Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Організація аудиторської діяльності.

  1. Суть, принципи і проблеми аудиту.
  2. Види аудиту:

–              зовнішній;

–              внутрішній;

–              добровільний;

–              обов’язковий.

  1. Організація аудиторської діяльності.
  2. Аудиторські фірми, порядок їх створення. Сертифікація і ліцензування аудиторської діяльності.

Література:

  1. Білуха М.Т. «Курс аудиту»: Підручник. – К.: Вища школа. – Знання, 1998. – 574 с.
  2. Шатковська Л.С., Жук В.М., Савчук В.К. та ін., «Аудит і аудиторська діяльність»; За редакцією Шатковської Л.С. – К.: Урожай, 1996. – 256 с.

Фінансово-господарський контроль діяльності підприємств при ринкових відносинах і різних формах власності наповнюється іншим змістом. Виникла нова форма фінансово-господарського контролю – аудиторський контроль.

Закономірність виникнення аудиторського контролю в Україні зумовлена проведенням приватизації державного майна і утворенням акціонерних, спільних, приватних підприємств. З активацією цих процесів набуває актуальності проблема організації аудиту та обґрунтованої методики його проведення.

Аудиторська діяльність регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність», прийнятим 22.04.1993 р., який визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. У Законі дається визначення: аудитце перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит в сучасному розумінні існує багато років. Зародився він тоді, коли вперше виникло розмежування інтересів між особами, які безпосередньо займаються управлінням підприємством (менеджерами) і вкладниками коштів у його діяльність (власниками). Разом з тим почали зароджуватися акціонерні товариства, і аудитор зайняв центральне місце громадського контролера зовнішньої звітності правління компанії, обстоюючи інтереси сторін (передусім акціонерів), зацікавлених у об’єктивних бухгалтерських показниках.

Аудит розцінюють як засіб профілактики та виховання в суспільстві принципу порядності підприємництва і поваги до Закону. Головною метою аудиту є: дати користувачу фінансової звітності впевненість в тому, що звіти дають достатньо повне уявлення про фактичний стан справ на підприємстві на певну дату. Для досягнення цієї мети аудитору потрібно вийти за чисто бухгалтерську функцію і намагатися дослідити, як функціонує підприємство вцілому. Розуміння бізнесу, підприємництва є головним в аудиті, бо лише в цьому випадку аудитор може сформулювати обґрунтований висновок про те, чи відповідають фінансові звіти реальному стану справ.

Аудиторські перевірки повинні проводитись відповідно до загальноприйнятих у міжнародній практиці стандартів з врахуванням вітчизняного досвіду і свого середовища. Однією з основоположних є міжнародна норма аудиту №3 «Основні принципи аудиту», що регулює аудит. Принципи є основою всіх міжнародних нормативів аудиту, на них має ґрунтуватись і вітчизняний аудит.

Основні принципи аудиту:

–         цілісність, об’єктивність і незалежність;

–         конфіденційність;

–         майстерність і компетентність;

–         документування;

–         планування;

–         одержання аудиторських свідчень;

–         перевірка системи обліку і внутрішнього контролю;

–         суттєвість;

–         аудиторський висновок і складання звіту.

Принцип цілісності, об’єктивності і незалежності полягає в тому, що аудитор повинен бути відвертим, чесним, правдивим, не проявляти упередженого відношення до клієнта, не робити спроб викривити об’єктивність. Йому має бути притаманне безстороннє відношення до об’єкта перевірки, а також до клієнтів.

Принцип конфіденційності вимагає нерозголошення інформації, одержаної в ході роботи, за винятком випадків виявлення кримінальних злочинів і недотримання податкового законодавства.

Аудит повинні здійснювати особи з відповідним професійним вмінням, які мають необхідну підготовку, досвід і компетентність в аудиюванні. Законом України «Про аудиторську діяльність» обумовлено, що аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльність на території України. Право на одержання сертифіката мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше 3 років підряд на посадах обліково-економічного профілю.

Важливим принципом аудиту є документування аудиторських процедур як доказ виконання аудиту. Робочі документи є підтвердженням, що зібрані докази достатні і достовірні, що аудит був належним чином спланований і його проведення контролювалось; вони є основою для контролю за якістю виконаної у клієнта роботи аудиторами, свідченням того, чи дійсно аудитор зібрав достатньо адекватні свідоцтва, щоб скласти аудиторський висновок.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно і своєчасно провести аудит. Метою планування, крім основного завдання – провести перевірку ефективно і в строк, є: визначення очікуваного рівня довіри до даних обліку; порядок координації дій, причетних до аудиту осіб, викладення у вигляді програми характеру, строків і глибини аудиторських процедур.

