Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Оцінка матеріальних запасів

Порядок оцінки матеріальних запасів визначено П(С)БО 9 «За­паси». Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 40) встановлено, що пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробни­цтво та придбання.

П(С)БО 9 передбачає, що придбані (отримані) або вироблені за­паси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собі­вартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

– суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (про­давцю) за вирахуванням непрямих податків;

– суми ввізного мита;

– суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

– транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю за­пасів, оплата тарифів (фрахту) на вантажно-розвантажувальні ро­боти і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Транспортно-заготівельні витрати (далі ТЗВ) включаються до собівартості придбаних конкретних за­пасів або загальною сумою відображаються на окремому субра­хунку. Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку ра­хунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою за­лишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибу­ли (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка належить до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості за­пасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих за­пасів. Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми за­лишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць;

– інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням за­пасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для вико­ристання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, нале­жать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.


Сума ТЗВ за місяць

Залишок ТЗВ на початок місяця

+

Середній відсоток ТЗВ

Вартість запасів, що надійшли за місяць

Залишок запасів на початок місяця

х 100

+

Середній відсоток ТЗВ

Вартість запасів, що вибули

Сума ТЗВ, яку відносять до запасів, що вибули

х

=

100

Приклад. Підприємство «Зоря» обліковує ТЗВ по заготівлі си­ровини на окремому аналітичному рахунку. Є такі дані про рух сировини за березень 2005 р. (табл. 5.1).

Наявність та рух сировини

Наявність та рух си­ровини Вартість сирови­ни без ТЗВ, гри ТЗВ*, грн. Разом, грн.
Залишок на 01.03 4000 350 4350
Надійшло за бере­зень 6000 650 6650
Разом надійшло із залишком на поча­ток місяця 10000 1000 11000
Списано на основ­не виробництво 7000 700 7700
Залишок на 01.04 3000 300 3300
Разом вибуло із залишком на кінець місяця 10000 1000 11000

Розрахунок проведено так:

350 + 650

Середній відсоток ТЗВ = ( ——————————) х 100

4000 + 6000

сума ТЗВ, яку

відносять                               = 7000/100 х 10 = 700

до витраченої сировини

Отже, потрібно списати сировину на суму 7700 грн. (7000 + 700 = = 7700) у витрати виробництва: дебет рахунку 23 «Виробництво» і кредит рахунку 20 «Виробничі запаси».

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними си­лами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

У сільському господарстві продукція основних галузей вироб­ництва оприбутковується за плановою собівартістю: дебет ра­хунків 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» або 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі», кредит рахунку 23 «Виробництво». У кінці року після проведення калькуляції пла­нова собівартість доводиться до рівня фактичної собівартості.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленим та незалежними сторонами.

Надходження запасів від засновників у рахунок їх внеску до статутного капіталу відображається так: дебет рахунків 20 «Ви­робничі запаси», 28 «Товари», кредит рахунку 46 «Неоплачений капітал».

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоп­латно, визнається їх справедлива вартість.

Одержані безоплатно цінності оприбутковують таким записом: дебет рахунків 20, 28, кредит субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Первинна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітно­го періоду (дебет субрахунку 946 «Втрати від знецінення запасів» і кредит рахунку 20)

Первинна вартість запасів, що придбані в обмін (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в про­цесі обміну.

Подібні об’єкти – це об’єкти, які мають однакове функціональ­не призначення та однакову справедливу вартість.

Не включаються до первинної вартості запасів, а належать до 1 витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

– понаднормові втрати і нестачі запасів;

– проценти за користування позиками;

– витрати на збут;

– загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосе­редньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запла­нованих цілях.

Порядок списання нестачі цінностей в межах норм до цього часу залишається дискусійним. Ми вважаємо, що такі нестачі ма­ють здорожувати ті цінності, які залишилися. Тому з матеріаль­ного рахунку списується нестача лише в кількісному (натурально­му) вираженні, а сума не списується.

Приклад 1. Залишок бензину на 1 квітня: за даними обліку 1000 літрів на суму 1960 грн., а за даними інвентаризації (фактич­но) — 980 літрів. Нестача бензину — 20 літрів у межах природних втрат. Списати її пропонуємо так: дебет рахунку 20 «Виробничі запаси» і кредит також рахунку 20 на суму 40 грн. Тобто по рахун­ку 20 залишиться та сума, яка була й раніше. Але в аналітичному обліку по кредиту рахунку 20 списуємо кількість і суму нестачі бензину, а по дебету записуємо лише суму. В такому випадку у нас було бензину 1000 літрів на 1960 грн. по ціні 1,96 грн., а стало 980 літрів на 1960 грн. по ціні 2 грн. Тобто списана кількість бензину, яка випарувалася (природні втрати), а сума залишилася така, як * і була-вона не випаровується.

