Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Органічні добрива та їх характеристика

Органічні добрива

До органічних добрив належать будь-які органічні речо­вини, з яких у процесі мінералізації вивільняються елементи живлення. Це — гній, гноївка, пташиний послід, фекали, торф, торфокомпости, рослини-сидерати, місцеві і промислові органічні відходи.

Гній найбільш поширене органічне добриво, яке містить усі необхідні рослинам елементи живлення. Гній та інші органічні добрива поліпшують фізико-хімічні властивості грунту, його водний і повітряний режим, знижують кислотність, підвищують буферність грунту. Велике значення має внесення гною на бідних гумусом грунтах. Гній класифікується на підстилковий і безпідстилковий (рідкий).

Підстилковий гній — це суміш твердих і рідких екскрементів і підстилки, на якій утримують тварин. Як підстилку вико­ристовують солому, інші рослинні матеріали, торфокришку. Якість гною залежить від виду і віку тварин, підстилки, способу зберігання гною. Підстилковий гній містить у середньому 0,5% азоту, 0,25% фосфору, 0,6% калію. Із подовженням періоду зберігання збільшується ступінь розкладання гною, в ньому підвищується вміст елементів живлення, але водночас збіль­шуються втрати азоту. За ступенем розкладеності солом’яної підстилки розрізняють свіжий, напівперепрілий, перепрілий гній і перегній. У напівперепрілому гною вихідна маса зменшується на 10—30%. Перепрілий гній являє собою однорідну масу, в якій немає окремих соломин (втрачається 50% маси сухої органічної речовини). Втрата сухої органічної маси перегною становить до 75%.

Основною умовою ефективного використання гною та інших органічних добрив є рівномірне внесення і своєчасна заробка їх у грунт. Його вносять під осінній зяблевий обробіток грунту, і лише на легких піщаних грунтах та в районах надмірного зволоження, осіннє внесення за ефективністю може поступатися перед весняним.

Безпідстилковий (рідкий) гній — це суміш твердих і рідких екскрементів, яку отримують при безпідстилковому утриманні тварин. Вологість рідкого гною досягає 90%, він містить до 50—70% азоту в амонійній формі, яка добре засвоюється в перший рік внесення. Тому дія його на першу культуру дещо сильніша, ніж дія підстилкового гною, а післядія, навпаки, слабша.

Цей гній широко використовують для виготовлення компостів.

Гноївкацінне азотно-калійне добриво. Від кожної голови великої рогатої худоби (ВРХ) за стійловий період можна зібрати до 2 т гноївки. Вона в середньому містить 0,1—0,4% азоту, 0,3—0,6% калію. При утриманні худоби на підстилці більша частина гноївки вбирається підстилкою, а не увібрана збирається в сечозбірники, її використовують для внесення в грунт, підживлення лук, виготовлення компостів.

Торф містить багато азоту, менше фосфору і дуже мало калію. Торф верхових боліт містить 0,8—1,2% азоту, 0,06—0,12% фосфору, 0,1% калію, рН його — 2,8—3,5.

Пташиний послід дуже цінне добриво, яке містить 1,5% азоту, 1,8% фосфору, 1,4% калію, 2,9% кальцію, 0,7% магнію при вологості 56%. У висушеному посліді поживних речовин приблизно в два рази більше. Термічне висушений послід має сильну пряму дію і незначну післядію. Пташиний послід вносять з розрахунку 2—4 т/га (на дерново-підзолистих грунтах доцільніше вносити разом з азотними добривами або повним мінеральним добривом).

Зелене, або сидеральне, добриво — це зелена маса рослин внесена в грунт. Рослини, які вирощують на зелене добриво, називають сидератами. Як сидерати частіше вирощують бобові культури, які здатні утворювати велику зелену масу на бідних грунтах. Одно- і багато­річний люпин, буркун, серадела накопичують до 150—200 кг/га азоту, що можна прирівняти до внесення 30—40 т /га гною. Позитивна дія сидеральних добрив на грунт триває декілька років.

загрузка...