрат, оцінки виробничих запасів. Особливу увагу слід звернути на правильність оцінки матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво (чи проводиться вона за методом оцінки згідно з П(С)БО 9 “Запаси”, чи закріплений прийнятий порядок оцінки в наказі про облікову політику). Неправильна оцінка матеріалів призводить до викривлення даних про витрати на виробництво. Для контролю цих статей витрат використовують звіти про рух матеріальних цінностей, які зіставляються з первинними документами: актами на витрату насіння і посадкового матеріалу, актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів, лімітно-забірними картками, накладними.

У статті “Роботи та послуги” відображаються витрати на роботи та послуги власних допоміжних виробництв, які забезпечують виробничі потреби, та вартість послуг виробничого характеру, наданих сторонніми підприємствами.

До складу цієї статті включають вартість послуг власного та залученого автомобільного, тракторного та гужового транспорту. Витрати відносяться на окремі об’єкти планування та обліку, виходячи з обсягів робіт, пов’язаних із перевезенням вантажів (у тонно-кілометрах, умовних еталонних гектарах тощо).

Вартість послуг електро-, тепло-, водо- та газопостачання визначається з включенням вартості, відповідно, електричної, теплової енергії, води, газу, одержаних зі сторони та вироблених на власному підприємстві. Перевірка проводиться на підставі накопичувальних та групувальних відомостей по допоміжних виробництвах, рахунків-фактур, журналу-ордера 6 с.-г.

Суми нарахованої амортизації перевіряють за відомістю нарахування амортизації та інших необоротних активів. Порядок контролю за нарахуванням амортизації висвітлено в темі 9.

Статтю “Витрати на ремонт необоротних активів” контролюють на підставі первинних документів, зведених відомостей, регістрів синтетичного та аналітичного обліку. Так, суми оплати праці працівників, зайнятих на ремонтних операціях, слід перевірити за нарядами на відрядну роботу; вартість запасних частин, ремонтно-будівельних та інших матеріалів – за звітами про рух матеріальних цінностей; вартість послуг сторонніх організацій за рахунками-фактурами, записами в журналі-ордері 6 с.-г. Методика перевірки інших витрат аналогічна попереднім статтям.

Ретельній перевірці підлягає також правильність віднесення на витрати загальновиробничих витрат. На сільськогосподарських підприємствах відповідно до Методичних рекомендацій № 132 загальновиробничі витрати не діляться на постійні і змінні. Вони розподіляються між об’єктами обліку І планування пропорційно до загальної суми витрат, за винятком вартості насіння, кормів, сировини, і відносяться на собівартість тільки тієї продукції, яка виробляється у даній бригаді чи галузі. Перевірка проводиться на підставі Відомості розподілу загальновиробничих витрат.

Важливим питанням ревізії є вивчення планової собівартості одиниці окремих видів продукції. При цьому планову собівартість у розрізі окремих калькуляційних статей витрат зіставляють із плановою і фактичною собівартістю за минулий звітний період, із нормативами витрат і фактичним рівнем затрат за проаналізований період. Таким порівнянням можна виявити значні відхилення планових показників від фактичних (перевитрати чи економію). У такому разі ревізору слід з’ясувати причини і винних осіб.

загрузка...