Пошук
загрузка...
Книги
Счетчик

Організація діяльності підприємства. Тести

Тема 7. Планування діяльності аграрних підприємств

50 Питання 1.: Планування на підприємстві — це :
1. робота по підготовці пакету документів для звітності перед контролюючими органами.
2. робота з первинними бухгалтерськими документами.
3. процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва.
50 Питання 2.: Планування як система об’єднує такі взаємопов’язані елементи:
1. види планів, об’єкти планування, системи управління плануванням (прийняття рішень).
2. трудові ресурси, засоби виробництва, ресурсне забезпечення.
3. вартість валової продукції, чистий прибуток, собівартість реалізованої продукції.
50 Питання 3.:  Види (форми) планування :
1. директивне – має обов’язковий характер (силу закону) для об’єктів планування.
2. індикативне – має дорадчий характер  для об’єктів планування.
3. стратегічне  – має орієнтуватися на довгострокову перспективу і визначає основні напрями розвитку об’єкта господарювання.
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,2,3.
50 Питання 4.: Залежно від тривалості планового періоду розрізняють  планування:
1. перспективне : середньострокове планування здійснюється на період від двох до п’яти років; довгострокове планування охоплює період більше п’яти років і визначає стратегію розвитку підприємства.
2. індикативне – має дорадчий характер  для об’єктів планування.
3. поточне планування полягає в розробці річних планів на всіх рівнях управління підприємством та з усіх напрямів   діяльності, а  також планів на коротші періоди (квартал, місяць).
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,3.
50 Питання 5.: За змістом планових рішень виділяють:
1. стратегічне планування, орієнтується на довгострокову перспективу і визначає основні напрями розвитку об’єкта господарювання.
2. тактичне – відображаються заходи, спрямовані на розширення виробництву і підвищення його технічного рівня, оновлення і зростання якості продукції, якомога повніше використання науково-технічних досягнень.
3. оперативно-календарне планування, завданням є конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденної планомірної і ритмічної роботи підприємства та його структурних підрозділів.
4. вірні відповіді 1,2.
5. всі відповіді вірні .
50 Питання 6.: За ступенем охоплення об’єктів планування:
1. загальний план підприємства і плани окремих його підрозділів;
2. плани усіх видів діяльності чи цільові: виробничий план, фінансовий, план маркетингу.
3. повний, частковий, структурні, сегментні.
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,3.
50 Питання 7.: За черговістю в часі:
1. упорядковане планування, за якого після завершення одного плану розробляють інший;
2. перехідне планування, коли після закінчення певного запланованого строку план продовжується на наступний період;
3. позачергове  планування, коли план розробляють за необхідності, наприклад, у разі реконструкції або санації підприємства.
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,2,3.
50 Питання 8.: Основними видами діяльності плановиків на підприємстві є:
1. розробка стратегії підприємства, здійснення аналізу  зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, розробка прогнозів щодо майбутнього фірми.
2. технологічне супроводження виробничих процесів.
3. облік, аналіз, упорядкування грошових потоків на підприємстві.
50 Питання 9.: Основні функціями планово-економічного відділу підприємства, у галузі планування:
1. організація розробки проектів перспективних  і поточних планів підприємства, участь у плануванні виробничо-господарської діяльності структурних підрозділів підприємства.
2. звітування перед органами управління про фінансово-господарські результати діяльності підприємства.
3. обґрунтування внесення відповідних змін у плани підприємств т їхніх підрозділів у разі зміни виробничо-господарської ситуації.
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,3.
50 Питання 10.: До основних функцій планово-економічного відділу підприємства, у галузі організації планово-економічної роботи не належить:
1. підготовка необхідних матеріалів для розгляду підсумків.
2. організація госпрозрахунку на підприємстві.
3. організація роботи з нормування та оплати праці, а також ціноутворення на підприємстві.
4. організація розробки заходів щодо виконання планів.
5. технологічне супроводження виробничих процесів.
50 Питання 11.: До основних функцій планово-економічного відділу підприємства, у галузі аналізу та оперативно-статистичного обліку, не належить:
1. контроль за виконанням підрозділами підприємства річних і оперативних планів.
2. організація і керівництво роботою з комплексного аналізу виробничої діяльності підприємства.
3. подання необхідних матеріалів і довідок.
4. розробка стратегії підприємства, здійснення аналізу  зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, розробка прогнозів щодо майбутнього фірми.
50 Питання 12.: Бізнес-план – це :
1. соціально-економічна угода в якій зазначені всі права та обов’язки учасників підприємства, а також соціальні права колективу.
2. документ, в якому викладено суть підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації, а також подано характеристику ринкових, виробничих, організаційних і фінансових аспектів передбачуваного бізнесу та особливості його управління.
3. засновницький документ, що включає в себе установчий договір та статут підприємства.
50 Питання 13.: Розробка  бізнес-плану проекту  повинна базуватись на :
1. правильному розумінні  ринкової ситуації, чітко визначених цілях, якісному плануванні процесів.
