Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Методи і прийоми економічного аналізу, їх характеристика

Серед традиційних статистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітична обробка (головним чином первісна), найпоширеніші:

  • використання абсолютних і відносних величин;
  • використання середніх величин;
  • порівняння;
  • побудова рядів динаміки;
  • • групування;
  • • балансовий метод;
  • • індексний метод.

Абсолютні величини економічних явищ і процесів — це конкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів, витрат, прибутку тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастіше не може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величини є основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахунку відносних і середніх величин.

Відносні величини — це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими (відсоток, питома вага, індекс, темп зростання, прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини дають точне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища. Наприклад, “Підприємство № 1 за 2002 рік одержало прибуток у розмірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу, а підприємство № 2 — 0,53 грн. на одну гривню вкладеного власного капіталу”. Те саме можна сказати про вирази: “У 2002 році підприємство виробило продукції на суму 3400 тис. грн.” і “Випуск продукції підприємства в 2002 році становив 82,4 % до обсягу продукції за 2001 рік” тощо.

Середні величини - це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ, процесів, показників. Наприклад, підрахувавши середньомісячні заробітки на одного працівника на підприємствах А і Б, що становили 197 і 232 грн., можна робити певні висновки і використовувати ці дані для аналізу інших економічних показників.

В аналізі важливе значення має якість середніх величин, що цілком залежить від однорідності усереднюваних об’єктів. Середня величина тільки тоді відображає дійсно типовий, узагальнюючий рівень аналізованого показника, якщо вона розрахована, виходячи з однорідної сукупності.

В економічному аналізі найчастіше використовуються такі середні величини:

  • середня арифметична проста;
  • середня арифметична зважена;
  • середня хронологічна;
  • середня квадратична.

Середня арифметична проста (незважена) застосовується для аналізу незгрупованих даних. Наприклад, якщо треба обчислити середньомісячну заробітну плату на підприємстві, треба врахувати фактичний заробіток кожного працівника, тобто обчислити загальний фактичний фонд заробітної плати і розділити його на кількість працівників. Аналогічно визначається, скажімо, середньорічна сума прибутку (річний прибуток ділиться на 12), середня за рік відпускна ціна на певний вид виробів підприємства (вартість реалізованої за рік продукції ділиться на її кількість) тощо.

Якщо ж аналізуються показники, явища, які в межах сукупності входять до системи інших показників, причому за ними варіанти аналізованих величин мають неоднакову чисельність, застосовується середня арифметична зважена. Наприклад, якщо є дані про середньомісячну заробітну плату на одного працівника в трьох цехах підприємства відповідно 174, 191 і 199 грн., то, не врахувавши кількість працівників у кожному з цехів, визначити середню заробітну плату для трьох цехів підприємства в цілому неможливо. Не має сенсу це робити шляхом застосування простої середньої (174 + 191 + 199): 3, бо це буде фіктивна середня хоча б через те, що, перемноживши одержаний результат на загальну кількість працівників, не можна одержати загальної суми фонду заробітної плати цехів. Для правильного розрахунку середньої заробітної плати в таких і подібних випадках застосовується формула середньої зваженої величини (X зв): Х=∑ х1f1/∑ f1

де X1 — варіанти значень аналізованого показника; f1  — частоти (ваги). Якщо у вищенаведеному прикладі відомі дані про чисельність працівників трьох цехів (відповідно 65, 119 і 21 особа), то середня заробітна плата становитиме

(174 • 65 + 191 • 119 + 199 • 21): 205 = 186,43 грн.

Середня хронологічна розраховується при аналізі показників, які задані дискретно, тобто у формі величин, які характеризують явище на певні моменти, на певні дати. Якщо є показники, які характеризують аналізоване явище за період, розбитий на рівні проміжки часу, середня величина в таких випадках визначається як середня хронологічна Ххр за формулою:

—     0,5х, 7 + ... + 0,5х„

Ххр = n-1                       ,

де хі хь х„ – варіанти значень аналізованого показника;

п - кількість варіантів.

Середня квадратична. З математичної статистики відомо, що сума квадратів відхилень індивідуальних значень показника, що аналізується, від середньої арифметичної менша від будь-якого іншого числа. Ця властивість середньої арифметичної величини нерідко використовується при аналізі варіації багатьох показників фінансово-господарської діяльності підприємств.

Порівняння — дуже поширений прийом, який застосовується в аналізі; саме з нього зазвичай розпочинається розв’язання багатьох аналітичних задач, саме воно задає напрям аналітичному дослідженню. У фінансово-економічному аналізі застосовуються порівняння:

  • явищ, показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минулі періоди), що приймається за базовий;
  • даних фактичних (звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);
  • звітних даних із середніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);
    • просторові порівняння з даними роботи інших підприємств.

Основна умова ефективності застосування прийому порівняння (і водночас одна з найскладніших задач фінансово-економічного аналізу) – це досягнення зіставності показників, які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з’являється повна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, можна проводити аналітичні розрахунки, які базуються на порівнянні. Динамічні порівняння майже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогою індексів цін і тарифів.

