Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Методи обліку забур’яненості грунту

Методи обліку забур’яненості грунту.

Для обліку забур’яненості посівів використовують в основному чотири методи:

- окомірний;

- кількісний;

- ваговий;

- кількісно-ваговий.

● Окомірний (оперативний) метод обліку бур’янів за

А. Мальцевим полягає в тому, що поле проходять по діагоналі і через рівні проміжки реєструють бур’яни всіх видів. Дані спостережень оцінюють за чотирибальною шкалою:

1 бал бур’яни в посіві поодинокі;

2 бали бур’яни вже непоодинокі, але їх в посіві ще мало;

3 бали бур’янів багато, але менше, ніж культурних рослин;

4 бали бур’янів більше, ніж культурних рослин і вони їх за­
глушують.

Середнє з оцінок забур’яненості декількох ділянок становить бал засміченості посіву. Зважаючи на різні строки вегетаційного періоду бур’янів, окомірне оцінювання забур’яненості слід проводити кілька разів — на початку, всередині та наприкінці вегетації. У таблицю обліку вносять бали засміченості поля бур’янами трьох-чотирьох біологічних груп, що найчастіше трапляються, а найчисельнішу біологічну групу бур’янів називають.

Окомірний метод визначення забур’яненості поля через свою спрощеність і недосконалість застосовують лише під час оператив­ного обстеження, яке проводять на початку вегетації рослин. Ре­зультати цього обстеження є обґрунтуванням необхідності прове­дення поточних заходів для боротьби з бур’янами (боронування, внесення гербіцидів тощо) з моменту появи сходів культури і під час дальшого догляду за її посівами.

Більш об’єктивними слід вважати кількісний, ваговий і кількіс­но-ваговий методи обліку забур’яненості, що застосовуються під час обстеження полів.

● За кількісним методом обліку забур’яненості по діагоналі по­ля розміром до 100 га в 10 місцях, розміром до 100 — 150 га — в 20, а розміром понад 150 га — в 30 місцях через рівні проміжки накла­дають рамки і в них підраховують всі бур’яни кожного виду (чи біо­логічної групи). Для обліку багаторічних бур’янів користуються об­ліковими рамками площею 2 — 3 м2, а за переважної кількості мало-річних бур’янів — 0,25 — 1,0 м2 залежно від ступеня забур’яненості посіву. На вузькорядних посівах застосовуються квадратні, а на по­сівах просапних культур – прямокутні рамки, один бік яких за розміром кратний ширині міжрядь.

Залежно від мети спостережень підраховують загальну кількість бур’янів, зазначивши, скільки з них є багаторічними і малорічними, односім’ядольними і двосім’ядольними. Іноді у посівах росте багато бур’янів, але вони невеликі і не за­вдають їм серйозної шкоди. Проте окремі бур’яни (особливо з групи багаторічних), хоч і трапляються рідше, проте мають велику масу і значно знижують урожайність сільськогосподарських культур. Тому для обліку краще використовувати ваговий метод, за якого всі бур’яни з облікового майданчика зважують у сирому, а потім — в повітряне сухому стані. При обліку кореневищних і коренепарост­кових бур’янів враховують лише їх надземну частину.

З метою отримання найповнішої інформації про фактичну за­бур’яненість посівів, найкраще користуватись кількісно-ваговим методом обліку бур’янів, за якого на вибраному майданчику під­раховують кількість бур’янів і визначають їх масу. Знаючи при цьо­му масу врожаю і кількість культурних рослин на обліковій площі, такий метод обліку дає можливість розрахувати відсоток засмічено­сті посіву за масою і кількістю бур’янів. Поєднання кількісного і ва­гового методу робить його універсальним, що дозволяє скористатись ним за різкої невідповідності кількості бур’янів їх масі (за незначної кількості бур’янів маса їх може бути значною і навпаки).

загрузка...