2. відповідності його розділів законодавству України.
3. обов’язковому врахуванні економічних інтересів партнерів і учасників ринку.
75 Питання 14.: План підприємства, який охоплює тривалий період (3-5 років, або більше), прийнято називати :
1. бізнес-план.
2. оперативний план.
3. стратегічний план.
4. середньостроковий план
75 Питання 15.: План майбутнього проекту , який охоплює тривалий період (3-5 років, або більше), прийнято називати :
1. бізнес-план.
2. оперативний план.
3. стратегічний план.
4. середньостроковий план
50 Питання 15.: У агропромисловому комплексі  розробляють бізнес-плани з метою :
1. врахування економічних інтересів партнерів і учасників ринку.
2. залучення інвесторів .
3. дотримання законодавства України.
4. організації госпрозрахунку на підприємстві.
5. звітування перед органами управління про фінансово-господарські результати діяльності підприємства.
50 Питання 15.: У практиці планування витрат і собівартості продукції не використо­вуються  метод:
1. Кошторисний
2. Нормативний
3. Розрахунково
4. Командитний
100 Питання 11.: У практиці планування витрат і собівартості продукції  використо­вуються кошторисний метод:
1. складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами  видами тварин (групами) тощо. Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції.
2. планування витрат і собівартості продукції базується на розроблених відповідно до конкретних умов виробництва науково обґрунтованих нормативах.
3. базується на фактичній собівартості й визначенні розмірів зниження (підвищення) втрат за рахунок впливу певних техніко-економічних факторів.
100 Питання 11.: У практиці планування витрат і собівартості продукції  використо­вуються   нормативний  метод:
1. складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами  видами тварин (групами) тощо. Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції.
2. планування витрат і собівартості продукції базується на розроблених відповідно до конкретних умов виробництва науково обґрунтованих нормативах.
3. базується на фактичній собівартості й визначенні розмірів зниження (підвищення) втрат за рахунок впливу певних техніко-економічних факторів.
100 Питання 11.: У практиці планування витрат і собівартості продукції  використо­вуються  розрахунково-конструктивний  метод:
1. складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами  видами тварин (групами) тощо. Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції.
2. планування витрат і собівартості продукції базується на розроблених відповідно до конкретних умов виробництва науково обґрунтованих нормативах.
3. базується на фактичній собівартості й визначенні розмірів зниження (підвищення) втрат за рахунок впливу певних техніко-економічних факторів.

Тема 8.  Організація господарського  розрахунку в аграрних формуваннях

50 Питання 1.: Господарський механізм – це :
1. енергетична частина силової машини, представлена двигуном основного засобу.
2. механізм ціноутворення на продукцію сільськогосподарського підприємства.
3. комплекс заходів поліпшення управління підприємством.
4. економічна система, яка охоплює питання планування й управління підприємствами, економічні відносини їх як із державою, так і між собою, рівень використання засобів виробництва й трудових ресурсів, матеріальне стимулювання
50 Питання 2.: Найважливішим елементом господарського механізму є :
1. господарський розрахунок.
2. енергетична частина силової машини.
3. маркетинг.
4. технологія виробництва продукції.
5. ціна
50 Питання 3.: Господарський розрахунок – це :
1. оцінка вартості енергетичної частини силової машини.
2. об’єктивна економічна категорія, яка відображає відносини в процесі виробництва, розподілу і споживанні продукції.
3. механізм ціноутворення на продукцію сільськогосподарського підприємства.
4. комплекс заходів поліпшення управління підприємством, на основі економіко-математичних розрахунків.
50 Питання 4.: У процесі впровадження і функціонування господарського розрахунку виникають дві основні форми економічних взаємовідносин :
1. зовнішні, зазвичай, включають взаємовідносини підприємства з державою та іншими підприємствами, організаціями.
2. індикативні,  взаємовідносини підприємства з державою.
3. внутрішні включають взаємовідносини підприємства і виробничих підрозділів.
4. вірні відповіді 1,2.
5. вірні відповіді 1,3.
50 Питання 5.: Загальногосподарський розрахунок передбачає розв’язання питань :
1. організації ринку основних видів сільськогосподарської продукції та засобів виробництва.
2. розробка і впровадження в життя законодавчої бази розвитку аграрного сектору економіки.
3. діяльності підприємства як юридичної особи у цілому і питань його виробництва, сфери обігу та соціального розвитку.
50 Питання 6.: Внутрішньогосподарський розрахунок – це метод планової організації господарської діяльності підрозділів підприємства з виконання такого планового завдання :
1. збільшення виходу продукції високої якості при зниженні витрат на її одиницю на основі матеріальної заінтересованості в кінцевих результатах роботи.
2. збільшення  виходу товарів та послуг для забезпечення зростання валового національного продукту.
3. розрахувати витрати виробництва таким чином, щоб максимально підвищити собівартість продукції і тим забезпечити якомога більше зростання валового прибутку.
