Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Мета і завдання бухгалтерського обліку

Для забезпечення своїх потреб люди здійснюють господарську діяльність, яка пов’язана з матеріальним виробництвом, торгівлею, виконанням робіт, наданням послуг. Вона вимагає управління і контролю, що забезпечується за допомогою обліку. Отже, людство не може не вести облік, бо воно не може відмови­тися від господарської діяльності. Вона створила господарський облік, який є необхідною умовою її здійснення. Кожна фор­мація мала свій рівень розвитку, якому відповідав господарсь­кий облік.

Господарська діяльність включає господарські процеси: поста­чання (заготівля), виробництво, реалізація. Під час постачання підприємство закуповує сировину та інші матеріали, які в процесі виробництва перетворюються на новий продукт. У процесі ре­алізації він продається і підприємство отримує кошти для продов­ження діяльності та накопичення багатства. Облік забезпечує кількісну і якісну інформацію, необхідну для діяльності юридич­них та фізичних осіб, які є суб’єктами господарської діяльності. При її здійсненні постійно мають бути господарські засоби, ство­рені за рахунок певних джерел.

З розвитком людського суспільства все більше з’являлась не­обхідність у вимірюванні, реєстрації та систематизації фактів господарської діяльності. Облік поступово стає найважливішим інструментом управління. Але щоб раціонально управляти гос­подарською діяльністю, потрібно мати інформацію різних видів. В окремих випадках потрібна дуже термінова інформація для своєчасного прийняття управлінського рішення; інколи потрібна детальна інформація, яка дає можливість встановлюва­ти закономірності в господарських процесах, їх прогнозувати і робити висновки на підставі спостережень за масовими явища­ми; найчастіше для управління потрібна достатньо точна інфор­мація, яка одержується шляхом документального оформлення фактів господарських процесів. Тому з єдиного обліку почали виділятися окремі його види: оперативний (оперативно-технічний), статистичний, бухгалтерський. Кожний з цих видів обліку має свої завдання, об’єкти, способи одержання та опра­цювання інформації.

Для кількісного і якісного відображення господарських за­собів, їх джерел, господарських процесів використовують такі ви­ди вимірників: натуральні, трудові, грошові.

У бухгалтерському обліку обов’язково застосовують грошо­вий вимірник. Поряд з ним можуть бути використані також на­туральні та трудові вимірники. Наприклад, в обліку відобража­ють, що на підприємстві є готової продукції на 100 000 грн. Паралельно з цим можна деталізувати, що на підприємстві є го­това продукція – столи в кількості 500 штук на суму 70 000 грн і стільці 300 штук на суму ЗО 000 грн, що разом становить 100 000 грн. Тобто грошовий вимірник у бухгалтерському обліку має бути завжди, а натуральні та трудові вимірники ви­користовують при потребі.

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік забезпечує суцільну і безперервну реєстрацію всіх господарських операцій конкретного під­приємства у грошовому вимірнику на підставі документів. Цим він суттєво відрізняється від оперативного і статистичного обліку, які застосовують метод вибіркового спостереження і контролю. Усі три види обліку — оперативний, статистичний і бухгал­терський – між собою тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного, становлять єдину систему народногосподарського обліку (рис. 1.1).

Розвиток суспільних відносин обумовив появу обліку. Точний момент його виникнення назвати неможливо. Перші згадки про облік дають нам сувої папірусу Древнього Єгипту, глиняні таб­лички з Вавілона, вибілені гіпсом дощечки з Греції, пергамент з Риму. Можна стверджувати, що облік виник 5—6 тис. років тому. Звичайно, людство могло вести облік лише після того, як во­но навчилося писати і рахувати.

Одностайної думки щодо визначення конкретних етапів обліку учені не мають. Найчастіше виділяють чотири періоди розвитку

обліку:

1)з моменту виникнення товарно-грошових відносин до кінця

XVIII століття. В цей період виникли різні способи реєстрації фактів у облікових регістрах, широкого розповсюдження набув метод подвійного запису;

2)з кінця XVIII століття до кінця XIX століття. Цей період
характеризується значним розвитком товарно-грошових відносин
в окремих країнах і в усьому світі, що обумовило появу різних
теорій обліку: у Франції – юридична, в Італії – матеріалістична,
в Німеччині – камеральна тощо;

3)з кінця XIX століття до початку XX століття. Для цього
періоду характерним є встановлення теоретичних основ обліку;

4)з початку XX століття до наших днів. У цей період розроб­-
лені базові принципи оцінки майнового стану господарюючих
суб’єктів і ведення обліку, стрімко здійснюється розробка і вико­-
ристання в обліку нових комп’ютерних технологій.