Побудова рядів динаміки. Для відображення розвитку аналізованого показника в часі (у динаміці) будують ряди динаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами. Прикладом рядів можуть служити дані фінансово-господарської діяльності промислового підприємства за період 1996-2002 рр. (табл. 1).

Таблиця 1 Показники фінансово-господарської діяльності підприємстваза період 1996-2002 рр.

Рік Статутний капітал у

зіставних цінах

на кінець

відповідного

року, тис. грн.

Ланцюгові темпи

зростання обсягу випуску

продукції, %

Середньорічна

заробітна плата

одного працівника

за зіставною

оцінкою, грн.

1996 3420 100,0 2339
1997 3577 100,6 2501
1998 3949 103,7 2775
1999 2855 86,9 2254
2000 3270 90,4 1968
2001 4600 97,6 2043
2002 4925 98,2 2256

Математико-статистичні методи обробки рядів динаміки дають змогу обчислювати дуже важливі для аналітичних цілей показники зміни рівнів рядів динаміки, такі як абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, середній рівень, середній абсолютний приріст, середній темп, приросту тощо. Неабияке значення в аналізі

мають методи обробки рядів динаміки з метою виявлення тенденцій розвитку та їх аналізу (методами простої і зваженої змінних середніх, методом найменших квадратів та іншими методами).

Групування - це прийом аналізу, який полягає у формуванні з масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками. Істотними з точки зору розв’язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування масиву аналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованих за певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції, властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналізу (побудова груп за більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумкових показників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об’єктах, що аналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершення метод групування набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітичних таблиць жодна більш-менш складна аналітична задача не може бути розв’язана раціонально.

Балансовий метод аналізу — це відображення й аналіз (найчастіше — двох) груп взаємопов’язаних економічних показників. У формі балансу підприємство планує фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про фінансові ресурси та їх розміщення (бухгалтерське балансове аналітичне значення має складання матеріальних балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо). Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансової діяльності підприємств ресурсами (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих в’язаних показників. Наприклад, при складанні фінансового підприємства (балансу доходів і видатків) аналізується одержання прибутку та інших джерел фінансових ресурсів, виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби. У тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (у тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).

Особливістю об’єктів фінансово-економічного аналізу підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предметними з точки зору вжиття певних конкретних заходів для підвищення якості роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений на кінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що мають цей результат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований об’єкт з метою визначення впливу інших є одною з центральних в аналізі, і має назву

елімінування. За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається величина впливу кожного з них на кінцевий результат.

Зв’язок між аналізованим об’єктом і факторами, що визначають, представлений функціонально, тобто через модель-формулу (в аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування):

  • індексний метод;
  • метод ланцюгових підстановок;
  • метод різниць.

Індексний метод аналізу застосовується для вивчення в динаміці економічних явищ, які формуються під впливом факторів, кожен з яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об’єкта аналізу даним методом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що в кожного підприємства (промислового, торговель­ного) обсяг продажу окремих товарів із року в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні   (групові)   індекси   обсягу  реалізації  (продажу)   товарів характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відповідають на питання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять незіставні величини), а також як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якісного) на кінцевий результат — виручку від реалізації.

Індексний метод аналізу дає змогу розв’язати ці задачі шляхом побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси — це загальні індекси (які, як уже зазначалося, характеризують явища, що визначаються сукупністю безпосередньо несумірних елементів), в яких з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні.  Форми  агрегатних  індексів для загального  індексу

обсягу реалізації продукції мають такі:

• агрегатний індекс фізичного обсягу реалізації продукції

• агрегатний індекс цін на продукцію підприємства

Для побудови індексів Іоп Іц використовується правило побудови агрегатних індексів, яке обґрунтовується в загальній теорії статистики: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), які входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду, кількісні елементи — на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує, який відокремлений вплив на загальний результат справив той чи інший фактор.

Приклад. Є такі дані про середньомісячну заробітну плату на одного працівника і фактичний фонд заробітної плати за IV квартал звітного 2002 року і IV квартал базового 2001 року (у помісячному розрізі) (табл. 2).

Таблиця 2

Період Середньомісячна чисельність, осіб Середньомісячна заробітна плата

одного працівника, грн.

Фонд заробітної

плати, тис. грн.

Жовтень 2001 р. 1227 134,51 165,0
Листопад 2001 р. 1210 133,67 161,7
Грудень 2001р. 1233 142,04 175,1
Разом за IV кв. 2001 р. X X 501,8
Жовтень 2002 р. 1144 164,36 188,0
Листопад 2002 р. 1122 160,94 180,6
Грудень 2002 р. 1097 178,22 195,5
Разом за IV кв. 2002 р. X X 564,1          1

Згідно з формулою загального індексу, а також формулами маємо:

• загальний індекс фонду заробітної плати за IV квартал 2002 року порівняно з IV кварталом 2001 року (І зп):

(П44-164,36)+(1122-160,94)4-(1097-178,22) /   (1227  134,51) +(1210-133,67) +(1233~142,04)   =   501,8 або 112,42%;

• агрегатний індекс чисельності персоналу підприємства (І чис):
(1144-134,51) + (1122-133,67)+ (1097 -142,04) =  0,9161

(1227-134,51)-+-(1210-133,67)+(1233-142,04)

або 91,61 %;

•   агрегатний індекс середньомісячної заробітної плати на одного  працівника (І сз):

_ (1144 -164,36) + (1122 -160,94) + (1097 178,22)  /  (1144 • 134,51)+ (1122 -133,67) + (1097 -142,04) = 1,2272

або 122,72 %.