75 Питання 7.: Комерційний розрахунок як метод ведення виробничо-господарської діяльності є основою організації підприємницької діяльності, що не передбачає:
1. відшкодування власних поточних і капітальних витрат за рахунок власних коштів та банківських кредитів;
2. повну економічну самостійність у прийнятті рішень;
3. ефективну матеріальну заінтересованість;
4. реальну матеріальну відповідальність за результати поточної, господарської та інвестиційної діяльності;
5. неприбутковість окремого підрозділу підприємства, за для її підвищення в цілому по підприємству
50 Питання 8.: Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним методом господарської діяльності. Він спонукає підприємство до : 
1. мінімізації витрат і максимізації доходів та прибутку.
2. мінімізації доходів та прибутку, максимізації витрат.
3. постачання продуктів харчування населенню за ціною нижчою за їх собівартість..
50 Питання 9.: Комерційний розрахунок притаманний :
1. плановій економіці.
2. ринковій економіці.
3. перехідній економіці.
75 Питання 10.: Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві, принцип самостійність господарської діяльності товаровиробників:
1. дає змогу підприємству самостійно вирішувати питання організації виробництва, розвитку ініціативи працівників, покращення використання засобів виробництва, трудових ресурсів, створювати умови для ефективного ведення господарства.
2. виявляється в тому, що вони повністю розпоряджаються власними і наданими їм засобами виробництва, мають право юридичної особи, ведуть фінансове господарство.
3. забезпечує конкуренто­спроможність господарюючого суб’єкта і означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції.
4. означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток.
5. об’єктивна необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності – отримання прибутку.
75 Питання 11.: Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві, принцип повної  господарської і юридичної  відокремленості підприємств :
1. дає змогу підприємству самостійно вирішувати питання організації виробництва, розвитку ініціативи працівників, покращення використання засобів виробництва, трудових ресурсів, створювати умови для ефективного ведення господарства.
2. виявляється в тому, що вони повністю розпоряджаються власними і наданими їм засобами виробництва, мають право юридичної особи, ведуть фінансове господарство.
3. забезпечує конкуренто­спроможність господарюючого суб’єкта і означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції.
4. означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток.
5. об’єктивна необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності – отримання прибутку.
75 Питання 12.: Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві, принцип самофінансування:
1. дає змогу підприємству самостійно вирішувати питання організації виробництва, розвитку ініціативи працівників, покращення використання засобів виробництва, трудових ресурсів, створювати умови для ефективного ведення господарства.
2. виявляється в тому, що вони повністю розпоряджаються власними і наданими їм засобами виробництва, мають право юридичної особи, ведуть фінансове господарство.
3. забезпечує конкуренто­спроможність господарюючого суб’єкта і означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції.
4. означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток.
5. об’єктивна необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності – отримання прибутку.
75 Питання 13.: Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві, принцип прибутковості :
1. дає змогу підприємству самостійно вирішувати питання організації виробництва, розвитку ініціативи працівників, покращення використання засобів виробництва, трудових ресурсів, створювати умови для ефективного ведення господарства.
2. виявляється в тому, що вони повністю розпоряджаються власними і наданими їм засобами виробництва, мають право юридичної особи, ведуть фінансове господарство.
3. забезпечує конкуренто­спроможність господарюючого суб’єкта і означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції.
4. означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток.
5. об’єктивна необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності – отримання прибутку.
75 Питання 14.: Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві, принцип матеріальної заінтересованості :
1. дає змогу підприємству самостійно вирішувати питання організації виробництва, розвитку ініціативи працівників, покращення використання засобів виробництва, трудових ресурсів, створювати умови для ефективного ведення господарства.
2. виявляється в тому, що вони повністю розпоряджаються власними і наданими їм засобами виробництва, мають право юридичної особи, ведуть фінансове господарство.
3. забезпечує конкуренто­спроможність господарюючого суб’єкта і означає повну окупність витрат на виробництво і реалізацію продукції.
4. означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток.
5. об’єктивна необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності – отримання прибутку.
75 Питання 15.: Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві, принцип матеріальної відповідальності :
1. означає наявність певної системи відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності та виконання договірних зобов’язань
2. необхідність формування фінансових резервів та інших аналогічних фондів, пов’язана з підприємницькою діяльністю, яка завжди пов’язана з ризиком.
3. принцип полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності, тримані збитки покриваються за рахунок власних коштів.
4. означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток.
5. об’єктивна необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності – отримання прибутку.
75 Питання 15.: Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві, принцип забезпечення фінансових резервів :
1. означає наявність певної системи відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності та виконання договірних зобов’язань
2. необхідність формування фінансових резервів та інших аналогічних фондів, пов’язана з підприємницькою діяльністю, яка завжди пов’язана з ризиком.
3. принцип полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності, тримані збитки покриваються за рахунок власних коштів.
4. означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток.
5. об’єктивна необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності – отримання прибутку.