Одним із основних є принцип одержання аудиторських доказів (свідчень) у результаті незалежних (самостійних) аудиторських процедур, що дозволяють аудитору скласти обґрунтований висновок про достовірність фінансової звітності. Аудиторські процедури проводять для одержання доказів про повноту, точність і об’єктивність даних обліку та звітності.

Аудитор повинен глибоко вивчити систему обліку і внутрішнього контролю, на які він має опиратися при визначенні обсягу і напрямів аудиту та аудиторських процедур. При позитивній оцінці ведення обліку відповідних господарських операцій, внутрішнього контролю незалежні аудиторські процедури будуть виконуватись у меншому обсязі.

Принцип суттєвості випливає з того, що аудитор перевіряє фінансову інформацію вибірково. Тому він повинен вміти вибрати найбільш вагомі господарські факти, на підставі яких буде ґрунтуватися висновок аудитора.

На завершальній стадії аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про достовірність фінансової інформації. Такий аналіз і оцінка стосуються того, що:

–         фінансова інформація була підготовлена на основі даних бухгалтерського обліку відповідно до прийнятої облікової політики;

–         фінансова інформація подана згідно із діючим законодавством;

–         інформація в цілому відповідає аудиторському знанню діяльності підприємства;

–         має місце адекватне відображення всіх матеріальних (суттєвих) питань, які стосуються правильного оформлення фінансової звітності.

Аудиторський звіт повинен містити чітке і ясне формулювання висновків про фінансову інформацію. У позитивному висновку висловлюється задоволення аудитора з усіх суттєвих аспектів обліку, звітності і фінансового стану підприємства. Якщо висловлюється протилежне судження (умовний висновок, висновок з обмеженням) або відмова від підтвердження, аудитор повинен точно і аргументовано вказати причини негативного висновку або викласти застереження.

Аудит може проводитись як з ініціативи підприємств і організацій на добровільних засадах, так і в обов’язковому порядку.

Проведення аудиту є обов’язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб’єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Обов’язкова аудиторська перевірка річного балансу і звітності господарюючих суб’єктів з річним господарським оборотом менш як двісті п’ятдесят неоподатковуваних мінімумів проводиться один раз на три роки.

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов’язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Аудиторські перевірки не виключають здійснення державними податковими інспекціями контролю за дотримання податкового законодавства та виконання контрольних функцій іншими суб’єктами, уповноваженими на це законами України.

Що стосується інших аудиторських послуг, то вони виконуються на добровільних засадах з ініціативи будь-яких підприємств і організацій. Аудиторські фірми можуть виконувати замовлення правоохоронних органів на проведення ревізій і перевірок.

Все вищевказане відноситься до зовнішнього аудиту.

Крім зовнішнього, може бути організований внутрішній аудит. Внутрішні аудитори розцінюються як консультанти з питань управління і економічної політики фірм і компаній, а внутрішній аудит – «контроль над контролем».

На підприємстві створюють спеціальну службу або вводять посаду аудитора. Необхідність внутрішнього аудиту пов’язана з аналізом функцій управлінських структур. Внутрішні  аудитори виконують функції консультантів з питань управління і економічної політики підприємства. Крім ревізії документів, вони здійснюють перевірку дотримання адміністративного порядку, виконання наказів, розпоряджень; аналізують інформацію з метою розробки заходів щодо вдосконалення організаційної структури компанії, підтримання стабільного фінансового стану; стежать за діяльністю дільниць і цехів, повідомляють керівництв про результати діяльності підрозділів і причини недоліків у роботі; дають необхідні консультації з підвищення ефективності виробництва; аналізують ситуації ризику з метою попередження банкрутства; стежать за збереженням майна.

Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка згідно з законодавством є неурядовим органом. Метою діяльності аудиторської палати є створення системи незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який дає об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств, сприяє раціональному господарюванню та своєчасно запобігає банкрутству власника, забезпечує достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігає інтереси держави. Палата видає ліцензії аудиторським фірмам і окремим аудиторам на право здійснення аудиторської діяльності; веде реєстр аудиторів України, яким видано кваліфікаційний сертифікат на проведення аудиту.

Через аудиторські фірми палата впливає на фінансово-господарський контроль діяльності підприємств, банків, організацій; надає їм аудиторські послуги з питань методології бухгалтерського обліку і звітності, внутрішнього аудиту і ревізії, судово-бухгалтерської експертизи та інші за договорами із замовниками на платній основі.

