Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Методи розведення, характеристика методів схрещування

Методи розведення, характеристика методів схрещування.

У тваринництві застосовують три основних методи розведення:

- чистопородне;

-  схрещування;

- гібридизацію.

Чистопородне розведення. При чистопородному (чистому) роз­веденні парують тварин, які належать до однієї й тієї самої породи, наприклад корову і бугая чорно-рябої породи, вівцематку й барана асканійської, кобилу й жеребця української верхової. Потомство від таких парувань вважається чистопородним, якщо походження бать­ків підтверджене документально. Основним завданням чистопород­ного розведення є збереження цінних племінних і продуктивних якостей порід, що в них нагромаджувалися інколи десятиріччями, подальше поліпшення та збільшення чисельності сільськогосподар­ських тварин заводських порід, які повинні забезпечувати одер­жання цінного племінного молодняку для поліпшення товарноготваринництва.

Чистопородним розведенням поліпшені всі сучасні заводські по­роди. Цей метод дає змогу одержувати тварин із найвищою продук­тивністю. Здійснюють його за допомогою використання різних варі­антів відбору та підбору, розведення за лініями та родинами. Засто­сування методів великомасштабної селекції дає змогу вести племін­ну роботу не тільки з окремими стадами, а й з породою в цілому. Використання генетичних особливостей чистопородного розведення дає можливість селекціонерам одержувати видатних тварин і цілі стада високої племінної цінності, вдосконалювати генетичний поте­нціал найкращих порід.

Відбираючи найцінніших тварин, порівнюють їхні продуктивні та племінні якості зі стандартом породи, тобто мінімальними вимо­гами щодо продуктивності, будови тіла, походження. Кожна порода має свій стандарт, який періодично переглядають і змінюють. Для запису тварин до Державної книги племінних тварин вони повинні мати продуктивність не нижче І класу.

У зоотехнії розрізняють генеалогічні та заводські лінії. Генеало­гічна лінія включає все потомство кількох поколінь родоначальника лінії незалежно від його якості. До заводської лінії належать висо­копродуктивні племінні тварини з притаманними їм найкращими продуктивними якостями та іншими особливостями видатного ро­доначальника, кличкою якого вона й називається. Створення ліній і родин вимагає глибокої, цілеспрямованої племінної роботи з метою перетворення переваг окремих тварин у переваги групові.

Кожна лінія в породі відрізняється одна від одної своїми харак­терними особливостями. Роботу з лінією ведуть у напрямі розвитку кращих якостей, які були у родоначальника. Нові лінії створюють поступово в межах старої заводської або генеалогічної і закладають на провідних, видатних плідників, цінних за якістю потомства.

Схрещування це парування тварин різних порід одного виду з метою поєднання цінних якостей вихідних порід. Потомство, одержане при цьому, називають помісями або метисами

Розрізняють такі види схрещування:

- відтворне  (заводське),

- ввідне   (прилиття крові),

- поглинальне (вбирне, перетворювальне),

- промислове та пе­ремінне (ротаційне)

Всі існуючі породи сільськогосподарських тва­рин створені при застосуванні різних видів схрещування. Особливо це актуально у зв’язку з переведенням тваринництва на промисло­ву основу. Адже помісні тварини порівняно з чистопородними кон­ституціонально міцніші, витриваліші, краще пристосовані до утри­мання на великих механізованих комплексах і фермах, мають під­вищену життєздатність (явище гетерозису).

Відтворне (заводське) схрещування — основний метод виве­дення нових порід, які поєднували б у собі всі позитивні ознаки ви­хідних порід або переважали б їх. Якщо при схрещуванні викорис­товують дві породи, його називають простим, якщо три і більше — складним. За допомогою цього методу виведена переважна частина сучасних заводських порід тварин.

Відтворне схрещування — найскладніше. Його застосовують тільки в племінних господарствах і на племінних фермах, тому що чим більше ознак, за якими здійснюється селекційна робота, тим важче проводити відбір та підбір тварин і досягти прояву у потомства всіх господарсько корисних якостей, бажаних для нової породи.