75 Питання 15.: Госпрозрахункові відносини в сільськогосподарських підприємствах ґрунтуються на певних принципах, незалежно від форми власності на підприємстві, принцип фінансової відповідальності :
1. означає наявність певної системи відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності та виконання договірних зобов’язань
2. необхідність формування фінансових резервів та інших аналогічних фондів, пов’язана з підприємницькою діяльністю, яка завжди пов’язана з ризиком.
3. принцип полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності, тримані збитки покриваються за рахунок власних коштів.
4. означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток.
5. об’єктивна необхідність диктується основною метою підприємницької діяльності – отримання прибутку.
100 Питання 15.: Собівартість 1 центнера зелених кормів складає 5,20 грн., встановлений єдиний норматив рентабельності по господарству 40 відсотків. За якою ціною госпрозрахунковий підрозділ продасть вирощену продукцію господарству ?
1. 3,28 грн.
2. 4,28 грн.
3. 5,28 грн.
4. 6,28 грн.
5. 7,28 грн.
100 Питання 15.:При впроваджені госпрозрахункових відносин валовий (госпрозрахунковий) доход підприємства повністю :
1. централізується у володіння підприємства, тому воно стає повним власником – розпорядником фондів споживання та нагромадження.
2. децентралізується у володіння госпрозрахункових підрозділів, тому вони стають повноправними власниками – розпорядниками фондів споживання та нагромадження.
3. переходить у володіння держави , тому вона стає повноправним власником – розпорядниками фондів споживання та нагромадження.

Тема 9. Система ведення господарства. Організація земельної території сільськогосподарських підприємств

50 Питання 1.: Для ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва необхідне :
1. найповніше і найраціональніше використання виробничих ресурсів підприємства.
2. використання екстенсивних шляхів, щодо організації виробничих процесів підприємстві.
3. повне покриття всіх витрат, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, з державного бюджету.
50 Питання 2.: Система ведення господарства – це :
1. сукупність взаємопов’язаних виробничих підрозділів підприємства, що працюють на госпрозрахункових умовах, тобто на неприбутковій основі.
2. правильна спеціалізація підприємства, раціональне поєднання галузей, які спрямовані на всебічне використання виробничого потенціалу підприємства, одержання максимального прибутку.
3. його ведення таким чином, щоб забезпечити звужене відтворення в умовах зниження попиту на продукцію.
50 Питання 3.: Раціональна система ведення господарства передбачає :
1. спеціалізацію виробництва; правильне поєднання галузей; найповніше використання ресурсного потенціалу; зменшення сезонності використання трудових ресурсів протягом року.
2. використання екстенсивних шляхів, щодо організації виробничих процесів підприємства.
3. повне покриття всіх витрат, пов’язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, з державного бюджету.
50 Питання 4.: Система рослинництва – це :
1. сукупність технічних, технологічних, організаційних та економічних заходів щодо раціонального розміщення галузей  за природноекономічними зонами.
2. сукупність галузей, а також технічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів ведення виробництва, спрямованих на збільшення виробництва продукції тваринництва і підвищення його ефективності.
3. сукупність рослин і тварин(флори і фауни) які забезпечують колооборот хімічних елементів у природі.
50 Питання 5.: Технологічною основою рослинництва є :
1. система машин і знарядь.
2. система землеробства.
3. система тваринництва.
50 Питання 6.: Економічну оцінку систем землеробства здійснюють у  напрямі:
1. за рівнем розвитку інших галузей підприємства, народного господарства.
2. за рівнем інтенсивності та економічної ефективності.
3. за рівнем попиту на продукцію рослинництва на її ринках.
50 Питання 7.: Основна вимоги за рівнем інтенсивності та економічної ефективності до системи землеробства:
1. універсальність у розробці та оцінці системи, виконання планових завдань з виробництва і реалізації продукції.
2. сувора зональність у розробці та оцінці системи, виконання планових завдань з виробництва і реалізації продукції.
3. правильна відповідь 1,2
75 Питання 8.: Рівень інтенсивності системи землеробства визначають за такими показниками:
1. розміром матеріальних, трудових ресурсів та коштів в розрахунку на одиницю земельної площі;кількість добрив в діючій речовині, внесених на одиницю земельної площі;рівень розораності земель;питома маса площі посіву у площі ріллі;склад культур і структура посівних площ;обсяг механізованих робіт в умовних еталонних гектарах на гектар сівозмінної площі;питома маса просапних культур у структурі посівних площ.
2. вихід валової і товарної продукції на гектар сівозмінної площі, одиницю вартості виробничих фондів і виробничих затрат, людино-годину;розмір прибутку на одиницю земельної площі;урожайність сільськогосподарських культур;продуктивність праці на виробництві окремих видів продукції і у господарстві в цілому;собівартість одиниці продукції;рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, його галузей і окремих культур.