Отже, загальний приріст фонду заробітної плати в IV кварталі 2002 року проти відповідного періоду 2001 року становив (564,1 – 501,8) = 62,3 тис. грн., або 12,42 %, у тому числі за рахунок зміни (скорочення) чисельності персоналу фонд заробітної плати зменшився на (501,8 – 459,68) = 42,12 тис. грн., або на 8,39 % [(42,12 : 501,8) • 100], а за рахунок зміни (підвищення) середньомісячної заробітної плати на одного працівника фонд заробітної плати зріс на (564,1-459,68) = 104,42 тис. грн., або на 20,81 % [(104,42 : 501,8) • 100].

Баланс факторів: за абсолютними величинами -42,12 + 104,42 = = 62,3 тис. грн., у відсотках -8,39 + 20,81 = +12,42 %.

В економічному аналізі часто доводиться користуватися властивістю взаємозв’язку агрегатних індексів із загальним індексом; вона полягає в тому, що добуток агрегатних індексів дорівнює загальному індексу. Для наведеного вище прикладу маємо: 0,9161-1,2272=1,1242.

Застосування індексного методу виявлення впливу факторів на результатний показник обмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два фактори в мультиплікативних моделях типу у = аб. Застосування цього методу для встановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, тому універсальніше значення для факторного аналізу економічних явищ має метод ланцюгових підстановок. За допомогою цього методу, якщо є функціональна модель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв’язок факторів і результатного показника, можна визначити відокремлений вплив кожного з факторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується, і перевірити одержані результати аналізу шляхом балансування факторів. Суть методу ланцюгових підстановок полягає в послідовній, почерговій заміні у функціональній моделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому, у першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі – структурні, в останню чергу – якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які – похідними, які первинні, а які – вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування впливу всіх інших факторів, крім заміненого.Приклад. Загальна чисельність працівників виробничої фірми за 2001 і 2002 роки становила відповідно 520 і 490 осіб, середньорічна заробітна плата одного працівника — відповідно 2064 і 2548 грн., річний фонд заробітної плати — 1073,2 і 1248,5 тис. грн. Треба визначити, як вплинули фактори кількості працівників і середньорічної заробітної плати на загальний фонд заробітної плати підприємства.

Для розрахунку впливу цих факторів доцільно побудувати таблицю (табл. 3).

•  Вплив фактора чисельності (кількісний):

490 • 2064 – 520 • 2064 = 1011,4 – 1073,3 = -61,9 тис. грн.

•  Вплив фактора середньорічної заробітної плати (якісний):
490 • 2548 – 490 • 2064 = 1248,5 – 1011,4 = +237,1 тис. грн.

Разом: -61,9 +237,1= +175,2

Таблиця ЗВизначення кількісного впливу головних факторів на зміну досліджуваного показника (метод ланцюгових підстановок)

Показники Чисельність працівників, осіб Середньорічна зарплата одного працівника, грн.
2001 2002 +;- 2001 2002 +;-
1 2 3 4 5 6
1 По фірмі 520 490 -ЗО 2064 2548 +484
Показники Фонд оплати праці, тис. грн. Відхилення (+;-)
2001 2002 Умовно Загальне За рахунок
чисельн. зарплати
7(1×4) 8(2×5) 9(2×4) 10(8-7) 11 (9-7) 12(9-8)
По фірмі 1073,3 1248,5 1011,4 +175,2 -61,9 +237,1

Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв’язок аналізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу у – аЬ), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника в динаміці (або в порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок – метод різниць. Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами – на абсолютне значення звітного кількісного.

Таблиця 4 Визначення кількісного впливу головних факторів на зміну досліджуваного показника (метод обчислення різниць)

Показники Чисельність працівників,осіб Середньорічна зарплата одного працівника, грн.
2001 2002 +;- 2001 2002 +;-
1 2 3 4 5 6
По фірмі 520 490 -30 2064 2548 +484
Показники Фонд оплати праці, тис. грн. Відхилення (+;-)
2001 2002 Загальне За рахунок
чисельн. зарплати
7 8 9 (8-7) 10(3×4) 11 (6×2)
По фірмі 1073,3 1248,5 + 175,2 -61,9 +237,1
  • Вплив фактора чисельності (кількісний): -30 • 2064 = -61,9 тис. грн.
  • Вплив    фактора    середньорічної    заробітної    плати    (якісний): 484 • 490 = +237,1 тис. грн.

Разом: -61,9 + 237,1 = +175,2 тис. грн.

Отже, річний фонд заробітної плати зріс у звітному році проти базового на 175,3 тис. грн., у тому числі за рахунок зменшення чисельності персоналу підприємства він зменшився на 61,9 тис. грн., а за рахунок зростання середньої заробітної плати зріс на 237,1 тис. грн.

загрузка...