Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Облікова політика підприємства

Законом України від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено що підприємство самостійно визначає облікову політику. Облікова політика затверджується наказом керівника підприємства. Вона є важливим правовим документом роботи бухгалтерів, у якій потрібно відобразити організацію бухгалтерського обліку і всі положення, особливо ті, які мають неоднозначне тлумачення в офіційних документах.

Облікова політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах визначає, що облікова політика може змінюватися, тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує положення (стандарт) бухгалтерського обліку, або якщо зміни забез­печать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій, та операцій або подій, які не відбулися раніше.

Термін «облікова політика» з’явився у зв’язку з реформуван­ням бухгалтерського обліку відповідно до ринкових відносин та міжнародних стандартів. В Україні він офіційно введений в 1999 р. Законом від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгал­терський облік та фінансову звітність в Україні». Виникнення облікової політики ґрунтується на тому, що законодавством перед­бачається використання альтернативних варіантів обліку, а роль бухгалтера на підприємстві змінюється від простого реєстратора господарських операцій до активного учасника їх здійснення.

Загальні правила побудови бухгалтерського обліку встановлю­ються централізовано, але на підприємстві вони конкретизуються залежно від умов діяльності, кваліфікації персоналу, технічного забезпечення, галузі господарювання тощо, що диктує необхідність розробки облікової політики. Вона є інструментом який поєднує державне регулювання та певну самостійність підприємства у питаннях ведення бухгалтерського обліку.

В економічній літературі зустрічаються різні визначення поняття «облікова політика». Узагальнюючи їх, ми вважаємо, що облікова політика – це сукупність способів і прийомів ведення бухгалтерського обліку, прийняття на підприємстві.

Формування облікової політики можна подати на трьох рівнях:

  1. Міждержавний – розробка правил і принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах об’єднання держав.

2. Державний – встановлення загальних правил, стандартів ведення бухгалтерського обліку.

3. Облікова політика підприємства – сукупність способів і прийомів ведення бухгалтерського обліку,  що прийняті на підприємстві та відповідають особливостям його діяльності.

Облікова політика на міждержавному і державному рівнях має обов’язковий характер, формується на загальних засадах ведення бухгалтерського обліку. Керуючись вимогами першого і другого рівня на  підприємстві формують власну облікову політику, враховуючи конкретну ситуацію його діяльності. Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державою у прийнятих законах, положеннях, постановах та інших нормативних документах, в яких є допус­тимі варіанти альтернативних рішень здійснення облікових процедур.

Елементи облікової політики підприємства можна поділити на дві частини:

а)        обов’язкові – підлягають розкриттю в примітках до фінансо­вої звітності;

б)        необов’язкові – не підлягають розкриттю в примітках до
фінансової звітності.

Облікова політика є інструментом бухгалтерського обліку, який готується підприємством самостійно, виходячи із діючих нормативних документів.

На підприємстві облікову політику формує головний бухгалтер за дорученням і під контролем керівника підприємства або спеціально створена комісія. До цієї роботи можуть бути залучені інші працівники обліку, спеціалісти, спеціалізовані фірми (ауди­торська, бухгалтерська, консультаційна, юридична).

Новоствореним підприємствам формувати облікову політику Доцільно до їх державної реєстрації, бо з моменту реєстрації потрібно вже вести бухгалтерський облік.

При формуванні облікової політики потрібно дотримуватись таких принципів:

1. законність — обрані методичні прийоми, способи та процедури ведення бухгалтерського обліку не повинні суперечити чинному законодавству та нормативним документам.

2. Адекватність – облікова політика підприємства повинна відповідальність особливостям умов його діяльності.

3. Єдність – облікова політика має бути єдиною для господарю­ючого суб’єкта  незалежно від кількості його підрозділів, філій або дочірних підприємств.

При формуванні облікової політики потрібно враховувати фактори:

1.Стан економічного, податкового та бухгалтерського
законодавства, рівень інфляції, інвестиційну діяльність.

2.Правовий  статус підприємства – форма власності,
організаційно-правова форма господарювання, галузь і вид діяльності кількість структурних підрозділів та їх економічні взаємозв’язки.

3.Поточні та перспективні плани розвитку підприємства.

4.Кадрове та матеріально-технічне забезпечення бухгалтерської служби.

Облікову політику оформляють у вигляді наказу ц0 підприємству або положення. До наказу про облікову політику до. дають додатки: робочий план рахунків, графік документообігу, посадові інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього контролю, форми документів, не передбачені в установленому порядку, та інші.

В наказі про облікову політику підприємства доцільно мати такі розділи:

1.Загальні положення — мета облікової політики, обов’язки
керівника і головного бухгалтера щодо ведення бухгалтерського
обліку.

2.Форма обліку – вказується форма обліку, яку застосовує
підприємство.

3.Робочий план рахунків — перелік рахунків, якими користуєть­ся підприємство, створений на підставі діючого Плану рахунків.

4.Графік документообігу — підготовлений графік документо­обігу на підприємстві.

5.План проведення інвентаризацій — перелік планових інвен­таризацій і час їх проведення.

6.Склад фінансової, податкової, статистичної та оперативної
звітності — перелік звітності, порядок її складання, затвердження
і подання.

7.Положення про архів підприємства – порядок ведення
архіву документів підприємства.

8.Методика  ведення  обліку –  встановлення  мінімальної
вартісної межі основних засобів, вибір методу нарахування амортизації і оцінки вибуття запасів, створення резервів на оплату
відпусток, резервів по дебіторській заборгованості тощо, спосіб
обліку і розподілу загальновиробничих витрат, використання
класів рахунків, інші особливості методики ведення обліку згідно з конкретними умовами підприємства.

Форма наказу про облікову політику підприємством рається самостійно.

загрузка...