3. продуктивність (основна); вихід валової продукції і чистого доходу на 1 голову (на 100 голів стада);  на 1 га кормової площі; на 1 грн. виробничих затрат; вихід продукції на 1 годину або затрати праці на 1 ц продукції в люд.-год. ; виробничі затрати на утримання 1 голови (100 голів стада) і собівартість 1 ц продукції; рівень рентабельності виробництва.
75 Питання 9.: Економічну ефективність системи землеробства визначають за такими показниками:
1. розміром матеріальних, трудових ресурсів та коштів в розрахунку на одиницю земельної площі;кількість добрив в діючій речовині, внесених на одиницю земельної площі;рівень розораності земель;питома маса площі посіву у площі ріллі;склад культур і структура посівних площ;обсяг механізованих робіт в умовних еталонних гектарах на гектар сівозмінної площі;питома маса просапних культур у структурі посівних площ.
2. вихід валової і товарної продукції на гектар сівозмінної площі, одиницю вартості виробничих фондів і виробничих затрат, людино-годину;розмір прибутку на одиницю земельної площі;урожайність сільськогосподарських культур;продуктивність праці на виробництві окремих видів продукції і у господарстві в цілому;собівартість одиниці продукції;рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, його галузей і окремих культур.
3. продуктивність (основна); вихід валової продукції і чистого доходу на 1 голову (на 100 голів стада);  на 1 га кормової площі; на 1 грн. виробничих затрат; вихід продукції на 1 годину або затрати праці на 1 ц продукції в люд.-год. ; виробничі затрати на утримання 1 голови (100 голів стада) і собівартість 1 ц продукції; рівень рентабельності виробництва.
50 Питання 10.: Сівозміна – це :
1. науково обґрунтований порядок чергування культур в часі і просторі, вона сприяє  росту родючості ґрунту, раціональному використанню землі, праці і засобів виробництва, виконанню завдань, що ставляться перед господарством.
2. порядок виходу на роботу механізаторів на посіві  с.г культур , вона сприяє   раціональному використанню часу зміни, праці і засобів виробництва, виконанню завдань, що ставляться перед господарством.
3. кількість насіння культур високих репродукцій що вдалося висіяти за зміну, тобто за сім годин продуктивної роботи.
50 Питання 11.: Система тваринництва – це :
1. сукупність технічних, технологічних, організаційних та економічних заходів щодо раціонального розміщення галузей  за природноекономічними зонами.
2. сукупність галузей, а також технічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів ведення виробництва, спрямованих на збільшення виробництва продукції тваринництва і підвищення його ефективності.
3. сукупність рослин і тварин(флори і фауни) які забезпечують колоооборот хімічних елементів у природі.
75 Питання 12.: Основними критеріями економічної оцінки порід тварин є:
1. розміром матеріальних, трудових ресурсів та коштів в розрахунку на одиницю земельної площі;кількість добрив в діючій речовині, внесених на одиницю земельної площі;рівень розораності земель;питома маса площі посіву у площі ріллі;склад культур і структура посівних площ;обсяг механізованих робіт в умовних еталонних гектарах на гектар сівозмінної площі;питома маса просапних культур у структурі посівних площ.
2. вихід валової і товарної продукції на гектар сівозмінної площі, одиницю вартості виробничих фондів і виробничих затрат, людино-годину;розмір прибутку на одиницю земельної площі;урожайність сільськогосподарських культур;продуктивність праці на виробництві окремих видів продукції і у господарстві в цілому;собівартість одиниці продукції;рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, його галузей і окремих культур.
3. продуктивність (основна); вихід валової продукції і чистого доходу на 1 голову (на 100 голів стада);  на 1 га кормової площі; на 1 грн. виробничих затрат; вихід продукції на 1 годину або затрати праці на 1 ц продукції в люд.-год. ; виробничі затрати на утримання 1 голови (100 голів стада) і собівартість 1 ц продукції; рівень рентабельності виробництва.
50 Питання 13.: Залежно від природноекономічних умов, способів використання кормів та утримання худоби виділяють такі системи тваринництва:
1. прогресивна, продуктивна, цільова, індиферентна
2. пасовищна, пасовищно-стійлова (стійлово-пасовищна) і стійлова.
3. інтенсивна, екстенсивна, середня, високотехнологічна, низькотехнологічна.
75 Питання 14.: При відгінно-пасовищній системі тваринництва:
1. частину поголів’я (вівці, молодняк великої рогатої худоби) перегонять протягом року з одних сезонних пасовищ на інші, при даній системі є можливість найбільш повно і продуктивно використовувати земельні угіддя.
2. поєднує цілорічне пасовищне утримання худоби на природних або поліпшених кормових угіддях з активним втручанням людини у виробничі процеси (догляд, годівля, розведення) в найбільш відповідальні періоди.
3. виникла в районах, де цілорічне випасання худоби неможливе через природні умови, і тому зимова годівля тварин і догляд виконується людиною.
4. високим рівнем втручання людини у виробничі процеси, що веде до збільшення затрат праці і засобів, які окупляться відповідно виходом продукції на голову худоби і гектар кормової площі.