Ввідне схрещування (прилиття крові) застосовують в основ­ному в племінних господарствах із метою подальшого збагачення та посилення деяких господарсько корисних, технологічних і племін­них якостей або виправлення недоліків поліпшувальної заводської породи без зміни її генотипу. У ввідному схерещуванні беруть участь дві близькі за типом породи. При цьому чистопородних ма­ток заводської (поліпшуваної) парують з плідниками іншої високо­продуктивної породи (поліпшувальної), що має саме ті якості, через які й проводять схрещування.

Дуже важливо для прилиття крові вибрати цінного плідника, у якого необхідні ознаки виражені максимально і саме з тих ліній і родин, що стійко передають свої якості потомству. Одержаних помі­сей першого покоління послідовно протягом 2 — 3 поколінь парують із плідниками основної (поліпшуваної) породи, залишаючи на плем’я тільки тих тварин, у яких краще виражені бажані ознаки.

На завершальному етапі помісей, якщо вони за продуктивністю, будовою тіла, племінними якостями відповідають бажаному типу, використовують для розведення «в собі» і для парування з чистопо­родними тваринами основної породи.

Поглинальне (вбирне, перетворювальне) схрещування за­стосовують із метою перетворення протягом кількох поколінь тва­рин місцевої (поліпшуваної) низькопродуктивної породи у високо­продуктивну заводську. Для цього маток місцевої породи парують із плідниками поліпшувальної заводської породи і далі помісних ма­ток знову парують із плідниками поліппгульваної породи. У кожно­му наступному поколінні частка крові поліпшуваної породи в два рази зменшується, поліпшувальної — зростає. Схрещування продов­жують до одержання помісей IV — V поколінь, які при добрій вира-женості бажаного типу можуть вважатися чистопородними.

Промислове схрещування застосовують у товарних господарс­твах для одержання помісей першого покоління як користувальних тварин. Існують дві його форми — просте й складне. При простому (двопородному) схрещуванні маток однієї породи парують із плід­никами іншої, які мають високу продуктивність і добре пристосова­ні, особливо матки, до місцевих умов. Помісей використовують для одержання товарної продукції, а не для відтворення. При складно­му промисловому схрещуванні використовують три породи і більше. Помісних маток  першого  покоління  парують  із  чистопородними плідниками третьої породи і потомство вирощують також для одер­жання продукції.

Помісі, передусім першого покоління, відзначаються високою енергією росту, пристосованістю до місцевих умов, міцністю консти­туції, тобто спостерігається підвищена життєздатність. Тому проми­слове схрещування застосовують при розведенні всіх видів тварин, але найчастіше — в свинарстві, скотарстві та птахівництві.

Перемінне схрещування — це різновид промислового схрещу­вання, при якому також намагаються використати цінні господар­сько корисні ознаки помісних тварин для виробництва товарної продукції. Основна мета при цьому — утримати явище гетерозису не тільки в першому поколінні, а й посилити його в потомстві на­ступних поколінь, які часто переважають гетерозисне потомство першого покоління.

При перемінному схрещуванні помісних самців вирощують для одержання м’яса, а кращих помісних самок, на відміну від промис­лового схрещування, — для одержання від них потомства і в кож­ному наступному поколінні парують із чистопородними плідниками то однієї, то іншої вихідної породи.

Гібридизація — це парування тварин різних видів із метою одержання користувального поголів’я та виведення нових порід, в яких поєднуються позитивні якості вихідних порід. Таке потомство —називають гібридним. Проведення гібридизації — справа копітка, але являє собою значний науковий і практичний інтерес. Переду­сім, не всякий вид тварин може бути схрещений з іншим через ве­лику анатомічну та фізіологічну різницю між ними.

Класичним прикладом промислової гібридизації, який відомий із давніх-давен, є виведення мулів для господарського користування від схрещування кобил з ослами. Осел — дуже витривала тварина, у гірських районах ним пере­возять вантажі, але він невеликого зросту. Мул же ввібрав у себе цінні якості батьків. Його використовують не тільки під в’юком, а у запряжці та для верхової їзди.

Мул значно більший за осла, сильний, міцний, стійкий проти багатьох хво­роб, характеризується довголіттям, витривалістю й високою роботоздатністю.

загрузка...