Якісний революційний стрибок у бухгалтерському обліку відбувся у зв’язку з його систематизацією та обґрунтуванням методу подвійного запису. Це зробив видатний італійський математик, монах Лука Пачолі (1445—1515 рр.). Він написав трактат XI «Про рахунки і записи», який увійшов до складу фундаментальної праці «Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення». Трактат надрукований у 1494 ро­ці, а потім був перекладений багатьма мовами, в тому числі російською (1894 рік).

Л. Пачолі заклав наукові основи обліку, виходячи зі суто прак­тичної діяльності. Більшість термінів, які використав Л. Пачолі, збереглася в обліку до цього часу. Тому нашу бухгалтерію інколи називають «італійська бухгалтерія». Слово «бухгалтерія» похо­дить з німецької мови і в дослівному перекладі означає «книго-тримання», а за змістом – «рахівництво».

Нині в Україні здійснюється реформування бухгалтерського обліку відповідно до міжнародних правил його ведення з ураху­ванням особливостей і традицій нашої держави.

Бухгалтерський облік поєднує економіку, право, математику дає інформацію для розвитку інших наук. Він є наукою про систему отримання, опрацювання і видачі інформації для використання її в управлінні. Бухгалтерський облік об’єднує ряд наукових дисциплін: теорію бухгалтерського обліку, організацію бухгалтерського обліку, фінансовий облік, управлінський облік, бухгалтерський облік у галузях економічної діяльності, кальку­лювання, звітність тощо.

Бухгалтерський облік пов’язаний з іншими науками, має дві сторони – теоретичну і прикладну. Побудова обліку ґрунтується на філософії, що вивчає загальні закони розвитку суспільства та пізнання.

Бухгалтерський облік ведеться відповідно до прийнятої зако­нодавчої бази, а тому безпосередньо пов’язаний з юридичними науками.

Є прямий зв’язок між бухгалтерським обліком та економічни­ми науками – політичною економією, економікою, фінансами, статистикою, плануванням, аналізом, аудитом, управлінням та іншими.

Політична економія вивчає фази економічного відтворення: постачання, виробництво, реалізацію. Бухгалтерський облік фіксує процес здійснення цих фаз на конкретному під­приємстві.

Економіка відображає дію економічних законів з конкретних галузей економіки. Бухгалтерський облік розкриває і фіксує суть економічних явищ, що відбуваються на підприємстві.

Фінанси – економічна дисципліна, яка вивчає взаємовідноси­ни між суб’єктами господарювання. Бухгалтерський облік забез­печує їх кількісне відображення.

Інформація бухгалтерського обліку і статистики взаємо­пов’язана. В першому випадку вона виражається в конкретній формі, а в другому – в узагальненому вигляді.

Бухгалтерський облік, головним чином, вивчає ті факти, які вже сталися, а планування — ті, які будуть у майбутньому. Підста­вою для планування є інформація про факти, що відбулися. Та­ким чином облік пов’язаний з плануванням.

Аналіз є проміжним етапом між збором інформації та її підго­товкою для прийняття управлінських рішень. Отже, економічний аналіз – це, по суті, заключний етап бухгалтерського обліку.

Аудит вивчає методи, пов’язані з перевіркою стану бухгал­терського обліку. Бухгалтерська інформація використовується в управлінні для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік тісно пов’язаний з математикою. Бух­галтер постійно виконує арифметичні дії для підрахунків у доку­ментах та облікових регістрах.

При   веденні   обліку   використовується етика, психологія, логіка. У своїй практичній діяльності бухгалтер опирається на ділову кореспонденцію, яка регламентує правила складання діло­вих документів.

Інтернаціональною емблемою облікових працівників є герб бухгалтерів. На ньому зображені сонце, ваги і крива Бернулі та написаний девіз «Наука, довіра, незалежність». Сонце – означає освітлення діяльності, ваги – баланс, крива Бернулі – облік буде “снувати вічно.

Отже, бухгалтерський облік як наука пов‘язаний з іншими на­уками і функціонує паралельно з ними.

Законом України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ «Про бух­галтерський облік та фінансову звітність в Україні» (стаття 3) визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Тобто бухгал­терський облік ведуть для одержання економічної інформації про стан засобів і джерел та зміни, що відбуваються за госпо­дарської діяльності з метою управління, контролю, аналізу і планування.

Різним користувачам потрібна відповідна інформація: власни­кам – про стан їхнього капіталу, збагачуються вони чи бідніють, яка діяльність більш ефективна; працівникам – про рівень за­робітної плати, охорону праці; постачальникам – про фінансовий стан та наявність коштів для своєчасних розрахунків; державі — про розмір податків і для статистики тощо.

Мета бухгалтерського обліку пов’язана з вимогами управління підприємством.

Відповідно до мети є такі завдання бухгалтерського обліку:

–  фіксування первинних даних про господарську діяльність;

–  систематизація, обробка і зберігання первинних даних;

–  забезпечення необхідною інформацією з метою управління,
контролю і аналізу діяльності підприємства.

загрузка...