75 Питання 15.: Культурно-пасовищна система тваринництва :
1. частину поголів’я (вівці, молодняк великої рогатої худоби) перегонять протягом року з одних сезонних пасовищ на інші, при даній системі є можливість найбільш повно і продуктивно використовувати земельні угіддя.
2. поєднує цілорічне пасовищне утримання худоби на природних або поліпшених кормових угіддях з активним втручанням людини у виробничі процеси (догляд, годівля, розведення) в найбільш відповідальні періоди.
3. виникла в районах, де цілорічне випасання худоби неможливе через природні умови, і тому зимова годівля тварин і догляд виконується людиною.
4. високим рівнем втручання людини у виробничі процеси, що веде до збільшення затрат праці і засобів, які окупляться відповідно виходом продукції на голову худоби і гектар кормової площі.
75 Питання 1.: Стійлово-пасовищна або пасовищно-стійлова (залежності від тривалості періоду) система тваринництва :
1. частину поголів’я (вівці, молодняк великої рогатої худоби) перегонять протягом року з одних сезонних пасовищ на інші, при даній системі є можливість найбільш повно і продуктивно використовувати земельні угіддя.
2. поєднує цілорічне пасовищне утримання худоби на природних або поліпшених кормових угіддях з активним втручанням людини у виробничі процеси (догляд, годівля, розведення) в найбільш відповідальні періоди.
3. виникла в районах, де цілорічне випасання худоби неможливе через природні умови, і тому зимова годівля тварин і догляд виконується людиною.
4. високим рівнем втручання людини у виробничі процеси, що веде до збільшення затрат праці і засобів, які окупляться відповідно виходом продукції на голову худоби і гектар кормової площі.
75 Питання 1.: Стійлова система  тваринництва характеризується :
1. частину поголів’я (вівці, молодняк великої рогатої худоби) перегонять протягом року з одних сезонних пасовищ на інші, при даній системі є можливість найбільш повно і продуктивно використовувати земельні угіддя.
2. поєднує цілорічне пасовищне утримання худоби на природних або поліпшених кормових угіддях з активним втручанням людини у виробничі процеси (догляд, годівля, розведення) в найбільш відповідальні періоди.
3. виникла в районах, де цілорічне випасання худоби неможливе через природні умови, і тому зимова годівля тварин і догляд виконується людиною.
4. високим рівнем втручання людини у виробничі процеси, що веде до збільшення затрат праці і засобів, які окупляться відповідно виходом продукції на голову худоби і гектар кормової площі.
50 Питання 1.: Допоміжні виробництва аграрних підприємств – це :
1. ремонтні майстерні, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила, електро- і водозабезпечення, газове господарство.
2. молочнотоварні ферми, кормоцехи, машинно-тракторний парк , склади для зберігання засобів догляду за рослинами.
3. їдальня, гуртожиток, бібліотека, магазини, школа, дитячий садок.
50 Питання 1.: Землеустрій являє собою :
1. будову земної кори, представлену сукупністю її горизонтів.
2. географічне розміщення сільських територій та об’єктів на ній.
3. систему заходів,  щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів.
50 Питання 1.: Землеустрій здійснюється :
1. Верховною Радою України, її профільними комітетами, за рахунок коштів резервного фонду ВР .
2. Державним Комітетом України із земельних ресурсів та його землевпорядними органами на місцях за рахунок коштів державного, республіканського (Республіка Крим) і місцевих бюджетів.
3. Президентом України, Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів іноземних інвесторів.
75 Питання 1.: В залежності від завдань, змісту і методів проведення державний землеустрій буває двох видів:
1. консолідований і неконсолідований.
2. міжгосподарський і внутрішньо­господарський.
3. вітчизняний і іноземний.
50 Питання 1.: Міжгосподарський землеустрій :
1. охоплює землі різнобічного господарського призначення, його проводять одночасно на території групи господарств, цілих адміністративних районів чи територіальних зон.
2. зводиться до створення організаційно-територіальних умов для раціонального використання і охорони земель окремими землекористувачами.
3. проводиться  з метою реалізації сільськогосподарських угідь іноземним інвесторам за вигідною ціною.
50 Питання 1.: Внутрішньогосподарський землеустрій :
1. охоплює землі різнобічного господарського призначення, його проводять одночасно на території групи господарств, цілих адміністративних районів чи територіальних зон.
2. зводиться до створення організаційно-територіальних умов для раціонального використання і охорони земель окремими землекористувачами.
3. проводиться  з метою реалізації сільськогосподарських угідь іноземним інвесторам за вигідною, вищою ціною.
75 Питання 1.: Раціональне землекористування, передбачає :
1. оптимальне залучення до господарського обігу всіх земель та їх ефективне використання, створення найсприятливіших умов для високої продуктивності с.г. угідь і одержання на одиницю праці максимальної кількості продукції з мінімальними витратами праці та коштів.