Аудиторська палата розробляє нормативи і методичні рекомендації на проведення аудиту, атестує і видає кваліфікаційні сертифікати на право здійснення аудиторської діяльності, проводить роботу з підготовки і підвищення кваліфікації аудиторів, здійснює облік аудиторських фірм і аудиторів, контролює їхню діяльність, вивчає ринок аудиторських послуг для задоволення його попиту, розглядає розбіжності між аудиторами та замовниками послуг з питань якості і своєчасності проведення аудиту.

Аудиторські фірми здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. Виконують аудиторські послуги вони із залученням штатних і позаштатних працівників з погодинною оплатою або в порядку сумісництва на штатних посадах.

Портфель замовлень на аудиторські послуги формується за договорами, а також замовленнями, що надходять від підприємств. За портфелем замовлень аудиторська фірма складає плани своєї діяльності на календарний рік із розбиванням на квартали. На правах юридичної особи аудиторська фірма затверджує самостійно плани своєї діяльності, здійснює взаємовідносини з бюджетом, банками та замовниками аудиторських послуг.

Аудитор – це висококваліфікований спеціаліст, який володіє методологією фінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійну підготовку у галузі юриспруденції, судово-бухгалтерської експертизи, методології економічних досліджень, технології виробництва. Підготовку аудиторів здійснюють економічні вузи із числа осіб, які мають звання бакалавра. Аудиторською діяльністю вони можуть займатися при наявності сертифіката, виданого Аудиторською палатою України на встановлений строк. Після закінчення строку чинності сертифіката аудитор підлягає атестації для одержання сертифіката на наступний строк.

Аудитори як суб’єкти підприємницької діяльності можуть займатися аудиторством індивідуально або в аудиторських фірмах, при наявності кваліфікаційного свідоцтва і ліцензії, виданих у передбаченому законодавством порядку.

Результати аудиторської перевірки аудитор оформляє висновком про якість складеної замовником бухгалтерської звітності і декларації про фінансово-господарську діяльність. У випадках неналежного стану бухгалтерського обліку у замовника аудитор на поданий звіт (декларацію) висновок не складає. Після ліквідації недоліків у бухгалтерському обліку проводиться повторний аудит, який оформляють окремим висновком, що підтверджує достовірність бухгалтерського обліку і звітності підприємства. Одночасно у висновку аудитора зазначається стан бухгалтерського обліку відносно своєчасності і правильності відображення господарської діяльності. При цьому вказується, чи відповідає первинна документація з обліку типовим формам, затвердженим статистичними органами, або спеціалізованим формам, затвердженим міністерствами і відомствами.

Висновком оформляються аудитором виконані роботи, передбачені договором із замовником.

Аудиторська фірма – основна структурна одиниця аудиторської служби. Це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається наданням аудиторських послуг, що дозволяються Законом України «Про аудиторську діяльність». Аудиторські фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. До складу АФ можна залучати спеціалістів, які не є аудиторами, але загальний розмір частки засновників цих осіб у статутному фонді не може перевищувати 30%. АФ має право на існування, якщо в ній працює хоча б один аудитор. Плата за аудиторські послуги визначається в договорі між АФ і клієнтом. Прибуток (дохід) від аудиторської діяльності оподатковується згідно чинного законодавства. Витрати на проведення аудиту підприємства відносять на собівартість продукції, робіт, послуг.

Аудитори та інші фахівці, які вирішили створити АФ повинні прийняти про це рішення на зборах, а також одночасно обговорити питання про мету і види діяльності, розмір внесків до статутного фонду та інші фінансові і майнові питання, про права та обов’язки учасників фірми, органи управління  їх функції тощо. Після узгодження членами майбутньої фірми організаційних питань складають засновницькі документи: засновницький договір та статут.

У засновницькому договорі вказують: місце і дату його складання, перелік усіх членів із зазначенням їх адреси, найменування фірми, мету і види діяльності фірми та її юридичну адресу, розмір статутного капіталу, загальний і індивідуальний вклад кожного члена в його створення, права і обов’язки членів фірми, розподіл і використання прибутку, умови й порядок ліквідації фірми. Цей договір підписують усі члени-засновники, підписи який засвідчує нотаріальна контора. Тут же на зборах приймають статут фірми, в якому визначають організаційні і правові засади аудиторської діяльності згідно із чинним законодавством. Зокрема, тут зазначається склад учасників і засновників, місцезнаходження, мета і види діяльності, майно, фонди і прибуток фірми, порядок поповнення чи зменшення статутного капіталу, права і обов’язки засновників, порядок використання прибутку та створення резервних фондів, організація і оплата праці, органи управління та їх функції і компетенція, контроль за діяльністю фірми, припинення діяльності і ліквідація фірми.