Приклад 2. Куплено 100 голів курчат по 1 грн. на суму 100 грн. У процесі вирощування 20 голів курчат здохло. Тут правомірно списати лише кількість курчат, які здохли, а сума залишиться на л менше поголів’я і збільшить ціну кожної голови. Запис доцільно І провести по дебету і кредиту рахунку 21 «Тварини на вирощуванні ї« та відгодівлі», списавши в аналітичному обліку кількість ,| а суму залишити ту, яка була. Після цього залишиться 80 голів  (а не 100) на суму 100 грн., тобто ціна кожної голови зросте через загибель  (природні втрати) частини курчат і становитиме 1,25 грн.  (100: 80 = 1,25).

Отже, запис по дебету і кредиту матеріального рахунку ро­бимо лише для того, щоб списати кількість втрачених ціннос­тей у межах природних норм. На бухгалтерських рахунках не можна робити запис господарської операції лише за кількістю. Сума тут має бути обов’язково, бо інакше операція не контро­люється.

Нестачі цінностей у межах норм можна віднести до витрат, за­писавши по дебету рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» і по кредиту відповідних матеріальних рахунків.

Підприємству важливо правильно вибрати метод оцінки вибут­тя запасів, бо він має вплив на розмір прибутку. Обраний метод фіксується в наказі про облікову політику, яка може змінюватися при уточненні статуту та коли це передбачено П(С)БО.

П(С)БО 9 «Запаси» передбачає, що при відпуску запасів у ви­робництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

– ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

– середньозваженої собівартості;

– собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

– собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) (використання цього методу призупинено);

– нормативних затрат;

– ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають од­накове призначення та однакові умови використання, застосо­вується тільки один з наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не заміню­ють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Цей метод використовується при незначній номенклатурі ма­теріалів на підприємстві. Облік їх та відпуск здійснюється по конкретних партіях.

Приклад. Торгове підприємство придбало з метою подальшого продажу два холодильники: перший за ціною 1500 грн., а другий за ціною 2800 грн. Якщо буде проданий перший холодильник, то на собівартість реалізації спишемо 1500 грн., а якщо другий — то спишемо 2800 грн., тобто відповідно до ціни придбання конкретно­го холодильника.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку та­ких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Приклад. На підприємстві на початок місяця було 10м3 дощок  ціною 100 грн. на суму 1000 грн. Надійшло за місяць 20 м3 дощок дівою 130 грн. на суму 2600 грн. Середньозважена ціна становить 120 грн. за 1 м3- Розрахунок зроблено так:

1000 + 260 / 10 + 20   = 120

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у вироб­ництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. У нашому прикладі дош­ки по ціні 100 грн. за 1 м3.

Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерсько­му обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробни­цтво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю ос­танніх за часом надходження запасів. У нашому прикладі дошки по ціні 130 грн. за 1 м3.

Метод ЛІФО дозволяє штучно занижувати суму одержаного прибутку, тому цей метод у зарубіжній практиці має обмежене використання. В Україні не рекомендується застосовувати ме­тод ЛІФО.

Потрібно розуміти, що матеріали необхідно списувати по тій ціні, по якій вони придбані і взяті на облік. Інакше будуть з’явля­тись випадки, коли кількість цінностей уже списана, а сума по них на матеріальному рахунку ще залишиться. Або навпаки кількість залишилася, а сума списана. Такі випадки свідчать про недотримання принципів і правил ведення бухгалтерського обліку.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забез­печення максимального наближення нормативних затрат до фак­тичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Цей метод застосовується у випад­ку стабільних цін на запаси.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підпри­ємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної

націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і се­реднього відсотка торговельної націнки. Середній відсоток торго­вельної націнки визначається діленням суми залишку торговель­них націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітно­го місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітно­му місяці товарів.

П(С)БО) 9 «Запаси» визначає оцінку запасів на дату балансу, а саме:

– запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первинною вартістю або чистою вартістю реалізації;

– запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли або іншим чином втратили очікувану економічну вигоду;

– чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці за­пасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

загрузка...