2. залучення до господарського обігу всіх земель та забезпечення високого ступеня їх розораності, з одночасним вирощуванням вимогливих до родючості ґрунту, але високорентабельних с.г. культур.
3. вилучення з господарського обігу  с.г. угідь та їх ефективне використання, під забудову промислових об’єктів.

Тема 10. Планування та організація допоміжних і обслуговуючих виробництв.

50 Питання 1.: Обслуговуючі виробництва виконують роботи які забезпечують :
1. необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів.
2. населення продуктами харчування, а промисловість сировиною.
3. культурно-соціальні потреби мешканців сільських територій.
50 Питання 2.: У сільськогосподарських підприємствах до допоміжних і обслуговуючих виробництв належать:
1. їдальня, гуртожиток, бібліотека, магазин, школа, дитячий садок, заклади охорони здоров’я.
2. автопарк, жива тяглова сила, ремонтні майстерні, будівельні виробництва, електро-, водопостачання, газове і теплове господарство, житлово-комунальна служба тощо.
3. молочнотоварні ферми, кормоцехи, машинно-тракторний парк , склади для зберігання засобів догляду за рослинами.
50 Питання 3.: Основне  призначення допоміжних і обслуговуючих виробництв :
1. організація харчування, надання житла, реалізація товарів і послуг широкого вжитку, догляд і навчання дітей, задоволення культурно-освітніх потреб, профілактика і лікування  захворювань працівників і членів їх родин.
2. виробництво с.г. товарів та сировини для населення і промисловості.
3. продовження процесу виробництва, підтримання основних засобів у технічно справному стані, забезпечення транспортних технологіч­них зв’язків між етапами робіт, ремонт будівель і споруд, будівництво нових об’єктів виробничого і житлово-комунального призначення, надання інших соціальних послуг населенню.
100 Питання 4.: Планування обслуговуючих виробництв має певні особливості, за виключенням однієї:
1. їхні розміри і планові обсяги робіт та послуг визначаються насамперед потребою головних і допоміжних галузей господарства, а також його соціальної інфраструктури в певних послугах.
2. собівартість продукції обслуговуючих виробництв є частиною витрат на виробництво продукції, тому планування її має бути завершено раніше планування собівартості продукції рослинництва, тваринництва і промислового виробництва, до розподілу цехових і загальногосподарських витрат.
3. на обслуговуючі виробництва не розподіляються цехові та загально­господарські витрати.
4. розміри і планові обсяги робіт та послуг головних і допоміжних галузей визначаються насамперед потребою обслуговуючих виробництв .
50 Питання 5.: Досвід багатьох господарств свідчить про високу конкуренто­спроможність гужового транспорту порівняно з іншими його видами на :
1. внутрішньо садибних перевезеннях і під час виконання робіт на присадибних ділянках.
2. найбільш віддалених перевезеннях.
3. обслуго­вуванні виробничих і господарських підрозділів.
50 Питання 6.: Головною передумовою ефективної організації роботи живого тягла є встановлення відповідності між:
1. наявністю тракторів конкретної марки і потребою господарства в них.
2. наявністю поголів’я коней і потребою господарства в них.
3. наявністю конеферм, племінного ремонтного молодняку і потребою господарства в них.
75 Питання 7.: Підвищенню ефективності використання живого тягла сприяє :
1. поступова заміна його на продуктивніші засоби механізації технологічних процесів.
2. встановлення підвищених норм годівлі робочій худобі в зимовий час.
3. правильне планування його роботи, періодичний контроль за відпрацьованими коне-днями та їх собівартістю.
100 Питання 8.: Для визначення кількості днів роботи живого тягла необхідно :
1. із загальної кількості днів у році відняти дні в яких на даних роботах були використані засоби механізації технологічних процесів. .
2. із загальної кількості фуражних днів у році відняти дні відпочинку , простоїв жеребних маток , використання жеребців для парування , дні на обслуговування коней, а також неробочі дні через непогоду .
3. кількість фуражних днів у році почергово помножити на дні відпочинку, простоїв жеребних маток, використання жеребців для парування, дні на обслуговування коней, а також неробочі дні через непогоду та знайти суму цих добутків .
50 Питання 9.: У рослинництві затрати коне-днів визначають :
1. за технологічними картами.
2. за відповідними нормативами затрат праці на цих роботах.
3. порівнюючи планове поголів’я робочої худоби з фактичною їх наявністю.
75 Питання 10.: Потребу в живому тяглі на обслуговуванні тваринництва визначають :
1. порівнюючи планове поголів’я робочої худоби з фактичною їх наявністю.
2. виходячи з навантаження на коня і поголів’я тварин.
3. за окремими розрахунками, ураховуючи дані за минулі роки, а також можливі зміни в плановому році.
50 Питання 11.: Затрати коне-днів на загальногосподарських роботах, в особистому підсобному господарстві, під час виконання робіт на будівництві на сторону обчислюють :
1. порівнюючи планове поголів’я робочої худоби з фактичною їх наявністю.