Статут підлягає реєстрації в місцевих органах влади, а також у державній податковій інспекції, відділі статистики, управлінні Пенсійним фондом. Статут подають в установу банку, де передбачається відкрити рахунок.

Аудиторські фірми можуть створювати філії, дочірні підприємства та інші об’єднання спільної діяльності.

Аудит проводиться на підставі договору між аудитором (АФ) та замовником. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника. У договорі на проведення та надання інших аудиторських послуг передбачаються предмет і термін виконання послуг, їх обсяг, розмір і умови оплати, відповідальність сторін. Підприємства і організації, які підлягають обов’язковому аудиту, зобов’язані до 1 грудня поточного року повідомити відповідним податковим інспекціям про укладання договору на аудиторську перевірку.

Замовник має право вільного вибору аудитора (АФ), він зобов’язаний створити аудитору належні умови для виконання аудиту.

Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність». Право на одержання сертифіката аудитора мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше 3-х років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста.

Громадяни України, які мають намір займатися аудиторською діяльністю, подають заяву до АПУ або її регіональних відділень особисто з пред’явленням паспорта, копію диплома про вищу освіту, витяг з трудової книжки та документ про сплату коштів за сертифікацію. При поданні клопотання до територіального відділення АПУ документи подаються у 2-х екземплярах. Подані документи реєструються у спеціальному журналі. Після перевірки документів завідуючим Секретаріатом АПУ складається письмовий висновок про допуск до іспиту або відхилення клопотання.

Іспит претенденти складають в індивідуальному порядку відповідно до програми сертифікації.

Організаційне забезпечення роботи екзаменаційної комісії покладається на Секретаріат АПУ та секретаріати територіальних відділень АПУ, які згідно з графіком скликають для проведення іспиту засідання комісії.

Рішення комісії приймається у формі «Іспит складено» або «Іспит не складено». Особи, які не склали іспит, мають право складати його не раніше як через рік після прийняття рішення АПУ. Видача сертифіката здійснюється в централізованому порядку Секретаріатом АПУ не пізніше 5-ти днів після прийняття іспиту.

Ліцензія (дозвіл) на проведення аудиту є документом, що підтверджує право її власника на аудиторську діяльність на території України з дотриманням вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та Положення про ліцензування аудиту (затвердженого АПУ 17.02.1994 р.). Ліцензія видається за встановленою формою, в якій вказується найменування органу, який її видав, аудиторської фірми (ПІП, якщо ліцензія видається фізичній особі), запис про надання дозволу здійснювати аудит відповідно до одержаного сертифіката, дата і реєстраційний номер ліцензії, підписи головуючого на засіданні АПУ та завідуючого Секретаріатом АПУ.

Ліцензія видається АФ за умови, що в ній працює хоча б 1 аудитор, після державної реєстрації фірми. Для одержання ліцензії АФ подає до АПУ клопотання, в якому повинно бути вказано: найменування АФ, юридичну і поштову адресу, відомості про сертифікат (№, дата видачі, термін дії), ПІП осіб, яким видано сертифікати, частку засновників у статутному капіталі фірми. До клопотання додаються: оригінали або нотаріально завірені копії засновницьких документів та реєстраційного свідоцтва АФ, копія платіжного доручення про перерахування до державного бюджету плати за ліцензування в розмірі 5-ти неоподатковуваних мінімумів.

Рішення про видачу ліцензії або відмова у видачі приймається і здійснюється у термін, що не перевищує 40 днів з дня подачі клопотання і представлення необхідних документів у Секретаріат АПУ. Підставою для відмови у видачі ліцензії може бути невідповідність документів, о подаються до АПУ, вимогам чинного законодавства.

За неналежне виконання аудиторами професійних обов’язків, допущення порушень чинного законодавства, норм та стандартів аудиту АПУ можуть бути накладені стягнення у вигляді попередження, зупинення дії ліцензії на строк до 1 року або її анулювання. Розгляд питань про відповідальність аудиторів (АФ) здійснюється на підставі подання відповідних державних органів, регіональних відділень АПУ та у інших випадках, передбачених статутними або організаційно-розпорядчими документами АПУ.

загрузка...