2. виходячи з навантаження на коня і поголів’я тварин.
3. за окремими розрахунками, ураховуючи дані за минулі роки, а також можливі зміни в плановому році.
75 Питання 12.: При плануванні витрат на утримання кожного виду робочої худоби визначають витрати на :
1. оплату праці конюхів, вартість кормів та підстилки, амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт стаєнь, транспортних засобів та збруї, медикаменти, кування коней, електроенергію.
2. оплата праці механізаторів, вартість палива і мастильних матеріалів, амортизаційні відрахування по силових і робочих машинах, витрати на їх поточний ремонт і техогляди.
3. оплата праці управлінсько-обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування на обладнання і приміщення, витрати на їх поточний ремонт, на заходи техніки безпеки, спецодяг, страхові платежі.
4. витрати на утримання апарату управління підприємством; загально корпоративні витрати; оплату аудиторських, юридичних та інших послуг; витрати на зв’язок, на відрядження апарату управління підприємством.
50 Питання 13.: Собівартість одного дня роботи живого тягла визначають у перерахунку на :
1. умовний еталонний гектар.
2. коне-день.
3. кормову одиницю .
50 Питання 14.: Витрати на оплату праці по догляду за робочою худобою визначають за :
1. кількістю відпрацьованих конеднів та його тарифною ставкою.
2. кількістю коней, закріплених за одним конюхом, та його тарифною ставкою.
3. тарифною ставкою.
100 Питання 15.: Собівартість коне-дня визначають :
1. як частку від ділення всієї суми витрат на утримання живого тягла на кількість відпрацьованих живим тяглом робочих днів.
2. як частку від ділення всієї суми витрат на утримання живого тягла, крім вартості одержаного приплоду і побічної продукції, на кількість відпрацьованих живим тяглом робочих днів.
3. множенням всієї суми витрат на утримання живого тягла, крім вартості одержаного приплоду і побічної продукції, на кількість відпрацьованих живим тяглом робочих днів.
100 Питання 15.: Собівартість голови приплоду прирівнюють до собівартості :
1. 20 кормо-днів дорослого коня.
2. 30 кормо-днів дорослого коня.
3. 40 кормо-днів дорослого коня.
4. 50 кормо-днів дорослого коня.
5. 60 кормо-днів дорослого коня.
75 Питання 15.: Розраховуючи собівартість одного кормо-дня :
1. із суми всіх витрат віднімають вартість гною і ділять на кількість кормо-днів.
2. проводять ділення всієї суми витрат на утримання живого тягла, крім вартості одержаного приплоду і побічної продукції, на кількість відпрацьованих живим тяглом робочих днів.
3. множенням всієї суми витрат на утримання живого тягла, крім вартості одержаного приплоду і побічної продукції, на кількість відпрацьованих живим тяглом робочих днів.
50 Питання 15.: Вартість гною визначають :
1. як п’ять відсотків від вартості основної продукції і ділять на його вагу у тонах.
2. за нормативними (розрахунковими) витратами на його прибирання в конкретних умовах і за вартістю підстилки.
3. не визначають, так як він є побічною продукцією виробництва і підлягає утилізації.
50 Питання 15.: Планування роботи електрогосподарства має на меті :
1. визначення потреби в електроенергії на календарний рік і за періодами року, а також витрат на його експлуатацію.
2. визначення розміру силових машин та затрат пов’язаних з їх експлуатацією
3. забезпечення господарства альтернативними джерелами енергії.
75 Питання 15.: Виробничі потреби включають витрати електроенергії на :
1. роботу електродвигунів, електрокотлів та інших струмоприймачів і нагрівальних приладів технологічного призначення для опалення, гарячого водопостачання й освітлення виробничих приміщень.
2. комунально-побутові та інші невиробничі витрати споживачів сільського господарства, а саме: житлових будинків, гуртожитків, клубів, будинків культури, кінотеатрів, стадіонів, вулиць, дитячих дошкільних закладів, їдалень.
3. її доставку до споживачів.
75 Питання 15.: Невиробничими потребами в електроенергії є потреби на :
1. роботу електродвигунів, електрокотлів та інших струмоприймачів і нагрівальних приладів технологічного призначення для опалення, гарячого водопостачання й освітлення виробничих приміщень.
2. комунально-побутові та інші невиробничі витрати споживачів сільського господарства, а саме: житлових будинків, гуртожитків, клубів, будинків культури, кінотеатрів, стадіонів, вулиць, дитячих дошкільних закладів, їдалень.
3. її доставку до споживачів.
75 Питання 15.: Планування електропостачання передбачає обчислення собівартості 1 кВт – год. електроенергії., з цією метою:
1. вартість одержаної зі сторони електроенергії  ділять на кількість використаної електроенергії .
2. вартість  силових електричних машин  ділять на кількість використаної електроенергії .
3. всі витрати електроцеху, в тому числі й вартість одержаної зі сторони електроенергії, ділять на кількість використаної електроенергії .
загрузка...